25.03.2024 Справа № 756/9744/23
Номер справи 756/9744/23
Номер провадження 2/756/559/24
20 березня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участю секретаря - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Олена Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації, -
Позивач через свого представника у липні 2023 року звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача, у якому з урахуванням уточнення просить:
- визнати недійсним Свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 від 14.07.2023, виданого приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В., на ім'я ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, індексний номері 68450603 від 14.07.2023, прийняте приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. щодо реєстрації за ОСОБА_2 в цілому права власності на 1/2 об'єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним Свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 на 1/2 частину гаражного боксу № НОМЕР_3 , який знаходиться у будинку АДРЕСА_2 від 14.07.2023, виданого приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В., на ім'я ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, індексний номер: 68452952 від 14.07.2023, прийняте приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. щодо реєстрації за ОСОБА_2 в цілому права власності на 1/2 об'єкта нерухомого майна, а саме: гаражного боксу № НОМЕР_3 , який знаходиться у будинку АДРЕСА_2 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з листопада місяця 1996 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю.
12 серпня 2021 року між ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
За час спільного життя ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , останнім на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.08.1999 було придбано квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 150,1 кв.м.
Також 17 лютого 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири було придбано гаражний бокс № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 17,3 кв.м.
29 липня 2021 року ОСОБА_4 було складено заповіт. Проте, з невідомих причин для позивача ОСОБА_4 у своєму заповіті зробив розпорядження лише щодо 1/2 частини належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 .
Єдиними спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є: його дружина позивач ОСОБА_1 та його донька третя особа ОСОБА_3 . Інших спадкоємців немає.
14 липня 2023 року приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. позивачу ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
У той же час, 14.07.2023 приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. на ім'я відповідача ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на іншу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, 14.07.2023 приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. позивачу ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 1/4 частини гаражного боксу № НОМЕР_3 , шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Також 14.07.2023 приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. було видано третій особі ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 1/4 частину гаражного боксу № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
До того ж, 14.07.2023 приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. на ім'я відповідача ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину гаражного боксу № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, позивач уважає, що відповідач ОСОБА_2 не має будь-якого права власності на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 . На її думку, той факт, що нерухоме майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , було придбане під час зареєстрованого шлюбу з відповідачем, не є підставою для виділення їй права власності на 1/2 частину майна, оскільки остання жодного відношення до вказаного майна не має, вона не купувала його, не вносила спільні кошти та не утримувала це майно.
Зокрема, спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана 26.08.1999 ОСОБА_4 за особисті кредитні кошти, які у подальшому виплачувалися ним разом з позивачем ОСОБА_1 .
У той же час, фактичні шлюбні відносини між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були припинені ще у 1996 року, що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2013 про розірвання шлюбу. Про те, що фактичні шлюбні відносини між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 припинилися з 1996 року, було зазначено позивачем ОСОБА_4 у позовній заяві. У рішенні вказано, що відповідач ОСОБА_2 визнала позов по суті.
Проте, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом не перевірила вказаний факт та видала свідоцтва про право власності на 1/2 частини квартири та гаражного боксу на ім'я відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року за вищевказаним позовом відкрито позовне провадження.
Представники позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з тих підстав, що і квартира АДРЕСА_1 , і гаражний бокс № НОМЕР_3 , який знаходиться у будинку АДРЕСА_2 , були придбані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час шлюбу за спільні кошти. Відтак, на думку представника відповідача та третьої особи, немає підстав для визнання недійсними свідоцтв про право власності та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо зазначеного нерухомого майна.
Третя особа приватний нотаріус КМНО Кондратенко О.В. у судове засідання не з'явилася, про час та місце повідомлялася належним чином, надала відзив на позов, в якому зазначила, що видані нею свідоцтва про право власності та прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного нерухомого майна є правомірними та такими, що прийняті в межах вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд убачає необхідним у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
19 червня 1976 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 190.
Під час шлюбу сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.
26 серпня 1999 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Двадцятої Київської державної нотаріальної контори Біляєвим В.О., за реєстровим № 1у-912, зареєстрованим у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 27.08.1999 у реєстровій книзі № 269-59 за реєстровим № 41179, придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 150,1 кв.м., житлова площа 77,1 кв.м.
17 лютого 2006 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тесленком А.О. 17.02.2006 за реєстровим № 293, зареєстрованим у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 28.02.2006 у реєстровій книзі № 104 за реєстровим № 25698, придбав гаражний бокс № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 17,3 кв.м.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2013 у справі № 759/2124/13-ц шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.
12 серпня 2021 року між ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстрований Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), актовий запис № 1257.
29 липня 2021 року ОСОБА_4 склав заповіт, у якому зробив розпорядження щодо 1/2 частини належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 на ім'я позивача ОСОБА_1 . Зазначений заповіт посвідчений приватним нотаріусом КМНО Піскун Г.О. за № 262.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть № НОМЕР_4 .
27 березня 2023 року на підставі заяви позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини приватний нотаріус КМНО Кондратенко О.В. відкрила спадкову справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 № 21/2023, у спадковому реєстрі № 70443445.
12 квітня 2023 року третя особа ОСОБА_3 подала заяву приватному нотаріусу КМНО Кондратенко О.В. про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_4
14 липня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подала заяву приватному нотаріусу КМНО Кондратенко О.В. про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя, що залишилось після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_4 , а саме на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , та гаражного боксу № НОМЕР_3 , який знаходиться у будинку АДРЕСА_2 .
14 липня 2023 року приватний нотаріус КМНО Кондратенко О.В. видала позивачу ОСОБА_1 Свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, серія та номер № НОМЕР_5 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73200164 від 14.07.2023. На підставі Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, серія та номер № 1032, приватний нотаріус КМНО Кондратенко О.В. прийняла Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68450603.
Також 14 липня 2023 року приватний нотаріус КМНО Кондратенко О.В. видала відповідачу ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності, серія та номер: 1031 на іншу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . На підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер: 1031, приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68450603 від 14.07.2023.
Крім того, 14 липня 2023 року приватний нотаріус КМНО Кондратенко О.В. видала позивачу ОСОБА_1 Свідоцтво про право власності на спадщину за законом, серія та номер № 1035 на 1/4 частини гаражного боксу № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73202522 від 14.07.2023. На підставі Свідоцтва про право власності на спадщину за законом, серія та номер № 1035, приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68452952 від 14.07.2023.
Також, 14 липня 2023 року приватний нотаріус КМНО Кондратенко О.В. видала третій особі ОСОБА_3 Свідоцтво про право власності на спадщину за законом, серія та номер № 1034 на 1/4 частини гаражного боксу № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі Свідоцтва про право власності на спадщину за законом, серія та номер № 1034, приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68452952 від 14.07.2023.
У той же час, 14 липня 2023 року приватний нотаріус КМНО Кондратенко О.В. видала відповідачу ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності, серія та номер: 1033 на 1/2 частини гаражного боксу № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер № 1033, приватним нотаріусом КМНО Кондратенко О.В. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68452952 від 14.07.2023.
Відповідно до п. 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України, зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.
Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на вищевказані правові норми, порядок набуття спільного майна та його правовий режим стосовно спірної квартири повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна 26.08.1999.
Натомість правовий режим гаражного боксу, який набутий у власність ОСОБА_4 17.02.2006, регулюється нормами СК України, що набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжям під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Верховний Суд у своїй Постанові від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17 вказав, що той із подружжя, який порушує питання про спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Приписами ст. 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтями 1233, 1234 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст. 71 Закону України «Про нотаріат», у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи суду не вдається встановити ті обставини, що спірні квартира АДРЕСА_1 та гаражний бокс № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 належали ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності.
Позивач ОСОБА_1 посилається на укладення померлим ОСОБА_4 . Договору споживчого кредиту № 395/97-П від 09 квітня 1997 року з метою отримання кредиту для купівлі квартири, як доказ того, що купівлю квартири ОСОБА_4 здійснив за особисті кошти. Разом з тим, укладання будь-яких кредитних договорів в період перебування у шлюбі не є доказом того, що отримані кошти та кошти, які спрямовуються на погашення кредиту, є особистою власністю того з подружжя, ким укладений відповідний договір. Окрім того, за вказаним договором строк погашення кредиту - не пізніше 08 квітня 1999 року, а квартира була придбана 26 серпня 1999 року, тобто після того, як минув строк погашення кредиту.
Зі змісту рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2013 у справі № 759/2124/13-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 також не вдається можливим встановити, що шлюбні відносини між ними були припинені з 1996 року. Сам по собі факт визнання відповідачем позовної вимоги про розірвання шлюбу у 2013 році жодним чином не може підтверджувати факт фактичного припинення шлюбних відносин у 1996 році.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги ті обставини, що спірне нерухоме майно набуте ОСОБА_4 під час шлюбу з відповідачем, враховуючи, що позивач не довела належними та допустимими доказами те, що вказане майно було особистою приватною власністю ОСОБА_4 , суд убачає необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 25 березня 2024 року.
Суддя,- Белоконна І.В.