про залишення позовної заяви без руху
11 квітня 2024 року м. Київ № 320/14208/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, E-mail: kiev_gu@kv.pfu.gov.ua, ЄДРПОУ: 42098368), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії з 01 січня 2018 року, бездіяльність Пенсійного фонду України щодо спрямування Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на його гідне пенсійне забезпечення та дії Пенсійного фонду України щодо організації між ним і Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві штучних судових спорів, і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 цю компенсацію з 01 січня 2018 року по дату фактичного виконання у повному обсязі судового рішення в цій адміністративній справі;
- стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві і Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 15000 ( п'ятнадцять тисяч ) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві і Пенсійний фонд України подати звіти про виконання судового рішення в цій адміністративній справі;
- постановити окрему ухвалу, якою довести до відома Міністерства соціальної політики України і Національної поліції України факти про порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві і Пенсійним фондом України, їхніми посадовими особами норм актів пенсійного законодавства, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню законів, і для розгляду питання щодо притягнення до дисциплінарної і кримінальної відповідальності їхніх посадових осіб.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальним норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Як вбачається із змісту позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії з 01 січня 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо спрямування Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на його гідне пенсійне забезпечення;
- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо організації між ним і Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві штучних судових спорів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 цю компенсацію з 01 січня 2018 року по дату фактичного виконання у повному обсязі судового рішення в цій адміністративній справі;
- стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві і Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 15000 ( п'ятнадцять тисяч ) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди.
Відтак позивачем заявлено 4 самостійних позовних вимоги.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду судом встановлено таке.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що предметом даного спору, окрім визнання протиправною бездіяльність пенсійного органу у м. Києві щодо не нарахування втрати компенсації частини доходів є також позовні вимоги про:
- визнання протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо спрямування Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на його гідне пенсійне забезпечення;
- визнання протиправними дії Пенсійного фонду України щодо організації між ним і Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві штучних судових спорів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі N 340/1019/19).
Як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 2020 року позивач знав чи повинен був знати про "спрямування Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на його гідне пенсійне забезпечення; про дії Пенсійного фонду України щодо організації між ним і Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві штучних судових спорів".
Однак до суду позивач звернувся лише 09.09.2023 через систему "Електронний суд", тобто з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних пояснень з приводу того, які обставини непереборної сили заважали позивачеві звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законодавством строк.
Слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З огляду на те, що позивач пропустив 6-ти місячний строк звернення до суду та не подав обґрунтованого клопотання про його поновлення, суд вважає, що позовну заяву у цій частині необхідно залишити без руху.
Також, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як підставу для звільнення від сплати судового збору позивач вказує на те, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду як то передбачено положеннями п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено, крім вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди, також три вимоги немайнового характеру: 1- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії з 01 січня 2018 року і відповідно зобов'язати нарахувати та виплатити цю компенсацію з 01 січня 2018 року по дату фактичного виконання у повному обсязі судового рішення в цій адміністративній справі), 2 - визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо спрямування Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на його гідне пенсійне забезпечення; 3 - визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо організації між ним і Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві штучних судових спорів.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні до суду із цим адміністративним позовом позивачеві необхідно було сплатити 3220,80 грн судового збору (2684*0,4*3) за вимоги немайнового характеру.
Тому, позивачу необхідно заплатити судовий збір у розмірі 3 220,80 грн і надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Крім цього, відповідно до частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Так враховуючи предмет позову позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо спрямування Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на його гідне пенсійне забезпечення;
- визнати дії Пенсійного фонду України щодо організації між ним і Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві штучних судових спорів.
Однак суд констатує, що такі вимоги позивача у цій частині є абстрактними та незрозумілими (створення яких спорів, на гідне забезпечення кого, в чому виявилось таке спрямування, тощо), що позбавляє суд, за наявності на те підстав, застосувати ефективний спосіб судового захисту.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Вимога до особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів навести конкретні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обумовлена необхідністю здійснення судом під час розгляду справи по суті перевірки оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) на предмет їх відповідності критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, слід враховувати передбачений Кодексом адміністративного судочинства України принцип, за яким розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості. Тобто позивач повинен на підтвердження підстав позову подати докази, які підтверджують кожну обставину як складову предмету та змісту доказування, зокрема заяви, які підлягають розгляду.
Крім цього, відповідно до частини 1 статті 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з ч. 6 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Частиною 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, або ж мають бути зверненні до одного відповідача, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Відповідні обставини мають бути обґрунтовані позивачем з урахуванням змісту спірних правовідносин.
З позовної заяви встановлено, що позивачем оскаржуються рішення відповідачів щодо відмови у компенсації втрати доходів, бездіяльність щодо гідного пенсійного забезпечення; організації між відповідачами штучних судових спорів.
Тому вбачається, що фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з пенсійними органами, незважаючи на те, що підстави їх виникнення можуть бути різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
При цьому позивачем у позовній заяві не наведено будь-яких аргументів на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження та відповідних доказів на обґрунтування пов'язаності між собою зазначених позовних вимог.
Згідно з частинами першої та другої статті 169 КАС, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання безпосередньо до канцелярії суду або засобами поштового зв'язку:
- заяви про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду із зазначенням доказів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до суду у розумний строк, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права;
- оригіналу документа про сплату 3220,80 грн судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або змінених позовних вимог;
- письмових пояснень з аргументацією на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження та відповідних доказів на обґрунтування пов'язаності між собою зазначених позовних вимог;
- уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме конкретизувати позовні вимоги, з урахуванням висновків суду, що наведені у даній ухвалі.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 КАС, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії - залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
5. У зв'язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв'язку або нарочно у паперовому вигляді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.