02 квітня 2024 рокусправа № 380/28500/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді за участю:Морської Галини Михайлівни
секретаря судового засіданняНаум'як Х.О.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Цинайко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невиплати заступнику прокурора Львівської області ОСОБА_1 заробітної плати з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років - протиправною;
- зобов'язати Львівську обласну прокуратуру перерахувати з 13.09.2023 по 13.11.2023 та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років.
Ухвалою від 07.12.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.
Ухвалою від 14.12.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 18.01.2024 суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій в порядку загального позовного провадження, замінивши судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою від 20.02.2024 закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 05.03.2024.
Ухвалою від 05.03.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 02.04.2024.
У судовому засіданні 02.04.2024 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.11.2020 наказом Генерального прокурора № 437к ОСОБА_1 , поновлено на посаді заступника прокурора Львівської області з 21.01.2020, на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №380/1438/20. З часу поновлення на посаді, позивачці як заступнику прокурора області, Львівською обласною прокуратурою виплачувалась заробітна плата не на підставі Закону України «Про прокуратуру», а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від № 505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», на підставі абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113- ІХ.
13.09.2023 рішенням Конституційного Суду України № 8-р(11)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113- IX (а саме, «на вказаний період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України»), яке утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Стверджує, що з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №8-р/2023 від 13.09.2023 і до 13.11.2023 (дня звільнення) Львівська обласна прокуратура без будь-яких правових підстав змінила порядок розрахунку заробітної плати позивачці, а саме: виплату заробітної плати з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та виплати надбавки за вислугу років безпідставно припинено, а розпочато розрахунок заробітної плати з посадового окладу прокурора обласної прокуратури, посаду якого позивачка не обіймає та ніколи не обіймала, без виплати надбавки за вислугу років.
Вважаючи такі дії протиправними, позивачка звернулась до суду.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування органів прокуратури України. Так, частину першу статті 7 Закону № 1697-VII викладено у новій редакції: слова «Генеральна прокуратура України» замінено словами «Офіс Генерального прокурора», слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно словами «обласні» та «окружні», а пункт 4 цієї частини та статті стосовно військових прокуратур у системі органів прокуратури виключено. Статтею 15 Закону № 1697-VII (в редакції Закону № 113-ІХ) визначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах. ОСОБА_1 атестацію відповідно до вказаного Закону не проходила і у Львівську обласну прокуратуру не переведена до дня звільнення (13.11.2023) з посади заступника прокурора Львівської області.
На день ухвалення рішення КСУ заступник прокурора Львівської області ОСОБА_1 (поновлена на посаді) продовжувала обіймати вказану посаду та відносилась до прокурорів, які до проходження атестації продовжують обіймати посади в регіональній чи місцевих прокуратурах Львівської області. З метою належного виконання обласними прокуратурами рішення Конституційного Суду України, до виконання скеровано лист Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 №21-2139вих-503 ОКВ-23, згідно з яким, з 13.09.2023 оплату праці прокурорів, поновлених за рішеннями судів на посадах в регіональних та місцевих прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, в тому числі за вислугу років. Враховуючи вказане, підстав для виплати ОСОБА_1 окладу заступника керівника обласної прокуратури, як і виплати інших доплат, в тому числі за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, не встановлено.
Позивачка надіслала суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що з дня прийняття рішення Конституційного Суду України №8-р(ІІ/2023 від 13.09.2023) їй, як заступнику прокурора області Львівською обласною прокуратурою все ж таки розпочато виплату заробітної плати згідно Закону України «Про прокуратуру», однак з розрахунку не посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури (яка прирівнюється до посади заступника прокурора області), а з посадового окладу прокурора обласної прокуратури.
Щодо листа Офісу Генерального прокурора №21-2139вих-503ОКВ-23 від 12.10.2023 зазначає, що лист не є нормативним актом та не може регулювати виплату заробітної плати прокурорам всупереч нормам закону.
Щодо положення про те, що гарантії прокурорів потребують забезпечення на рівні з гарантіями суддів, закріпленими законом України «Про судоустрій і статус суддів» стверджує, що у даному контексті це є помилковим та суперечить чинному законодавству, оскільки органи державної влади не можуть застосовувати аналогію закону, так як це є порушенням загальних принципів права.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що посада «заступника керівника Львівської обласної прокуратури» не прирівнюється до посади «заступника прокурора Львівської області» та ОСОБА_1 не обіймала посаду заступника керівника Львівської обласної прокуратури, що підтверджено постановою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №380/2508/21 та після поновлення не виконувала повноважень за вказаною посадою. Згідно із рішенням Верховного Суду, позивач поновлена на посаді заступника прокурора у прокуратурі Львівської області і для переведення на відповідну посаду у Львівську обласну прокуратуру повинна пройти відповідну процедуру добору. Вирішити вказане питання шляхом перейменування її посади неможливо. Також Верховний Суд у постанові наголосив, що порядок зайняття адміністративної посади заступника керівника Львівської обласної прокуратури чітко регламентований Законами України «Про прокуратуру» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», тому без дотримання законодавчо визначених процедур, заміщення адміністративної посади в обласній прокуратурі, в тому числі заступника керівника обласної прокуратури є неможливим.
Оскільки ОСОБА_1 не обіймала посад, в тому числі адміністративних у Львівській обласній прокуратурі, однак продовжувала перебувати в статусі прокурора регіонального рівня, на виконання рішення Конституційного суду та листа Генерального прокурора позивачу проведено виплату заробітної плати в розмірі посадового окладу прокурора обласного рівня як особі, яка продовжує перебувати в статусі прокурора та виконує визначені для такої особи функціональні обов'язки, а не обов'язки за посадою заступника керівника обласної прокуратури. Враховуючи вказане, підстав для виплати ОСОБА_1 окладу заступника керівника обласної прокуратури, як і виплати інших доплат, в тому числі за перебування на адміністративній посаді, не вбачається.
Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
11.11.2020 наказом Генерального прокурора № 437к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Львівської області з 21.01.2020, на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №380/1438/20, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 та постановою Касаційного адміністративного суду від 18.04.2022.
Сторони визнали, що з часу поновлення позивачки на посаді, їй як заступнику прокурора області, Львівською обласною прокуратурою виплачувалась заробітна плата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від № 505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Зазначене узгоджувалось із правовою нормою, викладеною в абзаці 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113- ІХ (далі - Закон № 113- ІХ), яким передбачалось, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратуру, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генеральної прокуратури, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На вказаний період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.
13.09.2023 рішенням Конституційного Суду України № 8-р(11)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113- IX:
«на вказаний період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України»), яке утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Починаючи із 13.09.2023 заробітна плата позивачці нараховувалась на підставі ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», розрахована на основі посадового окладу прокурора обласної прокуратури без надбавок, у тому числі за вислугу років.
Не погодившись із таким нарахуванням заробітної плати, позивачка звернулась до суду.
Судом встановлено, що спір у цій справі стосується порядку нарахування позивачці заробітної плати за відпрацьований період з 13.09.2023 по 13.11.2023.
Позивачка стверджує, що заробітна плата має бути розрахована із посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років, а відповідач зазначає, що до проходження позивачкою атестації, заробітна плата має розраховуватись із посадового окладу прокурора обласної прокуратури без надбавок, у тому числі за вислугу років.
Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до ст. 1 Закон № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Як зазначено у Пояснювальній записці до проєкту цього закону основна мета Закону № 113-IX - створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базована на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.
Такої мети мало бути досягнуто через кадрове перезавантаження органів прокуратури в спосіб атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах обійняти посаду прокурора в будь-якому органі прокуратури.
У пункті 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX визначено, що „до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури“ (абзац перший); „за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури“ (перше речення абзацу третього).
Відтак у Законі № 113-IX збережено юридичний статус прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, а отже, гарантії їх незалежності як невіддільний елемент статусу прокурора.
Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону № 1697-VII єдність системи прокуратури України забезпечено єдиними засадами організації й діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурора, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів, фінансуванням прокуратури лише з Державного бюджету України (пункти 1-4).
Прокурорів, у межах реалізації їхніх повноважень, наділено єдиним юридичним статусом незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі (абзац перший частини другої статті 15 Закону № 1697-VII).
Аналогічні висновки містить рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(11)/2023.
Також Конституційний Суд України зазначив, що прокурори сприяють здійсненню правосуддя в межах повноважень, якими їх наділено відповідно до статті 131-1 Конституції України. Вони виконують свої обов'язки на професійній основі, мають юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі. Єдиний порядок набуття статусу прокурора, наділення прокурорів однаковим обсягом гарантій незалежності, сукупність повноважень та обов'язків прокурора свідчить про єдиний юридичний статус усіх прокурорів.
Так заробітна плата прокурора визначена ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Частиною 2 Закону № 1697-VII визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року ( ч. 3 ст. 81 Закону № 1697-VII).
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури становить 1600 грн. на місяць.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2 ( ч. 4 ст. 81 Закону № 1697-VII).
Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у розмірі - для заступника керівника обласної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури (п. 8 ч. 5 ст. 81 Закону № 1697-VII).
Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України ( ч. 7 ст. 81 Закону № 1697-VII).
Із листа Львівської обласної прокуратури від 13.10.2023 № 27-741ВИХ-23 та копії протоколу №932/2020 слідує, що станом на 13.09.2023 стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури становив 22 роки 6 місяців 15 днів.
Відтак позивачка має право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
Враховуючи наведене, суд, приймаючи рішення, враховує наступні обставини:
- позивачка наказом Генерального прокурора України поновлена на посаді заступника прокурора Львівської області;
- за правилами пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури;
- закон «Про прокуратуру» не містить будь-яких правових норм щодо оплати праці прокурорів, які не пройшли атестацію, відмінне від решти, які таку атестацію пройшли.
Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачці заробітної плати, виходячи із посадового окладу прокурора Львівської обласної прокуратури без урахування надбавок, відповідач посилався на лист Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 №21-2139вих-503 ОКВ-23.
Так Офіс Генерального прокурора спрямував керівникам обласних прокуратур лист від 12.10.2023 №21-2139вих-503 ОКВ-23 наступного змісту:
«… Винагорода за працю є гарантією незалежності прокурорів та невіддільним елементом їх юридичного статусу, а отже, складником організації й порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131і Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 визнано неконституційною норму Закону України від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» стосовно оплати праці прокурорів та слідчих, у тому числі військових прокуратур, згідно з постановою Кабінету Міністрів України до їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної, окружної прокуратури.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної в цьому рішенні:
- прокурори до атестації і прокурори після її проходження мають єдиний юридичний статус, тобто однаковий обсяг гарантій незалежності;
- оплата праці прокурорів має визначатися відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- гарантії прокурорів потребують забезпечення на рівні з гарантіями суддів, закріпленими Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з ч. 10 ст. 135 цього Закону суддям, які не здійснюють правосуддя, виплачується посадовий оклад без доплат).
З огляду на викладене з 13.09.2023 оплату праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років…».
Суд не приймає як підставу для розрахунку заробітної плати позивачки наданий відповідачем лист, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд вважає, що листи не є ні нормативно-правовими актами, ні актами індивідуальної дії, які можуть регулювати такі правовідносини.
Крім цього, суд зауважує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 червня 2023 р. №560/8064/22 .
Відтак лише пряма вказівка у законі може змінювати порядок нарахування заробітної плати прокурору.
Враховуючи наведені правові норми та висновки суду, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів відповідача, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив не спростовують висновків суду, на яких ґрунтується дане рішення.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
У вказаній справі суд не проводить розподіл судових витрат, оскільки позивачка звільнена від їх сплати.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невиплати заступнику прокурора Львівської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) заробітної плати з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років - протиправною.
Зобов'язати Львівську обласну прокуратуру перерахувати з 13.09.2023 по 13.11.2023 та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) заробітну плату з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 12 квітня 2024 року.
СуддяМорська Галина Михайлівна