02 квітня 2024 рокусправа № 380/23666/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Михалевського Ю.Р., представника відповідача Герасиміва В.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської митниці з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України Львівська митниця про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/700042/2;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209180/2023/001068.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.07.2023 придбав фургон-рефрижератор Ford Transit WF0XXXTTFXDM87346 у компанії MAREX - AUTO Marek Szymczak за ціною 12000 злотих, що підтверджується фактурою № 04/07/2023 від 17.07.2023 року. З метою митного оформлення товару 26.07.2023 ПП «Хвиля Плюс» в інтересах позивача подав митну декларацію № 23UA209180039762U4 та пакет документів, які підтверджують митну вартість товару, який імпортується. Позивач вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що заявлена митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення документи не підтверджують заявлені числові відомості митної вартості. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що дійсна вартість транспортного засобу підтверджується рахунком-фактурою та іншими доданими документами, тому рішення суперечить вимогам законодавства, є безпідставним та необґрунтованим. Просив задовольнити позову у повному обсязі.
Відповідач позов не визнає. Представниця відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.59-65). Стверджує, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення. Відповідач посилається на норми статті 52 Митного кодексу України, відповідно до яких орган декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари це обумовлювало необхідність запитувати від декларанта/уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК додаткові документи та відомості. На що декларант жодних документів, що підтверджують заявлені відомості щодо числових заявленої митної вартості не надав. В рамках проведення консультації з декларантом митний орган зазначив таке: - відповідно до поданої фактури від 17.07.2023 № 04/07/2023 зазначено, що спосіб оплати - "оплачено готівкою", але жодного підтвердження заявлених відомостей (ні бухгалтерських, ні банківських, ні фіскальних чеків чи квитанцій про оплату) митному органу не надано; - відповідно до висновка експерта від 25.07.2027 № 1456/23 експертного транспортно-товарознавчого дослідження, вартість задекларованого транспортного засобу визначена в розмірі 2960.00 євро. Судовим експертом зазначену вартість, відповідно до методики товарознавчої оцінки колісних транспортних засобів (п.7.35.3) встановлено на основі порівняльного підходу, що і зафіксовано в описовій частині Висновка, але джерелом для порівняння експертом використанні транспортні засоби тієї самої марки, моделі, типу двигуна та календарного року виготовлення, але без холодильного обладнання та без теплоізоляційного оброблення кузова фургона. Також, експертом не наведено жодних відомостей, які свідчать про несправність холодильної установки. Зазначене свідчить про формальний підхід експерта до поставленої йому задачі при визначенні вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, а також не дотримано норми Наказу Міністерства Юстиції України Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів". Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувало інтернет посилання на подібний транспортний засіб з подібними технічними характеристиками, де співпадають торгівельна марка, модель, тип та потужність двигуна, тип кузова, календарний рік виготовлення, відповідно до якого, митна вартість визначена митним органом в розмірі 10290.00 євро з яких 300.00 євро транспортні витрати заявлені декларантом. Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/700042/2 від 26.07.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 97-101), де звернув увагу суду, що автомобіль, який продається згідно інтернет посилання, на яке покликається Львівська митниця, знаходиться у кардинально іншому технічному стані, не містить жодних корозійних пошкоджень, потертостей, подряпин та будь-яких інших пошкоджень, на відміну від наявності таких пошкоджень на автомобілі Ford Transit, який ввозився позивачем на митну територію України.
Суд вислухав аргументи учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
17.07.2023 ОСОБА_1 придбав автомобіль фургон-рефрижератор Ford Transit WF0XXXTTFXDM87346 у компанії MAREX - AUTO Marek Szymczak, відповідно до фактури № 04/07/2023 від 17.07.2023 року вартість транспортного засобу становить 12000 злотих.
Для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209180039762U4 від 26.07.2023 разом з пакетом супровідних документів: - довідку транспортних витрат від 26.07.2023; - сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 25.07.2023; - копію митної декларації країни відправлення № 23PL402010Е1131320; - копію висновку експерта № 1456/23 експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 25.07.2023; - декларацію про походження товару; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; -фактуру № FV1000/00027/23 від 06.07.2023; - фактуру № 04/07/2023 від 17.07.2023; - довідку про надання послуг митного брокера № 24/07/2023/1 від 24.07.2023.
Згідно висновку експерта № 1456/23 від 25.07.2023 року внаслідок проведеного транспортно-товарознавчого дослідження встановлено, що «на досліджуваному автомобілі наявні наступні експлуатаційні дефекти та характеристики його стану, які впливають на величину його вартості: автомобіль має потертості та забруднення оббивок сидінь та салону, подряпини та сколи ДФП, пошкодження правих розсувних дверей, вм'ятини на задніх дверях, вм'ятини на середньому правому крилі, корозійні пошкодження дверей, порогів, передніх крил, не працює холодильна установка. Вартість фургона становить 2960 євро» (а.с.30-38).
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості: «Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012р №4495-VI необхідне подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару , а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.».
Декларант позивача надіслав заяву, де просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів (а.с. 22).
За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, головним державним інспектором ВМО № 2 мп «Городок» ЛМ було прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів з підстави прийняття 26.07.2023 Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/700042/2.
За результатами опрацювання поданої декларації та документів Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2023 № UA209000/2023/700042/2 (а.с. 80) та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2023/001068 (а.с. 81).
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700042/2 від 26.07.2023, в графі 33 зазначено таке: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів 2а) (оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній митній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості) та 2б) (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається чи пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції) статті VII ГАТТ.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
За результатами встановлено наступне:
- відповідно до поданої фактури від 17.07.2023 № 04/07/2023 зазначено, що спосіб оплати - "оплачено готівкою", але жодного підтвердження заявлених відомостей (ні бухгалтерських, ні банківських, ні фіскальних чеків чи квитанцій про оплату) митному органу не надано;
- відповідно до висновка експерта від 25.07.2027 № 1456/23 експертного транспортно-товарознавчого дослідження, вартість задекларованого транспортного засобу визначена в розмірі 2960.00 євро. Судовим експертом зазначену вартість, відповідно до методики товарознавчої оцінки колісних транспортних засобів (п.7.35.3) встановлено на основі порівняльного підходу, що і зафіксовано в описовій частині Висновка, але джерелом для порівняння експертом використанні транспортні засоби тієї самої марки, моделі, типу двигуна та календарного року виготовлення, але без холодильного обладнання та без теплоізоляційного оброблення кузова фургона. Також, експертом не наведено жодних відомостей, які свідчать про несправність холодильної установки. Зазначене свідчить про формальний підхід експерта до поставленої йому задачі при визначенні вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, а також не дотримано норми наказу міністерства юстиції України Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів".
Разом з тим, ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом III МК України та главою 8. Також цією статтею п.2 ч.2 передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Тому, враховуючи зазначене, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012р № 4495-VІ необхідне подання документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На що декларантом жодних документів, що підтверджують заявлені відомості щодо числових заявленої митної вартості не надано. Зважаючи на зазначене, митним органом не визнано заявлену митну вартість, оскільки відсутні відомості, що підтверджують заявлені числові відомості митної вартості.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувало інтернет посилання на подібний транспортний засіб з подібними технічними характеристиками, де співпадають торгівельна марка, модель, тип та потужність двигуна, тип кузова, календарний рік виготовлення (https://www.mobile.de/ru/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%84%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%BD-%D0%B8%D0%BB%D0%B8- %D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B7 %D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA-%D0%B4%D0%BE-7,5-%D1%82/Ford-Transit-FT-260-K%C3%BChlkasten-169tkm-Euro-5/vhc:vanupto7500,srt:price,sro:asc,mke:9000,mld:transit,frn: 2013,frx:2013,vcg:refrigeratorbodyvan!refrigeratorbox/pg:vipvanupto7500/371788259.html), відповідно до якого, митна вартість визначена митним органом в розмірі 10290.00 євро з яких 300.00 євро транспортні витрати заявлені декларантом. Коригування не здійснювалось.»
З метою отримання товару у вільний обіг декларант подав митну декларацію з митною вартістю, визначеною відповідно до вимог оскарженого рішення про коригування, якій присвоєно номер № 23UA209180042080U0, така була оформлена Львівською митницею.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують обраному відповідачем.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: - довідку транспортних витрат від 26.07.2023; - сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 25.07.2023; - копію митної декларації країни відправлення № 23PL402010Е1131320; - копію висновку експерта № 1456/23 експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 25.07.2023; - декларацію про походження товару; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; -фактуру № FV1000/00027/23 від 06.07.2023; - фактуру № 04/07/2023 від 17.07.2023; - довідку про надання послуг митного брокера № 24/07/2023/1 від 24.07.2023.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Оцінюючи аргументи відповідача про непідтвердження ціни товару, що фактично була сплачена, суд зазначає таке. ОСОБА_1 придбав автомобіль Ford Transit WF0XXXTTFXDM87346 у компанії MAREX - AUTO Marek Szymczak за ціною 12000 злотих, що підтверджується фактурою № 04/07/2023 від 17.07.2023 року, наданою разом із митною декларацією для митного оформлення товару. У графі «спосіб оплати» зазначено, що оплата проведена готівкою. Крім того, для додаткового підтвердження вартості транспортного засобу позивач подав Львівській митниці фактуру № FV1000/00027/23 від 06.07.2023, з якої вбачається, що польська компанія «MAREX - AUTO Marek Szymczak» незадовго до відчуження автомобіля позивачу, придбала автомобіль Ford Transit WF0XXXTTFXDM87346 у польській компанії Polski Tyton S.A. за ціною 13530 злотих (в т.ч. вартість автомобіля 11000 злотих і ПДВ (VAT) в розмірі 2530 злотих) (а.с. 83 зворот, 144). Оцінивши зазначені документи, суд вважає такі достатніми для підтвердження ціни задекларованого товару.
Суд враховує, що Верховний Суд у постановах у справі № 260/695/19 від 01.04.2021, у справі № 1.380.2019.001823 від 04.06.2020 сформулював такий правовий висновок: «[…]Варто зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). За наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата готівкою коштів та проставлення про це відмітки на інвойсі (рахунку-фактурі) за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування показників митної вартості […]».
Так само суд звертає увагу, що позивач на підтвердження оплати вартості транспортного засобу надав касовий документ № КР/02/07/2023 від 17.07.2023, яким підтверджено отримання готівкових коштів у сумі 12000 злотих (а.с. 45, 147). Тому суд відхиляє доводи відповідача щодо ненадання підтверджуючих документів щодо ціни товару у зв'язку із їх необґрунтованістю.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за інтернет посиланням на подібний товар, суд враховує таке:
письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а та 2б;
- джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувало інтернет посилання на подібний транспортний засіб з подібними технічними характеристиками, де співпадають торгівельна марка, модель, тип та потужність двигуна, тип кузова, календарний рік виготовлення відповідно до якого, митна вартість визначена митним органом в розмірі 10290.00 євро з яких 300.00 євро транспортні витрати заявлені декларантом.
Суд звертає увагу, що при митному оформленні транспортного засобу позивач надав до митного оформлення висновок експерта № 1456/23 від 25.07.2023 року згідно якого експерт внаслідок проведеного транспортно-товарознавчого дослідження встановив, що «на досліджуваному автомобілі наявні наступні експлуатаційні дефекти та характеристики його стану, які впливають на величину його вартості: автомобіль має потертості та забруднення оббивок сидінь та салону, подряпини та сколи ДФП, пошкодження правих розсувних дверей, вм'ятини на задніх дверях, вм'ятини на середньому правому крилі, корозійні пошкодження дверей, порогів, передніх крил, не працює холодильна установка. Вартість фургона становить 2960 євро» (а.с. 30-38).
Інформація щодо характеристики транспортного засобу аналогічного змісту зазначена у доповненні до митної декларації та рішенні про коригування митної вартості. При цьому, здійснюючи коригування митної вартості автомобіля митний орган взяв за джерело коригування подібний транспортний засіб, але який знаходиться у іншому технічному стані, а саме не містить будь-яких корозійних пошкоджень, потертостей, подряпин, зі справною холодильною установкою, на відміну від задекларованого автомобіля. Відповідно ціна технічно справного автомобіля визначена у розмірі 10290 євро.
Таким чином, митний орган скоригував митну вартість товару взявши за джерело коригування транспортний засіб, який значно відрізняється за своїм технічним станом від задекларованого автомобіля, проігнорувавши визначені у висновку експерта технічні несправності, що вплинули на зменшення ринкової вартості ввезеного фургона-рефрижератора Ford Transit. Для суду залишається незрозумілим чому митний орган не врахував технічні несправності автомобіля при визначенні митної вартості, а саме несправність холодильної установки, адже дана обставина виключає використання фургона-рефрижератора за функціональним призначенням (перевезення заморожених вантажів на далекі відстані) і скоригував митну вартість за ціною технічно справного фургона-рефрижератора, яка очевидно що є значно вищою. Тому, суд дійшов висновку про те, що дане джерело інформації не може слугувати підставою для визначення митної вартості товару у цій справі, а дії відповідача є протиправними.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/700042/2 від 26.07.2023 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) № UA209180/2023/001068 є протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування картки відмови також підлягають задоволенню.
Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Представник позивача подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір в розмірі 2147,20 грн., витрати на правову допомогу в сумі 21000 грн. та витрати на послуги з письмового перекладу документів. Відповідач заперечив щодо заявлених сум витрат на правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи.
Враховуючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як визначено в частині п'ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів:
1) договір про надання правової допомоги від 28.08.2023, укладений між Адвокатським об'єднанням «Танасишин, Михалевський і Партнери» в особі керуючого партнера Михалевського Юрія Романовича та ОСОБА_1 . Відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 договору правова допомога оплачується у розмірі 1500 грн. за 1 год. Роботи. Надання виконавцем послуг та прийняття їх замовником підтверджується актом виконаних робіт;
2) акт виконаних робіт № 22.01.2024 від 22.01.2024 із описом виконаних робіт та наданих послуг: - консультація з приводу оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та оскарження картки відмови у прийнятті митної декларації - 1 год.; - аналіз та пошук практики Верховного Суду - 2 год.; - складення позовної заяви - 6 год.; - аналіз відзиву на позовну заяву та складання відповіді на відзив - 4 год.; - підготовка до участі у судових засідання та участь у судових засіданнях - 1 год. Загальна сума становить 21000 (14 год. х 1500).
Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до згаданого звіт про надану правничу допомогу суд погоджується із твердженням відповідача та зауважує, що ця справа відноситься до справ незначної складності, тому розмір витрат, зазначений адвокатом, не є пропорційний до складності справи. Підсумовуючи наведені мотиви, суд ухвалює відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2147,20 грн., тобто в подвійному розмірі судового збору, сплаченого за вирішення цього спору професійним суддею.
Щодо втрат, пов'язаних із перекладом документів суд враховує, що представник позивача 23.02.2024 на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 13.02.2024 подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмового перекладу на мову судочинства письмових доказів, що складені на іноземній мові. До цього ж клопотання на підтвердження факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи (на залучення перекладача), представник позивача надав суду такі докази: - рахунок № 17037 від 16.02.2024 на суму 1540 грн. (а.с. 151); - платіжну інструкцію № 9333-5737-8846-4302 на суму 1540 грн. (а.с. 151 зворот).
Оцінюючи аргумент відповідача про те, що заявлені до розподілу витрати на послуги з письмового перекладу документів не пов'язані із розглядом справи, суд звертає увагу на таке:
відповідно до статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Стаття 10 Конституції України визначає, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами. Частинами першою, другою статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. З огляду на зазначені норми, всі докази повинні бути надані суду державною мовою.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.02.2024 позивач надав належним чином засвідчений переклад на українську мову всіх документів, що складені іноземною мовою. Суд розцінює понесені позивачем витрати на залучення перекладача для перекладу письмових доказів на мову судочинства як один із різновидів витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме - витрати пов'язані із залученням перекладачів, оскільки такі були понесені для забезпечення повного та всебічного дослідження доказів судом та встановлення фактичних обставин справи. Тому суд відхиляє аргументи відповідача як помилкові. Враховуючи наведені мотиви та той факт, що позивач належними та достатніми доказами підтвердив факт понесення витрат на залучення перекладача в сумі 1540, а також висновок суду по суті позовних вимог (задовольнити позов повністю), суд стягує ці витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Повне рішення виготовлено 11.02.2024.
Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/700042/2 від 26.07.2023 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209180/2023/001068.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Т. Костюшка, 1; ідентифікаційний код 43971343) на користь ОСОБА_1 (Україна, Львівська обл., в/м Липники на території в/ч А2166 Пустомитівського району Львівської області; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп., 1540 (одна тисяча п'ятсот сорок) гривень витрат на залучення перекладача, 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович