02 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/20567/23 пров. № А/857/24942/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Вовка А.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 380/20567/23 (головуючий суддя Кузан Р.І., м. Львів) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анлево" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
01 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Анлево» (далі - позивач, ТОВ «Анлево») звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач, митний орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2023 №UA209000/2023/900595/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002233.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він не погоджується з таким рішеннями митного органу, вважає безпідставно скоригованою митну вартість товарів, оскільки наданих відповідачу документів було достатньо для підтвердження достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. При цьому Львівською митницею не зазначено, яких саме документів не надано та не вказано, яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості. Не погодившись з прийнятими митним органом рішеннями, ТОВ «Анлево» звернувся в суд першої інстанції за захистом своїх прав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900595/2 від 28.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002233.
Стягнуто з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анлево» (місцезнаходження: 79049, м. Львів, вул. Антонича, буд. 20, кв. 36, код ЄДРПОУ 39095503) судовий збір в сумі 5840 (п'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 33 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з мотивів викладених у апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу митного органу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анлево» (покупець) та «Tangshan Jinnong Trading Co., Ltd» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 1 від 10.03.2021, згідно якого в п.1.1 вказано, що продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
Продавець продає, а покупець купує товар згідно з інвойсами до цього договору, які є невід'ємними його частинами. Інвойси складаються на підставі замовлень. (п.1.3 та п.1.4 договору).
Згідно з цим договором ТОВ «Анлево» придбало товари (відповідно до 31 графи електронної митної декларації): ручні інструменти побутові, штикові та совкові лопати без ручок в асортименті (згідно інвойсу № JN2023-0328-1 від 05.05.2023) лопата штикова лакована з штампом арт. S506-2 (1155) - 6000 шт, арт. S504-4 (3377) - 6000 шт., арт. S506-3 (1144) - 7212 шт., арт. S504-1 (3355) - 6000 шт., арт. В512 (7788) - 2952 шт. мала саперська з ручкою - 588 шт. Торговельна марка: WoffMann professional rools Виробник: TANGSHAN JINNONG TRADING. LTD.
Відповідно до інвойсу № JN2023-0328-1 від 05.05.2023 вартість товару становить 27678,12 доларів США.
З метою митного оформлення вказаного товару 22.06.2023 представник позивача подав електронну митну декларацію (далі - ЕМД) № 23UA209170049226U5 на товар: ручні інструменти побутові, штикові та совкові лопати без ручок в асортименті (згідно інвойсу № JN2023-0328-1 від 05.05.2023) лопата штикова лакована з штампом арт. S506-2 (1155) - 6000 шт, арт. S504-4 (3377) - 6000 шт., арт. S506-3 (1144) - 7212 шт., арт. S504-1 (3355) - 6000 шт., арт. В512 (7788) - 2952 шт. мала саперська з ручкою - 588 шт. Торговельна марка: WoffMann professional rools Виробник: TANGSHAN JINNONG TRADING. LTD, на умовах поставки CFR PL Gdansk.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п.1 ч.1 ст.57 МК України за основним методом (ціна договору), яка становила 31534,73 доларів США.
Одночасно ТОВ «Анлево» до митного контролю разом з митною декларацією № 23UA209170049226U5 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, перелік яких зазначений у графі 44 митної декларації. Зокрема:
1) Пакувальний лист (Packing list JN2023-0328-1) від 05.05.2023.
2) Proforma invoice №JN2023-0328 від 28.03.2022.
3) Commercial invoice №JN2023-0328 від 05.05.2023.
4) Commercial invoice №JN2023-0328-1 від 05.05.2023.
5) Коносамент (Bill of lading) №MEDUUJ822409 від 26.04.2023.
6) Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23C1302B0612/00008.
7) Автотранспортна накладна (CMR) №4171018 від 16.06.2023.
7) Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23C1302B0612/00008.
8) Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги.
9) Рахунок-фактура №СФ-47 від 19.06.2023.
10) Доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 01.07.2022;
11) Доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 07.06.2023;
12) Специфікація «Уточнення артикулів на товари» згідно з контрактом №1 від 10.03.2021.
13) Договір купівлі-продажу №1 від 10.03.2021.
14) Договір про надання послуг митного брокера №94 від 08.05.2022.
15) Договір про перевезення від 12.05.2022.
16) Перепустка № Е-139311 від 20.06.2023.
17) Митна декларація країни відправлення №021720230000097154 від 22.04.2023.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу ТОВ «Анлево» надало платіжні інструкції в іноземній валюті №28 від 06.04.2023 та №53 від 07.06.2023.
За результатами розгляду ЕМД №23UA209230025883U6 та доданих документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900595/2 від 28.06.2023, оскільки за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості Львівською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.06.2023 №UA209170/2023/002233, з наступних причин: неможливість завершення митного оформлення по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900595/2 від 28.06.2023) відповідно до п.6 cт. 54, cт. 55 Митного кодексу України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих ТОВ «Анлево» до митного оформлення документах є безпідставними, оскільки позивачем надані до митного оформлення товару документи, які дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
З наведених вище норм вбачається, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Даний спір між позивачем та відповідачем виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД № 23UA209170049226U5 від 22.06.2023 щодо якого проведено коригування митної вартості.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
В цьому спорі оскаржуване рішення прийняте Львівською митницею з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, слід зазначити, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТзОВ «Анлево» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт). Зокрема, договір купівлі-продажу №1 від 10.03.2021, додаткову угоду №2 до Контракту №1 від 10.03.2021, пакувальний лист (Packing list JN2023-0328-1) від 05.05.2023, Proforma invoice №JN2023-0328 від 28.03.2022, Commercial invoice №JN2023-0328-1 від 05.05.2023, Специфікацію «Уточнення артикулів на товари» згідно з контрактом №1 від 10.03.2021, платіжні інструкції в іноземній валюті №28 від 06.04.2023 та №53 від 07.06.2023, коносамент (Bill of lading) №MEDUUJ822409 від 26.04.2023, автотранспортну накладну (CMR) №4171018 від 16.06.2023, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23C1302B0612/00008, рахунок-фактуру №СФ-47 від 19.06.2023, перепустку № Е-139311 від 20.06.2023.
Частиною другою статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт від 10.03.2021 №1 та додатки №1 та №2 до цього контракту містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №JN2023-0328-1 від 05.05.2023 визначає вартість товару 27678,12 дол. США.
Додатково, ТОВ «Анлево» було надано копію митної декларації країни відправлення №021720230000097154 від 22.04.2023.
Вказана позивачем в МД № 23UA209170049226U5 від 22.06.2023, а також в подальшому і в МД № 23UA209170051340U0 від 29.06.2023, ціна товару відповідає тій ціні, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №JN2023-0328-1 від 05.05.2023 та становить 27678,12 дол. США.
Отже, подані документами позивачем підтверджують вартість оцінюваного товару в сумі 27678,12дол. США. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Також, слід зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі № 813/1755/17 (адміністративне провадження № К/9901/42425/18), від 29.07.2020 року у справі № 420/1709/19 (адміністративне провадження № К/9901/34107/19).
Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно до п. 2.1 контракту умови поставки CFR Сінганг, а в експортній декларації від 22.04.2023 №021720230000097154 зазначено C&F, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 7.2 Контракту №1 від 10.03.2021 в якому зазначено, що при виконанні умов цього контракту, а також при вирішенні спорів, що випливають з цього контракту, сторони керуються «Інкотермс 2010», а також матеріальним та процесуальним правом країни покупця.
Для здійснення митного оформлення товару за контрактом № 1 від 10.03.2021 позивачем до Львівської митниці подано митну декларацію № 23UA209170049226U5 від 22.06.2023, у якій зазначено, зокрема у графі 20 «Умови поставки»: CFR PL Gdansk. Водночас, в митній декларації країни походження поставка товару здійснюється на умовах C&F.
Правила «Інкотермс 2010» не містять таких умов поставки товару як C&F.
Листом Міністерства економіки України від 10.06.2011 року № 4201-24/039 «Щодо набрання чинності нової редакції «Інкотермс 2010» визначено, що суб'єкти господарської діяльності мають можливість укладати контракти, використовуючи при цьому правила Інкотермс будь-якої редакції, узгодженої сторонами контракту. У тому числі і правил ICC по використанню термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі. Відповідно до п. 9.3 правил Інкотермс 2010 на практиці сторони часто продовжують використовувати стару абревіатуру C&F (або С і F, C+F). Проте в більшості випадків виявляється, що вони розглядають ці вирази як еквіваленти CFR.
Питання застосування абревіатур C&F (або С і F, C+F) у товаросупровідних документах вже досліджувалось Вищим адміністративним судом України (ухвала від 14.02.2017 по справі № 815/7141/15, де суд касаційної інстанції відхилив апеляційну скаргу митниці і погодився із висновками двох попередніх інстанцій стосовно можливості застосування абревіатури C&F як тотожного базису поставки Інкотермс-2010 сторонами зовнішньоекономічної угоди).
Крім того, митна декларація країни відправлення (експорту) не заповнюється позивачем, отже позивач з об'єктивних причин не відповідає за правильність оформлення документів, заповнених не ним самим, та внесення до них відповідної інформації, отже не може нести тягар негативних наслідків за результатами можливого виникнення розбіжностей з певними даними інших товаросупровідних документів.
Викладена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.01.2020 року по справі № 813/1350/14 (номер судового провадження К/9901/2437/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Однак, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 МК України.
Врахувавши викладені обставини справи та норми митного законодавства України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах позивачем є безпідставними, оскільки ТОВ «Анлево» надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім цього, згідно із ч. 2ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 380/20567/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 11 квітня 2024 року.