Справа № 758/4855/21
(ЗАОЧНЕ)
11 квітня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,
учасники справи не з'явились,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості відчуженого спільного майна подружжя,
позивач звернувся до суду із позовом у якому, з урахуванням заяв про зміну предмет позову від 24.01.2024 та збільшення позовних вимог від 10.04.2024, просить: стягнути з відповідача на користь позивача вартість відчужено автомобіля марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , у розмірі 212000,00 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.06.2013. Шлюб припинено на підставі рішення суду від 27.04.2018. За час шлюбних відносин подружжя набуло майно, яке є об'єктами спільної сумісної власності, зокрема автомобіль марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 . Однак, відповідач здійснив відчуження майна третій особі, набуто за час перебивання сторін у шлюбі, проте половину вартості майна не було передано позивачу. У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити. Згідно з ст. 141 ЦПК України вирішити питання судових витрат.
Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Рибалці Ю.В.
Ухвалою суду від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
17.01.2024 у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено Якимець О. І.
Ухвалою суду від 18.01.2024 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явились, хоча повідомлялись про дату, час та місце цього засідання, а тому з урахування поданої заяви від сторони позивача, відсутність відзиву на позов та клопотання про відкладення із сторони відповідача, суд вважає за можливе провести розгляд справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Суд установив, сторони перебували у шлюбних відносинах з 18.06.2013. Шлюб припинено на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.04.2018 (справа № 703/3891/17) /а.с.12/.
Від шлюбних відносин у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження /а.с. 13/.
За час перебування у шлюбі сторони укладали правочини в інтересах сім'ї за спільні кошти подружжя на придбання майна, одержували доходи, будь-яких домовленостей щодо володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності не було встановлено, у зв'язку із чим сторони мають рівні права на нього, а тому в останніх виникли спірні правовідносини відносно об'єктів спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, хвороба, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо) самостійного заробітку(доходу).
Тлумачення цієї статті свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Разом із тим, згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За час перебування сторін у шлюбних відносинах останні набули рухоме майно - а саме автомобіль марки Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано 23 травня 2015 року на відповідача, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію / а.с. 14/.
Суд установив, 27 серпня 2023 року марки Toyota Corolla, номер кузова НОМЕР_2 , відчужений відповідачем на користь ОСОБА_4 . Дані обставини підтверджено копією договору купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2023/4019831.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно з ч. 1 ст. 70 цього Кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічну норму містить стаття 372 ЦК України, відповідно до якої, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
При вирішенні відповідного спору суд враховує висновки, викладені в п. 30 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав на свій розсуд проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість ураховується при поділі.
Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд відмічає, що автомобіль був відчужений проти волі іншого із подружжя та не в інтересах сім'ї, адже доказів протилежного відповідачем не подано.
Відтак, відповідач на власний розсуд розпорядився об'єктом спільної сумісної власності, адже будь-яких доказів взаємної домовленості із позивачем про розрядження спірним майном шляхом його реалізації суду не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно з роз'яснення Пленуму Верховного Суду України викладених у п.п. 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного суду від 03 травня 2018 року № 755/20923/14-ц за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
Щодо вартості спірного автомобіля, то така не погоджена сторонами по справі, а відтак суд щодо розмір спірного автомобіля виходить із аналіз доказів поданих щодо дійсної вартості транспортного засобу на момент розгляду справи.
Суд установив, що вартість відчуженого транспортного засобу становить у розмірі 424000,00 грн, що підтверджено договором від 27.08.2023 № 8046/2023/4019831.
Будь-яких заперечень із сторони позивача щодо невірної розміру вартості спірного автомобіля суду не надано, а навпаки, виходячи із ціни за договором від 27.08.2023 просить здійснити компенсацію у розмірі половини вартості такого майна.
Враховуючи вищевикладене, суд бере до уваги вартість автомобіля у розмірі 424000,00 грн, оскільки він відображає вартість майна на час розгляду справи.
Таким чином, надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки вони містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя та відчужений відповідачем, а тому у зв'язку із наведеним, розмір грошової компенсації необхідно визначити виходячи із вартості майна на час розгляду справи, яка підтверджується доказами наданими позивачем, а тому з відповідача підлягає стягненню половина вартості транспортного засобу в сумі 212000,00 грн, а позов задовольнити.
Будь-яких інших фактичних обставин, які б мали значення для правильного вирішення спору між сторонами суд не встановив.
У зв'язку із наведеним, суд прийшов до висновку про те, що позов задовольнити повністю.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за первісним позовом при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 1082,93 грн. Таким чином, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь позивача у сумі 1082,93 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості відчуженого спільного майна подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за 1/2 частину транспортного засобу марки «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 у розмірі 212000 (двісті дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1082,93 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 11 квітня 2024 року.
Суддя О. І. Якимець