Справа № 333/95/24
Провадження № 6/333/223/24
УхВАЛА
Іменем України
28 березня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,
стягувача ОСОБА_1 ,
представника стягувача ОСОБА_2 ,
боржника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за поданням державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рибалко О.С. (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд.16) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстроване в установленому порядку, -
встановив:
05.01.2024 року державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рибалко О.С. звернулась до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку відносно боржника ОСОБА_3 , стягувач ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що на виконанні в Комунарському відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 68186084 з примусового виконання виконавчого листа №333/4770/20, виданого 17.01.2022 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн. та спричинену матеріальну шкоду в розмірі 232 218,05 грн.
18 січня 2022 року відкрито виконавче провадження.
В ході перевірки майнового стану боржника ОСОБА_3 державним виконваецм було виявлено нерухоме майно зареєстроване за боржником, а саме: 1\3 частина однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.07.2023 року, однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної приватної часткової власності належить: 1\3 - ОСОБА_4 (мати боржника), 1\3 - ОСОБА_3 , 1\3 - ОСОБА_5 (син боржника).
Під час здійснення заходів, спрямованих на виконання вироку суду, встановлено факт смерті співвласника нерухомого майна ОСОБА_4 , що підтверджується актовим записом про смерть № 5184 від 12.08.2014 року.
Державним виконавцем встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Проте, боржник ОСОБА_3 починаючи з 20.12.1989 року і по теперішній час був зареєстрований разом зі спадковцем за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку державного виконавця, єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Враховуючи зазначене, державний виконавець просить суд надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно, яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , частка якої належить ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), і яку за законом має прийняти у спадок боржник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
У судове засідання державний виконавець не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд подання за її відсутності, просила задовольнити.
Стягувач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 у суді вважали за необхідне подання задовольнити, так як вирок суду в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди майже не виконується.
Боржник ОСОБА_3 , який відбуває покарання в ДУ «Петрівська виправна колонія» № 49 в режимі відеоконференції суду зазначив, що від спадщини після смерті матері він не відмовлявся, вважає, що прийняв її так як вони зареєстровані за однією адресою. Частки у квартирі рівні між ним, його матір'ю і сином. Зазначив про своє бажання, щоб частина квартири, що належить його матері залишилася його сину, який є особою з інвалідністю і для якого це єдине житло. Тобто, фактично ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання державного виконавця.
Суд, заслухавши сторони виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, дійшов до такого.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у державного виконавця знаходиться виконавче провадження - ВП № 68186084 з виконання виконавчого листа № 333/4770/20 від 17.01.2022 року, виданого 17.01.2022 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн. та спричинену матеріальну шкоду в розмірі 232 218,05 грн.
18.01.2022 року головним державним виконавцем, керуючись ст.ст. 3, 4 , 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої разом з супровідним листом за вих. №574/13, 3-39, в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» направлено сторонам виконавчого провадження для відома та виконання. Рішення суду боржником на сьогоднішній день не виконано.
З метою виконання вироку суду, державним виконавцем направлено запити про наявність майна зареєстрованого за боржником - ОСОБА_3 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.07.2023 року вбачається, що однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної приватної часткової власності належить: 1\3 - ОСОБА_4 (мати боржника), 1\3 - ОСОБА_3 , 1\3 - ОСОБА_5 (син боржника).
Згідно з актовим записом про смерть від 12.08.2014 року № 5184 ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно інформації з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на момент смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 (боржник) та його син - ОСОБА_5 .
Як вбачається з відповіді Шостої державної нотаріальної контори від 13.12.2023 року на запит державного виконавця, після померлої ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась, із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с. 53-61).
Тобто, спадкоємець першої черги за законом - боржник ОСОБА_3 , який наразі відбуває покарання (11 років позбавлення волі) в ДУ «Петрівська виправна колонія» № 49 від спадщини не відмовлявся та відповідно із заявою про прийняття спадщини не звертався, проте був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом враховано, що згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» визначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Частиною 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_4 - співвласники спірної квартири. Після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 від спадщини не відмовився, інші спадкоємці відсутні, спадкова справа не заводилась.
Таким чином, ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, тобто має майнові права на спірну квартиру, однак не звернувся до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадщину.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 належить на праві власності 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 та інша 1/3 її частина, яка не зареєстрована в установленому законом порядку, суд вважає за можливе звернути стягнення на неї відповідно до частини 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, враховуючи, що боржником у добровільному порядку вимоги стягувача не задоволено, суд вважає за необхідне задовольнити подання та звернути стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 352-354, 440, 443 ЦПК України, ст.ст. 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
Подання державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рибалко О.С. (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд.16) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстроване в установленому порядку - задовольнити.
Звернути стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме: 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке не зареєстроване за останнім в установленому законом порядку, а зареєстровано за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер майна №25065965.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 02.04.2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С.Холод