12 квітня 2024 року
м. Київ
справа №215/724/23
адміністративне провадження № К/990/11857/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Мартинюк Н.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №215/724/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень),
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду його заяви від 25 жовтня 2022 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання документу про сплату судового збору за позов, який містить вимоги немайнового характеру, у розмірі 1073,60 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху та запропоновано скаржнику в десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору з належними доказами скрутного матеріального становища або належним чином оформлений документ про сплату судового збору в розмірі 2684 грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року повернуто заявнику на підставі статей 169, 298 КАС України, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
27 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №215/724/23.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 13 лютого 2024 року, суд апеляційної інстанції установив, що копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху була направлена на адресу позивача; конверт з вказаною ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду був повернутий на адресу суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Суд апеляційної інстанції висновував, що з огляду на приписи частини одинадцятої статті 126 та пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України, Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, позивач вважається таким, що був належним чином повідомлений про зміст ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що станом на 13 лютого 2024 року вимоги, зазначені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року, заявник апеляційної скарги не виконав, а відповідно недоліки апеляційної скарги не усунув.
З огляду на викладене апеляційний суд, застосувавши частину другу статті 298 КАС України та пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу заявнику.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як установлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року, а саме у зв'язку з ненаданням до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору з належними доказами скрутного матеріального становища або належним чином оформлений документ про сплату судового збору.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, зокрема, таке: «Ухвалу від 27.11.23р Третього апеляційного адміністративного суду про залишення позову без руху не отримав на цей час тому фактично позбавлений реальної можливості її виконати, при цьому суддя не підкорився даже своїй ухвалі від 27.11.23р, якою надав строк для усунення недоліків після її отримання мною. Суд мав здійснити всі належні заходи, що до повідомлення про ухвалу від 27.11.23р маючи мій номер телефона. Не вручення ухвали позбавляє можливості усунути недоліки скарги, що є перешкодою у доступі до суду. … Доступу до інтернету не маю».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання правомірності повернення апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків за обставин повернення до суду поштового конверту, яким направлялася ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, з відміткою установи поштового зв'язку «За закінченням терміну зберігання» було предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 215/7312/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду апеляційної інстанції.
Так, у цій справі Верховний Суд, зокрема, зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат вибув», «Адресат відсутній» і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За висновком Верховного Суду у справі № 215/7312/20, як положення статті 126, так і положення статті 251 КАС України, регулюють порядок вручення судових документів (судових повісток, судових рішень) та передбачають однакові юридичні наслідки, які полягають в тому, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв'язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», з врахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
При цьому суд касаційної інстанції зауважив на тому, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 мав цікавитися результатами розгляду його клопотання та враховувати процесуальні строки на його розгляд. Водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.
Висновки Верховного Суду у справі №215/7312/20 колегія суддів уважає застосовними і до обставин цієї справи.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що скаржник фактично не погоджується із підставами залишення його апеляційної скарги без руху в частині необхідності сплати судового збору та не задоволення судом апеляційної інстанції клопотання ОСОБА_1 про звільнення від його сплати. При цьому з указаних доводів не слідує, що ОСОБА_1 мав намір виконувати ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху та сплатити судовий збір, оскільки уважає, що суд цієї інстанції мав задовольнити подане ним клопотання.
Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року №215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд апеляційної інстанції розглянув клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, оцінивши подані ним докази, та дійшов висновку, що надані докази не підтверджують скрутне матеріальне становище заявника.
При цьому суд апеляційної інстанції надав можливість ОСОБА_1 усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом надання до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору з належними доказами скрутного матеріального становища або належним чином оформлений документ про сплату судового збору в розмірі 2684 грн.
Ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху була надіслана на вказану ОСОБА_1 адресу, відомостей про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування апелянт суду апеляційної інстанції не повідомляв. Отже, судом апеляційної інстанції дотримані положення статті 251 КАС України в частині направлення учасникам справи судових рішень з процесуальних питань.
Однак, як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали від 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 з листопада 2023 року (залишення апеляційної скарги без руху) до лютого 2024 року (повернення апеляційної скарги) станом розгляду поданих ним апеляційної скарги та клопотання про звільнення від сплати судового збору за її подання не цікавився.
Водночас статтею 44 КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував положення частини другої статті 298 КАС України, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не спростовують правильність висновків ухвали суду апеляційної інстанції.
Крім того, суд ураховує, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви (апеляційної скарги) не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №215/724/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень).
Керуючись статтями 248, 329, 333, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №215/724/23.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.Г. Загороднюк