11 квітня 2024 рокусправа № 380/946/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ016728 від 20.08.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 грудн 2023 року позивач дізнався про постанову №ПШ016728 від 20.08.2023 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. Вказана постанова є незаконною, оскільки не був повідомлений про дату час та місце розгляду справи, не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, тобто не є перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначає, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесена оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за допущення порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме у водія транспортного засобу відсутні тахокарти в кількості передбаченій ЄУТР, або бланку підтвердження діяльності водія за вказаний період. Позивач належним чином був повідомлений про розгляд справи. Також зазначає, що автомобільний перевізник не може визначитись тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, товарно-транспорта накладна є саме тим документом на підставі даних якої встановлюють особу автомобільного перевізника. Вказує на правильність кваліфікації дій позивача відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” та те, що в розумінні вимог законодавства саме він в даному випадку є перевізником, на якого накладаються адміністративно господарські санкції за неоформлення документів, визначених статтею 48 даного Закону. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
08.08.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №012884 від 07.08.2023, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Під час такої перевірки о 12 год 45 хв. 08.08.2023 був зупинений транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом Renders, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної від 07.08.2023 №С-ПЕ030768 автомобільним перевізником ОСОБА_1 здійснювалось перевезення вантажу. Пункт навантаження: м. Львів. Пункт розвантаження: м. Дніпро.
За результатами перевірки складено акт №АР 024133 відповідно до якого виявлено порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме у водія транспортного засобу відсутні тахокарти в кількості передбаченій ЄУТР, або бланку підтвердження діяльності водія за вказаний період.
Водій письмових пояснень не надавав, від підписання акту відмовився, про що в акт внесено відповідний запис.
Позивачу надсилалось запрошення №65138/31/24-23 від 25.08.2023 на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, що підтверджується списком рекомендованих відправлень №11332.
20.09.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ016728 на суму 17 000 грн. Відповідно до вказаної постанови позивачем допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Не погоджуючись зі згаданою постановою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері автомобільного транспорту, дорожнього руху. безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ)
Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Частиною 1 статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною 2 статті 48 цього Закону документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З аналізу вказаних положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Так, абзацем 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. (далі Положення №340)
Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 Положення № 340).
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності. Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Таким чином, під час перевірки у водія транспортного засобу, який обладнаний аналоговим тахографом, мають бути при собі для пред'явлення 29 тахокарт (перша тахокарта за день перевірки та 28 за попередні дні) або у разі не здійснення перевезень за попередні дні бланк підтвердження діяльності водія.
Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385) встановлено Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Судом, на підставі матеріалів справи та пояснень сторін викладених у їх заявах по суті встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Закону № 2344-ІІІ слугувало те, що водій під час перевірки не надав тахокарти, або у випадку якщо перевезення не здійснювались у попередні дні, бланку підтвердження діяльності.
Зазначені обставини не спростовуються позивачем по справі.
Стосовно дотримання відповідачем процедури розгляду справи та прийняття спірної постанови, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з п. 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
За змістом п. 27 Порядку № 1567, у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
З матеріалів справи слідує, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно з Актом № АР024133 від 08 серпня 2023 року був призначений на 20 вересня 2023 року з 09:00 до 12:00 за адресою: АДРЕСА_1 .
Повідомлення про розгляд адміністративної справи, яке зареєстроване 25 серпня 2023 року за № 65138/31/24-23, було направлено на адресу позивача. Факт направлення цього повідомлення підтверджується списком рекомендованих відправлень № 11332 (наявний в матеріалах справи).
Таким чином, обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи.
Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 809/1198/17 та від 13 червня 2018 року у справі № 820/6755/16.
Згідно з постановою № 820/4810/17 від 01 березня 2018 року Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляду даної справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв'язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Під час судового розгляду відповідач надав список №11332 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих з штриховим кодовим ідентифікатором, що є доказами відправлення позивачу рекомендованим листом з повідомленням виклику на розгляд справи на адресу місцезнаходження позивача відповідно до даних з ЄДРПОУ: - 81153, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підгірне.
Завчасне, у межах достатнього поза розумним сумнівом строку надходження поштового відправлення (до складу якого входить повідомлення про дату, час та місце розгляду питання стосовно накладення штрафу на перевізника) до установи з поштового зв'язку і не отримання цього повідомлення перевізником не виключає можливості накладення штрафу за відсутності перевізника, адже кожен учасник суспільних відносин повинен дотримуватись базових правил добропорядності, доброчесності та сумлінності тощо, а не ухилятись від отримання поштової кореспонденції задля уникнення юридичної відповідальності.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права на спростування вини у судовому порядку, а, отже, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17.
Суд зазначає, що позивачем надано пояснення та зауваження щодо прийняття оскаржуваної постанови у межах розгляду цієї справи, проте, такі жодним чином не спростовують факту вчинення правопорушення та правомірності прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Суд звертає увагу на те, що надсилання Відділом державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки у Львівській області виклику на розгляд справи рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо інформування сторони про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Суд також відхиляє пояснення позивача стосовно того, що він не є перевізником у розумінні Закону України №2344-ІІІ, виходячи з наступного.
Відповідачем до матеріалів відзиву надано ТТН С-ПЕ030768 від 07 серпня 2023 року, надану посадовим особам під час перевірки водієм ОСОБА_3 , відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 , здійснювало перевезення вантажу вантажовідправнику ПП “Норма-Апєкс” вантажодержувач ФОП ОСОБА_4 .
Суд погоджується з позицією відповідача, що під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач є неналежним перевізником надано не було. Позивач є власником транспортного засобу, що підлягав перевірці, а також інформація про нього як про перевізника зазначена в наданій під час проведення перевірки товарно-транспортній накладній.
Верховний Суд у справі № 340/5660/22 - зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Водій повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.
За відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов'язковими при її оформленні.
Висновки щодо необхідності визначення перевізника на підставі наданої під час проведення перевірки товарно-транспортної накладної містяться в постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 06.07.2023 у справі № 560/514/22, від 01.06.2023 у справі № 640/39442/21, від 12.10.2023 у справі № 120/554/23.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач надав суду належні та допустимі докази, виклав правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна