4-с/754/43/24
Справа № 754/11893/21
Іменем України
15 квітня 2024 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Буша Н.Д., розглянувши заяви представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Державного виконавця Нагайчука Миколи Володимировича Печерського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції місто Київ, -
В провадження Деснянського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій він просить:
- зобов'язати Печерський районний відділ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції місто Київ зупинити виконавче провадження №67160973 до моменту його демобілізації або смерті, яка може настати при захисті Батьківщини від збройної агресії російської федерації відповідно до абз. 1 п.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»;
- невідкладно розблукувати незаконно заблоковані кошти на заробітній картці в АТ «ПриватБанк», розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , Код ЕДРПОУ: 14360080 та зняти арешт із карткових рахунків відкритих у всіх банках та фінансових установах на ім'я діючого військовослужбовця, учасника бойових дій ОСОБА_1 .
Розгляд скарги було призначено на 10.04.2024 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Буша Н.Д. на лікарняному, розгляд скарги було переназначено на іншу дату.
10.04.2024 року та 11.04.2024 року на адресу суду від представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли заяви про забезпечення позову шляхом зняття арешту з банківських рахунків, які належать ОСОБА_1 до винесення рішення по суті скарги. Обгрунтовуючи заяви тим, що при невжитті заходів щодо забезпечення вимог скарги шляхом розблокування рахунків в банківських установах скаржник не зможе виконувати бойові завдання, що очевидно завдасть шкоди державним інтересам, його здатності захищати територіальну цілісність та суверенітет Української держави. Подальше блокування призведе до незворотних наслідків, крім неможливості виконання ОСОБА_1 бойових задач, загибелі та пораненням військовослужбовців, яких зараз і так не вистачає на фронті.
Дослідивши матеріали цивільної справи та заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заяви про забезпечення позову підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчуком М.В. від 13.03.2024 року в рамках ВП № НОМЕР_3 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику - ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ч.3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Із матеріалів справи встановлено, що незгода заявника з діями державного виконавця ґрунтується на тому, що крім арешту на всі рахунки скаржника ще й накладено арешт на його картковий рахунок, на який здійснюється нарахування заробітної плати.
Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 1 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 4 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав особи.
Згідно із п.1 ч.4 ст.59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Згідно із абзацом 2 ч. 2 ст. 59 Закону виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону.
Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19.
Оскільки рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини усіх видів його заробітку(доходу) щомісячно, починаючи з 16.07.2009 і до досягнення дитиною повноліття, ще не виконано, то суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 149, 150, 151 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Заяви представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зобов'язати державного виконавця Печерського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції місто Київ Нагайчука Миколу Володимировича зняти арешт з рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в АТ «ПриватБанк» розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2, Код ЄДРПОУ: 14360080, на які здійснюються виплати по заробітній платі, до винесення рішення по суті скарги.
В іншій частині заяв представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Дана ухвала відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Копію ухвали для пред'явлення до виконання видати скаржнику та (або) його представнику.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 15.04.2024 року.
Суддя Н.Д.Буша