12 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23231/21 пров. № А/857/24772/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Глушка І.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2023р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16.02.2023р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
06.12.2021р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Хлопецький О.О., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р. у повному розмірі; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р., із врахуванням раніше проведених виплат та застосовуючи правила абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 1078 від 17.07.2003р. (а.с.1-9).
Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.92-93).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2023р.заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р.; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р., з врахуванням правила абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., та виплатити з врахуванням виплачених сум (а.с.112-114).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Військова частина НОМЕР_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.119-125).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що для проведення індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.
Отже, цією постановою фактично визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення, задіяного в бюджетній сфері, з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу повинна перевищити суму індексації за грудень 2015 року), з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати знову обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації.
Таким чином, грудень 2015 року є місяцем підвищеним грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року.
Для визначення індексу споживчих цін, з метою проведення подальшої індексації позивачу, починаючи з січня 2016 року, здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком.
Отже, при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України підстави для застосування абз.1 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., та інших норм цього порядку, які набрали законної сили з 01.12.2015р. та передбачали підняття окладів, з'явилися лише з 01.03.2018р.
Відтак, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно й інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто, з квітня 2018 року.
Згідно з інформацією Держстату України індекс споживчих цін у березні 2018 року склав 101,1; індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8; індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3; індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9; індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбулося підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7.
Так як індекс споживчих цін у листопаді складає 103,7 %, тому в наступному місяці підлягає індексації грошове забезпечення військовослужбовців.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки з березня 2018 року по квітень 2020 року право на виплату індексації грошового забезпечення позивач не набув, оскільки не відбулось збільшення величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до базового місяця (березень 2018 року), тобто, поріг індексації не перевищив 103 відсотків.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема, у Військовій частині НОМЕР_1 , та був звільнений з військової служби в запас відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 24-РС від 10.04.2020р.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 94 від 24.04.2020р. ОСОБА_1 з 25.04.2020р. виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.17).
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 № 350/486/200/1706 від 05.11.2021р. про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення солдату запасу ОСОБА_1 за 2018-2020 роки відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р. із врахуванням базового місяця березня 2018 року, а саме: за грудень 2018 року - 71 грн. 08 коп.; за січень 2019 року - 71 грн. 08 коп.; за лютий 2019 року - 71 грн. 08 коп.; березень 2019 року - 134 грн. 47 коп.; квітень 2019 року - 134 грн. 47 коп.; травень 2019 року - 134 грн. 47 коп.; червень 2019 року - 134 грн. 47 коп.; липень 2019 року - 206 грн. 47 коп.; серпень 2019 року - 206 грн. 72 коп.; вересень 2019 року - 206 грн. 72 коп.; жовтень 2019 року - 206 грн. 72 коп.; листопад 2019 року - 206 грн. 72 коп.; грудень 2019 року - 216 грн. 51 коп.; січень 2020 року - 216 грн. 51 коп.; лютий 2020 року - 216 грн. 51 коп.; березень 2020 року - 216 грн. 51 коп.; квітень 2020 року (по 24.004.2020 року пропорційно за 24 дні) - 173 грн. 21 коп. (а.с.40).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р. протиправною, а саме ігнорування вимог абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., при проведенні індексації грошового забезпечення, представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно фактичних обставин справи відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р. (дати виключення із списків особового складу частини) та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період.
Неврахування відповідачем положення абз.4, п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., при вирішенні питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та невстановлення, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, свідчить про передчасність висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року.
З метою ефективного захисту порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, належить зобов'язати відповідача перерахувати індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р., з врахуванням абз.4, п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., та виплатити з врахуванням виплачених сум.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Спір в розглядуваній частині виник у зв'язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу (військовослужбовцю) у період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р. індексації-різниці відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 зазначеного Закону).
Згідно зі ст.18 Закону України № 2017-III від 05.10.2000р. «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст.19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013р. № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.ст.33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України № 1282-XII від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст.2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст.4 зазначеного Закону (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015р., що діє з 01.01.2016р.) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.4 ст.4 зазначеного Закону).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 названого Закону).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 вказаного Закону).
Постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р. затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з п.2 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 вказаного Порядку визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п.44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021р. у справі № 380/1513/20).
За змістом ч.1 ст.9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019р. у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019р. у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі № 206/4411/16-а).
У цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на щомісячну індексацію-різницю за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р., оскільки відповідач цієї щомісячної індексації-різниці не нараховував і не виплачував, та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання.
Так, з 01.12.2015р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою КМ України № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим вказаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Тож з 01.12.2015р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
З 01.12.2015р. в абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 п. 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015р. до 01.04.2021р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Цей же абзац 3 з 15.03.2018р. і дотепер діє у редакції постанови Уряду № 141 від 28.02.2018р. та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 п.5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015р. і дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 п.5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015р. до 01.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Цей же абзац діє з 02.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 278 від 31.03.2021р. і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абз.3, 4, 6 п.5 Порядку № 1078, апеляційний суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018р. набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила п.п.5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абз.3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023р. у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023р. про виправлення описки), від 29.03.2023р. у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023р. у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023р. у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у апеляційній скарзі питання, колегія суддів уважає є застосовною і до спірних правовідносин.
Таким чином, з огляду на абз.4 п.5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суду у цій справі потрібно було встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку № 1078);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку № 1078));
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Як слідує із долученої до справи картки особового рахунку № НОМЕР_2 військовослужбовця ОСОБА_1 за 2014-2020 роки, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 11722 грн. 03 коп.; грошове забезпечення позивача за березень 2018 року зросло до 11785 грн. 42 коп. (а.с.18-23).
Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), дорівнює: 11785 грн. 42 коп. - 11722 грн. 03 коп. = 63 грн. 39 коп.
Відповідно до абз.5 п.4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножена на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100 %.
Величина приросту індексу споживчих цін складає 253,3 % (величина приросту індексу споживчих цін); правильність такого розрахунку підтверджена листом Мінсоцполітики № 5211/0/290-21/51 від 28.09.2021р.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн.
1762 грн. х 253,30 % / 100 % = 4463 грн. 15 коп.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склала 4463 грн. 15 коп.
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Розмір підвищення доходу (А) 63 грн. 39 коп. є меншим від суми можливої індексації в березні 2018 року (Б) = 4463 грн. 15 коп.
Різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) дорівнює: 4463 грн. 15 коп. - 63 грн. 39 коп. = 4399 грн. 76 коп.
Таким чином, відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078, починаючи з березня 2018 року, Військова частина НОМЕР_1 повинна була нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, тому є наявними підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» (4463 грн. 15 коп. - 63 грн. 39 коп. = 4399 грн. 76 коп.) повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %).
Відтак, відповідач, вказуючи на відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р., врахував лише норми абз.1 та 2 п.5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за указаний період.
Однак, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абз.4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р.; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 24.04.2020р., з врахуванням правила абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.
Водночас, колегія суддів вказує на застереження про врахування відповідачем вже виплачених сум індексації, що унеможливить повторне нарахування та виплати таких позивачу.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Військову частину НОМЕР_1 .
Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024р. в частині зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2023р. в адміністративній справі № 380/23231/21 належить визнати такою, що втратила чинність (а.с.150-151).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2023р. в адміністративній справі № 380/23231/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Військову частину НОМЕР_1 .
Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024р. в частині зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2023р. в адміністративній справі № 380/23231/21 такою, що втратила чинність.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. В. Глушко
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 12.04.2024р.