м. Вінниця
12 квітня 2024 р. Справа № 120/8626/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крапівницької Н. Л., розглянувши в письмовому проваджені звіт про виконання судового рішення за виконанням судового рішення в справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 18.09.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.02.2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", без обмеження максимальним розміром з 01.02.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
12.12.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст. 382 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою від 15.01.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 120/8626/23 призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Встановлено відповідачу - Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області 7-ми денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви, а також усіх доказів які підтверджують виконання боржником рішення суду від 18.09.2023 в адміністративній справі № 120/8626/23.
23.01.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою від 05.03.2024 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом 30 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 120/8626/23.
25.03.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 120/8626/23.
Так, відповідач вказав, що Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача з 01.02.2022, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум та донараховано стягувачу кошти в сумі 8482,28 грн, що підтверджується розрахунком на доплату.
Донараховані кошти в сумі 8482,28 грн за період включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262) встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти Державного бюджету, що передбачені на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, з бюджету Пенсійного фонду України, затверджується щорічно Кабінетом Міністрів України. Так, Урядом України 14.10.2022 прийнято постанову №1167 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2022 рік», згідно якої, Головним управлінням з бюджету Фонду області 09 листопада 2022 року виплачено 11,9 млн. грн заборгованості за судовими рішеннями що набули законної сили за період з 11.11.2019 по 08.07.2020. В свою чергу, бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 року №631 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2023 рік». З урахуванням виділених коштів Головним управлінням проведено виплату заборгованості за судовими рішеннями в сумі 12,5 млн грн, що набули законної сили за період з 09.07.2020 по 20.09.2020.
Також вказав, що рішенням суду у справі №120/8626/23 надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо виплати пенсії заявника без врахування вимог щодо обмеження її максимальним розміром з 01.02.2022 та визнано протиправними дії Головного управління щодо обмеження пенсії максимальним розміром саме з 01.02.2022, тобто предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті. Водночас, позивач не вирішував у судовому порядку питання щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022, з 01.03.2023. Натомість, як вважає відповідач, судове рішення не може прийматись на майбутнє, зокрема із зобов'язанням вчиняти певні дії на майбутнє, та не може ґрунтуватися на припущеннях, домислах і фактичних обставин, які на момент його ухвалення ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому.
Таким чином, відповідач вважає, що Головним управлінням рішення суду від 18.09.2023 у справі № 120/8626/23 виконано в межах покладених судом зобов'язань та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт відповідача, суд при вирішенні питання про його прийняття керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно із ст. 1 Закону України № 1403-VIII від 2 червня 2016 року "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки ухвалою від 05.03.2024 відповідачу надавався строк для подання звіту про виконання судового рішення у цій справі, за результатами розгляду такого звіту суд, в силу вимог закону, може або накласти на начальника Головного управління штраф за невиконання судового рішення, або прийняти звіт про виконання судового рішення.
Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено.
Відповідно до ст. 8 Закону України № 2262-XII від 9 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України № 1788-XII від 05 листопада 1991 року "Про пенсійне забезпечення" Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Отже, виплата пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-XII, здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів Фонду, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.
Водночас згідно із ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Під час розгляду заяви про встановлення судового контролю судом з'ясовано, що підставою звернення до суду з позовом у цій справі були протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2022.
Тобто спір стосувався правовідносин щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві щомісячної доплати в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713. та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2022 з урахуванням постанови № 713.
Відтак рішенням суду від 18.09.2023 року у справі № 120/8626/23 поновлено право позивача та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", без обмеження максимальним розміром з 01.02.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Так, з матеріалів справи слідує, що Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії Позивача, який станом на 01.02.2022 склав - 29554,06грн, з 01.03.2022 - 31039,01грн, з 01.03.2023 склав - 32752,07грн та донараховано кошти 8482,28грн за лютий 2022, які включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України.
Відтак, суд констатує, що пенсійним органом на виконання рішення суду від 18.09.2023 у справі №120/8626/23 здійснено відповідний перерахунок пенсії з 01.02.2022 та донараховано кошти, які буде виплачено у порядку черговості.
Водночас, повторне обмеження пенсії (фіксація у сталому розмірі) виникло під час проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2022 та з 01.03.2023.
Так, суд зазначає, що підставою для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 стала постанова Кабінет Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", якою установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підставою для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 стала постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", якою установлено, що з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Відтак, перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022 та з 01.03.2023 здійснено не на виконання рішення суду у справі №120/8626/23, а у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №118 та Постанови №168.
Отже, зі встановлених обставин вбачається, що між позивачем та ГУ ПФУ у Вінницькій області виникли нові спори щодо правовідносин, які не досліджувались судом у межах справи №120/8626/23 та ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись до Вінницького окружного адміністративного суду із новим позовом.
Більш того, судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 у справі № 120/6113/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 перераховану суму пенсії з урахуванням індексації з 01.03.2022 року без обмеження її максимальним розміром, а рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2023 у справі № 120/7136/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2023 пенсію за вислугу років, з урахуванням підвищення та надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 1 групи та з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Тобто наявні рішення суду, які набрали законної сили та стосуються саме періоду з 01.03.2022, 01.03.2023 які не були предметом перевірки в межах справи №120/8626/23.
З матеріалів справи видно, що Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн згідно з Постановою № 713. без обмеження максимальним розміром. При цьому факт проведення перерахунку підтверджується відповідним розрахунком, що наявний в матеріалах справи.
З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що має місце невиконання пенсійним органом рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 120/8626/23.
Відтак доводи позивача щодо невиконання пенсійним органом рішення у цій адміністративній справі не підтвердилися та є помилковими.
За наведених обставин суд доходить висновку про можливість прийняття поданого суб'єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.03.2024 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 в адміністративній справі № 120/8626/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар