Справа № 367/2952/24
Провадження №1-кс/367/398/2024
Іменем України
01 квітня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника власника майна - ОСОБА_4 ,
власника майна - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, відомості щодо якого 28.03.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111040000397, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, внесеного 28.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111040000397, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучені слідчим СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 в ході огляду місця події 27.03.2024 у період часу з 13:40 год. по 14:19 год. на відкритій ділянці місцевості, а саме на узбіччі автодороги по вулиці Підгірна, поблизу будинку АДРЕСА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , яке поміщено до спеціального пакету за № WAR 0043647; ключі до автомобілю «КАМАЗ», які поміщено до спеціального пакету за № WAR 0043648; накладну, яку поміщено до спеціального пакету № WAR 0043649; вантажний самоскид марки «КАМАЗ», моделі «5511», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , д.н.3. НОМЕР_3 , в кузові якого наявний сипучий матеріал зовні схожий на пісок, який поміщено до майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, шляхом тимчасового позбавлення їх власника права розпорядження, користування цим майном та його відчуження.
Згідно із клопотанням, слідчим відділенням відділу поліції № 2 Бучанського районного правління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111040000397 від 28.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України.
Встановлено, що до ЧЧ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення з приводу того, що за адресою: АДРЕСА_1 , водій на вантажному автомобілі типу самоскид марки «КАМАЗ», модель «5511», д.н.з. НОМЕР_3 , в порушення встановлених правил охорони надр, незаконно перевозив корисні копалини місцевого значення.
У подальшому, 27.03.2024 у період часу з 13:40 год. по 14:19 год. слідчим СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 було проведено огляд місця події на відкритій ділянці місцевості, а саме на узбіччі автодороги по вулиці підгірна, поблизу будинку АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , яке поміщено до спеціального пакету за № WAR 0043647; ключ до автомобілю «КАМАЗ», який поміщено до спеціального пакету за № WAR 0043648; накладну, яку поміщено до спеціального пакету № WAR 0043649; вантажний самоскид Марки «КАМАЗ», моделі «5511», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_3 , в кузові якого наявний сипучий матеріал, який зовні схожий на пісок, поміщено до майданчику тимчасового тримання транспортних засобів. Даним автомобілем керував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що даний транспортний засіб має державний номерний знак НОМЕР_3 та на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Стверджує, що наявні достатні підстави вважати, що у разі не накладення арешту на зазначене майно існує загроза використання, можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення та відчуження, зокрема, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що в свою чергу свідчить про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
У судовому засіданні прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Власник майна ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на непричетність власника майна до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, а також на недопустимість здобутих слідчим доказів. Зазначив, що ОСОБА_5 як фізична особа-підприємець здійснював законну підприємницьку діяльність, а саме здійснював перевезення вантажу. Наголосив, що станом на 29.03.2024 ОСОБА_5 повідомлення про підозру не оголошувалося, інші заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувалися.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим відділенням відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111040000397 від 28 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, а саме відносно того, що до ЧЧ ВП № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення з приводу того, що за адресою: АДРЕСА_1 , водій на вантажному автомобілі типу самоскид марки «КАМАЗ 5511» д.н.з. НОМЕР_3 у порушення встановлених правил охорони надр незаконно перевозив корисні копалини місцевого значення. ЄО № 4921.
Відповідно до протоколу огляду місця події - 27.03.2024 у період часу з 13:40 год. по 14:19 год. слідчим СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 було проведено огляд місця події на відкритій ділянці місцевості, а саме на узбіччі автодороги по вулиці підгірна, поблизу будинку АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , яке поміщено до спеціального пакету за № WAR 0043647; ключ до автомобілю «КАМАЗ», який поміщено до спеціального пакету за № WAR 0043648; накладну, яку поміщено до спеціального пакету № WAR 0043649; вантажний самоскид Марки «КАМАЗ», моделі «5511», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_3 , в кузові якого наявний сипучий матеріал, який зовні схожий на пісок, поміщено до майданчику тимчасового тримання транспортних засобів.
28 березня 2024 року постановою слідчого СВ ВП № 2 Бучанського РУП Головного управління Національної поліції в Київської області ОСОБА_7 вилучене слідчим СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 в ході огляду місця події майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.
Документом, який підтверджує право власності на автомобіль - вантажний самоскид марки «КАМАЗ», моделі «5511», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , д.н.3. НОМЕР_3 , є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , згідно якого вказане майно належить ОСОБА_5 .
Згідно товарно-транспортної накладної № 27/03 від 27.03.2024 ОСОБА_5 на автомобілі марки «КАМАЗ» НОМЕР_6 здійснював перевезення піску річкового вагою 12 т, вантажовідправником зазначено ФОП ОСОБА_8 .
У порядку, передбаченому ч. 4 ст. 172 КПК України, у судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_8 , який зазначив, що є фізичною особою-підприємцем, та підтвердив факт продажу піску 27.03.2024 ОСОБА_5 . При цьому, зазначив, що не займається видобутком піску, а придбаває його в іншого суб'єкта господарювання. Разом з тим, зазначив, що особисто продаж та відпуск піску ОСОБА_5 не здійснював, оскільки цим займається інший найманий працівник.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Оскільки майно, про арешт якого просить слідчий, було визнане речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на вказане майно.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Прокурором у клопотанні не доведено обставин, які б свідчили про ймовірність приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, про арешт якого ставиться питання, у разі незастосування слідчим суддею заборони користування таким майном власнику майна.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, неприпустимість свавільного втручання суду у здійснення підприємницької діяльності володільця майна, який не має у цьому кримінальному провадженні процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого, цивільного відповідача або юридичної особи, відносно якої здійснюється кримінальне провадження, слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 та полягає у позбавленні права на відчуження майна, що є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучений під час огляду місця події 27.03.2024 у період часу з 13.40 години по 14.19 години на відкритій ділянці місцевості, а саме на узбіччі автодороги по вулиці Підгірна, поблизу будинку АДРЕСА_1 , вантажний самоскид марки «КАМАЗ», моделі «5511», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , д.н.з НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_5 , шляхом заборони на відчуження з передачею даного майна фактичному власнику.
Накласти арешт на тимчасово вилучені, накладну від 27.03.2024, яку поміщено до спеціального пакету № WAR 0043647, та ґрунт (схожий на пісок), приблизним об'ємом 12,10 т, який було вилучено 27.03.2024 у період часу з 13.40 години по 14.19 години під час огляду місця події на відкритій ділянці місцевості, а саме на узбіччі автодороги по АДРЕСА_1 , шляхом тимчасового позбавлення його власника права розпорядження, користування цим майном та його відчуження.
У решті клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвалу слідчого судді може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1