11 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/999/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Павловій О.В.
за участю:
позивача: представник - Дудурич І.В.,
відповідача 1: представник - Білинець В.О.,
відповідача 2: представник - Білинець В.О.,
3-я особа: представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державного виконавця Білинця В'ячеслава Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Західного міжрегіонального управління юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державного виконавця Білинця В.О., в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.11.2023 року державного виконавця Білинець В.О. у виконавчому провадженні ВП 73124873.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області перебував виконавчий лист №260/1797/23, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом, стягувачем в якому є ОСОБА_1 . В такому боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов'язано повторно розглянути подану позивачем заяву про поновлення виплати пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Однак 08 листопада 2023 року державний виконавець ОСОБА_2 закінчив таке виконавче провадження з мотивів фактичного виконання рішення суду. Вказане рішення відповідача вважає протиправним, оскільки боржник був зобов'язаний не тільки розглянути подану ОСОБА_1 заяву, але й прийняти рішення з урахуванням висновків суду, що в даному випадку зроблено не було.
14 березня 2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №73124873/5-1659 від 14.03.2024, в якому проти задоволення позову заперечує. Так, зазначає, що нормами ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави закінчення виконавчого провадження, серед яких у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. З огляду на що вважає, що державний виконавець діяв у встановлений законом спосіб.
3-я особа своїх пояснень по суті спору не надала.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з наведених в позовній заяві мотивів та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідачів в засіданні суду 11 квітня 2024 року проти задоволення позову заперечив, аргументуючи обставинами, наведеними в поданому до суду відзиві.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ примусового виконання рішень) перебував виконавчий лист №260/1797/23/2023 від 19.09.2023, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) від 07.11.2022 про поновлення виплати пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Так, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Білинця В.О. від 24.10.2023 ВП №73124873 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа та зобов'язано боржника виконати таке рішення суду протягом 10 робочих днів.
06 листопада 2023 року ГУ ПФУ в Закарпатській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень листа, в якому повідомило про добровільне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1797/23 у зв'язку з чим просило закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
До такого листа ГУ ПФУ в Закарпатській області долучило копію рішення №39 від 20.09.2023 про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років.
За результатами розгляду листа ГУ ПФУ в Закарпатській області державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Білинець В.О. дійшов висновку про фактичне повне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1797/23 від 24.05.2023, з огляду на що постановою від 08.11.2023 закінчив виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження без належного його виконання протиправним, з метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, Конституцією України проголошено принцип обов'язковості судового рішення, що є однією із складових принципу правової визначеності.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р.).
Ч.ч. 2, 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Зазначений принцип закріплений також в українському законодавстві про виконавче провадження. Так, зокрема, одними з основних засад виконавчого провадження, визначеними Законом, є обов'язковість виконання рішень та розумність строків виконавчого провадження (ч. 1 ст. 2 Закону).
Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов'язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Ч. 4 ст. 19 Закону передбачає обов'язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм, суд зазначає, що будь-яке рішення суду, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню, яке повинно бути забезпечене органами Державної виконавчої служби України.
При цьому виконання судового рішення має відбуватись у порядку та спосіб, встановлені відповідним виконавчим документом. Лише дотримання такої чіткої процедури і свідчитиме про повне та фактичне виконання рішення суду.
Нормами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 №260/1797/23 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Закарпатській області задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2022 про поновлення виплати пенсії. Зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2022 про поновлення виплати пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Тобто таким рішенням суду боржника зобов'язано вчинити конкретні дії, а саме: розглянути заяву ОСОБА_1 , за результатами чого прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Приймаючи таке рішення, суд дійшов висновку, що необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території. А оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, то він до таких не належить.
При цьому рішенням суду зазначено, що позивач як громадянин України має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України. Маючи статус внутрішньо переміщеної особи, позивач має право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання.
Разом з тим, конституційне право позивача на вже призначену пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження його пенсійної справи, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті пенсії.
В свою чергу ГУ ПФУ в Закарпатській області, розглядаючи повторно на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 №260/1797/23 заяву ОСОБА_1 , прийняв рішення про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для визначення умов поновлення пенсійної виплати особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Отже, прийняте ГУ ПФУ в Закарпатській області рішення прямо суперечить висновкам Закарпатського окружного адміністративного суду, наведеним в рішенні від 24.05.2023 №260/1797/23, а тому таке не може вважатися доказом його повного виконання.
Нормами ч. 1 ст. 18 Закону встановлений обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Проте в спірних правовідносинах державний виконавець ОСОБА_2 такий обов'язок не виконав, натомість поверхнево підійшов до вирішення питання повноти виконання ГУ ПФУ в Закарпатській області виконавчого документа, що перебував на його примусовому виконанні, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В спірних правовідносинах відповідач, всупереч своєму процесуальному обов'язку, не довів правомірність свого рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем передчасно, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому суд відхиляє посилання державного виконавця на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки жодних належних та допустимих доказів ознайомлення позивача зі змістом оскарженої постанови раніше заявленої дати матеріали справи не містять.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: пл. Шандора Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88004), державного виконавця Білинця В'ячеслава Олександровича (місцезнаходження: пл. Шандора Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88004), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.11.2023 року державного виконавця Білинець В.О. у виконавчому провадженні ВП 73124873.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяР.О. Ващилін