Справа № 521/16288/22
Провадження №2/523/758/23
"15" березня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
представника позивача Одеської міської ради - Грабовської М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №521/16288/22, за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
31.10.2022 року позивач Одеська міська рада звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, яким просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради на рахунок Казначейства України, який відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, код ЄДРПОУ37607526, МФО 899998 на р/р НОМЕР_1 , безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 1 524 409, 08 грн. (один мільйон п'ятсот двадцять чотири тисячі чотириста дев'ять гривень 08 копійок);
- стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 22 866,14 грн. на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає що замовник будівництва ОСОБА_1 без достатньої правової підстави зберегла у себе кошти, які мала сплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, та зобов'язана повернути ці кошти органу місцевого самоврядування, на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України. До 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 було розташовано домоволодіння, яке належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . З 2018 року за вказаною адресою проводились будівельні роботи з будівництва багатоповерхового будинку. Замовником проведення будівельних робіт була ОСОБА_1 13.02.2018 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради наказом №01-07/30 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 для реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів, замовник - ОСОБА_1 26.10.2018 року Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради видало ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт № ОД 112182990692 щодо реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не зверталась до Управління капітального будівництва із заявою про визначення розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при здійсненні реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 20.10.2022 року за вих. № 01-8/277вх ОСОБА_1 отримала сертифікат № НОМЕР_2 про готовність до експлуатації житлового будинку, загальною площею 6 328,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку із зазначеним, Одеська міська рада, керуючись ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та розділом II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», вважає, що замовник будівництва ОСОБА_1 без достатньої правової підстави зберегла у себе кошти, які мала заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, та зобов'язана повернути ці кошти Одеській міській раді. Оскільки ОСОБА_1 є замовником реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 , то є і замовником будівництва, у розумінні норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, Закону України «Про архітектурну діяльність». Отже, в силу ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, з огляду на норми які діяли на момент початку проведення будівельних робіт з реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 був наявний законодавчо встановлений обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати відповідного внеску за договором про пайову участь, для чого вона була зобов'язана звернутися до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь з наданням документів з техніко-економічними показниками. 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими була скасована стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». З 01.01.2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Однак, на підставі п.3 ч.2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» вищевказаного Закону, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» виключено статтю 40 з Закону України «про регулювання містобудівної діяльності», однак не скасовано самого інституту пайового внеску, а лише змінено порядок його сплати з 01.01.2020 року на період 2020 року. Позивач вважає, що має місце триваюче порушення ОСОБА_1 законодавчо встановленого обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, адже об'єкт не було введено в експлуатацію протягом дії норм двох нормативних актів. Відповідно до п.1 ч.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», розрахунок пайової участі ОСОБА_1 становить: 2% від 76 220 454 грн. = 1 524 409, 08 грн. Нормативно позов обґрунтований наступним: стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розділ II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», ст. 1212 ЦК України.
17.04.2023 року відповідач ОСОБА_1 , в порядку ст. 178 ЦПК України, подала до суду відзив на позов, яким позов Одеської міської ради не визнала, просила відмовити у його задоволенні, обґрунтувала відзив наступним. Відповідачка розпочала будівництво в жовтні 2018 року, але згодом (наприкінці 2019 року) зупинила його, та вже у 2021 році замовила коригування проектної документації. Первісно виданий відповідачці дозвіл на виконання будівельних робіт № ОД112182990692 від 26.10.2018 року щодо реконструкції житлового будинку не визначав проектованою площею житлового будинку ту площу, з розрахунку якої позивач визначив ціну позову - 6 328,5 кв.м., взявши таку площу як остаточну з сертифікату № ОД122220627883 від 06.07.2022 про готовність до експлуатації житлового будинку. Намір будівництва житлового будинку саме вказаною площею відповідачка виявила у 2021 році та в подальшому, суворо дотримуючись вимог чинного законодавства України, замовила коригування проектної документації, неодноразово заявляла і вносила зміни до дозвільної документації, а саме: - за №ОД112182990692-2 від 08.04.2022; за №ОД112182990692-3 від 26.04.2022; за №ОД112182990692-4 від 20.05.2022; за №ОД112182990692-5 від 17.06.2022. Крім того, ОСОБА_1 самостійно звернулася з листом до Управління капітального будівництва Одеської міської ради щодо прийняття нею участі, як замовниці будівництва, у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 06.09.2021 року за № 02-07/90гр Управління капітального будівництва Одеської міської ради повідомило, що з 01.01.2021 року відсутні правові підстави для укладення договору та відповідно сплати коштів пайової участі по об'єкту ОСОБА_1 при реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка мала право звернутися до органу місцевого самоврядування з проханням про укладення договору про пайову участь протягом всього часу будівництва, але до моменту прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Відсутність такого звернення відповідачки, враховуючи факт не завершення нею будівництва станом на 31.12.2019 та обставин подальшого коригування проекту будівництва, не може розглядатися як порушення, оскільки у позивача ще не виникло відносин із створення інфраструктури, навантаження на яку змінилося. Водночас, норма матеріального права, що зобов'язувала відповідачку подати таке звернення достроково, була відсутня. Відповідачка втратила статус замовниці будівництва саме у жовтні 2019 року, наприкінці 2019 року зупинила виконання будівельних робіт із-за відсутності на той час дозвільного документа, а в подальшому внаслідок відсутності джерел для фінансування нею такого будівництва. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2020, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі №420/6244/19, зазначений наказ Управління ДАБК Одеської міської ради від 21.10.2019 № 01-13/421 ДАБК «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112182990692 від 26.10.2018» було скасовано. Відповідно, з жовтня 2019 по листопад 2020 відповідачка не мала жодних правових підстав звертатися до органів місцевого самоврядування з проханням про укладення договору про пайову участь, здійснення розрахунку та сплати її розміру. Бездіяльність відповідачки могла бути визнана протиправною виключно у випадку завершення нею будівництва та введення об'єкта в експлуатацію до 31.12.2019. Факт ухилення відповідачки від укладення договору відсутній. Оскільки після 18.11.2020 ОСОБА_1 ще протягом наступних 18 місяців продовжувала змінювати проектні рішення щодо будівництва та продовжувала безпосереднє спорудження об'єкту з коригуванням відносно первісного проекту після серпня 2021 року. Відповідачка ввела об'єкт в експлуатацію лише 06.07.2022 року. З огляду на викладене, дії відповідачки є правомірними та законними. Виключення ст. 40 із Закону України № 3038-VI не призводить до автоматичного визнання поведінки відповідачки протиправною. ОСОБА_1 оспорює правильність визначення Одеською міською радою величини пайової участі. Помилковим є посилання позивача на визначення взаємозв'язку між первісно виданим відповідачці дозволом від 26.10.2018 та остаточною площею збудованого в період 2021 - 2022 об'єкту в розмірі 6328,5 кв.м. Таким чином, відповідачка вважає що інститут пайової участі, запроваджений Законом №132-IX не розповсюджується на відповідачку, оскільки стосується замовників будівництва, які почали спорудження об'єктів у 2020 році, а норми Закону №132-ШЧ не мають зворотної дії в часі. Також, позивач не довів порушення його прав відповідачкою - існування всіх умов (підстав) для застосування до відповідачки норм Закону №132-IX. Тому, відсутнє порушене право Одеської міської ради та відсутні матеріально-правові підстави для стягнення заявленого розміру коштів з ОСОБА_1 . Застосування норми ст. 1212 ЦК України в даній справі неможливо, оскільки відсутній момент, в який слід було би вважати, що кошти, які вимагає міська рада, стали саме коштами місцевої територіальної громади.
12.02.2024 року ОСОБА_1 надала до суду промову у судових дебатах, в якій зазначила наступне: 1) пред'явлення міською радою позову щодо стягнення з відповідачки коштів за загальну побудовану площу в розмірі саме 6 328,5 кв.м. є абсолютно необґрунтованим, так як мінімум, слід вести мову про спірну побудовану площу в розмірі 4 135,05 кв.м.; 2) в діях відповідачки відсутній факт ухилення, оскільки після 18.11.2020 вона ще протягом наступних 18 календарних місяців продовжувала змінювати проектні рішення щодо будівництва та продовжувала безпосереднє спорудження об'єкту з коригуванням відносно первісного проекту після серпня 2021 року; 3) суд не може заміняти собою позивача, та не може замість нього проводити розрахунки, а тому невірний обрахунок ціни позову, посилання на скасовані нормативно-правові акти, помилкове включення в розрахунки нежитлової побудованої площі, зокрема вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень, призводить саме до відмови у задоволенні позову.
14.03.2024 року представник Одеської міської ради Грабовська М.В. надала суду промову в судових дебатах, яка за змістом відповідає доводам позову. Додатково зазначено, що справедливим та виправданим є стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів, які вона як замовник будівництва мала заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту. Законодавство, яке регулює відносини у даній сфері, не визначає як критерій для розрахунку розміру пайової участі - первісну запроектовану площу об'єкта забудови. Жоден із розрахунків відповідача не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Саме фактор будівництва будинку з метою створення житла є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі, а відтак, зазначений критерій підлягає застосуванню і при визначенні вартості спорудження житла. При цьому, визначення такої вартості відбувається за допомогою застосування опосередкованого методу. Враховуючи те, що об'єкт будівництва є саме житловим будинком, що вбачається з дозвільної документації та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то саме вказаний житловий будинок в цілому, загальною площею 6 328,5 кв.м., слугує для проведення розрахунку величини пайової участі.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.11.2022 року передано цивільну справу № 521/16288/22 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів на розгляд Суворовського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протягом розгляду справи, судові засідання відкладались: за клопотаннями сторін про відкладення розгляду справи; у зв'язку із закриттям підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
ІІІ. Позиції сторін.
Представник позивача Одеської міської ради - Грабовська М.В., з'явившись до судового засідання, підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Байдерін О.А. до судового засідання не з'явились, заявою адвокат Байдерін О.А. просив відмовити у задоволенні позову.
Прийнявши участь у попередніх судових засіданнях, адвокат Байдерін О.А. надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов та у судових дебатах.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2015 року, посвідченого ОСОБА_4 , державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-402, ОСОБА_1 стала власником нерухомого майна у вигляді 70/100 часток житлового будинку під АДРЕСА_1 , який складається в цілому з житлових будинків літ. «А, Б, В, Г, Д», загальною площею 652 кв.м., житловою площею 355,3 кв.м., розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні.
З 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 проводились будівельні роботи з будівництва багатоповерхового будинку. Замовником проведення будівельних робіт була ОСОБА_1
13.02.2018 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради наказом №01-07/30 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 для реконструкції житлового будинку піж багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів, замовник - ОСОБА_1
26.10.2018 року Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради видало ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт № ОД 112182990692 щодо реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 .
Наказом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 21.10.2019 року № 01-13/421 ДАБК: анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД 112182990692 від 26.10.2018 року «реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року по справі № 420/6244/19, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року:
- визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 17.10.2019 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 13.02.2018 року №01-07/30;
- визнано протиправним та скасовано Наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 21.10.2019 року №01-13/421 ДАБК «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112182990692 від 26.10.2018 року»;
- зобов'язано Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради поновити у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відомості про дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД 112182990692 від 26.10.2018 року, виданий Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2023 року: рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року по справі №420/6244/19, скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та залученої до участі у справі прокуратури Одеської області про визнання протиправними та скасування рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 17.10.2019 року та Наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 21.10.2019 року №01-13/421 ДАБК, зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду.
Наведені обставини встановлені судом із Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є загальнодоступним.
Рішенням РСУ № 55 від 25.11.2021 року "Про використання суддями ЄДРСР у режимі повного доступу" визначено, що повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судді можуть використовувати безпосередньо для здійснення правосуддя.
Матеріали справи містять Витяги з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер: ОД112182990692, замовник: ОСОБА_1 ; відомості про об'єкт будівництва: Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Реєстру, замовником будівництва через Електронний кабінет замовника було подано зміни до зазначеного вище дозволу, а саме: від 28.09.2021 № ОД 112182990692-1; від 08.04.2022 № ОД 112182990692-2; від 26.04.2022 № ОД 112182990692-3; від 20.05.2022 № ОД 112182990692-4; від 17.06.2022 № ОД 112182990692-5.
Актом від 27.06.2022 року підтверджується готовність закінченого будівництвом об'єкта, згідно з проектом: реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 , до експлуатації. Будівельні роботи виконані у строк: початок робіт - жовтень 2018 року: закінчення робіт: червень 2022 року. Загальна площа будівлі: 6328,5 кв.м.
27.06.2022 року замовником будівництва ОСОБА_1 через Електронний кабінет подано документи на отримання сертифікату.
Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано сертифікат від 06.07.2022 № ОД 122220627883, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації; найменування об'єкта згідно з проектом: Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник: ОСОБА_1 . Площа житлового будинку: 6328,5 кв.м.
Листом Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 06.09.2021 року №02-07/90грн повідомлено ОСОБА_1 , на її звернення відносно надання роз'яснень щодо необхідності прийняття пайової участі замовником у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 , наступне:
-станом на 01.01.2021 року інформація щодо прийняття в експлуатацію реконструйованого ОСОБА_1 житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 , в Управлінні капітального будівництва Одеської міської ради - відсутня. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», з 01.01.2021 року повністю скасована пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Міністерством розвитку громад та територій України в своєму листі № 1/15/2/515-21 від 12.02.2021 року надано роз'яснення щодо застосування положень законів, які регулюють відносини щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів та Міністерством вказується на відсутність правових підстав для укладення договорів, та відповідно сплати коштів пайової участі по об'єктах будівництва, спорудження яких розпочато до скасування зазначеного обов'язку, та які підлягають прийняттю в експлуатацію після 01.01.2021 року, але договір між замовниками таких об'єктів та органами місцевого самоврядування не було укладено. Враховуючи вищевикладене, з 01.01.2021 року відсутні правові підстави для укладання договору та відповідно сплати коштів пайової участі по об'єкту ОСОБА_1 при реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд виходить із того, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно з п. 4, 7, 8, 10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема: взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
За вимогами ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;
2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Відповідно до ч. 9-11 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 18.12.2017) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI вбачається, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника. Тому, укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону.
Строк, визначений Законом № 3038-VI для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов'язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов'язку замовника та не звільняє замовника від обов'язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою (п. 7.10, 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №339 від 27.11.2014р. затверджено Методику визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у новій редакції".
Відповідно до п. 1.2. Методики, вона застосовується для залучення, розрахунку розмірів і використання коштів Пайової участі замовників:
- при здійсненні на території міста Одеси будівництва будь-яких об'єктів незалежно від їх форми власності;
- при здійсненні на території міста Одеси реконструкції будь-яких об'єктів зі збільшенням загальної площі незалежно від їх форми власності;
- при зміні функціонального призначення (перепрофілюванні, переобладнанні тощо) об'єктів виробничого та невиробничого призначення;
- при зміні функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові та навпаки.
Відповідно до п. 1.3 Методики, залучення до Пайової участі є обов'язковим для всіх замовників (фізичних осіб-підприємців, фізичних та юридичних осіб), які здійснили, здійснюють або мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, розширення, перепрофілювання, переобладнання, зміну функціонального призначення, реставрацію будь-яких об'єктів містобудування на території м. Одеси, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта будівництва (реконструкції), окрім випадків, передбачених п. 1.10 цієї Методики.
Відповідно до п. 1.4 Методики, пайова участь сплачується замовниками згідно з договором про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси (далі - Договір), укладеним між замовником та виконавчим комітетом Одеської міської ради, окрім випадків, передбачених п. 1.17 цієї Методики.
Відповідно до п. 1.5 Методики, встановлений для замовника розмір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси не може перевищувати встановлений законодавством граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме:
- 4 відсотка загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків;
- 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.
Відповідно до п. 2.1. Методики, замовник, фізична або юридична особа, яка здійснила, здійснює або має намір здійснити будівництво, реконструкцію, перепрофілювання, переобладнання, зміну функціонального призначення будь-яких об'єктів (в тому числі жилих будинків, квартир на нежилі) на території міста Одеси, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, крім випадків, передбачених п.п. 1.10 Методики.
Відповідно до п. 2.2 Методики, пайова участь полягає у перерахуванні замовником коштів до бюджету м. Одеси в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію за реквізитами, вказаними у Договорі.
Відповідно до п. 2.8 Методики, замовник, з яким укладено Договір про Пайову участь (в тому числі вже виконаний), у випадку істотних змін (більш ніж 5%) будь-яких характеристик об'єкта будівництва, реконструкції, перепрофілювання тощо, по якому нарахована Пайова участь, зобов'язаний письмово звернутись до УКБ до введення об'єкта в експлуатацію з наданням необхідних документів для проведення остаточного розрахунку пайової участі та сплати додаткового пайового внеску.
Відповідно до п. 2.12 Методики, якщо департаментам, управлінням, районним адміністраціям, комунальним підприємствам Одеської міської ради та організаціям відомі або стануть відомі випадки введення в експлуатацію, присвоєння поштових адрес новозбудованим, реконструйованим, перепрофільованим об'єктам без наявності довідки про сплату Пайової участі, вони зобов'язані повідомити про це УКБ, юридичний департамент Одеської міської ради та правоохоронні органи для вжиття заходів реагування відповідно до чинного законодавства щодо стягнення пайової участі до бюджету міста із замовників таких об'єктів.
Відповідно до п. 3.2 Методики, у разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва, реконструкції об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами та не затверджена у встановленому порядку, розмір пайової участі замовника визначається відповідно до п.п. 3.8, 3.9 цієї Методики на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (опосередкована вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку для міста Одеси відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України).
Відповідно до пункту 8 Положення про комісію з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 11.12.2019 року № 5446-VII зі змінами, протягом 2020 року замовники реконструкції будь-яких об'єктів містобудування на території м. Одеси, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта реконструкції, зобов'язані були перерахувати до бюджету міста Одеси кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
За змістом цього Закону та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Пайовий внесок має бути розрахований на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли позивач дізнався про його несплату відповідачем (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2021 № 904/2258/20).
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 № 3038-VI визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Отже, з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.
Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
У постанові КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 зазначено, що законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:
- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;
- якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.
Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Отже у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/9548/21 зазначала, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Отже, такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав.
Ухилення замовника будівництва від укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє такого забудовника від обов'язку укласти договір та сплатити визначений законом пайовий внесок (п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2021 № 904/2258/20).
Аналогічні за змістом висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 № 925/756/19, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, в постановах об'єднаної палати КГС ВС від 16.10.2020 № 922/3693/18, від 26.06.2020 у справі № 922/3049/18, в постанові КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що об'єкт, збудований відповідачем, введено в експлуатацію 06.07.2022, тобто вже після набрання чинності 01.01.2020 змін до Закону №3038-VI, Договір про сплату пайової участі сторонами справи укладено не було, що свідчить про невиконання ОСОБА_1 , як забудовником, обов'язку щодо пайової участі.
У даній справі, предметом спору є стягнення грошових коштів пайової участі за збудованим відповідачем об'єктом у м. Одеса, які остання не сплатила до місцевого бюджету.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (п. 68-70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 127/13491/21-ц.
Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.02.019 року у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Як вже зазначалося, відповідач ОСОБА_1 , здійснюючи будівництво, не уклала договір про пайову участь, не виконавши тим самим вимоги Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеса не сплатила.
Відтак, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
Суд виходить іх того, що якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (постанова КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 ).
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 20.02.2024 року у справі № 910/20216/21.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.
В період з жовтня 2018 року по червень 2022 року відповідачем ОСОБА_1 здійснено будівництво об'єкта реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок без зміни геометричних параметрів фундаментів за адресою: АДРЕСА_1 (дозвіл на виконання будівельних робіт № ОД 112182990692 від 26.10.2018; сертифікат №ОД122220627883 від 06.07.2022, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації).
Тож станом на дату початку будівництва була чинною стаття 40 Закону №3038-VI, відповідно до частини другої якої замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Зі змісту ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону.
Проте, суд зазначає, що Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту ОСОБА_1 не уклала
В силу положень ч. 8 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" саме на замовника покладено обов'язок подати до органу місцевого самоврядування звернення про укладення договору про пайову участь та документів, що підтверджують вартість будівництва.
В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору, як і відсутні докази укладення договору про пайову участь, чим порушено вимоги ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Факт відсутності договору (договір не укладено) не заперечувався учасниками справи.
З 01.01.2020 статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ.
Суд вважає, що законодавцем під час внесення змін до Закону №3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:
- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;
- якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.
Отже, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
З огляду на встановлені обставини справи та вимоги діючого законодавства, суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності у неї обов'язку сплати пайової участі у зв'язку з тим, що з нею не укладався договір про пайову участь, змінювалось законодавство щодо пайової участі, скасовувався дозвіл на виконання будівельних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталася до Управління капітального будівництва Одеської міської ради із зверненням, яке надійшло до Управління 03.09.2021 року, стосовно надання роз'яснень, щодо необхідності прийняття пайової участі замовником у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок. Листом від 06.09.2021 року №02-07/90 гр, із посиланням на Лист Міністерства розвитку громад та територій України від 12.02.2021 року № 1/15/2/515-21 їй повідомили про відсутність правових підстав для укладення договору та відповідно сплати коштів пайової участі.
Разом із тим, наведений лист Управління капітального будівництва Одеської міської ради, за обставин звернення Одеської міської ради із даним позовом, та положень вищенаведених норм чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, з розгляду аналогічних спорів, на думку суду не може бути підставою для висновку про відмову у задоволенні позову.
Надаючи правову оцінку доводам представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Байдеріна О.А. щодо відсутності в діях ОСОБА_1 вини, факту ухилення від сплати пайового внеску, суд зазначає, що вина не має значення при відшкодуванні шкоди за зберігання майна без достатньої правової підстави, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Така позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 листопада 2017 року по справі №3-1185гс17, у пунктах 22-25, 34 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2019 у справі № 923/921/17.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Як вбачається з Акту готовності об'єкта до експлуатації від 27.06.2022 року об'єкт має такі характеристики, зокрема, загальна площа будівлі: 6 328,5 кв.м.
Міністерство розвитку громад та територій України листом від 24.02.2020 року за вих.№ 7/15.3/3089-20 повідомило, що враховуючи те, що за даними Держстату в IV кварталі 2019 року не відбулось зростання цін на будівельно-монтажні роботи для житлових будівель, показники опосередкованої вартості будівництва житла за регіонами України, визначені на рівні, встановленому на 01.10.2019 року.
Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02 грудня 2019р. №286, опосередкована вартість спорудження житла за Одеським регіоном, вартість 1 кв.м., склала 12 044.
Отже, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва в спірному випадку становить 1 524 409 грн. 08 коп. (12 044, 00 грн. х 6328,5 кв. м. х 2 %) і зворотнього відповідачем не доведено.
До доводів представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Байдеріна О.А. щодо того, що у будь-якому випадку при визначенні площі, на підставі якої здійснюється нарахування, слід відняти ту житлову площу, яка існувала на час початку реконструкції житлового будинку - 144,00 кв.м., яка була побудована, суд ставиться критично, оскільки у даному випадку відбулася реконструкція об'єкта, в свою чергу замовники реконструкції будь-яких об'єктів містобудування на території м. Одеси, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта реконструкції, зобов'язані були перерахувати до бюджету міста Одеси кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. У той же час, жодним законодавчим актом, а також Методикою визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у новій редакції", затвердженою рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №339 від 27.11.2014р., не передбачено можливості віднімання площі, яка існувала на час початку реконструкції. Так само, законодавцем не передбачено, що за основу при розрахунку пайової участі повинна братися лише житлова площа приміщень.
За таких обставин, суд вважає позовні вимог Одеської міської ради законними та обґрунтованими, такими що підтверджуються матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак позовна заява Одеської міської ради підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов Одеської міської ради задоволено повністю, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню з нього на користь позивача.
Керуючись: ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь Одеської міської ради, на рахунок Казначейства України (ЕАП), який відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", код ЄДРПОУ 37607526, МФО 899998 на р/р НОМЕР_1 , безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 1 524 409, 08 грн. (один мільйон п'ятсот двадцять чотири тисячі чотириста дев'ять гривень 08 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь Одеської міської ради (ЄДРПОУ: 26597691, індекс 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1) судовий збір у розмірі 22 866 грн. 14 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складено 25.03.2024 року.
Суддя: К.О. Далеко