Справа № 296/9153/23
2/296/379/24
"13" березня 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Остапенка С.О.,
представника Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради Колосюка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом відповідно до змісту якого просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги позову обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 самостійно виховує та матеріально утримує внука - ОСОБА_4 з березня 2022 року. Мати дитини - ОСОБА_3 є інвалідом першої А групи та у зв'язку з тривалою хворобою не може виконувати свої батьківські обов'язки. Батько дитини - ОСОБА_2 , який є сином позивача, нехтує своїми батьківськими обов'язками, вихованням дитини не займається, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, фінансово не підтримує. На підставі викладеного позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини.
Ухвалою від 12.10.2023 відкрито загальне провадження у справі (а.с.32).
14.12.2023 року постановлено ухвалу про витребування доказів (а.с.53).
Також ухвалою від 14.12.2023 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 (а.с.54).
20.02.2024 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду ( а.с. 84).
Позивач в судовому засіданні пояснила, що мати дитини - ОСОБА_3 є інвалідом першої А групи та у зв'язку з тривалою хворобою не може виконувати свої батьківські обов'язки, раніше вживала спиртні напої. Батько дитини ухиляється від виконання батьківських обов'язків, покладених на нього відповідно до закону.
Представник позивача - адвокат Остапенко С.О. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Вказав, що відповідач не цікавиться життям дитини, ухиляється від виконання своїх обов'язків по її вихованню, зокрема, від матеріального забезпечення. Також відповідач з 2005 року перебуває на наркологічному обліку. Тому вважає, що є всі підстави для задоволення позову.
Відповідач в судовому засіданні 23.01.2024 року позовні вимоги визнав, не заперечив щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В дане судове засідання відповідач не з'явився, подав до суду заяву в якій просить суд проводити розгляд даної справи без його участі, позовні вимоги визнає (а.с.96).
Представник Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради Колосюк О.Ю. в судовому засіданні зазначив, що батько дитини ОСОБА_2 проходить курс лікування від наркотичної залежності та перебуває на обліку в КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Мати дитини ОСОБА_3 є інвалідом першої А групи та за станом здоров'я не може виконувати свої батьківські обов'язки. Догляд за малолітнім ОСОБА_4 здійснює його бабуся ОСОБА_1 , яка створила необхідні умови для проживання та виховання дитини, дбає про її розвиток, має намір в подальшому встановити опіку над онуком.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлялася. Заяв по справі не подавала.
Відповідно до вимог ст. 171 Сімейного кодексу України судом не заслухана думка малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки через свій ранній дитячий вік (9 років) він не в змозі чітко і ясно висловити свою думку про позбавлення батьківських прав.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.02.1984 року (а.с.9).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.11.2014, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10)
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №405408 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є інвалідом першої А групи з 26.05.2023 року, потребує постійного стороннього догляду (а.с.12).
Також згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків №1408/170 від 31.08.2023 року, ОСОБА_3 за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров'я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов'язків. Висновок дійсний до безтерміново (а.с.13).
Листом від 25.01.2023 року за №04/24 Департамент соціальної політики Житомирської міської ради повідомляє, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку в Департаменті соціальної політики Житомирської міської ради не перебуває, компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду за нею не призначалася (а.с.83).
ОСОБА_2 перебуває на наркологічному обліку з 10.12.2005 року з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, стан контрольованої залежності, що підтверджується листом КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради №38 від 03.01.2024 року (а.с.66).
Так згідно акту від 19.07.2023 року, складеного працівниками ТОВ «Керуюча Компанія «КомЕнерго-Житомир» на підставі свідчень сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зареєстровані, але фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , з 20.11.2022 року (а.с.15).
Аналогічні відомості вказані у довідці №408/1 від 19.07.2023 року, яка видана ТОВ «Керуюча Компанія «КомЕнерго-Житомир» згідно з вищевказаним актом, складеним виключно на підставі свідчень сусідів від 19.07.2023 року (а.с.14).
Відповідно до акту обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , який складений 16.08.2023 року працівниками Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, умови проживання задовільні, дитина забезпечена усіма речами необхідними для повноцінного розвитку. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: бабуся забезпечує всі потреби дитини, одяг та взуття за віком та сезоном в наявності, місце для сну та відпочинку в наявності, на момент обстеження дитина отримує додаткові уроки з метою підготовки до навчання (а.с.16).
Актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 батька малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , який складений 17.08.2023 року працівниками Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, встановлено, що умови проживання незадовільні, в туалеті відсутні двері, на кухні відсутні меблі, немає базового запасу продуктів харчування. Для виховання та розвитку дитини не створено умов, сприятливих для життя та розвитку дитини, речі першої необхідності для дитини відсутні, належне місце для сну та відпочинку відсутнє (а.с.17).
Крім того, на запит адвоката Остапенка С.О. Корольовським районним судом м. Житомира було повідомлено, що поставною Корольовського районного суду м. Житомира від 15 червня 2018 року по справі №296/4490/18 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КпАП України та звільнено його від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю скоєного, обмежившись усним зауваженням, провадження по справі закрито. Поставною Корольовського районного суду м. Житомира від 23 червня 2020 року по справі №296/4490/18 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КпАП України та справу закрито у зв'язку із закінченням строків притягненн до адміністративної відповідальності на підставі п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП (а.с.19).
Також на запит адвоката Остапенка С.О. Богунським районним судом м. Житомира було повідомлено, вироком суду від 04.05.2023 року (справа №295/5886/22) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених за ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України та прзначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, встановлено іспитовий строк 2 роки 6 місяців (а.с.20-21).
Згідно характеристики учня 3-Г класу Ліцею №14 м.Житомира ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , належної уваги вихованню сина не приділяють. Вони на відвідують школу, не цікавляться успіхами ОСОБА_4. Батько, ОСОБА_2 , не цікавиться успіхами дитини, не приводить і не забирає з ліцею. Дитиною опікується бабуся, ОСОБА_1 , яка приводить і забирає ОСОБА_4 з ліцею. Бабуся проявляє інтерес до успіхів і невдач дитини (а.с.18).
Згідно висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, від 20.12.2023 року №2039, органом опіки та піклування прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.71-72).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є сусідкою позивача ОСОБА_1 та проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Вказує, що позивач разом зі своїм онуком ОСОБА_4 проживають в квартирі АДРЕСА_5 приблизно п'ять років. Позивач самостійно виховує свого онука та забезпечує його всім необхідним, купує одяг, взуття, продукти харчування, дитина відвідує гуртки. Також позивач разом з онуком відпочивала в Болгарії. Батька дитини ОСОБА_2 вона не бачила.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивач є її рідною сестрою, а відповідач племінник. Вказує, що з перших днів народження ОСОБА_4, позивач піклується про нього. Сама ж дитина дуже хороша, вихована та любить свою бабусю ОСОБА_1 і вже два роки проживає з нею. Також зазначила, що до війни батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ще доглядали за дитиною, однак потім не виконували свої батьківські обов'язки. Батько ОСОБА_2 перебуває на наркологічному обліку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч. 9-10 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результат для дитини, який має настати.
Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов'язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.
Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Такого ж висновку і дійшов ВССУ в ухвалі від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц ВССУ зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Суд вказав, що потрібно встановити винну поведінку батька щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, а також те, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а також сприяти захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та перевірити ставлення дитини до свого батька.
Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).
Як встановлено судом відповідач не цікавиться сином на протязі тривалого часу, не дбає про його фізичний та духовний розвиток, самоусунувся від виховання дитини. Позивачка самостійно матеріально забезпечує дитину, дбає про її розвиток, виховання, лікування. Наведені обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків стосовно дитини, така поведінка відповідача аж ніяк не свідчить про його бажання надалі мати та виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до малолітнього сина.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Зважаючи на викладене, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, суд дійшов висновку про необхідність позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн, оскільки відповідачка відповідно до Закону України " Про судовий збір" звільнена від його сплати при зверненні до суду з даним позовом, як інвалід 2 групи.
Керуючись ст. ст. 4,12- 13, 76-81, 89, 211,247, 258, 263-265,280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа: служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 25777327.
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 21.03.2024.