Справа № 120/14582/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
12 квітня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 26.03.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 року - 2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 року - 2022 року, грошової компенсації за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 84 доби невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2022 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 років календарної служби, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 26.03.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 року - 2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 року - 2022 року, грошової компенсації за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 84 доби невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2022 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 років календарної служби, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати перерахованих та виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.01.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.03.2022 року № 198 позивача звільнено з військової служби у відставку відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом "б" (за станом здоров'я).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.03.2022 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.03.2022 року.
У зв'язку з не нарахуванням та невиплатою позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року та належного за період з 29.01.2020 року по день звільнення грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, позивач звертався до суду з відповідним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2022 року по справі №120/3856/22 позов задоволено, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 року, окрім іншого, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 року по 26.03.2022 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2022 роки, грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за 84 доби невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2022 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні за 26 років календарної служби, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні.
На виконання вказаного рішення суду, 22.08.2023 року відповідачем на картковий рахунок позивача зараховані кошти в розмірі 197 095,77 грн.
23.08.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 26.03.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2022 роки, грошової компенсації за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 84 доби невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 років календарної служби, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати перерахованих та виплачених сум.
Позивач зауважив, що станом на день подачі позову відповідач письмової відповіді на його звернення не надав.
Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки фактична остаточна виплата позивачу грошового забезпечення відбулась 22.08.2023 року.
Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто, статтею 2 Закону №2050-III прямо передбачено, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянам передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. В свою чергу, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19 та від 29 квітня 2021 року по справі №240/6583/20.
Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 26.03.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 року - 2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 року - 2022 року, грошової компенсації за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 84 доби невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2022 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 років календарної служби, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки фактична остаточна виплата позивачу вказаного грошового забезпечення відбулась 22.08.2023 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив правильний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.