про закриття провадження у справі
11 квітня 2024 року м. Київ 826/7495/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жукової Є.О., суддів Діски А.Б., Кочанової П.В., здійснюючи розгляд в порядку письмового провадження адміністративної справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС»)
до1. Національного банку України; 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 3. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” Соловйової Наталії Анатоліївни
третя особи:1. Публічне акціонерне товариство “Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК”; 2. Міністерство фінансів України
провизнання протиправними та скасування рішень, наказів,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптімус Плюс” звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” Соловйової Наталії Анатоліївни, третя особа: Публічне акціонерне товариство “Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК”, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року №105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус плюс” (код ЄДРПОУ 36726843) пов'язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570) особою;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ “ПриватБанк” від 20 грудня 2016 року №2887 в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус плюс” (код ЄДРПОУ 36726843);
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ “ПриватБанк” від 20 грудня 2016 року №2891 в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус плюс” (код ЄДРПОУ 36726843);
- визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ “ПриватБанк” №2893 від 20 грудня 2016 року в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус плюс” (код ЄДРПОУ 36726843);
- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ “ПриватБанк Соловйової Н. А. від 20 грудня 2016 року №22 "Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб" в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус плюс” (код ЄДРПОУ 36726843) щодо заборони будь-яких видаткових операцій - безготівкових та готівкових, у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк “ПриватБанк” та блокування рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус плюс” (код ЄДРПОУ 36726843);
- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ “ПриватБанк Соловйової Н. А. "Про перерахування коштів пов'язаних осіб" від 21 грудня 2016 року №44 частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус плюс” (код ЄДРПОУ 36726843).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017 відкрито провадження у адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 залучено до участі справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Міністерство фінансів України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 зупинено провадження у справі №826/7495/17 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції в адміністративній справі №826/20221/16.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 справа розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 справу прийнято до провадження судді Жукової Є.О., поновлено провадження у справі. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження колегією суддів, призначено підготовче засідання у справі.
21 березня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшла заява про закриття провадження у справі.
02 квітня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від представника Національного банку України надійшла заява про закриття провадження.
04 квітня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» подано заяву про зміну найменування позивача у справі (зареєстр. за вх. №34530 від 11.04.2024).
04 квітня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» подано заперечення щодо закриття провадження у справі (зареєстр. за вх. №34530 від 11.04.2024).
08 квітня 2024 року канцелярією Київського окружного адміністративного суду зареєстровано клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» про відкладання розгляду справи.
08 квітня 2024 року представником Національного банку України та представником Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
В судове засідання призначене на 08 квітня 2024 року о 14 годині 00 хвилині сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що секретарем судового засідання складено довідку про неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі №826/7495/17.
Ознайомившись з клопотаннями учасників справи, матеріалами адміністративної справи, що розглядається, суд враховує наступне.
1. Щодо заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» про відкладання розгляду справи.
Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Водночас, наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відтак, передумовами для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 2 частини 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України є перша неявка у судове засідання учасника справи, який повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а також визнання поважними причин його неявки.
Водночас, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зауважує, що незадовільний стан здоров'я адвоката, на що посилається представник ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС», завчасно повідомленого про дату та час судового засідання, не є поважною підставою для відкладення судового засідання, оскільки позивач не був позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Поряд з вказаним, суд не може залишити поза увагою вже тривалий розгляд даної адміністративної справи, продовження строку дії воєнного стану в Україні, численні повітряні тривоги та з метою збереження життя, здоров'я та безпеки людей, приймаючи до уваги клопотання представників Національного банку України та АТ КБ «ПриватБанк», суд прийшов до висновку про доцільність розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
2. Розглядаючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд враховує наступне.
Мотивуючи заяви про закриття провадження у справі, заявники, посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16, зазначають, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції.
Представник ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» про закриття провадження заперечував.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За загальним правилом, встановленим статтею 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.
Окремий випадок, який кореспондується з наведеною правовою нормою, передбачений частиною четвертою статтею 52 цього ж Закону, за якою особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:
1) контролери банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;
4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;
6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1- 6 цієї частини;
8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 (далі - Положення № 315), встановлено, що особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банк самостійно виявляє пов'язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов'язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов'язаною з банком. Якщо пов'язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов'язаних з банком осіб.
Таким чином, рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року №105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус плюс” пов'язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” має обмежений термін дії - воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов'язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).
Норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо пов'язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.
Суд звертає увагу на те, що у зв'язку зі зміною складу акціонерів ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» колишні акціонери не є акціонерами цього банку з дня переходу права власності на акції від колишніх акціонерів до держави як інвестора. З того ж дня особи, які були пов'язані з ПАТ «КБ «Приватбанк» через свої зв'язки з колишніми акціонерами, втратили статус пов'язаних з цим банком осіб.
При цьому рішення Комісії від 13 грудня 2016 року № 105 у частині визнання позивача пов'язаною з ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» особою було прийняте до того, як склад акціонерів цього банку змінився.
Отже, на час розгляду даної справи, рішення Комісії вичерпало свою дію щодо всіх позивачів незалежно від того, чи була до них застосована процедура обміну їх вимог до банку на акції банку.
Водночас позивач не позбавлений права посилатися на неправомірність прийняття таких рішень у частині, що стосується його прав, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.
Аналогічні висновки містяться в постанові Велика Палата Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16.
Спір у справі № 826/20221/16 та у справі № 826/7495/17 за своєю суттю та змістом позовних вимог є аналогічними (однорідними).
Щодо визнання протиправними та скасування в частині, що стосується позивача:
- наказу уповноваженої особи Фонду ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року № 22 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб»;
- рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2887 «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»;
- рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2891 «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»;
- рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2893 «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»;
- наказу уповноваженої особи Фонду ОСОБА_1 від 21 грудня 2016 року № 44 «Про перерахування коштів пов'язаних осіб».
Суд звертає увагу на те, що рішення про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку та рішення про погодження умов продажу неплатоспроможного банку не створюють для позивача правових наслідків, оскільки такі наслідки можуть виникнути лише в разі укладення відповідних договорів.
Що ж до наказу про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних з банком осіб, рішення про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації, наказу про перерахування коштів пов'язаних осіб, то ці рішення є обов'язковими лише для працівників банку, тобто є внутрішніми документами банку.
Разом із цим якщо у справі, учасником якої є Фонд та/або його уповноважена особа, суд установить, що оскаржуваний позивачем акт є внутрішнім документом банку, який не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку) і не спричиняє порушення будь-яких прав, сфера його застосування обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку, то з огляду на правову природу такого акта він не може бути предметом судового розгляду.
В контексті вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2020 у справі №826/20221/16 в якій зазначено наступне:
"88...провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування в частині, що стосується позивачів, наказу уповноваженої особи Фонду про заборону видаткових операцій з рахунків пов?язаних з банком осіб, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов продажу неплатоспроможного банку, наказу уповноваженої особи Фонду про перерахування коштів пов'язаних з банком осіб не направлене на поновлення (і не здатне поновити) прав позивачів незалежно від юрисдикції суду.
89. Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
90. Отже, провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити, оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції."
Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України).
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Суд зазначає, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18 (провадження №11-70сап18) зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
В поданих запереченнях проти закриття провадження представник позивача зазначає, що закриття провадження щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року №105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» пов'язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" особою є таким, що прямо порушує положення ст. ст. 8, 124, 125 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 8, 77 КАС України, ст. 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
Вказані заперечення представника ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» проти закриття провадження у справі, фактично зводяться до незгоди представника позивача з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16.
Суд зазначає, що позовна вимога в частині оскарження рішення від 13 грудня 2016 року №105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус плюс” пов'язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” особою, за своєю суттю є лише мотивом для захисту прав позивача в спорі щодо господарських відносин із банком, що і відповідає його дійсному прагненню.
Отже, підхід Великої Палати Верховного Суду щодо спорів про оскарження рішень про визнання осіб пов'язаними з банком є застосовним у цій справі.
Як вже зазначалось, під час розгляду спору про відшкодування шкоди, яка на думку позивача заподіяна таким рішенням, позивач вправі доводити відсутність у них статусу осіб, пов'язаних з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину першу статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також наявність процедурних порушень під час прийняття таких рішень, без оскарження рішення Національного банку України про визнання їх пов'язаними з банком особами як самостійної позовної вимоги.
Враховуючи викладене вище у сукупності, провадження у справі слід закрити, оскільки спір у цій справі не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16, а також у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №640/19719/17, від 19.01.2023 у справі №826/7442/17, від 04.10.2023 у справі №826/13813/17.
Керуючись ст.44, 47, 160, 161, 189, 238, 239, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» про відкладення розгляду справи. Здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
2. Заяви представника Національного банку України, представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про закриття провадження у справі - задовольнити.
3. Провадження в адміністративній справі №826/7495/17 закрити.
4.Роз'яснити позивачу, повторне звернення до Київського окружного адміністративного суду з спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
5. Копії ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Головуючий суддя Жукова Є.О.
Судді Діска А.Б.
Кочанова П.В.