11 квітня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/5785/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-1 або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-2 або ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач-3 або ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 29 червня 2023 року № 052630002839 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області 25 липня 2023 року № 052630002839 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , в тому числі періоду у якому позивач здійснювала догляд за донькою до досягнення нею трирічного віку та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , датою подання якої вважати дату подання позовної заяви.
1.2. Ухвалою суду від 24.08.2023 року даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
1.3. Ухвалою суду від 31.08.2023 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно позовної заяви, позивач зазначає, що 21 червня 2023 року вона звернулася до управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян № 3 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою № 1074 про призначення пенсії за віком. Листом від 11.07.2023 року № 2400-1706-8/28165 відповідач-1 повідомив позивача про прийняте рішення від 29.06.2023 року № 052630002839 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії, в умовах розподілу та опрацювання звернень за принципом єдиної черги, завдань та єдиної черги спеціалістів, за результатами розгляду заяви № 1074 зареєстрованої 21.06.2023 року.
2.2. До вищезазначеного листа відповідач-1 додав розрахунок стажу згідно якого вбачається, що загальний страховий стаж позивача становить 28 років 07 місяців та 08 днів.
2.3. Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.06.2023 року № 052630002839 вбачається, що не зараховано до страхового стажу період роботи з 04.06.1986 року по 24.03.1987 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року № НОМЕР_1 , оскільки виправлення в даті наказу на звільнення не завірено належним чином, а у довідці № 05-23/4213 від 30.11.2006 року відсутні дата звільнення та наказ. Крім того в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.06.2023 року № 052630002839 зазначено, що до загального страхового стажу період роботи в російській федерації зараховано з 23.05.1987 року по 31.12.1991 року, не зараховано період роботи з 01.01.1992 року по 09.02.1996 року та з 19.02.1996 року по 01.07.1997 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року БТ-І4864443. у зв'язку з припиненням Росією з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
2.4. Зазначає, що до страхового стажу позивача не було зараховано період догляду за дитиною до 3-х років - доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , після укладання шлюбу прізвище Шляхова, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.10.2016 року. Додатково до документів наданих 21.06.2023 року, позивач надала до органу ПФУ копію свідоцтво про народження доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , копії ID паспорту, свідоцтва про шлюб з метою підтвердження факту перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.
2.5. Рішенням про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.07.2023 року № 052630002839 також відмовлено в призначенні пенсії за віком. У вищезазначеному рішенні вказано, що загальний страховий позивача становить 29 років 07 місяців та 16 днів, що підтверджується розрахунком стажу.
2.6. Позивач звертає увагу суду, що згідно розрахунку страхового стажу зробленого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на підставі поданих позивачем документів, в тому числі свідоцтва про народження доньки - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що до загального страхового стажу включено 11 днів по догляду за дитиною за період з 23.05.1986 року по 03.06.1986 року та 01 місяць та 28 днів по догляду за дитиною за період з 25.03.1987 року по 22.05.1987 року. Чому до загального страхового стажу в період догляду за дитиною з дати народження, а саме з 26.02.1985 року включено лише 11 днів за період з 23.05.1986 року по 22.05.1987 року та 01 місяць та 28 днів за період з 25.03.1987 року по 22.05.1987 року відповідач - 2 не пояснює.
2.7. Разом з тим наголошує, що зі скріншоту зробленого з особистого кабінету ОСОБА_1 на сайті Пенсійного фонду України, вбачається, що за страховими даними наявними в реєстрі застрахованих осіб страховий стаж позивача складає 35 років 01 місяць та 10 днів.
2.8. Позивач вважає, що посилання Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області на законодавство, яке діяло після виникнення спірних правовідносин, зокрема на Постанову КМУ "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення " від 29.11.2022 року №1328, яка набрала чинності 02.12.2022 року застосуванню не підлягає, оскільки провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи ( ч. 3 ст. З КАСУ). Крім того, окрім записів у трудовій книжці НОМЕР_1 про наявність трудового стажу та прийняття на роботу, доказом того, що позивач працювала та була влаштована на роботу є архівні довідки від 18.09.2006 року № 05-23/2988 та від 30.11.2006 року № 05-23/4213.
2.9. Також, час догляду за дитиною у період до 01.01.2004 року зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3- та 6-річного віку, про що зазначено в листі Пенсійного фонду України від 25.06.2008 року № 10842/02-10 «Щодо зарахування до стажу роботи періоду догляду за дитиною».
2.10. Як вбачається зі свідоцтва про народження дитини від 14.07.1994 року серія НОМЕР_3 донька позивачки ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зважаючи на це, період догляду за дитиною після її народження з 26.02.1985 року підлягає зарахуванню до трудового стажу позивачки, але чомусь Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області зарахувало до страхового стажу позивачки лише 11 днів за період з 23.05.1986 року по 03.06.1986 року та 01 місяць і 28 днів за період з 25.03.1987 року по 22.05.1987 року. Таким чином, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку є протиправною.
2.11. Таким чином позивач вважає, що у неї наявний достатній страховий стаж для призначення пенсії, відповідно оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Позиція відповідача-1
2.12. До суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.13. Так зазначає, що 21.06.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV). За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про призначення пенсії була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.06.2023 року про призначення пенсії, 29.06.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення за №052630002839 про відмову в призначенні пенсії за віком.
2.14. 18.07.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії. Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.07.2023 року про призначення пенсії, 25.07.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення за №052630002839 про відмову в призначенні пенсії за віком.
2.15. Виходячи з положень ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Право на пенсію визначається з урахуванням декількох факторів, а саме: досягнення встановленого законодавством віку; набуття необхідного страхового стажу.
2.16. За нормами ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу- не менше 30 років. У разі відсутності вказаного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності, зокрема, страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
2.17. При опрацюванні наданих Позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, органом Пенсійного фонду України розраховано стаж, який склав 29 років 7 місяців 16 днів. За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано всі періоди роботи.
2.18. Таким чином, враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважаємо, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу позивачу проведено згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком - не менше 30 років.
Позиція відповідача-2
2.19. До суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача наголошує, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому позов не підлягають задоволенню в повному обсязі.
2.20. Зазначає, що 21 червня 2023 року Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області через веб-портал із заявою про призначення пенсії за віком та надала пакет документів. За принципом екстериторіальності вказану заяву та надані документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Під час розгляду документів було встановлено, що у позивача недостатньо страхового стажу, якій підтверджений у встановленому законодавством порядку. До страхового сажу не зараховані наступні періоди:
- 04.06.1986-24.03.1987, оскільки в трудовій книжки наявні виправлення, які не засвідчені належним чином, а в уточнюючій довідці відсутня дата звільнення та наказ;
- 01.01.1992-09.02.1996 та 19.02.1996-01.07.1997, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
2.21. Враховуючи дані обставини, відповідачем-2 було прийнято рішення №052630002839 від 29.06.2023 року про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Позиція відповідача-3
2.22. До суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.23. Так зазначає, що за заявою ОСОБА_1 від 18.07.2022 р., засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
2.24. На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 18.07.2022 р. та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 052630002839 від 25.07.2023 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки, страховий стаж роботи становить 29 років 7 місяців 16 днів (з необхідних 30 років), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2.25. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області до страхового стажу враховано всі періоди, відповідно до документів, які надала позивачка.
2.26. Підсумовуючи вищенаведене та враховуючи відповідність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нормам чинного законодавства, котрим врегульовані наявні спірні правовідносини, вказує про відсутність підстав призначити пенсію.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що 21.06.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про призначення пенсії була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
3.2. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.06.2023 року про призначення пенсії, 29.06.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення за №052630002839 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Згідно змісту вказаного рішення судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.06.1986 року по 24.03.1987 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року № НОМЕР_1 , оскільки виправлення в даті наказу на звільнення не завірено належним чином, а у довідці № 05-23/4213 від 30.11.2006 року відсутні дата звільнення та наказ.
Крім того в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.06.2023 року №052630002839 зазначено про те, що до загального страхового стажу період роботи в Російській Федерації зараховано з 23.05.1987 року по 31.12.1991 року, не зараховано період роботи з 01.01.1992 року по 09.02.1996 року та з 19.02.1996 року по 01.07.1997 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року НОМЕР_1 , у зв'язку з припиненням Росією з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Наголошено, що страховий стаж позивача становить 28 років 07 місяців та 08 днів, якого не достатньо для призначення пенсії.
3.3. 18.07.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії.
Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
3.4. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.07.2023 року про призначення пенсії, 25.07.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення за №052630002839 про відмову в призначенні пенсії за віком.
У вказаному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.07.2023 року №052630002839 зазначено те, що до страхового стажу враховано всі період, відповідно до документів, які надала позивач. Однак, страховий стаж позивача становить 29 років 7 місяців 16 днів, а тому позивач немає права на призначення пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Предметом цього позову є рішення відповідача-2 від 29.06.2023 року №052630002839 та відповідча-3 від 25.07.2023 року №052630002839, якими ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. А тому суд має надати таким рішенням відповідачів оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
4.2. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
4.5. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення представника позивача із запитом про зарахування стажу).
4.6. Частиною 1 статті 24 вказаного Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
4.7. Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
4.8. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
4.9. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року №1058-IV).
4.10. Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
4.11. Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії .
4.12. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
4.13. Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
4.14. Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
4.15. Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
4.16. Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.17. Судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 двічі 21.06.2023 року та 18.07.2023 року зверталася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
4.18. Однак, 29.06.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення за №052630002839 про відмову в призначенні пенсії за віком. Згідно змісту вказаного рішення судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.06.1986 року по 24.03.1987 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року № НОМЕР_1 , оскільки виправлення в даті наказу на звільнення не завірено належним чином, а у довідці № 05-23/4213 від 30.11.2006 року відсутні дата звільнення та наказ. Крім того в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.06.2023 року №052630002839 зазначено про те, що до загального страхового стажу період роботи в Російській Федерації зараховано з 23.05.1987 року по 31.12.1991 року, не зараховано період роботи з 01.01.1992 року по 09.02.1996 року та з 19.02.1996 року по 01.07.1997 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року НОМЕР_1 , у зв'язку з припиненням Росією з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Наголошено, що страховий стаж позивача становить 28 років 07 місяців та 08 днів, якого не достатньо для призначення пенсії.
4.19. У свою чергу, 25.07.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення за №052630002839 про відмову в призначенні пенсії за віком. У вказаному рішенні зазначено те, що до страхового стажу враховано всі період, відповідно до документів, які надала позивач. При цьому, страховий стаж позивача визначено 29 років 7 місяців 16 днів, однак також наголошено, що позивач немає права на призначення пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
4.20. Аналізуючи оскаржувані рішення судом визначено, що підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком слугувало те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж 30 років.
4.21. При цьому у рішенні від 29.06.2023 року №052630002839 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області конкретизовано, які періоди не враховано до страхового стажу. Натомість, у рішення від 25.07.2023 року №052630002839 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області такої конкретизації не містить. Однак, до оскаржуваних рішень сформовано розрахунки стажу Форма РС-право, які містять відомості щодо періодів, які враховані до страхового стажу позивача.
4.22. Так, згідно рішення від 29.06.2023 року №052630002839 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.06.1986 року по 24.03.1987 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року № НОМЕР_1 . Також, до страхового стажу зараховано період роботи в Російській Федерації з 23.05.1987 року по 31.12.1991 року, не зараховано період роботи з 01.01.1992 року по 09.02.1996 року та з 19.02.1996 року по 01.07.1997 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року БТ-І4864443.
4.23. Не врахування вказаних періодів до страхового стажу позивача підтверджується також доданим до рішення розрахунком стражу Форма РС-право.
4.24. Щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 04.06.1986 року по 24.03.1987 року, суд зазначає наступне.
4.25. Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду з 04.06.1986 року по 24.03.1987 року у оскаржуваному рішенні відповідача-2 визначено те, що згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року № НОМЕР_1 виправлення в даті наказу на звільнення не завірено належним чином, а у довідці № 05-23/4213 від 30.11.2006 року відсутні дата звільнення та наказ.
4.26. Так, суд зазначає, що згідно пунктів 2.2-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
4.27. Записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкція № 58).
4.28. Крім того, згідно з пункту 2.26 Інструкція № 58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
4.29. Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, яка не застосовується з дня прийняттям наказу Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
4.30. Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
4.31. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
4.32. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
4.33. Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
4.34. Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
4.35. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача-2 зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 04.06.1986 року по 24.03.1987 року є неправомірною, з огляду на те, що позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки.
4.36. Суд також вважає за необхідне зауважити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
4.37. Натомість, відповідачем-2 не надано суду доказів здійснення будь-яких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки та як наслідок правомірність не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.
4.38. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
4.39. Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
4.40. Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
4.41. Водночас, суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
4.42. Натомість, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.43. Відтак, суд вважає, що вказаний період роботи з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 з огляду на наявні про це відповідні відомості в трудовій книжці.
4.44. Щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 року по 09.02.1996 року та з 19.02.1996 року по 01.07.1997 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року БТ-І4864443, суд зазначає наступне.
4.45. Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача вказаних періодів відповідачем-2 у оскаржуваному рішенні обумовлено тим, що Росією з 01.01.2023 року припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
4.46. При визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
4.47. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.
4.48. Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
4.49. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
4.50. Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
4.51. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
4.52. Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
4.53. Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
4.54. Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в РФ. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
4.55. Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
4.56. Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
4.57. Принагідно суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.
4.58. Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
4.59. З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представників відповідачів про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 року по 09.02.1996 року та з 19.02.1996 року по 01.07.1997 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року НОМЕР_1 , з огляду на те, що з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, оскільки під час роботи позивача в Російській Федерації вказана Угода була обов'язкова для України як держави-учасниці. Водночас вихід Російської Федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов'язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї та угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.
4.60. Відомостями наданої трудової книжки позивача НОМЕР_1 із здійсненими записами підтверджуються періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 року по 09.02.1996 року та з 19.02.1996 року по 01.07.1997 року.
4.61. У свою чергу, відповідачами не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки позивача, а також інших наданих позивачем документів, або ж доказів, які б підтверджували несплату страхових внесків до пенсійних органів Російської Федерації, в тому числі з вини позивача.
4.62. Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що дії відповідача-2 щодо не зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи в Російській Федерації є безпідставними та не обґрунтованими.
4.63. Також, як наголошено судом раніше, рішенням від 25.07.2023 року №052630002839 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком без конкретизації періодів, які не враховано до страхового стажу. Однак, згідно доданого до вказаного рішення розрахунку стражу Форма РС-право судом визначено, що до загального страхового стажу включено період по догляду за дитиною до 3 років з 23.05.1986 року по 03.06.1986 року (11 днів) та з 25.03.1987 року по 22.05.1987 року (01 місяць та 28 днів).
4.64. Позиція позивача у цій частині полягає у тому, що відповідачем-3 безпідставно не враховано до її страхового стажу усього періоду по догляду за дитиною до 3 років з 23.05.1986 року по 22.05.1989 року.
4.65. Так, суд наголошує, що згідно підпункту 4 пункту 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
4.66. У статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж після 1 січня 2004 року обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до набрання ним чинності - в порядку, визначеному раніше діючим законодавством.
4.67. З 1 січня 2004 року пунктом 1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено, що страхові внески за жінок, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачуються з 01.01.2005 року.
4.68. Відтак, до 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, - на підставі свідоцтва про народження дитини.
4.69. Судом досліджено комплексно розрахунок стражу Форми РС-право (доданий до рішення від 25.07.2023 року №052630002839 ГУ ПФУ в Закарпатській області) та трудову книжку позивача НОМЕР_1 та визначено, що ГУ ПФУ в Закарпатській області зараховано до страхового стажу позивача ті періоди, в яких позивач не перебувала у трудових відносинах. Відтак, дії відповідача-3 у цій частині є правомірними.
4.70. Однак, оцінюючи спірні правовідносини у контексті наявності у позивача права на пенсію за віком, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що рішення від 29.06.2023 року №052630002839 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та рішенням від 25.07.2023 року №052630002839 Головного управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки калькуляцією безпідставно не врахованих до страхового стажу періодів із вже врахованим ОСОБА_4 страховим стажем (спершу 28 років 07 місяців та 08 днів, а згодом 29 років 7 місяців 16 днів), судом визначено, що страховий стаж ОСОБА_4 сумарно становитиме більше 30 років, що свідчить про достатність, після досягнення віку 60 років, страхового стажу (з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років) для призначення пенсії по віку відповідно до Закону №1058-IV.
4.71. Суд наголошує, що здійснення призначення пенсії та визначення розміру пенсії, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідачів і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачами. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. А відтак, доцільним та вірним є обраний позивачем спосіб захисту шляхом повторного розгляду її заяви про призначення пенсії.
4.72. Суд звертає увагу на те, достатність страхового стажу у ОСОБА_4 було наявним ще при першому зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою 21.06.2023 року, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
4.73. Таким чином, щодо належного структурного підрозділу Пенсійного фонду України, якому належить вчинити дії щодо призначення позивачу пенсії, то суд зазначає, що аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку у подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засобами програмного
4.74. Таким чином, дії щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до її страхового стажу та як наслідок призначення пенсії належить вчинити саме ГУ ПФУ в Полтавській області, якому за принципом екстериторіальності передано на розгляд першу із поданих заяв позивача від 21.06.2023 року про призначення пенсії.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якими є відповідачі.
5.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
5.3. Відповідачами у цій справі не доведено суду правомірність рішення від 29.06.2023 року №052630002839 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та рішенням від 25.07.2023 року №052630002839 Головного управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, натомість позивачем доведено суду їх протиправності.
5.4. Водночас, судом визначено, що вимоги позивача про необхідність зарахування до її страхового стажу усього періоду по догляду за дитиною до 3 років з 23.05.1986 року по 22.05.1989 року є безпідставними та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами.
5.5. Також, позивачем не вірно обрано територіальний підрозділ Пенсійного фонду України, якому належить повторно розглянути її заяву про призначення пенсії.
5.6. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.
5.7. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
6.3. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн., що підтверджується квитанціями №1469-2212-4048-9263 від 22.08.2023 року та №7326-0455-9614-8778 від 29.08.2023 року.
6.4. У зв'язку із тим, що цей позов задоволено частково, суд стягує з відповідача-2 та відповідача-3, які допустили порушення прав позивача, на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1500,00 грн. (пропорційно задоволеним вимогам порівну з кожного відповідача) за рахунок їх бюджетних асигнувань.
6.5. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії від 29.06.2023 року №052630002839.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії від 25.07.2023 року №052630002839.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.08.1985 року по 14.07.1990 року, з 01.01.1992 року по 09.02.1996 року та з 19.02.1996 року по 01.07.1997 року згідно записів трудової книжки від 11.08.1981 року БТ-І4864443.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
6. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанцій №1469-2212-4048-9263 від 22.08.2023 року та №7326-0455-9614-8778 від 29.08.2023 року судового збору у розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та у розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, код ЄДРПОУ 13967927).
Відповідач-3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063).
Суддя О.В. Анісімов