Справа № 387/2051/23
Номер провадження по справі 2-а/387/4/24
07 березня 2024 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд, Кіровоградської області, в складі:
головуючого судді Майстер І. П.
за участю секретаря судового засідання Косюг І.В.
розглянувши в письмовому провадженні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області адміністративну справу за позовом представника позивача адвоката Ведющенка Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до інспектора СРПП Добровеличківського ВП Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції Огир Андрія Дмитровича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Представник позивача Ведющенко В.В. звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до відповідачів про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якійзазначив, що 16.12.2023 інспектор СРПП Добровеличківського ВП Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції Огир А.Д. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №990963 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126, ч.5 ст.121 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень. Вважають, що дії інспектора поліції по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не узгоджуються із законодавством України, матеріали розглянутої справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів інкримінованого проступку. Оскільки позивач інкримінованого правопорушення не вчиняв, тому не може нести юридичну відповідальність, а оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною у судовому порядку з одночасним закриттям провадження відносно у справі.
Відповідач інспектор СРПП Добровеличківського ВП Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 належним чином повідомлявся та надав до суду 07.02.2024 рапорт, у якому зазначив, що 16.12.2023 о 14 годині 42 хвилини він під час патрулювання в складі ГРПП було зупинено транспортний засіб MAXXTER FALCON ІІІ, без номерного знаку під час керуванням ОСОБА_1 , оскільки водій не був у застебнутому мотошоломі, та під час перевірки документів у зазначеного водія було встановлено, що останній не має права керування даним транспортним засобом, чим порушив п.п.2.1а, 2.3.г ПДР України. Враховуючи вищевикладене, відносно водія ОСОБА_1 винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА номер 990963 від 16.12.2023 за ч.2 ст. 126, сч.5 ст. 121 КпАП України. ОСОБА_1 було в повному обсязі роз'яснено його права, як особі котра притягається до адміністративної відповідальності. Також до постанови додається DVD диск з відеозаписом з місця події, зафіксованим на службовий бодікам поліцейського серії NC213114.
Відповідач ГУНП в Кіровоградській області належним чином повідомлявся та від представника до суду 13.02.2024 надійшов відзив згідно з яким, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Тому вважають, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Також зазначив, що зазначена позивачем орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу є не співмірною, відносно складності справи, оскільки не відповідає обсягу проведеної роботи. Також, дана справа відносить до категорії справ незначної складності та по ним є стала судова практика, а тому написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, як наслідок сума витрат на написання позовної заяви є значно завищеною.
На підставі ч. 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі здійснення розгляду справи за відсутності учасників, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 23.01.2024 відкрито спрощене провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши наявні докази, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив такі обставини справи.
Судом з'ясовано, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №990963 від 16.12.2023 інспектор СР ПП ВП №2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП у Кіровоградській області Огир А.Д. притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126, ч.5 ст. 121 КпАП України та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 гривень. Зі змісту постанови 16.12.2023 о 14 годині 41 хвилини в с. Олексіївка п вул. Кам'янська, 1, керував транспортним засобом без мотошолома, та під час перевірки документів було встановлено, що водій не має права керування даним транспортним засобом ,чим порушив п.п.2.1а, 2.3.г ПДР України.
Частиною 1 статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно ч.5 ст. 121 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до статті 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим, з аналізу положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КпАП України, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, в графі "до постанови додається" не зазначено жодних доказів. Лише зазначено, що проводилася відеофіксація.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КпАП України), які у відповідності до статті 252 КпАП України повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
В постанові серії БАА №990963 від 16.12.2023 зазначено, що до постанови додаються - проводилась відеофіксації та суб'єктом владних повноважень надано відеозапис на DVD диску.
Статтею 280 КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування.
Верховний Суд у постановах від 13.02.2020 по справі №524/9716/16-а, від 05.03.2020 по справі №607/7987/17 дійшов висновку, що ч.3ст.283 КпАП України чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності у постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно вимог статті 70 КАС України(у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Разом з тим, у оспорюваній постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото- або відеофіксацію правопорушень, які ставляться у вину позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначені законодавчі положення, суду не надано доказів, що працівник поліції під час зупинки транспортного засобу, діяв з дотриманням вимог діючого законодавства, а також не доведено факт вчинення відображених в оскаржуваній постанові порушень .
Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а статтею 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Дослідивши та оцінивши здобуті докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення, а постанову серії БАА № 990963 від 16.12.2023, необхідно скасувати та провадження в адміністративній справі закрити, так як суду не доведено складу та події вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 .
Також, позивач просить суд стягнути на його користь сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26вересня 2018 року у справі № 826/14072/17, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До адміністративного позову, на підтвердження витрат за надання правничої допомоги представником позивача подано докази, а саме: ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 серія ВА №1069009 від 22.12.2023.
Суд звертає увагу, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №757/13974/21-ц, до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським об'єднанням чи бюро.
При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказане узгоджується із правовим висновком, зробленим Верховним Судом у справі № 922/1163/18.
Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 922/2604/20.
Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, який укладений з позивачем, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом, суд позбавлений можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов'язаності витрат на правничу допомогу з вказаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, тощо, а тому у цій часині позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підставі викладеного, ст.ст. 121, 126, 245, 247, 251, 268, 279, 280, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов представника позивача адвоката Ведющенка Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до інспектора СРПП Добровеличківського ВП Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції Огир Андрія Дмитровича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126, ч.5 ст.121 КпАП України у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №990963 від 16.12.2023 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126, ч.5 ст.121 КпАП України - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
В задоволенні клопотання про стягнення витртат на правничу допомогу з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: інспектор СРПП Добровеличківського ВП Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенанта поліції Огир Андрій Дмитрович, смт Добровеличківка Кіровоградської області вулиця Центральна, 115.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, вулиця Віктора Чміленка, 41, місто Кропивницький.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І. П.