11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 201/6285/23
провадження № 61-4876ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, та витрат,
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо
предмета спору, - ТДВ «СК «Гардіан», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 221 126, 68 грн, та витрат, пов'язаних з розглядом справи у загальному розмірі 30 694,50 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість матеріального збитку
в сумі (невідшкодована частина) 221 126, 68 грн, витрати на листування
та оплату послуг експерта в сумі 5 924 грн, франшиза у сумі 2 500 грн, витрати на правову допомогу в сумі 20 000 грн та витрати на судовий збір в сумі 2 270,50 грн, а всього 251 821,18 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій 29 березня 2024 року ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
04 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року отримано ним лише
05 березня2024 року, що підтверджується копієюконверту Дніпровського апеляційного суду та відомостями АТ «Укрпошта».
Оскільки причину пропуску процесуального строку є підстави вважати поважною, строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 ЦПК України
підлягає поновленню.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Предметом позову у цій справі є стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди (221 126, 68 грн), а також стягнення витрат, пов'язаних із розглядом справи (30 694,50 грн), що у загальному розмірі складає 251 821,18 грн. Ціна позову у цій справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час подання касаційної скарги (250 х 3 028 грн = 757 000 грн).
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у справах, які регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не враховано правові висновки Верховного Суду.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну й предмет позову, складність справи, встановлені судами обставини (вчинення дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_1 , розмір завданої шкоди, виплату страхового відшкодування, яким частково покрито розмір завданої шкоди), оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Незгода заявника з висновками судів попередніх інстанцій за результатами оцінки доказів не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Також заявником не доведено, щоця справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною другою статті 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня
2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішенняЖовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, та витрат.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович