12 квітня 2024 року № 640/35920/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший київський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Перший київський машинобудівний завод» (далі по тексту також позивач, АТ «ПМКЗ») з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу АТ «ПМКЗ» із земельного податку за листопад 2016 року в сумі 3653003,77 грн; пені із земельного податку за період з 31.03.2009 по 29.12.2016, нарахованої за розрахунком №1743 від 27.01.2009 в сумі 198459,50 грн; пені із земельного податку за період з 05.05.2009 по 29.12.2016, нарахованої за розрахунком №1743 від 27.01.2009 у сумі 126647,61 грн; податку на додану вартість за листопад 2016 року на суму 698821,00 грн; пені з податку на додану вартість за період з 30.04.2015 по 26.12.2016, нарахованої за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9081659477 від 29.04.2015 в сумі 9912,19 грн; пені з податку на додану вартість за період з 05.05.2015 по 26.12.2016, нарахованої за податковою декларацією з податку на додану вартість №9070583486 від 16.04.2015 у сумі 225989,90 грн; пені з податку на додану вартість за період з 02.06.2015 по 26.12.2016, нарахованої за податковою декларацією з податку на додану вартість №9099927426 від 19.05.2015 в сумі 137275,55 грн; пені з податку на додану вартість за період з 01.07.2015 по 26.12.2016, нарахованої за податковою декларацією з податку на додану вартість №9127524628 від 18.06.2015 в сумі 209,30 грн;
- зобов'язати відповідача списати податковий борг позивача із земельного податку за листопад 2016 року в сумі 3653003,77 грн; пені із земельного податку за період з 31.03.2009 по 29.12.2016, нарахованої за розрахунком №1743 від 27.01.2009 в сумі 198459,50 грн; пені із земельного податку за період з 05.05.2009 по 29.12.2016, нарахованої за розрахунком №1743 від 27.01.2009 у сумі 126647,61 грон; податку на додану вартість за листопад 2016 року на суму 698821,00 грн; пені з податку на додану вартість за період з 30.04.2015 по 26.12.2016, нарахованої за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9081659477 від 29.04.2015 в сумі 9912,19 грн; пені з податку на додану вартість за період з 05.05.2015 по 26.12.2016, нарахованої за податковою декларацією з податку на додану вартість №9070583486 від 16.04.2015 у сумі 225989,90 грн; пені з податку на додану вартість за період з 02.06.2015 по 26.12.2016, нарахованої за податковою декларацією з податку на додану вартість №9099927426 від 19.05.2015 в сумі 137275,55 грн; пені з податку на додану вартість за період з 01.07.2015 по 26.12.2016, нарахованої за податковою декларацією з податку на додану вартість №9127524628 від 18.06.2015 в сумі 209,30 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відповідачем після спливу строку давності протиправно не списано спірний податковий борг із земельного податку та податку на додану вартість як безнадійний.
Позивач стверджує, що відповідачем пред'явлено позов про стягнення з АТ «ПКМЗ» податкового боргу, до якого входить спірний податковий борг, після спливу 1095 днів з моменту виникнення такого податкового боргу (справа №640/603/20). При цьому, у межах адміністративної справи №640/603/20 не пред'являлись вимоги щодо стягнення спірних сум податкового боргу, що, на думку позивача, свідчить про невжиття відповідачем заходів щодо стягнення з позивача податкового боргу на загальну суму 3978110,88 грн із земельного податку та 1771028,94 грн з ПДВ.
Позивач наголошує на обов'язку відповідача самостійно здійснити списання податкового боргу як безнадійного, без будь-якої участі АТ «ПКМЗ», чого ним не було зроблено. Внаслідок протиправної бездіяльності за позивачем продовжує обліковуватись спірний податковий борг, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.
На думку позивача, з огляду на триваючий характер вчиненої відповідачем бездіяльності щодо невиконання покладеного на нього законодавством обов'язку списання спірного податкового боргу як безнадійного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
05 квітня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/35920/21 та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване пропуском строку звернення до суду.
Позивачем подано до суду письмові пояснення, зокрема і щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких зазначено про відсутність підстав для його задоволення з огляду на триваючий характер вчиненої відповідачем бездіяльності.
Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої, другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом даного адміністративного позову є бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо несписання безнадійного податкового боргу позивача.
У поданому до суду клопотанні відповідач зазначив, що право на звернення до суду з цим позовом виникло у АТ «ПКМЗ» з 01.01.2020, а тому, з урахуванням положень статті 122 КАС України, граничний строк звернення до суду - до 01.07.2020.
Оцінюючи зазначені доводи відповідача та наявність підстав для залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано ПК України.
Порядок, умови та підстави для списання безнадійного податкового боргу визначено положеннями статті 101 ПК України.
За змістом пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.
Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 (далі Порядок №577).
Відповідно до п. 3.1 Порядку, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Згідно з пп. 4.3-4.5 Порядку в інших випадках, передбачених пп. 1, 2, 3, 5 п. 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №813/4430/16), від 09.07.2019 у справі №0240/2269/18-а) та від 23.12.2019 у справі №813/3277/18.
Відповідач у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду зазначає, що право на звернення за захистом своїх прав у позивача виникло з 01.01.2020 та граничний строк звернення до суду з позовною заявою, на його думку - до 01.07.2020.
Розглядаючи заявлене клопотання про залишення позову без розгляду в контексті звернення позивача до суду з оскарженням такої бездіяльності поза межами 1095 днів + 6 місяців (як заявляє відповідач), суд бере до уваги те, що норми ПК України не передбачають можливість зміни статусу податкового боргу, визнаного безнадійним, в залежності від факту оскарження платником податків бездіяльності контролюючого органу щодо не проведення списання такого.
Тобто у разі, якщо податковий борг підпадає під визначення «безнадійний» та критерії, що встановлені для його списання, контролюючий орган не може бути повторно наділений правом на стягнення такого у разі не оскарження платником податків бездіяльності щодо його списання.
В спірних правовідносинах позивач оскаржує саме бездіяльність контролюючого органу щодо не проведення списання податкового боргу, що на його думку є безнадійним.
Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов'язаний із триваючим безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Тобто в даному випадку бездіяльність контролюючого органу щодо несписання безнадійного податкового боргу є триваючим правопорушенням. Тому оскільки присічного строку, з настанням якого держава може вважатися вільною від виконання відповідного обов'язку, не існує, то в даному випадку триваюче правопорушення у вигляді протиправної бездіяльності податкового органу припиняється з моменту виконання обов'язку щодо списання безнадійного податкового боргу, у разі, якщо такий відповідає встановленим законодавству критеріям.
З огляду на означене суд вважає, що право платника податку на оскарження протиправної бездіяльності органу не можна визнавати його обов'язком, як не може вважатись законним наслідком його незастосування (нереалізації) - припинення самого існування права. Отже, незвернення до суду протягом певного часу з оскарженням бездіяльності контролюючого органу щодо несписання безнадійної податкової заборгованості не призводить до втрати платником податку такого права, оскільки в протилежному випадку таке буде суперечити самій суті «безнадійного податкового боргу».
Суд вважає, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку - суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Також на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Вказане узгоджується також з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 26.01.2023 у справі №200/9654/21.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Дудін С.О.