12 квітня 2024 року Справа № 280/863/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, буд. 27/34, код ЄДРПОУ 03193258)
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
26.01.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасування рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене листом від 21.09.2023 року за № 1018;
зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою що була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку 03.08.2023 року з м. Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась із заявою до відповідача про виплату їй допомоги при народженні дитини, однак відповідачем відмовлено у зв'язку з тим, що заява та додані до неї документи надійшли засобами поштового зв'язку з м. Києва, копії документів про народження дитини, належним чином не завірені та протягом місяця не подані.
Зазначає, що на момент звернення до відповідача із заявою про отримання спірної допомоги вона разом з чоловіком та народженою малолітньою дитиною перебувала на території держави Канада, а тому з допомогою знайомих, що мешкали в м. Києві надіслала дану заяву до органу соціального захисту населення. На переконання позивача, Порядок № 1751 не містить чіткого алгоритму надсилання документів для отримання допомоги при народженні дитини з території іншої країни, відтак спосіб направлення заяви, обраний позивачем не може слугувати підставою для відмови у виплаті такої допомоги. Позивач просить позов задовольнити.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив. Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав через електронний кабінет 15.02.2024 о 18 год.54 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 31.01.2024 вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
У громадян України, - подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , під час перебування на території держави Канада, народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після народження дитини, його мати, - ОСОБА_1 , звернулася з відповідною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області щодо призначення допомоги при народженні дитини.
Відповідач листом від 21.09.2023 року № 1018 повідомив позивачу, що згідно п. 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2001 року № 1759 (далі - Порядок), жінки, які мають задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. У період дії воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає до органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини.
Згідно п. 44 Порядку у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.
Враховуючи вищевикладені норми Порядку та у зв'язку з тим, що заява та додані до неї документи надійшли засобами поштового зв'язку з м. Києва, копії документів про народження дитини, належним чином не завірені та протягом місяця не подані Вам відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У статті 3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811 -XII).
Цей Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-ХІІ одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.
Статтею 10 Закону №2811-XII встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону № 2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Даний перелік документів є вичерпним.
Допомога батькам при народженні дитини призначається без подання документів, передбачених частинами першою та другою цієї статті, якщо відомості, необхідні для її призначення, надійшли у порядку міжвідомчої електронної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини.
Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Аналогічні положення викладені п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від №1751 від 27.12.2001, відповідно до яких допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Отже, вказаними нормами передбачені певні обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення допомоги при народженні дитини.
У даній справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народженні дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.
Суд зазначає, що пунктом 11 Порядку №1751 визначено, що у період дії воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає до органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини.
Позивач зазначає, що на момент звернення до відповідача із заявою про отримання спірної допомоги вона перебувала разом з малолітньою дитиною на території Канади, а тому з допомогою знайомих, які мешкали в м. Києві, надіслала дану заяву до органу соціального захисту населення.
На переконання суду, Порядок № 1751 не містить чіткого алгоритму надсилання документів для отримання допомоги при народженні дитини з території іншої країни, відтак спосіб направлення заяви, обраний позивачем не може слугувати підставою для відмови у виплаті такої допомоги.
Як свідчать матеріали справи син позивачки ОСОБА_2 , який зареєстрований громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ум. Едмонтом (канада), а за призначенням допомоги при народженні дитини позивачка звернулась до відповідача засобами поштового зв'язку 03.08.2023.
Тобто, в межах встановленого законодавством строку 12 календарних місяців з дати народження дитини для звернення за допомогою при її народженні.
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як відзначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-a (K/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не й батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини (п. 34, 35).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 29 серпня 2018 року у справі №591/1474/17 (№K/9901/38353/18), від 02 жовтня 2018 року у справі №495/3711/17.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач та її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).
Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та встановлених фактичних обставин, позивач має право на призначення допомоги при народженні дитини.
Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови, що позивач звернулась до відповідача з заявою в межах визначеного законом строку, не можна визнати обґрунтованою.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
З метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють права дитини, суд вважає, що достатнім та належним захистом прав позивача буде визнати протиправними дії Управління у відмові позичу в призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити соціальну допомогу при народженні дитини.
Відтак, виходячи з повноважень суду при вирішенні справи, встановлених ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до заяви від 03.08.2023.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та надавши оцінку доводам позивача в обґрунтування заявлених вимог, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, буд. 27/34, код ЄДРПОУ 03193258) - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті допомоги при народженні дитині згідно заяви від 03.08.2023.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до заяви від 03.08.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, буд. 27/34, код ЄДРПОУ 03193258).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 12.04.2024.
Суддя О.В. Конишева