П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27713/23
Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому заявив такі вимоги:
- визнати протиправними дії щодо застосування з 01.12.2019 при перерахунку пенсії обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Окрім того, позивач просив встановити судовий контроль за виконання рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Також ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з ГУ ПФУ в Херсонській області сплачений за подання позовної заяви судовий збір.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 пояснює, що отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі № 420/14868/22 ГУ ПФУ в Херсонській області здійснило ОСОБА_1 перерахунок пенсії, однак виплату пенсії, після перерахунку, обмежило десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вважає обмеження відповідачем розміру його пенсії протиправним, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно якої встановлено обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, як наголошує позивач, пунктом 2 резолютивної частини 20.12.2016 №7-рп/2016 визначено, що положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Тому, позивач вважає, що з цього часу частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ застосуванню не підлягає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо застосування, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з 01.12.2019 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №420/14868/22 згідно довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Херсонській області» № 33/42-В-95 від 28.12.2021, обмеження до перерахованої пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.12.2019 пенсії згідно довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Херсонській області» № 33/42-В-95 від 28.12.2021 без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Суд стягнув на користь ОСОБА_1 з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керуючись відповідними правовими висновками Верховного Суду, виходив з того, що частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, а відтак зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності 01 січня 2017 року) до цієї норми, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) є чинними, не скасовані і саме на підставі згаданого Закону з 01.01.2017 були внесені зміни до статті 43 Закону №2262-XII щодо обмеження розміру пенсійних виплат.
При цьому, суд першої інстанції указав, що сам факт визнання обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає Конституції України свідчить про протиправність застосування, при перерахунку пенсії позивача, аналогічних положень Закону №3668-VI.
Вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд визнав необґрунтованими, а тому відмовив в задоволенні таких вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУ ПФУ в Херсонській області просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник указує, що позиція суду першої інстанції щодо відсутності підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суперечить висновкам Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду викладеним в постанові від 24 червня 2020 року (справа №580/234/19).
Скаржник зазначає, що відповідно до висновків суду, наведених у вищевказаному рішення суду касаційної інстанції, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2023, яке набрало законної сили 16.02.2023, по справі № 420/14868/22 задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 згідно із довідкою ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Херсонській області» № 33/42-В-95 від 28.12.2021.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату, (з урахуванням виплачених сум), пенсії з 01.12.2019 згідно із довідкою ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Херсонській області» № 33/42-В-95 від 28.12.2021.
На виконання вказаного рішення, у березні 2023 року відповідач провів перерахунок пенсії позивача, на підставі довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Херсонській області» № 33/42-В-95 від 28.12.2021.
Загальний розмір пенсії внаслідок перерахунку визначений у розмірі 21 146,36 грн, однак з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, фактична сума виплати склала 20 930 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
В межах даної апеляційної скарги, предметом спору є правомірність обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, максимальним розміром.
Таке обмеження граничного розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі і вище - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України Рішенням від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262.
Так, Конституційний Суд виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому, Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Слід зазначити, що Верховний Суд, розглядаючи спір з подібних правовідносин, у постанові від 16.12.2021 (справа №400/2085/19) дійшов висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Тому, на думку Верховного суду, обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, є протиправним.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що ухвалена Великою Палатою Верховного Суду, у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Колегія суддів зауважує, що правильність такої позиції підтверджена рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким врешті визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії РФ проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
З огляду на викладене, дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, порушують його право на пенсійне забезпечення, встановлене Законом №2262-ХІІ, а тому є протиправними.
На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 12.04.2024.