12 квітня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/4348/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000133/2 від 25.10.22 р. та №UA408000/2022/000139/2 від 31.10.2022 р.
В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» зазначає, що до Чернівецької митниці було подано митні декларації, якими задекларовано для митного оформлення самоклеючі паперові етикетки. Митну вартість товарів було визначено за основним методом, а саме за фактурними вартостями товару.
Одночасно із митними деклараціями надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення. За результатами розгляду поданих митних декларацій та доданих документів Чернівецькою митницею винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товарів, оскільки при здійсненні митного оформлення ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товарів. Також позивач вказав, що подані документи не містили ніяких суттєвих розбіжностей.
Відповідач заперечував проти адміністративного позову та зазначив, що прийняті рішення про коригування митної вартості товарів є правомірними.
Вказує на те, що при аналізі поданих митному органу документів були виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо коректності інформації, зазначеної у документах та повноти всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, у посадових осіб митного органу не було достатніх підстав для визначення митної вартості товарів за першим методом - на основі заявленої декларантом вартості товару, а тому застосовано резервний метод.
Рух справи у суді
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.07.2023 року заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року відкрито спрощене провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
В матеріалах справи міститься рішення про коригування митної вартості товарів №№UA408000/2022/000133/2 від 25.10.2022 року (а.с. 74), прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №UA408020/2022/049311.
Декларантом для митного оформлення товарів разом із поданням митної декларації №UA408020/2022/049311 долучались наступні документи: контракт №002/2016 від 14.12.2016 року (а.с. 37-44); проформа-інвойс від 28.09.2022 № rafl_16_22 (а.с. 139); довідка про транспорті витрати №5 від 11.10.2022 року (а.с. 121); пакувальний лист від 10.10.2022 №SUA-4117925-1 (а.с. 114-116); автотранспортна накладна №LNW148844 від 10.10.2022 року (а.с. 124); платіжне доручення в іноземній валюті №47 від 06.10.2022 року (а.с. 47); інвойс від 10.10.2022 року №1060603579 (а.с. 123,125); проформа-інвойс від 28.09.2022 року №rafl_16_22 (а.с. 139); митна декларація країни відправлення від 10.10.2022 року №22РI451010Е1151445 (а.с. 122); висновок про вартісні показники товару №161 від 26.09.2022 року (а.с. 27-29).
В матеріалах справи міститься рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000139/2 від 31.10.2022 року (а.с. 51), прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №UA408020/2022/050331.
Декларантом для митного оформлення товарів разом із поданням митної декларації №UA408020/2022/050331 долучались наступні документи: контракт №002/2016 від 14.12.2016 (а.с. 37-44); рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №МС225 від 25.10.2022 (а.с. 50); довідка про транспорті витрати №20/10-01 від 20.10.2022 року (а.с. 144); пакувальний лист від 19.10.2022 №SUA-4114734-1 (а.с. 135-137); автотранспортна накладна №LNW149048 від; лист компанії представника від 15.09.2022 року (а.с. 143); платіжне доручення в іноземній валюті №47 від 06.10.2022 року (а.с. 47); проформа-інвойс від 23.09.2022 року №rafl_15_22 (а.с. 138); інвойс від 19.10.2022 року №1060605094 (а.с. 35-36); митна декларація країни відправлення від 20.10.2022 року №22РI451010Е1198950 (а.с. 140); висновок про вартісні показники товару №161 від 26.09.2022 року (а.с. 27-29).
Мотивувальна частина
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).
Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
За змістом статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000133/2 від 25.10.2022 року суд зазначає таке.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для коригування митної вартості товару стало те, що подані декларантом документи документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: загальна сума проформи-інвойсу від 28.09.2022 року №rafl_16_22 становить 55377,69 євро. При цьому, фактурна вартість товару за митною декларацією від 24.10.2022 року №UA408020/2022/049311 складає 57090,40 євро. У цій же проформі-інвойсі вказано суму зі знижкою 55377,69 євро, яка не передбачена контрактом №002/2016 від 14.12.2016 року, через що не може бути врахована митним органом.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься проформа-інвойс від 28.09.2022 року №rafl_16_22, в якій загальна вартість товару визначена у розмірі 57090,40 євро, а вартість з урахуванням знижки (3%) - 55377,69 євро.
Варто зазначити, що 05 січня 2022 сторонами було укладено додаткову угоду №4 до контракту №002/2016 від 14.12.2016 року (а.с. 33), пунктом 1 якої передбачено застосування знижки у розмірі 3% на загальну суму проформи-інвойсу. У вказаній угоді також зазначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання, тобто 5 січня 2022 року, та є невід'ємною частиною контракту (пункт 3).
Таким чином, висновки митного органу стосовно того, що контрактом не передбачено застосування знижки, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки внаслідок укладеної додаткової угоди №4 до контракту №002/2016 від 14.12.2016 року сторони з 05 січня 2022 року узгодили між собою застосування знижки у розмірі 3%, яка і була відображена у проформі-інвойсі від 28.09.2022 року №rafl_16_22.
Отже, митний орган протиправно не врахував фактурну вартість товару із знижкою у сумі 55377,69 євро, яка була зазначена у проформі-інвойсі від 28.09.2022 року №rafl_16_22.
У оскаржуваному рішенні митним органом також зазначено, що відповідно до п. 1.1 поданого до митного оформлення Контракту від 14.12.2016 року №002/2016 предметом контракту являється плівка та папір самоклеючі, а згідно п. 31 поданої до митного оформлення декларації від 24.10.2022 року №UA408020/2022/049311 опис товару наступний: «Етикетка паперова самоклеюча, в аркушах», що викликає сумніви щодо вірного опису товару, який впливає на митну вартість.
Пунктом 1.1 Контракту від 14.12.2016 року №002/2016 дійсно передбачено, що предметом контракту являється «Плівка та папір самоклеючі».
У інвойсі від 10.10.2022 року №1060603579, який стосується поставки товару згідно митної декларації від 24.10.2022 року №UA408020/2022/049311, зазначено код товару по УКТЗЕД - 4811419000.
Варто зазначити, що до товарів, передбачених УКТЗЕД по коду 4811419000, віднесено папір та картон, гумовані або клейкі: самосклеювальні та інші.
Враховуючи викладене та зважаючи на зазначення у інвойсі від 10.10.2022 року №1060603579 конкретного коду товару по УКТЗЕД - 4811419000, суд приходить до висновку, що декларантом у п. 31 митної декларації від 24.10.2022 року №UA408020/2022/049311 вірно зазначено опис товару.
При цьому, суд вважає, що опис товару згідно митної декларації «Етикетка паперова самоклеюча, в аркушах» не суперечить предмету Контракту від 14.12.2016 року №002/2016 «Плівка та папір самоклеючі», оскільки в Контракті зазначена узагальнена назва товарів, які можуть постачатися окремими партіями.
Крім цього, у оскаржуваному рішенні митний орган також вказав, що згідно графи 22 CMR зазначено штамп перевізника UPM RAFLATAC Sp.z.o.o. Довідка про транспортні витрати від 11.10.2022 №5 видана ФОП ОСОБА_1 . При цьому договору транспортування товару не було подано до митного оформлення.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься автотранспортна накладна №LNW148844 від 10.10.2022 року та довідка про транспортні витрати від 11.10.2022 №5 на суму 30000 грн.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Суд наголошує, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок (довідка) про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.
Таким чином, надана декларантом довідка про транспортні витрати від 11.10.2022 №5 належним чином підтверджує понесені витрати на перевезення, а тому висновки митного органу щодо необхідності подання договору транспортування є безпідставними.
Отже, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товару оскаржуваним рішенням №UA408000/2022/000133/2 від 25.10.2022 року та визначив митну вартість товарів за резервним методом.
Стосовно прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000139/2 від 31.10.2022 року суд зазначає таке.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для коригування митної вартості товару стало те, що подані декларантом документи документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: згідно п. п. 2.1 Контракту від 14.12.2016 №002/2016 товар постачається партіями, одиницею виміру товару є квадратний метр, а згідно поданого до митного оформлення інвойсу від 19.10.2022 року №1060605094 одиницею виміру є 1000 шт.
Суд критично оцінює вказані вище висновки митного органу, оскільки у оскаржуваному рішенні взагалі не зазначено, яким саме чином зазначення одиниці виміру у кілограмах, а не у квадратних метрах, може вплинути на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.
При цьому, варто зазначити, що визначаючи митну вартість товару за резервним методом згідно митної декларації №UA408020/2022/050331, митний орган визначив рівень митної вартості на рівні 2,80 євро за кг, тобто обравши таку ж саму одиницю виміру, про яку йдеться у інвойсі.
У оскаржуваному рішенні митним органом також зазначено, що відповідно до п. 1.1 поданого до митного оформлення Контракту від 14.12.2016 року №002/2016 предметом контракту являється плівка та папір самоклеючі, а згідно п. 31 поданої до митного оформлення декларації від 27.10.2022 року №UA408020/2022/050311 опис товару наступний: «Етикетка паперова самоклеюча, в аркушах», що викликає сумніви щодо вірного опису товару, який впливає на митну вартість.
Пунктом 1.1 Контракту від 14.12.2016 року №002/2016 дійсно передбачено, що предметом контракту являється «Плівка та папір самоклеючі».
У інвойсі від 19.10.2022 року №1060605094, який стосується поставки товару згідно митної декларації від 27.10.2022 року №UA408020/2022/050311, зазначено код товару по УКТЗЕД - 4811419000.
Варто зазначити, що до товарів, передбачених УКТЗЕД по коду 4811419000, віднесено папір та картон, гумовані або клейкі: самосклеювальні та інші.
Враховуючи викладене та зважаючи на зазначення у інвойсі від 19.10.2022 року №1060605094 конкретного коду товару по УКТЗЕД - 4811419000, суд приходить до висновку, що декларантом у п. 31 митної декларації від 27.10.2022 року №UA408020/2022/050311 вірно зазначено опис товару.
При цьому, суд вважає, що опис товару згідно митної декларації «Етикетка паперова самоклеюча, в аркушах» не суперечить предмету Контракту від 14.12.2016 року №002/2016 «Плівка та папір самоклеючі», оскільки в Контракті зазначена узагальнена назва товарів, які можуть постачатися окремими партіями.
Крім того, у рішенні митний орган також вказав, що до митного оформлення надано рахунок на оплату від 25.10.2022 №МС225, в якому зазначено договір-заявка від 16.09.2022 №160920022/5, який не було подано до митного оформлення.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Суд наголошує, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.
Таким чином, наданий декларантом рахунок на оплату №МС225 від 25.10.2022 стосовно перевезення вантажу на суму 50000 грн належним чином підтверджує понесені витрати на перевезення, а тому висновки митного органу щодо необхідності подання договору-заявки є безпідставними.
Отже, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товару оскаржуваним рішенням №UA408000/2022/000139/2 від 31.10.2022 року та визначив митну вартість товарів за резервним методом.
За наведених вище мотивів, прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000133/2 від 25.10.2022 року та №UA408000/2022/000139/2 від 31.10.2022 року не можна вважати правомірними, а тому суд вбачає підстави для їх скасування.
Решта доводів учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено суду правомірність прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000133/2 від 25.10.2022 року та №UA408000/2022/000139/2 від 31.10.2022 року.
З вказаних підстав суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн та їх обґрунтування позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 14.04.2023 року №25, довідка №25/6 від 26.06.2023 року про сплату та перерахування коштів у сумі 10000 грн, детальний опис виконаних робіт станом на 26.06.2023 року та рахунок №25/6 від 26.06.2023 рок на суму 10000.
Таким чином, матеріали справи містять належні докази щодо понесених витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, у зв'язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000133/2 від 25.10.2022 року.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000139/2 від 31.10.2022 року.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судовий збір в сумі 2147,20 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» (вул. Набережна, Перемоги, буд. 30-а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 31543614);
відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м.Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ 43971359)
Суддя Т.М. Брезіна