125/1942/23
2/125/395/2023
27.03.2024 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Хитрука В.М.,
за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ «Приват Банк» звернулося до Барського районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приват Банк», де підписала заяву б/н від 09.04.2010, згідно якої підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг і вона проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приват Банк».
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 23.08.2023 має заборгованість в сумі 30137 грн. 64 коп.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача 30 137 грн. 64 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 09.04.2010, а також понесені ним судові витрати.
Ухвалою суду від 31.10.2023 року заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито. Призначено справу до судового розгляду на 04.12.2023 року.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, просила справу слухати у її відсутність, про що представник відповідача ОСОБА_2 надіслала до суду відповідну заяву.
01.12.2023 року на адресу суду від представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем належних та допустимих доказів, у яких було б зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення даного договору про надання кредиту надано не було. Позивачем не доведено, що при підписанні договору про відкриття кредитної лінії сторони погодили умови надання всіх послуг. Зокрема, предмет договору, порядок та умови надання кредиту, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, відповідальність, оскільки докази ознайомлення відповідача із текстом кредитного договору, умовами надання кредиту в матеріалах справи відсутні. Отже, факту укладення між позивачем і відповідачем договору на умовах, зазначених позивачем, не доведено, оскільки ним не надано належних, допустимих та достатніх доказів щодо виникнення з відповідачкою зобов'язальних правовідносин, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строків їх повернення. Належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджено постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України». А тому, лист АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» не є належним і достовірним доказом того факту, що відповідач дійсно отримав позику, і, відповідно, що договір позики є укладеним. У вказаному листі не вказано номер рахунку, на який було перераховано кредитні кошти та не вказано хто є отримувачем грошових коштів. Не є доказом видачі кредитних коштів також довідка позивача, оскільки складена позивачем в односторонньому порядку та також не містить інформації про номер рахунку отримувача коштів. Отже, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів (письмових та/або електронних) перерахування грошових коштів на користь відповідача, які б відповідали вимогам процесуального закону та положенням Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України». Крім того, позивачем неправомірно нараховано проценти за договором. З урахуванням того, що розмір відсотків сторонами не узгоджувався, представник відповідача вважає, що позивач не має права нараховувати їх відповідачу та зараховувати сплачені грошові суми в рахунок оплати заборгованості по відсоткам. Тобто, сплачені відповідачкою грошові кошти у сумі 18000,00 грн., які банк зарахував в рахунок погашення відсотків мають бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту, та у випадку задоволення позовних вимог сума заборгованості за тілом кредиту має бути зменшена на суму, яку банк зарахував в погашення відсотків за кредитом.
Разом з тим, представник відповідача заперечує проти задоволення позову та в задоволенні позовних вимог просить відмовити, у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Так, у відзиві зазначає, що кредитний договір було укладено в 2010 році, доказів збільшення строку позовної давності не надано. В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості складений станом на 31.05.2015 року, з якого вбачається, що заборгованість по кредиту вже складала 27221,96 грн., а позивач звернувся з позовом лише у вересні 2023 року. А тому, оскільки позовна давність щодо основної вимоги спливла в 2015 році, до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла. У зв'язку з вищенаведеним, просить суд в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з'явилася, надала суду відповідь на відзив, у якому позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що
позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 09.04.2010 року, з якої чітко вбачається, що ОСОБА_5 висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім'я кредитку «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», складає між нею та банком кредитний договір.
Також, згідно виписки по рахунку, наданої банком, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що ОСОБА_5 знала про умови кредитування та визнала свої зобов'язання за договором. Щодо строків позовної давності зазначила, що згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).
Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.
Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов'язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту пребіг позовної давності (ст. 257 ЦК Украйну) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору». Відповідно до Правил користування карткою строк дій картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 03.2023 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 29.09.2023 року - до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Тому просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.
Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приват Банк», де підписала заяву б/н від 09.04.2010, згідно якої підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг і вона проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приват Банк». Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 23.08.2023 має заборгованість в сумі 30137 грн. 64 коп., яка складається з наступного: 30 137 грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в статті 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із вимогами частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до вимог статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами статті 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Наявність заборгованості з повернення тіла кредиту, яка виникла як до підписання 09.04.2010 ОСОБА_5 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорту споживчого кредиту, так і після, на момент подання позову до суду підтверджується розрахунком позивача та не спростовується самим відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг.
Отже, підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг відповідач підтвердила свою обізнаність та згоду з умовами кредитування, а також з необхідністю сплати відсотків за користування кредитними коштами у погодженому розмірі.
Те, що відповідач фактично користувався встановленим кредитним лімітом не спростовується самою відповідачкою.
Підставами позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, та стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту. Суд констатує, що у підписаній 09.04.2010 року ОСОБА_1 заяві-анкеті чітко відображено її волевиявлення на отримання кредитної картки «Універсальна».
Крім того, у підписаній відповідачем заяві визначено розміри відсотків за користування кредитом та неустойки, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з усіма умовами кредитування. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому суду вважає встановленою наявність кредитних правовідносин між сторонами та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем.
Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Крім того, норми ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України встановлюють, що перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно розрахунку заборгованості, останній платіж, спрямований на погашення заборгованості відповідачем здійснено 05.08.2023 року, що свідчить про переривання перебігу позовної давності.
Крім того, згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 , строк дії кредитної картки по 03/23 року включно.
До суду позивач звернувся 04 жовтня 2023 року, тобто в межах трирічного строку загальної позовної давності.
Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, проаналізувавши надані сторонами докази, розрахунки, суд дійшов висновку, що з відповідача належить стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 09.04.2010 року у розмірі 30137,64 грн.
Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2684,00 грн сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 526, 629, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
ВИРIШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 30137,64 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.04.2010 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 2684,00 грн понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Суддя: