іменем України
Справа №756/14191/23
Провадження №2/377/81/24
11 квітня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Пскової А.І., за відсутності учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( далі -ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №417977856 в розмірі 42 684,00 грн та понесених судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 11 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 417977856. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, право грошової вимоги за яким до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, згідно з реєстром боржників № 138 від 15 червня 2021 року, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги, згідно з реєстром прав вимоги №2 від 06 березня 2023 року, до відповідача в сумі 42 684,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 30 684,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №417977856 в розмірі 42 684,00 грн, з яких: 12 000 грн - сума заборгованості за основним боргом; 30 684,00 грн - сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до статей 509, 512, 526, 530, 549, 610-612 ЦК України.
Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 14 листопада 2023 року вказану цивільну справу передав за підсудністю на розгляд до Славутицького міського суду Київської області, яка надійшла до суду 25 грудня 2023 року, та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 грудня 2023 року для розгляду даної справи було визначено суддю Бабич Н.С.
Ухвалою судді від 29 грудня 2023 року, після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
25 січня 2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову.
Відзив обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачу коштів у сумі 12 000,00 грн. Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, який укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», не підтверджує відступлення прав вимоги саме за договором № 417977856 від 11 квітня 2021 року. Умовами договору №417977856 від 11 квітня 2021 року визначено строк кредитування 30 днів, тобто до 11 травня 2021 року, а тому заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами може бути нарахована тільки до 11 травня 2021 року, тобто в межах строку кредитування, оскільки після зазначеного строку права кредитодавця забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України. Умови п. 4.3 договору, яким сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору ( після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) у розмірі визначеному п. 1.7.2., є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, є нікчемними, оскільки відповідно до змісту частини 2 статті 625 ЦК України сторонам надано право збільшувати виключно розмір 3% річних, але не змінювати відсоток за кожен день. Позивач нарахував більше процентів за неправомірне користування кредитом відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, ніж процентів за користування кредитними коштами, що суперечить абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування». Сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 12 травня 2021 року по 09 серпня 2021 року складає 68,05 грн.
29 січня 2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Вказала, що кредитний договір №417977856 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а також нормам цивільного законодавства, в якому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору. Кредитні кошти перераховані відповідачу відповідно до платіжного доручення від 11 квітня 2021 року. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не надала доказів того, що ці кошти не були зараховані на її картковий рахунок або що зазначений картковий рахунок відповідачу не належить. Умовами кредитного договору (п. 4.1) передбачено, що за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати проценти, які нараховуються у такому порядку: на період строку, визначеного у п. 1.2 договору, нарахування процентів здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 62,05 процентів річних, що становить 0,17 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (п.1.4.1); за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.3 договору, нарахування процентів здійснюється за індивідуальною процентною ставкою 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.4.2); у випадку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку передбаченому п. 1.3, умови щодо нарахування процентів за індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовується і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за базовою ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним ( п.1.4.3). У розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» деталізовано відображено суму наданого кредиту - 12 000,00 грн та нарахування відсотків відповідно до п.п. 1.4 та 1.7.2 договору, яке було продовжено ТОВ «Таліон Плюс» в межах строку, передбаченого п. 1.7.1 договору. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктивний склад у частині кредитора. Позивачем надано належні докази, які підтверджують відступлення прав вимоги до відповідача за договором № 139376663 від 08 жовтня 2021 року від ТОВ «Маенівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Таким чином, обставини, на які посилається відповідач як на відмову в задоволенні позову, є безпідставними.
12 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що матеріали справи не містять доказів про видачу кредитних коштів ( перерахування) та його погашення, а також вчинення будь-яких дій, визначених п. 1.3 договору, тому строк кредиту не продовжувався та закінчився у строки, зазначені у п.1.2 договору. Крім того, відсутній оновлений графік розрахунків, як передбачено в п.5 додатку №1 до договору, тому строк кредитування закінчився 11 травня 2021 року. Нарахування позивачем процентів у сумі 30 684 грн є безпідставним та протирічить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, яким визначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Оскільки матеріали справи не містять доказів підтвердження продовження строку кредитування згідно з умовами договору, то п. 1.7.2 договору застосуванню не підлягає, а у розділі «відповідальність сторін» відсутній пункт договору про збільшення процентів за неналежне виконання зобов'язань. Крім того, відсутнє належне підтвердження укладення сторонами електронного договору. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів того, що ним набуто право вимоги за договором кредиту, оскільки договір факторингу № 28/1118-01 укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року, а договір факторингу №20102022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено 20 жовтня 2022 року, в той час як кредитний договір між відповідачем та позивачем укладено 11 квітня 2021 року, тобто пізніше ніж договір передачі прав вимоги за ним. Зі змісту укладених договорів слідує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до конкретних кредитних договорів та боржників, зазначених у реєстрах прав вимоги, а не до усіх кредитних договорів, в яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є позичальником, у тому числі, укладених в майбутньому.
13 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що 11 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі, яка відповідно до вимог статті 207 ЦК України та Закону «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, відповідно до загального порядку дій в інформаційно - телекомунікаційній системі, за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, укладено договір №417977856. Своє право вимоги за кредитним договором позивач підтвердив шляхом надання суду копій укладених договорів факторингу та реєстру прав вимоги, що є належними та допустимими доказами відступлення прав вимоги у спірних відносинах.
Ухвалою суду від 14 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26 березня 2024 року.
26 березня 2024 року цивільну справу було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді Бабич Н.С. на лікарняному з 22.03.2024 по 03.04.2024, судове засідання призначено на 11 квітня 2024 року.
Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце якого повідомлений належним чином через електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку електронного документа. У позовній заяві та відповіді на відзив зазначено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце якого була повідомлена належним чином через електронний кабінет та шляхом направлення на номер її мобільного телефону тексту судової повістки, яка була доставлена у додаток «Viber», що підтверджується відповідними довідками. У поданому до суду клопотанні відповідач просила розглядати справу за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, 11 квітня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 417977856 в електронній формі ( а.с. 7-10).
Умовами договору № 417977856 передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 12 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником ( далі - «Дисконтний період») ( п. п.1.1., 1.2.).
За користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються у наступному порядку: виключно на період строку визначеного у п. 1.2. договору нарахування процентів здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 62,05 процентів річних, що становить 0,17 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (п.1.4.1.); за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2. строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.4.2.); у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку передбаченому п. 1.3., умови щодо нарахування процентів за індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовується і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за базовою ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку статті 212 ЦК України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту до дати закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3 цього договору (п.1.4.3.).
В п.1.7. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідки продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.1.7.1.). З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним( п.1.7.2.).
За правилом п. 1.8 договору проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2 договору нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту до дня фактичного повернення кредиту позичальнику.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, які надані позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Відповідно до пункту 4.2 договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 договору. Строк договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3 та п. 1.7 договору. У будь-якому разі зобов'язання що виникли під час дії договору діють до повного виконання.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору ( після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розумінні визначеному в п. 1.7.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.
Відповідно до пункту 4.4. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
До кредитного договору № 417977856 від 11 квітня 2021 року додано паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 417977856 від 11 квітня 2021 року, в якому зазначені: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажання споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти ( а.с.7).
У графіку розрахунків, який є додатком №1 до договору № 417977856 від 11 квітня 2021 року, вказані: термін платежу - 11.05.2021; сума кредиту - 12 000,00 грн; нараховані проценти - 612,00 грн; до сплати разом - 12 612,00 грн ( а.с.10 зв.ст.).
Вказаний кредитний договір разом із паспортом споживчого кредиту, графіком розрахунків підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV9АХ58, який відправлено 11.04.2021 12:36:49 на номер телефону НОМЕР_1 , що був введений 11.04.2021 о 12:37:51 (а.с.10 зв.ст.).
Відповідно до платіжного доручення від 11 квітня 2021 року №f4f4сb85-flc8-40ea-9e7b-2cd4f54b5827 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було здійснено переказ коштів згідно з договором № 417977856 від 11 квітня 2021 року ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 ( а.с.88,130).
Як видно з інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 25 лютого 2024 року за № 20.1.0.0.0/7-240222/45132 та від 03 березня 2024 року за № 20.1.0.0.0/7-240229/2976, станом на 11 квітня 2021 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мала карткові рахунки: № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 . Згідно з доданою до інформації випискою з рахунку за період з 11.04.2021 по 13.04.2021 на картковий рахунок № НОМЕР_4 ОСОБА_1 11 квітня 2021 року було зараховано переказ на суму 12 000,00 грн ( а.с. 222-223; 236-237).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 15 червня 2021 року заборгованість за кредитним договором №417977856 від 11 квітня 2021 року становить 27 780,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 12 000,00 грн; заборгованості за процентами -15 780,00 грн, що нараховані за період з 11 квітня 2021 року по 15 травня 2021 року по 20,40 грн за день та за період з 16 травня 2021 року по 15 червня 2021 року по 276 грн за день (а.с. 89-91; 131-133).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, копія витягу з якого долучена до матеріалів справи ( а.с.95-96; 136-137).
Відповідно до пункту 2.1. договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26, відповідно до якої договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було викладено в новій редакції (а.с.11).
Так, відповідно до п. 4.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в новій редакції) наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Згідно з п.8.1. цього договору договір набуває чинності та всі права і обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками (за наявності її у сторони).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №138 від 15 червня 2021 року, укладеного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 417977856 від 11 квітня 2021 року на суму заборгованості 27 780,00 грн, яка складається із заборгованості по основному боргу (тілу кредиту) - 12 000,00 грн, заборгованості по відсоткам - 15 780,00 грн ( а.с. 94).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №417977856 від 11 квітня 2021 року станом на 06 березня 2023 року становить 42 684,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 12 000,00 грн, заборгованості за процентами - 30 684,00 грн, що нараховані: станом на 15 червня 2021 року в сумі 15 780,00 грн та за період з 16 червня 2021 року по 08 серпня 2021 року по 276 грн за день, всього на суму 30 684,00 грн (а.с. 92-93; 134-135).
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20102022 ( а.с. 14-15;194-198).
Пунктом 2.1 договору факторингу № 20102022 передбачено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
За змістом п. 4.1. договору факторингу № 20102022 право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у додатку до цього договору.
Згідно з п. 8.1. цього договору договір набуває чинності та всі права і обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками(за наявності її у сторони).
Пунктом 8.2. вказаного договору передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. договору, та закінчується 31 грудня 2023 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Згідно з платіжною інструкцією № 19474 від 10 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» плату за відступлення вимоги згідно з реєстром прав вимоги № 2 до договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року в сумі 2 788 668,73 грн ( а.с. 202).
Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 06 березня 2023 року, підписаного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на виконання договору факторингу № 20102022, укладеного між ними 20 жовтня 2022 року, на умовах договору клієнт відступає фактору права вимоги до наступних боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 417977856 від 11 квітня 2021 року на суму заборгованості 42 684,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 12 000,00 грн; заборгованості за процентами - 30 684,00 грн (а.с. 199-201).
В розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначено, що заборгованість за кредитним договором № 417977856 від 11 квітня 2021 року станом на 31.08.2023 становить 42 684, 00 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 12 000,00 грн, заборгованості за процентами - 30 684,00 грн (а.с. 17).
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( частина перша статті 13 ЦПК України)
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну, припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( стаття 638 ЦК України).
З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитний договір №417977856 від 11 квітня 2021 року укладено в електронній формі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-електронних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом частин четвертої та п'ятої цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року в справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
Виходячи з викладеного, кредитний договір №417977856 від 11 квітня 2021 року з моменту підписання його позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV9АХ58, який відправлено 11.04.2021 12:36:49 на номер телефону НОМЕР_1 , що був введений 11.04.2021 о 12:37:51, вважається укладеним (а.с.10 зворот).
Відповідач не спростувала факт належності їй номера мобільного телефону, зазначеного у вказаній інформації, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор для підпису кредитного договору.
Із позовом про визнання кредитного договору №417977856 від 11 квітня 2021 року, укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», недійсним відповідач не зверталась. Доказів того, що договір укладений не відповідачем, а іншою особою, стороною відповідача суду не надано.
За таких обставин, суд не приймає доводи відповідача про недоведеність укладення нею вказаного кредитного договору.
Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність умовам закону, в тому числі Закону України « Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року в справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі №234/7159/20.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Виходячи із положень частини першої статті 1054 ЦК України, у позичальника виникає обов'язок повернути кредит та сплатити проценти в тому випадку, коли кредитодавець надав грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою ( частина 1).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
За правилом частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підтвердження факту переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», позивачем надано: копію витягу з договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» ; копію додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якої договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було викладено в новій редакції; копію витягу з реєстру прав вимоги №138 від 15 червня 2021 року, укладеного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до боржника за кредитним договором №417977856 від 11 квітня 2021 року на суму заборгованості 27 780,00 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) - 12 000,00 грн; заборгованості за відсотками - 15 780,00 грн.
На підтвердження факту переходу прав вимоги до боржника - відповідача ОСОБА_1 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» позивачем надано: розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №417977856 від 11 квітня 2021 року станом на 06 березня 2023 року, відповідно до якого сума боргу становить 42 684,00 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 12 000,00 грн; заборгованості за процентами - 30 684,00 грн, що обраховані станом на 15 червня 2021 року в сумі 15 780,00 грн та за період з 16 червня 2021 року по 08 серпня 2021 року по 276 грн за день, всього на суму 30 684,00 грн; копію витягу з договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»; копію платіжної інструкції № 19474 від 10 березня 2023 року про перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» плати за відступлення вимоги згідно реєстру прав вимоги № 2 до договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року в сумі 2 788 668,73; копію витягу з реєстру прав вимоги №2 від 06 березня 2023 року, підписаного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на виконання договору факторингу №20102022, укладеного між ними 20 жовтня 2022 року, де на умовах договору клієнт відступає фактору права вимоги до наступних боржників, зокрема ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 417977856 від 11 квітня 2021 року на суму заборгованості 42 684,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 12 000,00 грн; заборгованості за процентами - 30 684,00 грн.
Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що передана за правом вимоги до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» , позивача у справі, заборгованість ОСОБА_1 за договором №417977856 від 11 квітня 2021 року складає 42 684,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 12 000,00 грн; заборгованості за процентами - 30 684,00 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів набуття ним права вимоги за кредитним договором, оскільки договір факторингу №28/1118-01 укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року, а договір факторингу №20102022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено 20 жовтня 2022 року, в той час як кредитний договір укладено 11 квітня 2021 року, тобто пізніше, ніж договір передачі прав вимоги за ним; ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до конкретних кредитних договорів та боржників, зазначених у реєстрах прав вимоги, а не до усіх кредитних договорів, у яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є позичальником, у тому числі, укладених в майбутньому, виходячи з такого.
Факторинг - це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Договір факторингу є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора.
Тобто, у розумінні Цивільного процесуального Кодексу, це угода, яка дозволяє кредитору отримати від третьої особи суму в рахунок зобов'язань боржника (відступлення права грошової вимоги). По суті, це заміна кредитора в зобов'язанні.
Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавством не заборонено укладати договори, зокрема, щодо права вимоги, яка виникне у майбутньому.
Надаючи оцінку укладеним договорам факторингу, суд виходить з того, що сторони вільні у виборі предмету договору.
Доказів того, що договори факторингу оскаржувалися у судовому порядку або визнавалися судом недійними, у матеріалах справи відсутні, а отже укладені договори факторингу, які підтверджують перехід права грошової вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є дійсними і чинними.
Крім того, заперечуючи перехід прав вимоги за кредитним договором, відповідач не зазначила яким саме чином це порушує її права чи впливає на виконання нею умов укладеного кредитного договору, оскільки доказів виконання умов договору ні первісному кредитору, ні жодному із факторів, вона суду не надала.
Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів в розмірі 12 000,00 грн на рахунок позичальника, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Так, платіжним дорученням від 11 квітня 2021 року №f4f4сb85-flc8-40ea-9e7b-2cd4f54b5827 було здійснено переказ коштів згідно з договором №417977856 від 11 квітня 2021 року ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 . На картковий рахунок № НОМЕР_4 ОСОБА_1 11 квітня 2021 року було зараховано переказ у сумі 12 000,00 гривень, про що свідчить інформація АТ КБ «ПриватБанк» від 25 лютого 2024 року за № 20.1.0.0.0/7-240222/45132 та від 03 березня 2024 року за № 20.1.0.0.0/7-240229/2976, в якій зазначено, що станом на 11 квітня 2021 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мала карткові рахунки: № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , а також виписки за договором б/н за період з 11.04.2021 по 13.04.2021, відповідно до яких на картковий рахунок № НОМЕР_4 ОСОБА_1 11 квітня 2021 року було зараховано переказ на суму 12 000,00 грн.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово відзначав, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Таким чином, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів згідно з договором №417977856 від 11 квітня 2021 року в сумі 12 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Враховуючи, що ОСОБА_1 оплату за кредитним договором №417977856 від 11 квітня 2021 року не здійснювала, заборгованість за тілом кредиту становить 12 000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами, суд виходить з такого.
Згідно з розрахунком заборгованість за відсотками становить 30 684,00 грн.
Як видно із розрахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», нарахування відсотків здійснено за період з 11 квітня 2021 року по 08 серпня 2021 року.
За період з 11 квітня 2021 року по 11 травня 2021 року нарахування відсотків склало 612,00 грн = (12 000,00 грн:100%х0,17% х 30 днів = 20,40 грн х 30 днів), що відповідає умовам, визначеним сторонами у графіку розрахунків та п. 14.1 кредитного договору, яким встановлено, що на період дисконтного періоду, тобто 30 днів від дня отримання кредиту, нарахування відсотків здійснюється за дисконтною процентною ставкою у розмірі 62,05 процентів річних, що становить 0,17 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним.
За дотримання пункту 6, зазначеного у графіку розрахунків ( а.с.10 зв.ст.), у зв'язку з невиконанням відповідачем в період дисконтного періоду умов договору, орієнтована загальна вартість кредиту з 12 травня 2021 року склала не 12 612,00 грн, як передбачено графіком розрахунків, а 18 120,00 грн та включає у себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів в сумі 6 120,00 грн та суму кредиту в розмірі 12 000,00 грн.
В подальшому, за період з 12 травня 2021 року по 08 серпня 2021 року, тобто з наступного дня після закінчення дисконтного періоду, відповідно до п. 1.7.2 кредитного договору, нарахування процентів здійснювалося з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить - 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (12 000,00 грн :100%х2,3= 276 грн). За вказаний період з 12 травня 2021 року по 08 серпня 2021 року нараховано відсотків за 89 днів (20 днів травня, 30 днів червня, 31 день липня та 8 днів серпня (20+30+31+8). Сума нарахованих відсотків за період з 12 травня 2021 року по 08 серпня 2021 року складає 24 564,00 грн (276,00 грн х 89 днів =24 564,00 грн).
Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором №417977856 від 11 квітня 2021 року за період з 11 квітня 2021 року по 08 серпня 2021 року (119 днів) складає 42 684,00 грн (18 120,00 грн +24 564,00 грн), з яких 12 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, а 30 684,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахована за період з 11 травня 2021 року по 08 серпня 2021 року.
Наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунок процентів за користування кредитом суд не може прийняти до уваги, оскільки він спростований умовами укладеного кредитного договору.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неправомірності розрахунку позивача за нарахованими відсотками, нарахованими, на думку відповідача, поза межами строку дії кредитного договору, оскільки розрахунок суми процентів за користування кредитом зроблено за період з 11 травня 2021 року по 08 серпня 2021 року, тобто за 119 днів, що повністю відповідає вимогам п. 4.3 укладеного кредитного договору, в якому сторони погодили, що строк дії договору, в період якого здійснюється нарахування відсотків за користування кредитом, обраховується 90 днями від дати закінчення дисконтного періоду, який згідно з п. 1.2 договору встановлений 30 днів від дати отримання кредиту.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами ураховується стандарт доказування «більшої вірогідності». У даній справі належить констатувати, що стороною відповідача не спростований розмір заборгованості, завлений позивачем до стягнення, тому суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, в тому числі з урахуванням вимог частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки вказані доводи спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Інші доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( частина перша статті 141 ЦПК України).
За подання позовної заяви позивач ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сплатило судовий збір в сумі 2 684 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 44998 від 03 жовтня 2023 року ( а.с. 3). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.46).
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 684,00 гривні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором №417977856 від 11 квітня 2021 року в сумі 42 684 ( сорок дві тисячі шістсот вісімдесят чотири ) гривні 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 12 000 ( дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за процентами в сумі 30 684 (тридцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 ( дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок № 30, місто Київ.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення суду складено 11 квітня 2024 року.
Суддя Н. С. Бабич