П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 487/4482/23
Перша інстанція: суддя Сухаревич З.М.,
повний текст судового рішення
складено 05.02.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 лютого 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
25 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просив поновити строк на звернення до суду із позовом, визнати протиправною та скасувати постанову Серія АА №00004704 від 02.02.2023 року та справу закрити.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 20.07.2023 позивач випадково дізнався від органів державної виконавчої служби про відкрите щодо нього виконавче провадження №72048019 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті Серія АА №00004704 від 02.02.2023, якою його притягнено до адміністративної відповідальності як власника транспортного засобу MAN TGX 26.440 д.н. НОМЕР_1 за те, що він начебто 23.12.2022 о 12 год. 58 хв. за адресою М-04, км 186+337, Дніпропетровська обл., допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438 % (9,975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з такого: позивач не є належним суб'єктом, оскільки з січня 2018 року транспортний засіб MAN д.н. НОМЕР_1 переданий в оренду ТОВ «ТРАНЗИТ-Н»; працівник, який виносив спірну постану ідентифікував лише транспортний засіб марки MAN TGX 26.440 д.н. НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_1 та перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2.975 тон), при дозволеній масі у 40,0 тон. Однак, зазначений транспортний засіб сам по собі не може перевозити взагалі будь-який вантаж, оскільки є тягачем і може перевозити вантажі лише в з'єднання з іншим транспортним засобом - напівпричепом. І в нього не може бути п'ять осей, як вказано у протоколі. Отже, працівник Укртрансбезпеки не намагався визначити другий транспортний засіб за допомогою якого перевозився вантаж - напівпричеп - контейнеровоз. Наявність цього напівпричепу підтверджується товарно-транспортною накладною та фотографіями, що містяться на офіційному сайті відповідача. Тобто відповідач не визначив якими саме транспортними засобами (за типом) здійснювалося перевезення вантажу, що призвело до неправильного визначення нормативно-вагових параметрів загальної маси транспортних засобів на рівні 40 тон.
Адже до контейнеровозу повинні застосовуватися нормативно-вагові параметри загальної маси транспортного засобу у 44 тони. Таким чином, показники, що зафіксовані в автоматичному режимі не є доведеними. Також вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови також повинен був застосувати похибку у 2 відсотки, яка встановлена Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими Постановою КМУ №30 від 18.01.2001 р.
Окрім цього позивач вважає, що оскільки згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу напівпричіп є спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом, а також не містить відомостей про його переобладнання, а також той факт, що позивач не притягувався до відповідальності за ст.121 КУпАП по факту самовільного переобладнання транспортних засобів, відсутні підстави стверджувати, що вказаний напівпричіп є переобладнаним. Таким чином, вважає, що відповідач помилково дійшов висновку, що в даному випадку на спірне перевезення вантажу не розповсюджувалися нормативні вагові параметри, які застосовуються до контейнеровозів. Щодо змісту оскаржуваної постанови, позивач зазначає, що вона не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі та Порядку фіксації адміністративних правопорушень № 1174, оскільки не містить марки, моделі, державного номерного знаку причепу, не зазначену масу перевищення вагової норми без врахування похибки у 2%. Тобто, позивач вважає, що сама Постанова не містить усіх необхідних даних та не дає можливості з'ясувати всі об'єктивні обставини справи та встановити достовірність викладеного у постанові факту порушення вимог законодавства, а посадова особа під час розгляду справи не встановив тип транспортного засобу та не зазначив його у постанові, а значить керувався припущеннями щодо того, що напівпричіп відноситься до звичайних транспортних засобів з нормативним навантаженням до 40 тон. Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та не відповідає вимогам КУпАП, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.
12 січня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача про додаткові обставини позову, відповідно до якої представник зазначає, що на час фіксації правопорушення строк повірки технічного засобу WIM 20, WAGA-WIM35, зав.№7 та/або строк його дії закінчився. З огляду на це, достовірність зафіксованих габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у випадку непроходження зважувальним приладом чергової повірки, викликає обґрунтовані сумніви.
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -задоволений.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення Серія АА №00004704 від 02.02.2023.
Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України Серія АА №00004704 від 02.02.2023 - визнано протиправною та скасована, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
На вказане рішення суду Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
09.04.2024 року до апеляційного суду представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 лютого 2024 року - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що 02 лютого 2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті Серія АА №00004704 винесено постанову, якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Згідно з цією постановою, установлено, що 23.12.2022 о 12 год. 58 хв. за адресою М-04, км 186+337, Дніпропетровська обл. MAN TGX 26.440, ДНЗ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2,975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до вимог ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Примітка. Дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2, ч.4, ч.5, ч.7 ст.258 КУпАП Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх виявлення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно п.7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Таким чином Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Тобто законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає: здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567); фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі Порядок № 1174).
Згідно з п.2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах.
Згідно із п. 8 Порядку № 1174 автоматичні пункти встановлюються в місцях (на ділянках) руху вантажних транспортних засобів на:
автомобільних дорогах загального користування державного значення - за рішенням органу управління таких доріг;
автомобільних дорогах загального користування місцевого значення - за рішенням облдержадміністрацій;
вулицях і дорогах у містах та інших населених пунктах - за рішенням органу місцевого самоврядування.
Місця встановлення автоматичних пунктів погоджуються з Укртрансбезпекою.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 163.
Згідно з п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати:
вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
вимірювання загальної маси транспортного засобу;
визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;
вимірювання габаритів транспортного засобу;
фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);
фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);
первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування;
автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Згідно пункту 15 Порядку № 1174, метадані повинні містити дані про:
засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);
фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;
відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Під час передачі інформаційних файлів та метаданих Укртрансбезпекою
впроваджуються організаційно-технічні заходи, які забезпечують захист інформації, що передається, відповідно до ступеня її конфіденційності (пункт 10 Порядку №1174).
Відповідно до п.п.16, 17 Порядку №1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.3 Вимог до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, які є Додатком до Порядку № 1174, у місці установки вимірювального обладнання автоматичного пункту повинні бути здійснені заходи, які відповідають вимогам, наведеним в описі типу засобу вимірювання.
Згідно з п.п.7, 9 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 163 засіб вимірювальної техніки повинен відповідати суттєвим вимогам, установленим у додатку 1, та вимогам, установленим у відповідних додатках 3-12, що стосуються даної категорії засобу вимірювальної техніки.
Засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 р. № 1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі Порядок № 1197).
Відповідно до п.1 Порядку № 1197 цей Порядок визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач).
Згідно з п.3 Порядку №1197 підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є:
1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування;
2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем;
3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом;
4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички);
5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;
6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку 1197, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним,які в разі внесення щодо них відомостей до ЄДРТЗ, згідно статті 14-3 КУпАП, несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Колегія суддів звертає увагу , що пунктами 30, 31 та 32 Порядку внесення відомостей про належного користувача, визначено порядок внесення відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички).
Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі Відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.
За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу за якою зареєстрований транспортний засіб.
Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком № 1197.
При цьому, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.
До того ж, відповідно до пункту 5 Порядку №1197, відомості про належного користувача до ЄДРТЗ вносяться через: 1) територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС); 2) веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС; 3) Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вказані відомості про спеціалізований причеп/напівпричіп, який був приєднаний до MANTGX 26.440, ДНЗ НОМЕР_1 та те, що достовірність зафіксованих габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у випадку непроходження зважувальним приладом чергової повірки, викликає обґрунтовані сумніви.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваної постанови виходячи з наступного:
Як правильно встановлено судом першої інстанції , що власником транспортного засобу MAN TGX 26.440 д.н. НОМЕР_1 та особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності є позивач ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, а саме з фотофіксації, що розміщене на сайті Укртрансбезпеки за посиланням, що вказане в постанові - в момент зважування зафіксований і тягач і приєднаний до нього причеп.
Також, як видно з інформаційної картки автоматичного пункту габаритно- вагового контролю та даних постанови транспортний засіб - тягач був зафіксований саме з напівпричепом - це видно по кількості вказаних в інформаційній картці та постанові осей (2 осі має тягач та 3 причеп).
Відповідно до додатка 1 до Інструкції № 512 в частині «Установив (-ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі має міститися інформація про марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, яка вказана в оскаржуваній постанові, а саме інформація про тягач (до якого приєднаний причіп, що не може рухатись самостійно).
В постанові фіксується саме марка, модель, державний номерний знак тягача, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Зважаючи на це в постанові зазначається саме інформація про тягач.
В пункті 17 Порядку № 1174 зазначено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно- вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Ці параметри зазначені.
Однак, не зазначення відповідачем в оскаржуваній постанові даних про напівпричіп не спростовує суті вчиненого правопорушення - рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України.
Відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, максимальне значення фактичної маси автомобіля для автомобільних доріг державного значення для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом складає 40 тон, а для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тони.
Таким чином, для розрахунку % перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу береться максимальне значення 42 тони у випадку, якщо автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 тон, оскільки максимальне значення фактичної маси автомобіля 42 тони передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів.
Постановою зафіксовано фактичні параметри транспортно засобу.
кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь;
відстань між вісями 1-2: 4510 мм, 2-3: 1340 мм, 3-4: 5140 мм; 4-5: 4910 мм; навантаження на вісь 1 - 8800 кг, 2 - 11300 кг, 3 - 7300 кг, 4 - 10150 кг; 5 - 10200 кг;
загальна маса - 47750 кг.
Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУOIMLR 134-1:2010 (OIMLR 134-1:2006, IDT).
Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу.
Так, відповідно до оскаржуваної постанови формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами наступна:
*% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де
Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР.
Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУOIMLR134- 1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр).
Згідно формули, зроблено розрахунки та встановлено перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України перевищення:
- загальної маси транспортного засобу на загальної маси транспортного засобу на 7.438%) (2.975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон
Розрахунок
*% перевищення = ((X факт - X норм - похибка пристрою)Х норм)* 100%
*% перевищення = (( 47750 кг -40000кг) -10%*47750 кг)/40.000кг)* 100% = 7.438%
Відповідно до п.17.2-17.5 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» передбачено, що забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно- розвантажувальних механізмів, універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування:
розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п.17.5. Наказу №363).
Відповідно до п.17.9 Наказу міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом.
Місця розташування та вигляд кутових фітингів наведені в національному стандарті ДСТУ ISO 668:2015 (ISO 668:2013, IDT) «Вантажні контейнери серії 1 - класифікація, розміри та рейтинги» в пункті 5.4. якого зазначено, що міжцентрові відстані (довжина і ширина) і допуски по діагоналі для кутових фітингів наведені в додатку А. Вказаний документ містить малюнок А1 «Розташування кутових кріплень» на якому видно, що контейнер має як нижні так і верхні кутові фітинги.
Визначення контейнеру з відкритим верхом наводиться у національному стандарті ДСТУ ISO 6346:1995 «Вантажні контейнери. Кодування, ідентифікування та маркування», а саме: контейнер Open Тор - це контейнер з відкритим верхом, замість якого використовується знімний, розсувний брезентовий чи пластиковий чохол. Таким чином, у наведеному стандарті зазначено про заміну у вказаному виді контейнерів чохлом тільки верху, а не верхніх кутових фітингів. Відповідно, до контейнеру з відкритим верхом застосовуються вимоги щодо наявності і нижніх і верхніх кутових фітингів як до усіх видів великотонажних контейнерів.
Як вбачається з товарно-транспортної накладної №12 від 23.12.2022 року в графі найменування вантажу зазначено «кукурудза».
На матеріалах фотофіксації відсутні верхні кутові фітинги та маркування котре має бути нанесене на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на комплексний технічний засіб, яким здійснювалася фіксація адміністративного правопорушення відповідачем надано суду сертифікат відповідності на прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA-WIM35 № UA.TR. 113-0619-21 від 13.04.2021 р., чинний до 22.07.2022 р.; сертифікат перевірки типу прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA-WIM35 № UA.TR. 113-0619-21 від 13.04.2021 р., чинний до 12.04.2031 р.; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №044445 чинний до 22 листопада 2024 року, сертифікат відповідності на підсистему габаритного контролю транспортних засобів № UA.TR.001 113-0695/05F-21; сертифікат перевірки типу підсистеми габаритного контролю транспортних засобів SIZE-WIM35 № UA.TR.113-06/95-21 від 21.09.2021, чинний до 20.09.2031 р.; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №1627 від 22 листопада 2023 року чинний до 22 листопада 2024 року, сертифікати відповідності на підсистему ідентифікації транспортних засобів № UA.TR.001 113-0694/05F-21, від 29.09.2021, чинні до 28.09.2022 р.; сертифікати перевірки типу підсистеми ідентифікації транспортних засобів № UA.TR.001 113-0694/05-21 від 20.09.2021, чинний до 19.09.2031 р., свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №1626 від 22 листопада 2023 року чинний до 22 листопада 2024 року.
Згідно із пунктом 5 абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», до сфери законодавчо регульованої метрології належить, серед іншого, такий вид діяльності, як контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Згідно із пунктами 6, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»: «засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності; періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал)».
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено пунктом 1 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №374, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь підлягають періодичній повірці.
Згідно із абзацом 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 1 Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь мають міжповірочний інтервал 1 рік.
У той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (далі - Постанова №412), позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Наведене у взаємозв'язку із положеннями, передбаченими абзацом 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», необхідно розуміти так, що Кабінетом Міністрів України вилучено засоби вимірювальної техніки, що підпадають під вимоги Постанови №412 із переліку категорій засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, передбачаючи скасувальну обставину, а саме закінчення воєнного стану.
Отже, положення абзацу 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не застосовуються до засобів вимірювальної техніки, визначених Постановою №412, на строк, передбачений відповідною Постановою.
При цьому колегія суддів зауважує про відсутність змін до Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність», проте такі зміни і не є необхідними для регулювання проходження періодичної повірки конкретними засобами вимірювальної техніки, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, оскільки відповідачем застосовувалися «скасувальні обставини» (припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях, як і зазначено у Постанові №412).
Помилковим є твердження суду першої інстанції про наявність колізії між Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність» та Постановою №412 з огляду на наступне.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Згідно із абзацом 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом першим «Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №374 (далі - Постанова №374), прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь підлягають періодичній повірці.
У той же час, згідно Постановою №412, позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Постанова №374 та Постанова №412 прийняті на виконання абзацу 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію і метрологію та метрологічну діяльність».
Постановою №412 передбачено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Наслідком проходження періодичної повірки є отримання відповідних позитивних результатів такої повірки.
Строк дії повірки дорівнює міжповірочному інтервалу, встановленому для засобу вимірювальної техніки.
Із урахуванням вказаного суд погоджується з доводами відповідача, що не підлягають періодичній повірці засоби вимірювальної техніки позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування.
Виходячи із наведеного, положення Постанови №374 та Постанови №412 у своєму взаємозв'язку слід розуміти так: згідно Постанови №374 прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь підлягають періодичній повірці.
Проте, згідно Постанови №412, у випадку, якщо відповідні прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь пройшли періодичну повірку, строк дії якої закінчився у період воєнного або надзвичайного стану або протягом місяця після його припинення чи скасування, вони не підлягають періодичній повірці, оскільки строк дії свідоцтва про повірку вказаних засобів вимірювальної техніки було пролонговано.
Відтак, законодавцем було «вилучено» частину засобів вимірюваної техніки із обсягу поняття «прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь», вжитого у Постанові №374, шляхом вказівки у Постанові №412 на те, що свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки пролонговано до закінчення дії воєнного стану пролонговано, чим, фактично, передбачив можливість не здійснювати відповідну періодичну повірку засобів вимірювальної техніки, відтак, «вилучив» засоби вимірювальної техніки передбачені у Постанові №412 із сфери правового регулювання Постанови №374.
Колегія суддів, також зазначає, про помилковість посилання судом першої інстанції на Постанову Кабміну України №440 від 07.04.2023 року, так як правопорушення було скоєно 23.12.2022 року, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була ухвалена 02.02.2023 року, тобто на момент дії Постанови Кабміну України №412.
Таким чином колегія суддів доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів вважає, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення серії АА №00004704 від 02.02.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.132-1 ч.2 КУпАП України та законність дій щодо її складення.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА №00004704 від 02.02.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП - є правомірною.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з положеннями ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити, а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 лютого 2024 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко