Справа № 355/147/24
Провадження № 2/355/351/24
09 квітня 2024 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Костюшка Павла Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
До суду звернувся представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Костюшок П.М. з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №2953420 в розмірі 74794,82 гривень, а також понесені судові витрати понесені під час сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» (далі первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2953420. У відповідності до п.п.1.1 Кредитного договору, укладення кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Відповідно до п.п.9.7 кредитного договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання в особистому кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направлення товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Відповідно до п.п.2.4 кредитного договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті яка зазначена в даному п.п. кредитного договору. Згідно з п.п.2.4 кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Лінеура Україна» суми кредиту на користь клієнта. Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами кредитному договорі. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, прав і обов'язки сторін іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 17 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №17052023 у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів приймає належні ТОВ «Лінеура України» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 липня 2023 року до договору факторингу №19072023 від 19 липня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 74794,82 гривень з яких 15100 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 59694,82 гривень сума заборгованості за процентами.. 28 липня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у спосіб передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України. В супереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання.. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.
Представник позивача від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до судового засідання не з'явився, однак повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, був належно повідомлений про час, місце розгляду справи передав повноваження своєму представнику адвокату Куценко Н.В..
Представник відповідача ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилась, однак повідомила про можливість розгляду справи за її відсутністю позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволені. В своїх письмових поясненнях повідомила, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеруа Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2953420. У відповідності до п.п.1.1. кредитного договору, кредитний договір укладено за допомогою ІТС Товариства, доступ до якого забезпечує клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта вказаним при вході, та або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.19 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19072023 у відповідності до якого ТОВ «Лінеруа Україна» передає (відступає) ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Згідно п.1.1. Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання(кредиту) плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою) пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Згідно п.1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактору прав вимоги заборгованості до боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників-підтверджує факт переходу від клієнта до фактору прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19 липня 2023 року до договору факторингу №19072023 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з поверненню боргів» набуло права вимоги до відповідача в сумі 74794,823 гривень. У постанові Верховного суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини 1 ст.1050 ЦК України з урахуванням ст.ст.526,527,530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо-безпосередньо, після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердження виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц. Велика палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 у постанові від 03 липня 2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України слід, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Банківська виписка має статус первинного документа. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні. Позивачем не надано суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що на виконання умов договору про надання коштів у позику ОСОБА_1 на картковий рахунок позичальника, а надано на підтвердження обставин перерахування грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №2953420 та наявності у нього боргу за цим договором, представник позивача надав розрахунок заборгованості, який не є достатнім для висновку про існування боргу у заявленому позивачем розмірі. Оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавався кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, не містить періодів, а саме дат нарахування відповідно до яких можна було б перевірити правильність нарахування процентної ставки. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором було видано кредит в сумі заявлених позовних вимог. Зазначення даної суми в договорах не свідчить про її отримання відповідачем саме в цьому розмірі. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять, окрім того позивач в позовній заяві зазначає заборгованість до стягнення за процентами у розмірі 59694,82 гривень, однак жодного документу, а саме розрахунку заборгованості чи виписки по розрахунку на підтвердження даної суми матеріали справи не містить. З урахуванням викладеного представник відповідача вважає, що додатки до договору факторингу (акт прийому-передачі, реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я, по батькові боржника, номер договору та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування. Позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів перехід до цього права вимоги за кредитним договором №2953420 від 17 лютого 2022 року від ТОВ «Лінеруа Україна». Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року (справа №301/2368/14-ц)зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором. На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилається Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі №2-879/11(провадження №61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором. 19 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19072023 у відповідності до якого ТОВ «Лінеруа Україна» передає (відступає) ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, належні права вимоги приймає належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до вказаного договору, сторони визначили терміни, що використовуються у договорі, наступним чином: одинична ціна-ціна придбання фактором у клієнта права грошової вимоги однієї заборгованостей по конкретному боржнику. Яка визначається у відсотковому співвідношенні від заборгованості боржника; ціна продажу-сума грошових коштів, що сплачується фактору клієнтом після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників на умовах даного договору, розмір якої встановлюється згідно пункту 3.3 договору. Як вбачається з пункту 3.2 договору факторингу №19072023 від 19 липня 2023 року у ньому не відображена ціна продажу за договором, оскільки при виготовленні позивачем фотокопії, ця інформація була ним прихована. На підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора-ТОВ «Лінеруа Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», останнім надано, зокрема, договір факторингу №19072023 від 19 липня 2023 року, копія витягу з реєстру боржників до договору факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу. Дані докази доводять перехід прав вимоги від первісного кредитора до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги в кредитора. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредитором за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останніх, що позбавляє перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі. Стороною позивача надано акт прийому - передачі реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу в якому не відображена одинична ціна відступлення права вимоги за кредитним договором при виготовленні позивачем фотокопії, ця інформація ним була прихована. До матеріалів справи не додано платіжного доручення на підтвердження оплати за відступлення права вимоги за договором факторингу, таким чином позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставину переходу права вимоги за кредитним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріли справи у повному обсязі суд приходить до думки про можливе відмовлення у задоволенні позовних вимог з таких підстав, а саме:
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З копії свідоцтва сторона позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» має державну реєстрацію як юридична особа.(а.с.24)
Відповідно копії розпорядження від 23 березня 2017 року №691 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансування послуг видано стороні позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.(а.с.26)
Як слід з копії статуту «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» має загальні положення, найменування товариства, юридичний статус товариства.(а.с.32-34)
За копією свідоцтва, яке видане Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України слід, що сторона відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» має реєстрацію як фінансова установа(а.с.25)
Як слід з копії договору №2953420 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір на умовах строковості, зворотності, платності відповідно якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 15100 гривень, строк кредиту 345 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 23 дні, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Відповідач підписав договір електронним підписом.(а.с.6-14)
Відповідно копії паспорту споживчого кредиту слід, що відповідачу ОСОБА_1 було відомо умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовану реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.(а.с.15-16)
З копії додатка №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2953420 від 17 лютого 2022 року надана таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит слід, що відповідач був ознайомлений про що вказує його підпис.(а.с.17)
Як слід з копії договору факторингу №19072023 від 19 липня 2023 року, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Лінеура України» уклали договір факторингу відповідно якого за п.1.1 фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якого настав або виникає в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання(кредиту), плату за кредитом(плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників. Який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною договору. За п.1.2. Перехід від клієнта до фактору прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактором стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників-підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. За п.1.3. клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення прав вимоги за кредитним договором фактору повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення про заміну кредитора в особистому кабінеті боржника та/або відправлення текстового повідомлення на зазначені в анкеті боржника телефонний номер або електронну пошту.(а.с.18-20)
З копії акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №19072023 від 19 липня 2023 року слід, що фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та клієнт ТОВ «Лінеура Україна» уклали даний акт про те, що на виконання п.1.2. договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількості 12212. Після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Під час огляду акту в п.2 судом не виявлено загальної сума заборгованості.(а.с.21)
За копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19072023 від 19 липня 2023 року слід, що ТОВ «Лінеура Україна» передала ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» згідно договору факторингу боржника ОСОБА_1 сума заборгованості якого складає 74794,82 гривень, сума заборгованості за основною сумою боргу становить 15100 гривень, сума заборгованості за процентами 59694,82 гривень.(а.с.22)
Згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним договором слід, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у сумі 74794,82 гривень.(а.с.23)
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно п.п.5,6,7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У суду не виникло сумніву про те, що кредитор виконав вимоги закону уклав договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту користуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач використовуючи своє право згідно укладеного договору підписав його електронним підписом та отримав кредитні кошти які використовував на свій розсуд.
Сторона позивача уклала договори факторингу з кредиторам відповідача ОСОБА_1 на підставі якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт (кредитори) відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за кредитом проценти.
Як слід за ст. 1077 ЦПК України, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З ст.514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1082 ЦК України слід, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ст.79 ЦПК України слід, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як слід з ст.80 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 (далі-Положення).
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
Пункт 51 Розділу 3 Положення встановлює, що Первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
За п. 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).
Відповідно до п.62 положень, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.
Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості і розгляду справи судом.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц. Судом була врахована усталена практика Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначив, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»
Стороною позивача не надано до суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що на виконання умов договору про надання коштів у позику відповідачу ОСОБА_1 на картковий рахунок позичальника перераховані грошові кошти, не надано підтвердження обставин перерахування цих грошових коштів. Стороною позивача не надано доказів того, що відповідачу ОСОБА_1 за цим кредитним договором мається борг. Наданий стороною позивача розрахунок заборгованості, який не є достатнім для висновку про існування боргу у заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволило б суду перевірити видачу кредитних кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, не містить періодів, а саме дат нарахування відповідно до яких можна було б перевірити правильність нарахування процентної ставки. Зазначена сума в договорі не свідчить про її отримання відповідачем ОСОБА_1 саме в цьому розмірі. Крім того відсутні документи розрахунку заборгованості до стягнення за процентами у розмірі 59694,82 гривень.
Стосовно договору факторингу та наданих до нього акту прийому-передачі, реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я, по батькові боржника, номер договору та сума боргу за відсутністю банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджується, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування. Стороною позивача не доведено за допомогою належних та допустимих доказів перехід до права вимоги за кредитним договором №2953420 від 17 лютого 2022 року від ТОВ «Лінеруа Україна».
У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року(справа №301/2368/14-ц) було зазначено, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором. На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилається Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі №2-879/11(провадження №61-10005св21)
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про укладені між ТОВ «Фінансовою компанією «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Лінеура Україна» договір факторингу № 19072023. Відповідач ОСОБА_1 не є стороною укладеного договору факторингу, це свідчить про те, що визначений у договорі розмір заборгованості із ним не узгоджувався, його обґрунтованість ним не перевірялась.
Крім того стороною позивача, не надано доказів сплати грошових коштів (Ціни -Продажу) фактором на рахунок клієнта, як це визначено договором факторингу і це вказує на те, що стороною позивача не підтверджено факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову, покладається на позивача.
Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного керуючись ст. ст.2, 5, 10-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 272, 280-282, 352, 354 ЦПК України та ст.ст. 207, 509, 512, 514, 525, 526, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України,-
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду, шляхом подачі скарги через Баришівський районний суд.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов