Справа № 758/5391/23
19 березня 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., присяжних Радзиловської О.С, Марченка О.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., представника заявника - адвоката Стрельнік А.Ю., розглянувши цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області, про визнання особи безвісно відсутньою
ОСОБА_1 (надалі за текстом - заявник) звернувся до Подільського районного суду міста Києва із заявою, в якій просить суд визнати безвісно відсутнім громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_2 ), уродженця м. Києва, який є його рідним батьком.
Заява мотивована тим, що після смерті матері заявника ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , покинув своїх дітей і власний дім та пішов у власних справах, нікого не повідомивши, куди він йде і коли повернеться. Заявник припускає, що у батька була інша сім'я, але достовірно це йому невідомо. Як наслідок, заявник був вимушений опікуватись своїми молодшими братами і сестрою, про що свідчить розпорядження голови районної державної адміністрації про призначення піклувальника неповнолітньому ОСОБА_3 та опікуна неповнолітнім ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Неодноразові спроби заявника розшукати ОСОБА_2 самостійно та звернення до поліції не дали результатів. Також, заявник зазначив, що ОСОБА_2 до теперішнього часу зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в яку свого часу заселився у відповідності до ордеру № 7786 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року.
Про місце перебування свого батька заявник не має відомостей вже більше двадцяти років. Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідне для приватизації квартири за адресою АДРЕСА_1 , оскільки саме він мав би звертатись з відповідною заявою про таку приватизацію.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 11 грудня 2023 року вирішено допитати в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
В судовому засіданні 05 лютого 2024 року було допитано в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
В судовому засіданні 19 березня 2024 року представник заявника підтримала вимоги заяви в повному обсязі, просила її задовольнити.
Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області явку свого представника в судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, направило до суду заяву щодо заміни його на належну заінтересовану особу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 є рідним батьком заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.07.1981 року (а.с. 8), а також експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/608-п від 08.05.2023 року про проведення експертизи ідентичності прізвищ ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в документах, які належать ОСОБА_2 та заявнику (а.с. 25).
16 липня 1988 року Управлінням з обліку та розподілу житлової площі виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів видано ОСОБА_2 ордер № 7786 на житлове приміщення, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
У вказаній квартирі приживали та були зареєстровані: ОСОБА_2 , заявник, ОСОБА_10 (матір заявника), ОСОБА_11 (брат заявника), ОСОБА_6 (брат заявника), ОСОБА_6 (сестра заявника) (а.с. 11).
ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського управління юстиції у м. Києві (а.с. 12).
ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 15).
14.06.2022 року заявник зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 14).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 16).
Листом № Д-73/125/53/04-2023 від 06.02.2023 року у відповідь на звернення ОСОБА_6 Подільське УП ГУНП в м. Києві повідомило, що в результаті оперативно-пошукових заходів та перевірок місцезнаходження ОСОБА_2 з'ясувати не вдалося, факт смерті ОСОБА_2 встановлено не було (а.с. 18).
У відповідь на звернення заявника від 27.03.2023 року Подільське УП ГУНП в м. Києві повідомило, що в результаті оперативно-пошукових заходів та перевірок місцезнаходження ОСОБА_2 з'ясувати не вдалося, факт смерті ОСОБА_2 встановлено не було (а.с. 20).
Як вбачається з відповіді № 2600-0201-8/86953 від 04.05.2023 року, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на запит представника заявника - адвоката Стрельник А.Ю., ОСОБА_2 на обліку не перебуває та не отримує пенсійного забезпечення (а.с. 22).
У відповідь на запит представника заявника - адвоката Стрельник А.Ю. управлінням державної реєстрації Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом № 495/8.1-48 від 03.05.2023 року, в результаті проведеної перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актових записів про факт смерті ОСОБА_2 не виявлено (а.с. 23).
Згідно із частиною першою статті 43 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Частиною другою статті 43 ЦК України визначено, що у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи, початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Відповідно до ч. 3 ст.43 ЦК України, порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (надалі за текстом - ЦПК України).
Згідно з ч. 1.ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом третім частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Як зазначено у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 523/2320/19 (провадження № 61-1971 св21: «Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак, встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
За змістом Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 363/360/18 (провадження № 61-19779св19) виникнення справ про визнання громадян безвісно відсутніми зумовлені необхідністю захисту майнових прав громадян, справи про правовий статус яких розглядається судом, захистом інтересів осіб, які мають певні правовідносини з особою, тривала відсутність якої позбавляє їх можливості користуватись своїми правами.
Разом з тим, у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 467/1274/18 (провадження № 61-10753св20) вказано, що при розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
Подібний висновок висловлено у Постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18).
Суд враховує, що згідно з ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Більше того, визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою як жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла).
Відповідно до п.7 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», одним із повноважень поліції є розшук безвісно зниклих осіб. Початок розшуку безвісно зниклих осіб є підставою для відкриття кримінального провадження.
Згідно положень ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», інформація про безвісно зниклу особу є підставою для здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Судом встановлено, що заявник звернувся до суду із заявою про визнання безвісно відсутнім свого батька ОСОБА_2 з метою реалізації своїх прав, а також прав його брата брата ОСОБА_6 на приватизацію квартири, ордер на яку було видано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 року.
З матеріалів справи встановлено, а також підтверджено поясненнями свідків в судовому засіданні, що ОСОБА_2 з 06.07.2000 року за весь цей час не з'являвся за місцем свого проживання.
Оперативно-розшуковими заходами, які здійснювались Подільським УП ГУ НП в місті Києві в установленому законом порядку, місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено до теперішнього часу.
За приписами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Враховуючи відсутність відомостей про перебування ОСОБА_2 у місці його постійного проживання та реєстрації, відсутність відомостей про дійсне перебування останнього та неможливість отримати такі відомості, сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування особи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , безвісно зниклим, оскільки факт зникнення останнього підтверджується доказами, що не викликають сумнівів у своїй допустимості та достовірності, та які зібрані із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не спростовуються.
З огляду на дату отримання останніх відомостей щодо ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне визнати його безвісно зниклим з 06.07.2000 року
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦК України, заявник має право звернутися на підставі цього рішення суду до нотаріуса за останнім місцем проживання ОСОБА_2 для опису належного йому майна та встановлення над ним опіки.
Також, слід роз'яснити, що згідно ч. 1 ст. 45 ЦК України, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місце перебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.
Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області, про визнання особи безвісно відсутньою - задовольнити;
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Київ, останнє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , безвісно відсутнім - з 06 липня 2000 року;
Роз'яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 309 ЦПК України;
Повне найменування сторін:
Заявник - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4А, код ЄДРПОУ 42552598);
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Гребенюк
Присяжні О.С. Радзиловська
О.В. Марченко