ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" квітня 2024 р. справа № 300/326/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), у якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.11.2023 за № 091630017714 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати згідно записів вкладки в трудову книжку серії НОМЕР_1 від 12.11.1982 до загального страхового стажу період роботи з 12.11.1979 по 29.04.1981 у Надвірнянській міжгосподарській будівельній організації, періодів роботи на території російської федерації: з 05.05.1981 по 17.12.1991 на Мамонтовській базі будівельно-технічного обслуговування і комплектації обладнання, з 19.12.1991 по 25.10.1999 у ВАТ "Юганскнефтегаз", з 13.01.2000 по 30.06.2006 у BAT "Роснефть-Пурнефтегаз", з 01.07.2006 по 31.12.2007 у ТзОВ "РН-Пурнефтегаз", з 01.01.2008 по 28.12.2010 у ТзОВ "ПНГ-Нафтепромсервис" та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 06.11.2023.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 в листопаді 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви, прийнято рішення 08.11.2023 № 091630017714, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу (не менше 15 років), визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказав на те, що відповідачем до стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно вкладки в трудову книжку серії НОМЕР_1 від 12.11.1982, оскільки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вкладка без трудової книги недійсна та період роботи на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 росією припинена участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, при цьому, не врахувавши вказані періоди роботи, чим грубо порушив право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв'язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.27-28).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.36).
26.02.2024 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшли додаткові пояснення (а.с.40-42).
04.03.2024 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення (а.с.47-49).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.03.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що з врахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено для опрацювання в Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. В результаті розгляду даної заяви та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 08.11.2023 прийнято рішення № 091630017714 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу, необхідного для призначення пенсії. Зазначено, що підставою для винесення рішення про відмову в призначенні пенсії за віком слугувало те, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 9 років 1 місяць 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Водночас, представник відповідача зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно вкладки в трудову книжку НОМЕР_1 від 12.11.1982, оскільки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вкладка без трудової книжки недійсна, зарахування до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, в наслідок чого Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято законне рішення від 08.11.2023 за № 091630017714 про відмову в призначенні пенсії за віком. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на пенсію за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с.50-54).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.11.2023 № 091630017714 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 9 років 1 місяць 22 дні. Також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно вкладки в трудову книжку НОМЕР_1 від 12.11.1982, оскільки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вкладка без трудової книжки недійсна, періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.17).
В подальшому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.11.2023 повідомлено ОСОБА_2 що прийняття рішення про відмову йому в призначенні пенсії за віком (а.с.16).
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із положеннями статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Частинами 2, 4 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Щодо можливості зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно вкладки в трудову книжку НОМЕР_1 від 12.11.1982, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
До 17.08.1993 до дати державної реєстрації наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 № 58, порядок ведення трудових книжок був передбачений положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 2.2 вказаної Інструкції у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
В матеріалах справи наявна копія трудової книжки, в якій вказано дату заповнення 01.09.1970, та відповідно до якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області зараховано всі періоди роботи позивача, що також підтверджується розрахунком стажу Форми РС-право за пенсійною справою № 091630017714 та не оскаржується ОСОБА_1 (а.с.23)
Так, однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення № 091630017714 від 08.11.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком стало те, що для підтвердження стажу роботи позивач надав вкладку до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.11.1982.
Відповідач вказує, що даний документ не взятий до уваги, з огляду на відсутність трудової книжки, без якої сама вкладка згідно Інструкції вважається недійсною.
В даному аспекті суд зазначає наступне.
Положеннями пунктів 3.1-3.3 розділу 3 Інструкції № 162 визначено, що у випадках, коли у трудовій книжці заповнені всі сторінки відповідних розділів, трудова книжка доповнюється вкладишем.
Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться адміністрацією підприємства за місцем роботи робітника чи службовця у тому порядку, як і трудова книжка.
Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10х25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.
У разі необхідності доповнення трудової книжки вкладишем видається вкладиш нового зразка незалежно від того, яку трудову книжку має працівник (нового чи раніш установленого (1983 р.) зразків).
Дослідивши зміст вкладки до трудової книжки від 12.11.1982 БТ-І2597568 (а.с.13-15), судом встановлено, що відповідно до наявних у ній записів позивач:
- з 12.11.1979 - прийнятий на роботу майстром-будівельником Надвірнянської міжгосподарської будівельної організації;
- з 29.04.1981 - звільнений з роботи Надвірнянської міжгосподарської будівельної організації за статтею 38 КЗпП УРСР;
- 05.05.1981 - прийнятий на роботу теслярем-бетонником Мамонтовської бази будівельного технічного обслуговування і комплектації обладнання 5-го розряду;
- з 17.12.1991 - звільнений з пунктом 5 статті 29 КЗОТ РСФСР;
- з 19.12.1991 - прийнятий в порядку переведення машиністом насосної установки 5-го розряду в цех пароводопостачання Нафтогазовидобувного управління «Маискнефть» АТ «Юганскнефтегаз»;
- з 01.08.1998 - переміщений в управління "Теплонефть" ВАТ "Юганскнефтегаз";
- з 01.08.1998 - зарахований в порядку переміщення в управління "Теплонефть ВАТ «Юганскнефтегаз» машиністом насосних установок 5-го розряду;
- з 25.10.1999 - звільнений за пунктом 1 статті 33 КЗОТ РСР (скорочення штату);
- з 13.01.2000 - прийнятий на роботу у ВАТ "Роснефть-Пурнефтегаз" стропальником 4-го розряду у трубний цех центрального управління виробничого обслуговування за вахтово-експедиційним методом роботи;
- з 01.04.2005 - переведений стропальником 4-го розряду ділянки по ремонту насосних штанг трубного цеху;
- з 30.06.2006 - звільнений в порядку переведення у ТзОВ "РН-Пурнефтегаз";
- з 01.07.2006 - прийнятий в порядку переведення у ТЗОВ "РН-Пурнефтегаз" стропальником 4-го розряду ділянки по ремонту насосних штанг трубного цеху;
- з 01.11.2006 - переведений стропальником 4-го розряду ділянки по ремонту насосно-компресорних труб трубного цеху;
- з 31.12.2007 - звільнений в порядку переведення у ТОВ "ІНГ-Нафтепромсервис";
- з 01.01.2008 - прийнятий в порядку переведення у ТзОВ "ПНГ-Нафтепромсервис" стропальником 4-го розряду ділянки по ремонту насосно-компресорних труд трубного цеху, вахтовим методом роботи;
- з 01.04.2008 - переведений стропальником 4-го розряду в цех по ремонту насосно-компресорних труд виробництва по ремонту насосно-глибинного обладнання, вахтовим методом роботи;
- з 28.12.2010 - звільнений за власним бажанням.
При цьому, вказаний документ містить записи про всю трудову діяльність позивача, скріплені печатками роботодавців, у хронологічному порядку з посиланням на первинні документи.
Окрім цього, позивачем надано архівну довідку від 28.11.2023 за № С-338/01-15, зі змісту якої, судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду майстра по будівництву Надвірнянської районної міжколгоспної будівельної дільниці з 12 листопада 1970 року (наказ від 12.11.1979 за № 140/к) та з 29 квітня 1981 року звільнений з роботи по статті 38 КЗпП УРСР за власним бажанням (наказ від 29.04.1981 № 34/к) (а.с.18).
Водночас, щодо відсутності на першій сторінці трудової книжки від 01.09.1970 відмітки про видану вкладку, суд зазначає наступне.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців».
Так, у пункті 18 вказаного документу передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні положення передбачені пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301, яка є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, в наслідок чого не може впливати на його особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, на яких покладено обов'язок ведення та обліку трудових книжок працівників та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказана правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа № 677/277/17), від 17.07.2018 (справа № 220/989/17), від 19.12.2019 (справа № 307/541/17), від 30.09.2021 (справа № 300/860/17).
Суд виходить з того, що хоча вимога про надання саме трудової книжки і закріплена у чинному законодавстві, однак, аналізуючи надані до матеріалів справи документи пенсійний орган, перш за все, мав би проаналізувати їх зміст, а не лише суто форму.
У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд звертає увагу, що відомості про трудову діяльність позивача, у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.11.1982 заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 162 від 20.06.1974.
Зважаючи на те, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а у позивача відсутній обов'язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї, суд дійшов висновку, що наданий позивачу вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.11.1982 мав би бути розглянутий пенсійним органом в підтвердження чи спростування обставин для зарахування до страхового стажу періоду його роботи.
Однак, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок стажу, відповідно до Форми РС-право за пенсійною справою № 091630017714 судом встановлена інформація щодо одночасної роботи в одному періоді в двох підприємствах, зокрема, до 28.11.1979 позивач працював в Надвірнянському ОРТП на посаді майстра-будівельника, що підтверджується записом в трудовій книжці від 01.09.1970, водночас, з 12.11.1979 (в сукупності 16 днів) одночасно працював в Надвірнянській міжгосподарській будівельній організації на посаді майстра-будівельника, що підтверджується записом у вкладці до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.11.1982.
Суд наголошує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області зараховано всі періоди роботи позивача відповідно до трудової книжки від 01.09.1970.
Таким чином, позовні вимоги в частині оскаржуваного періоду відповідно до вкладки в трудову книжку серії НОМЕР_1 від 12.11.1982, а саме період роботи з 12.11.1979 по 29.04.1981 у Надвірнянській міжгосподарській будівельній організації, необхідно задовольнити частково, шляхом зобов'язання відповідача зарахувати згідно записів вкладки в трудову книжку серії НОМЕР_1 від 12.11.1982 до загального страхового стажу період роботи з 29.11.1979 по 29.04.1981 у Надвірнянській міжгосподарській будівельній організації.
Окрім цього, у рішенні про відмову у призначенні пенсії відповідач звернув увагу та вказав, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31 грудня 1991 року у зв'язку з припиненням з 01 січня 2023 року росією в односторонньому порядку участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Проте, суд критично оцінює такий коментар відповідача, викладений в оспорюваному рішенні від 08.11.2023, з огляду на таке.
ОСОБА_1 в певні спірні періоди працював на підприємствах, які знаходяться на території російської федерації, внаслідок чого питання щодо можливості зарахування таких періодів роботи до пільгового стажу необхідно розглядати відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода).
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії.
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (надалі Постанова № 1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території росії.
Враховуючи наведене, суд дійшов до переконання, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на території російської федерації: з 05.05.1981 по 17.12.1991 на Мамонтовській базі будівельно-технічного обслуговування і комплектації обладнання, з 19.12.1991 по 25.10.1999 у ВАТ "Юганскнефтегаз", з 13.01.2000 по 30.06.2006 у BAT "Роснефть-Пурнефтегаз", з 01.07.2006 по 31.12.2007 у ТзОВ "РН-Пурнефтегаз", з 01.01.2008 по 28.12.2010 у ТзОВ "ПНГ-Нафтепромсервис".
Що стосується позовної вимоги про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Враховуючи вищевказані висновки суду щодо необхідності зарахування до загального страхового стажу позивача періоди його роботи згідно вкладки в трудову книжку НОМЕР_1 від 12.11.1982, внаслідок чого, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області слід повторно розглянути заяву позивача від 06.11.2023 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до загального страхового стажу періоди роботи.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 17.01.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.11.2023 № 091630017714.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи згідно вкладки в трудову книжку НОМЕР_1 від 12.11.1982, а саме з 29.11.1979 по 29.04.1981 у Надвірнянській міжгосподарській будівельній організації, з 05.05.1981 по 17.12.1991 на Мамонтовській базі будівельно-технічного обслуговування і комплектації обладнання, з 19.12.1991 по 25.10.1999 у ВАТ "Юганскнефтегаз", з 13.01.2000 по 30.06.2006 у BAT "Роснефть-Пурнефтегаз", з 01.07.2006 по 31.12.2007 у ТзОВ "РН-Пурнефтегаз", з 01.01.2008 по 28.12.2010 у ТзОВ "ПНГ-Нафтепромсервис".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком від 06.11.2023, із врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.