10 квітня 2024 рокусправа № 380/27409/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 17.07.1996p. пo 31.12.1996р.- 0 років 5 місяців 14 днів; з 01.01.1997p. пo 31.12.1997р.- 1 рік; з 01.01.1999p. пo 31.12.1999р.-1 рік; з 01.01.2000р.по 31.12.2000р.-1 рік; з 01.01,2001р. по 31,12.2001р. -1 рік; з 01.01.2002р. по 01.10.2002р. - 0 років 9 місяців; з 01.01.2003р. по 01.07.2003р. - 0 років 6 місяців - загальною тривалістю: 5 років 8 місяців 14 днів;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 17.07.1996p. пo 31.12.1996р.-0 років 5 місяців 14 днів; з 01.01.1997p. пo 31.12.1997р.-1 рік; з 01.01.1999p. пo 31.12.1999р.-1рік; з 01.01.2000p. пo 31.12.2000р.-1 рік; з 01.01.2001p. пo 31.12.2001 р.-1 рік; з 01.01.2002р. по 01.10.2002р. - 0 років 9 місяців; з 01.01.2003р. по 01.07.2003р.- 0 років 6 місяців - загальною тривалістю: 5 років 8 місяців 14 днів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка покликається на те, що відповідно до наявної у позивача трудової книжки та інших документів, які підтверджує її трудовий стаж, позивач набула право на отримання пенсії за віком. Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 22.09.2023 134850011227 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 28.08.2023 довічно з урахуванням страхового стажу 31 рік 09 місяців 5 днів. На думку позивачки, до її страхового стажу відповідачем не зараховано 5 років 8 місяців 14 днів, а саме: стаж роботи з 17.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 пo 31.12.2000; з 01.01.2001 пo 31.12.2001; з 01.01.2002 по 01.10.2002; з 01.01.2003 по 01.07.2003 як роботу адвокатом у Львівській обласній колегії адвокатів, без визначеного місця праці. На звернення позивачки, Головне управління ПФУ у Львівській області листом від 31.10.2023 повідомило її, що підстав для зарахування дійсного періоду роботи позивачки в страховий стаж немає. Вважає, що відмова в зарахуванні частини страхового стажу позивачки є протиправною та порушує її право на соціальний захист, тому звернулася до суду з цим позовом, просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 28.08.2023. Загальний (страховий) стаж, який враховано для обчислення розміру пенсії становить 31рік 09місяців 05днів, обчислений по 28.02.2022. Коефіцієнт страхової стажу - 0,31750. На адресу Головного управління 12.10.2023 надійшла заява позивачки щодо неврахування до страхового стажу періодів як самозайнятої особи адвоката 17.07.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1999 по 31.12.1999, 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2022 по 01.10.2002, 01.01.2023 по 01.07.2003. Головним управлінням листом від 31.10.2023 № 29436-30519/С-52/8-1300/2 надіслано позивачці відповідь на звернення, яким повідомлено причини неврахування вище зазначених періодів роботи. Підставою неврахування зазначених періодів є те, що відповідно до довідки від 13.12.2007 № 34, виданої президією Львівської обласної колегії адвокатів позивачка 18.07.1996 прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів без визначеного місця праці, а з 01.01.2004 прийнята в юридичну консультацію Миколаївського району Львівської області. Згідно з інформацією фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в період з 09.07.1997 по 31.12.2003 позивачка здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування і за вищезазначений період позивачкою були сплачені страхові внески: з 01.01.1998 по 31.12.1998; з 01.10.2002 по 31.12.2002; з 01.07.2003 по 30.09.2003; з 01.10.2003 по 31.12.2003. Враховуючи зазначене, до страхового стажу позивачки зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 та з 01.01.2007 по 28.02.2022 згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу, відповідно до сплати страхових внесків. Відповідач вважає, що з огляду на систему оподаткування, яку обрала позивачка у спірний періоди, зарахування страхового (трудового стажу) за період з 17.07.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1999 по 31.12.1999, 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2022 по 01.10.2002, 01.01.2023 по 01.07.2003, можливе виключно за умови сплати страхових внесків (єдиного соціального внеску). Тому, на думку відповідача, вимоги позивачки є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 09.07.1996 за №2249 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС України у Львівській області, Миколаївська державна податкова інспекція (код ДПІ-1321) як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність-адвокат, що стверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 132170751314108 від 21.12.2022 форма № 34-ОПП Додаток 2 до Порядку обліку платників податків і зборів.
18.07.1996 позивачка була прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів без визначеного місця праці (тобто як самозайнята особа) (запис № 5 трудової книжки), а з 01.01.2004 прийнята адвокатом в юридичну консультацію Миколаївського району (запис №16 трудової книжки).
Згідно з протоколом щодо призначення/перерахунку пенсії, розміщеного у особистому електронному кабінеті позивача на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України рішенням 134850011227 від 22.09.2023 позивачці призначено пенсію за віком (шифр та вид пенсії 101), починаючи з 28.08 .2023 (з моменту настання права) -довічно.
При розрахунку вказаної вище пенсії було взято до уваги страховий стаж (повний) 31 років 9 місяців 5 днів, коефіцієнт стажу - 0 31750.
12.10.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо зарахування до трудового стажу наступних періодів роботи: з 17.07.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1999 по 31.12.1999, 01.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 01.10.2002, 01.01.2023 по 01.07.2003 так як нею за вказані періоди були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 751,00грн.
Головним управлінням ПФ України у Львівській області, листом від 31.10.2023 №29436-30519/С-52/8-1300/2, надіслано позивачці відповідь на звернення, яким повідомлено причини неврахування вище зазначених періодів роботи. Підставою неврахування зазначених періодів є те, що відповідно до довідки від 13.12.2007 №34, виданої президією Львівської обласної колегії адвокатів позивачка 18.07.1996 прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів без визначеної місця праці, а з 01.01.2004 прийнята в юридичну консультацію Миколаївського району Львівської області. Згідно з інформацією фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в період з 09.07.1997 по 31.12.2003 позивачка здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування і за вищезазначений період позивачкою були сплачені страхові внески: з 01.01.1998 по 31.12.1998; з 01.10.2002 по 31.12.2002; з 01.07.2003 по 30.09.2003; з 01.10.2003 по 31.12.2003. Враховуючи зазначене, до страхового стажу позивачки зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 та з 01.01.2007 по 28.02.2022 згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу, відповідно до сплати страхових внесків. Коефіцієнт страхової стажу - 0,31750. При цьому, відповідно до п.3.1 Прикінцевих положень Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно з ст. 26 цього Закону включаються, зокрема період з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру. Таким чином, період з 18.02.2009 по 30.06.2010 врахований для визначення права на призначення пенсії, що складає 32роки 07місяців 21день. Середньомісячний заробіток обчислений за весь період страхового стажу з 01.10.2002 по 31.01.2022 за даними персоніфікованого обліку, який визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якого сплачені страхові внески за (2020-2022) 12236,71грн., що становить 5239,64грн.(12236,71грн.*0,42819 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).Також на прохання позивача надіслано копію протоколу про призначення пенсії за віком з 28.08.2023.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Даною статтею визначено порядок обчислення страхового стажу, а саме: періоди трудової діяльності, що враховувалися для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (по 31.12.2003), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи), а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.
Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок), встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як визначено законодавством та підтверджується відповідачем, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановив суд, відповідно до наявної в матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_2 , трудовий стаж ОСОБА_1 складає:
01.07.1980-01.09.1980 працювала експедитором в Миколаївському споживчому товаристві Миколаївської райспоживспілки;
01.09.1980-05.07.1982 навчання в кооперативному технікумі в м.Чернівці;
12.08.1982-01.12.1983 працювала на посаді юрисконсульта в Жидачівському районному споживчому товаристві;
01.12.1983-01.09.1993 працювала на посаді юрисконсульта в Миколаївському районному споживчому товаристві;
01.09.1993 -03.01.1994 переведена на посаду юрисконсульта по сумісництву;
01.08.1993-14.07.1994 працювала на посаді референта консультанта народного депутата України Миколаївської РДА;
15.07.1994-17.07.1996 працювала на посаді юрисконсульта в кооперативі «Правознавство»;
18.07.1996-01.01.2004 прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів, без визначеного місця праці;
01.01.2004 прийнята адвокатом в юридичну консультацію Миколаївського району.
Згідно з довідками, видними Миколаївським відділенням Стрийського ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області позивачка зареєстрована в Миколаївському відділенні Стрийського ОДПІ як підприємець, та в періоди з 09.07.1996 по 2006 займалася підприємницькою діяльністю як самозайнята особа - адвокат. Також у вказаних довідках зазначено чистий оподаткований дохід позивача згідно з поданими нею деклараціями про доходи за період з 1996-2006.
Як встановив суд, періоди діяльності позивачки, а саме: з 17.07.1996p. пo 31.12.1996р.- 0 років 5 місяців 14 днів; з 01.01.1997p. пo 31.12.1997р.- 1 рік; з 01.01.1999p. пo 31.12.1999р.-1 рік; з 01.01.2000р.по 31.12.2000р.-1 рік; з 01.01,2001р. по 31,12.2001р. -1 рік; з 01.01.2002р. по 01.10.2002р. - 0 років 9 місяців; з 01.01.2003р. по 01.07.2003р. - 0 років 6 місяців не були зараховані до її загального страхового стажу.
Суд не погоджується із таким аргументами відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктами 1, 3 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із наведених норм висновується, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні записи про стаж, що визначають право на пенсію, то для підтвердження такого (стажу) приймаються зокрема довідки та /або інші документи видані за місцем роботи.
Суд критично оцінює аргументи відповідача, що відповідно до довідки від 13.12.2007 №34, виданої президією Львівської обласної колегії адвокатів позивачка 18.07.1996 прийнята в члени Львівської обласної колегії адвокатів без визначеної місця праці, а з 01.01.2004 прийнята в юридичну консультацію Миколаївського району Львівської області, тому підстави для зарахування страхового стажу за оскаржений період відсутні.
Дослідивши записи у трудовій книжці позивача суд з'ясував, що відомості про роботу позивачки внесені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та не містять неточних або неправильних записів, виправлень, закреслень тощо.
Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу відповідними записами у трудовій книжці, позивачка наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з підстав не передбачених законом.
За таких обставин, враховуючи, що записи у трудовій книжці підтверджують зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю, відмова відповідача щодо зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду трудової діяльності з 17.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 пo 31.12.2000; з 01.01.2001 пo 31.12.2001; з 01.01.2002 по 01.10.2002; з 01.01.2003 по 01.07.2003 є протиправною.
Що стосується не зарахування до стажу позивачки періоду роботи як самозайнята особа - адвокат з 17.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 пo 31.12.2000; з 01.01.2001 пo 31.12.2001; з 01.01.2002 по 01.10.2002; з 01.01.2003 по 01.07.2003, мотивуючи відмову тим, що інформація про сплату страхових внесків за цей період в системі персоніфікованого обліку відсутня, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються такі періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності суд дійшов висновку, що спірні періоди зайняття адвокатською діяльністю з 1996 по 2006 можуть бути зараховані до страхового стажу позивача лише у разі подання доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за вказані періоди.
Позивачкою до пенсійного органу, а також до суду надано належні докази про сплату страхових внесків за період з 17.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 пo 31.12.2000; з 01.01.2001 пo 31.12.2001; а саме квитанції: №0260*010666/1*687 від 21.03.1997 на суму 24,00грн.; №0107*010666/1*687 від 23.07.19997 на суму 50.00грн.; № 0052*043895/1*696 від 19.09.1997 на суму 40,00 грн.; №0053*043895/2*6981 від 14.11.1997 на суму 50,00грн.; №0136*010666/1*689 від 10.03.2000 на суму 250,00грн.; №0002951068 від 23.01.2001 на суму 100,00грн.; №0056*04
3895/1*700 від 01.02.2001 на суму 50,00 грн.; №0265*010666/1*692 від 19.11.2001 на суму 97,00грн.; № 0190*010666/1*689 від 26.11.2001 на суму 90,00грн.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки у спірних відносинах суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відсутність «бажаного результату» виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки «бажаний результат» встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Суд вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Водночас, у рішенні ЄСПЛ «Салах Шейх проти Нідерландів» визначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд зазначає, що Головне управління ПФ України у Львівській області, відмовляючи позивачці у перерахунку пенсії через непідтвердження трудового стажу, порушує її права, оскільки вона має право на соціальний захист, проте позивачка позбавлена такого права.
Ураховуючи наведене суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоди роботи членом Львівської обласної колегії адвокатів з 18.07.1996 по 01.07.2003, відтак вищевказані дії відповідача суд вважає протиправними.
Відтак суд дійшов висновку, що обраний позивачкю зобов'язальний спосіб захисту в частині зобов'язання відповідача зарахувати до трудового стажу позивача періоду трудової діяльності з 18.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 пo 31.12.2000; з 01.01.2001 пo 31.12.2001; з 01.01.2002 по 01.10.2002; з 01.01.2003 по 01.07.2003, є достатнім та сприятиме ефективному відновленню порушеного права позивача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів, а відповідач не спростував правомірність заявлених позовних вимог, тому, наявні правові підстави для їх задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що судове рішення ухвалене на користь позивача та при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1073,60 грн., судові витрати необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 18.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 по 31.12.2000; з 01.01.2001 по 31.12.2001; з 01.01.2002 по 01.10.2002; з 01.01.2003 по 01.07.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 18.07.1996 пo 31.12.1996; з 01.01.1997 пo 31.12.1997; з 01.01.1999 пo 31.12.1999; з 01.01.2000 по 31.12.2000; з 01.01.2001 по 31.12.2001; з 01.01.2002 по 01.10.2002; з 01.01.2003 по 01.07.2003.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.МитрополитаАндрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.