Справа № 161/1536/22 Провадження №11-кп/802/111/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 квітня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілих - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12021030000000293 від 17.10.2021 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Даним вироком суду, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Привітне Локачинського району Волинської області, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, має на утриманні малолітню дитину, працюючий налагоджувальником в ПрАТ «Волиньхолдинг», зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживаючий АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати в розмірі 7551,28 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять вісім копійок) гривень витрат за проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні.
Арешт, що накладений на транспортний засіб марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 - скасовано.
Цивільний позов адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду.
Цивільний позов адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду.
Цивільний позов КП «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради до ОСОБА_7 про відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_10 - залишено без розгляду.
Цивільний позов КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» до ОСОБА_7 про відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої ОСОБА_11 - залишено без розгляду.
Вироком суду вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 16.10.2021 року, близько 20:00 години, всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (рухаючись із перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населеному пункті 50 км/год, із швидкістю близько 68.8…71.8 км/год), із сторони міста Луцьк в напрямку міста Володимир-Волинський, по автодорозі сполученням «Устилуг-Луцьк-Рівне» в смт. Торчин, Луцького району, по вулиці Луцькій, неподалік будинку №54, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які перетинали проїзну частину зліва на право відносно руху транспортного засобу.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичного експерта №934 від 16.12.2021 року отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішньої кісточки лівої гомілки зі зміщенням, закритий перелом головки лівої малогомілкової кістки, закриті множинні переломи 2,3,4,5 плюсневих кісток, закритий багато відламковий перелом основних фаланг 1,2,3,4,5 пальців лівої ступні зі зміщенням. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів, цілком можливо від ударів виступаючими частинами автомобіля, що рухався при дорожньо-транспортній пригоді, за обставин та в час вказаних в постанові, за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для загоєння переломів необхідний час більше 21 доби.
Разом з тим, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичного експерта №933 від 16.12.2021 року отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток тазу без порушення цілісності тазового кільця (лонна та сіднична кістка справа, двобічний перелом крижової кістки), відкритий подвійний перелом правої плечової кістки зі зміщенням, закритий перелом верхньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням та звихом головки правої променевої кістки, закритий перелом лівої плечової кістки в верхній третині зі зміщенням, відкритий подвійний перелом кісток правої гомілки зі зміщенням, після травматична невропатія правого променевого нерва з парезом правої кисті, забійно-рвані рани голови, забійні садна тулуба, закрита черепно-мозкова травма з струсом головного мозку. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів, цілком можливо від ударів виступаючими частинами автомобіля, що рухався при дорожньо-транспортній пригоді, за обставин та в час вказаних в постанові, за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Також, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно висновку судово-медичного експерта №463 від 19.11.2021 року отримала наступні тілесні ушкодження: закриту тупу хребетно-спинномозкову травму у вигляді зламу 1 і 2 шийних хребців та розриву грудного відділу хребта між 8 і 9 хребцями із повним розривом спинного мозку; закриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів під м'яку оболонку головного мозку та мозочку, забою головного мозку; закриту тупу травму органів грудної клітки у вигляді множинних зламів ребер із ушкодженням плеври з обох сторін, забою і розривів реберної поверхні обох легень, крововиливів у корені легень та середостіння, гемоторакс; закриту травму органів черевної порожнини та за очеревинного простору у вигляді розтрощення великої долі печінки, розтрощення селезінки, крововиливів у навколониркову жирову клітковину з обох сторін, гемоперитонеум; закритий злам правої плечової кістки; множинні злами кісток тазу справа; множинні відкриті і закриті злами обох кісток правої гомілки, відкриті злами обох кісток лівої гомілки; множинні садна та синці тіла. Дана поєднана тупа травма тіла могла утворитись внаслідок наїзду автомобіля, контакту потерпілої із виступаючими частинами кузова автомобіля із послідуючим відкиданням тіла на оточуюче покриття, в час та при обставинах вказаних у постанові. Первинний удар транспортним засобом відбувся у праву задньо-бокову поверхню тіла. Потерпіла під час первинного контакту з автомобілем знаходилась у вертикальному, або близькому до цього положенні. Дана поєднана тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і в даному конкретному випадку спричинили смерть потерпілої, тобто перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю. Причиною смерті ОСОБА_12 , є поєднана тупа травма тіла.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 п.п.2.3 (б), 12.3, 12.4 та 12.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, (зі змінами та доповненнями).
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 , своїми необережними діями, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, заподіяли тяжке тілесне ушкодження та спричинили смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України (Том 2 а.с.67-69).
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичних обставин справи, вважав вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання з реальним позбавленням волі.
Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано його особу, оскільки він вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, офіційно працює, позитивно характеризується, має на утримані малолітню дитину, добровільно та повністю відшкодував завдані збитки, потерпілі просили його суворо не карати, у зв'язку із відсутністю будь-який претензій. Також вказує на те, що вину визнав повністю, та щиро розкаявся, що судом не було взято належним чином до уваги.
Просив вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі (Том 2 а.с.76-81).
В ході розгляду справи апеляційним судом від обвинуваченого ОСОБА_7 надійшли доповнення (зміни) до апеляційної скарги. Вважає, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили прийняти законне та обґрунтоване рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 .
Вказує на те, що місцевим судом не досліджувались письмові та речові докази, оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення було подано до суду матеріали досудового розслідування, які суд приєднав до матеріалів справи без дослідження. Разом з тим суд поклав їх в основу вироку та з їх врахуванням постановив вирок у справі. Фактично, суд обмежився лише допитом потерпілих, свідків у справі. Зокрема, судом не досліджувались матеріали призначених та проведених експертиз, які містять суперечності, які викликають сумніви, які в ході судового розгляду в суді першої інстанції не усунуті. Матеріали експертиз також суперечать показанням потерпілих, схемі та протоколу огляду місця події.
Просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції (Том 3 а.с.25-29).
В судове засідання не з'явилися потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від них на адресу апеляційного суду не надходило ні заяв, ні клопотань про відкладення розгляду справи. Учасники кримінального провадження, які з'явилися в судове засідання не заперечували, щодо продовження розгляду справи у відсутності потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Їх неприбуття не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги із доповненням (змінами); міркування обвинуваченого та його захисника, які, кожен зокрема, підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав; думку прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Доводи апелянта про те, що місцевим судом не досліджувались письмові та речові докази, оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення було подано до суду матеріали досудового розслідування, які суд приєднав до матеріалів справи без дослідження, разом з тим, суд поклав їх в основу вироку та з їх врахуванням постановив вирок у справі, що на його думку є підставою для скасування вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, не заслуговують на увагу апеляційного суду виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Під час здійснення спеціального судового провадження досліджуються всі надані докази.
Як вбачається із журналу судового засідання та звукозапису від 07.06.2022 року у даному кримінальному провадженні головуючим суддею було визначено загальний порядок дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, допит потерпілих, допит свідків по даному кримінальному провадженні, дослідження письмових доказів по даному кримінальному провадженні і далі вирішити питання щодо завершення судового слідцтва та переходу до судових дебатів.
Відповідно до ст.358 КПК України протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред'явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Учасники судового провадження мають право ставити запитання щодо документів свідкам, експертам, спеціалістам. Якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа.
Із журналу судового засідання та звукозапису від 28.11.2022 року у даному кримінальному провадженні вбачається, що прокурором в судовому засіданні надано та оголошено зміст кожного письмового доказу по справі. Учасники кримінального провадження не заперечували щодо приєднання даних доказів до справи без повторного їх дослідження. Головуючий суддя ухвалив зазначені письмові докази приєднати до провадження та вважати їх дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст.363 КПК України після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв'язку з чим має право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Вимоги КПК України щодо долучення та оголошення в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, були повністю дотримані судом першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, заподіяли тяжке тілесне ушкодження та спричинили смерть потерпілого, за вчинення якого його визнано винним, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження й ґрунтується на зібраних у провадженні і перевірених у суді доказах, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені і докладно викладені у вироку, як того вимагає ст.370 КПК України.
У судовому засіданні у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав частково та дав суду наступні показання. 16.10.2021 року, близько 20:00 години, вже було темно і вони повертались з міста Луцька в смт. Локачі Волинської області і в смт. Торчин Луцького району сталась ДТП. З якою швидкістю він рухався не знає, оскільки не слідкував, однак в момент зіткнення пішоходів не бачив, оскільки вони переходили дорогу поза межами пішохідного переходу, хоча пішохідний перехід освітлювався. Коли він тільки проїхав пішохідний перехід відчув удар, після чого злякавшись відразу нажав на педаль газу, і в подальшому нажав на педаль гальма та зупинився. Вийшовши з автомобіля побачив, що позаду автомобіля лежала жінка, після чого він підбіг до даної жінки подивитись чи жива, і в подальшому викликали швидку допомогу. Приїхала карета швидкої допомоги та працівники поліції. В подальшому дана жінка померла. Частковість визнання вини полягає в тому, що потерпілі теж винні, оскільки вони переходили проїжджу частину дороги поза межами пішохідного переходу та були в стані алкогольного сп'яніння, тобто не визнає порушення п.2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України. Завдані збитки відшкодовані повністю. Обвинувачений просив суд суворо його не карати.
Також у суді першої інстанції були допитані потерпілі, зокрема:
- потерпілий ОСОБА_10 , який підтвердив факт вчинення обвинуваченим ДТП та отримання тілесних ушкоджень, при обставинах, що зазначено в обвинувальному акті, при цьому додав, що на дорозі, приблизно за 250-300 метрів від них, зі сторони міста Луцька в напрямку міста Володимир рухався автомобіль, який в подальшому здійснив на них наїзд, а інші автомобілі чи транспортні засоби в той момент на дорозі були відсутні. Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди просив залишити без розгляду у зв'язку з повним відшкодуванням завданих збитків, а також просив суд суворо не карати обвинуваченого, однак позбавити його права керування транспортними засобами;
- потерпіла ОСОБА_13 , яка підтвердила факт вчинення обвинуваченим ДТП та отримання тілесних ушкоджень, при обставинах, що зазначено в обвинувальному акті, що призвело до смерті ОСОБА_12 .. Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди просила залишити без розгляду у зв'язку з повним відшкодуванням завданих збитків, а також просила суд суворо не карати обвинуваченого, однак позбавити його права керування транспортними засобами;
- потерпіла ОСОБА_14 , яка підтвердила факт вчинення обвинуваченим ДТП та отримання тілесних ушкоджень, при обставинах, що зазначено в обвинувальному акті. Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди просила залишити без розгляду у зв'язку з повним відшкодуванням завданих збитків, а також просила суд суворо не карати обвинуваченого, однак позбавити його права керування транспортними засобами.
Вина обвинуваченого підтверджується такими письмовими доказами у справі:
- протоколом огляду місця події від 16-17 жовтня 2021 року, згідно якого оглянуто та зафіксовано наслідки місця ДТП (Том 1 а.с.107-115);
-висновком експерта №463 від 19.11.2021 року, згідно якого зафіксовані отримані внаслідок ДТП тілесні ушкодження в трупа ОСОБА_12 (Том 1 а.с.89-94);
-висновком експерта №934 від 16.12.2021 року, відповідно до якого зафіксовані тілесні ушкодження в потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок вчинення ДТП обвинуваченим (Том 1 а.с.132);
-висновком експерта №933 від 16.12.2021 року, відповідно до якого зафіксовані тілесні ушкодження в потерпілої ОСОБА_11 , внаслідок вчинення ДТП обвинуваченим (Том 1 а.с.137-138);
-висновком експерта №СЕ19/103-21/8775-ІТ від 14.12.2021 року, відповідно до якого на момент експертного огляду автомобіля «Форд Мондео», д.н.з. НОМЕР_1 , виявлено технічну несправність системи рульового керування у вигляді підтікання технологічної рідини з насоса гідропідсилювача керма (Том 1 а.с.153-158);
-висновком експерта №СЕ-19/103-21/8774-ІТ від 03.12.2021 року, згідно якого наїзд автомобілем «Форд Мондео» д.н.з. НОМЕР_1 на пішоходів, відбувся на правій смузі руху по вул. Луцькій в смт. Торчин Луцького району Волинської області, в напрямку м. Володимир-Волинський, в місці що передує початку утворення сліду розливу рідини (Том 1 а.с.168-170);
-висновком експерта №СЕ-19/103-21/8776-ІТ від 11.11.2021 року, відповідно до якого в заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, швидкість руху автомобіля марки «Форд Мондео», д.н.з. НОМЕР_1 на момент початку гальмування була менше ніж 68,8…71,8 км./год. (Том 1 а.с.173-174);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 15.11.2021 року, за участю потерпілого ОСОБА_10 , який детально відтворив обставини ДТП (Том 2 а.с.1-6);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.11.2021 року, за участю ОСОБА_7 , який детально відтворив обставини ДТП (Том 2 а.с.7-12);
-висновком експерта №СЕ-19/103-21/10280-ІТ від 16.12.2021 року, відповідно до якого у заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, дії водія автомобіля «Форд Мондео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , які не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, при цьому водій ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів з моменту виникнення небезпеки для руху, при дотримання ПДР України (Том 2 а.с.17-21);
-протоколом огляду предмету (відеозапису) від 19.10.2021 року, відповідно до якого зафіксовано розмову учасників та очевидців ДТП (Том 2 а.с.24-25).
Суд першої інстанції навів у вироку підстави з яких він відхилив доводи захисника обвинуваченого з посиланням на докази, здобуті органами досудового слідства у порядок і спосіб, визначений чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Будь яких підстав, визначених ст.ст.412, 415 КПК України, для призначення нового судового розгляду провадження обвинуваченим ні його захисником ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні не наведено. Їх твердження жодним чином не впливають на висновок суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і не дають колегії суддів з цих підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Водночас щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо призначеного йому судом покарання апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
В той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Тобто при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом'якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як убачається з вироку суду та матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 , врахував те, що він раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, працює, також має на утриманні малолітню дитину, добровільно відшкодував завдані збитки, при цьому потерпілі будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не мають та просили суд суворо не карати ОСОБА_7 . Міськрайонний суд зважив і на те, що ОСОБА_7 свою вину повністю не визнав, раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, від його необережних дій настали тяжкі наслідки, зокрема смерть людини, що відповідно до Конституції України життя людини є найбільшою соціальною цінністю,
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції відніс добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставини, що обтяжують його покарання, судом першої інстанції не встановлено.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Разом з тим, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано не віднесено до пом'якшуючих покарання обставин щире каяття.
Місцевий суд не виклав у вироку обґрунтування співмірності призначеного ОСОБА_7 покарання з вчиненим ним кримінальним правопорушенням. Відтак оскаржуване судове рішення не містить аргументів, які би доводили, що саме такий захід примусу, який визначений судом першої інстанції, буде достатнім для виконання мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.
За таких підстав вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченому покарання.
Під час розгляду справи апеляційним судом обвинувачений вказав на те, що ним повністю відшкодована шкода потерпілим, він щиро кається у вчиненому.
Також представник потерпілих під час розгляду справи апеляційним судом вказав на те, що будь-яких претензій потерпілі до ОСОБА_7 не мають. Обвинуваченим повністю відшкодована матеріальна та моральна шкода потерпілим, і вони не наполягають на суворому покаранні.
Апеляційний суд вважає, що за наслідками апеляційного розгляду кримінального провадження знайшли своє підтвердження вищезазначені обставини, а тому призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України колегія суддів, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, однак необережних, обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху (Том 2 а.с.48), дані про особу ОСОБА_7 , а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності (Том 2 а.с.39), працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання (Том 2 а.с.45, 47), має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, також має на утриманні малолітню дитину.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, апеляційний суд відносить щире каяття та добровільне відшкодуванняшкоди потерпілим.
Обставин, які обтяжують покарання, апеляційним судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому апеляційним судом враховується думка потерпілих, які не наполягали на призначенні суворого покарання.
Колегія суддів зауважує, що позиція потерпілих може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак це не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність, зокрема щодо призначення покарання. До того ж вчинене засудженим кримінальне правопорушення внаслідок недотримання вимог ПДР посягає як на суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху, так і на життя людини. Водночас спричинені діями ОСОБА_7 суспільно небезпечні наслідки у виді, зокрема смерті потерпілої є невиправними.
Разом з тим за наявності вищевказаних декількох обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , з огляду на бажання і прагнення ОСОБА_7 стати на шлях виправлення, що на переконання суду у сукупності також пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286 КК України, апеляційний суд вважає за можливе при призначенні покарання за скоєне кримінальне правопорушення застосувати до ОСОБА_7 норми ст.69 КК України. Відповідно до приписів ст.69 КК України колегія суддів призначає покарання, перейшовши до іншого більш м'якого виду основного покарання у виді обмеження волі, не зазначеного у санкції ч.2 ст.286 КК України, та яке слід відбувати реально, та призначаючи у даному випадку додаткове покарання, яке передбачене як обов'язкове ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
За правилами п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Враховуючи вище викладене колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги обвинуваченого з подальшим скасуванням вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання та призначенням ОСОБА_7 іншого покарання.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 414, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України в частині призначеного покарання змінити.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді