12 квітня 2024 року Справа № 160/5463/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Криворізька виправна колонія(№80)" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» з вимогами:
- визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати мені в день звільнення додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць;
- зобов'язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату мені додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року, із розрахунку 30000 грн. на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати мені в день звільнення додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 17.10.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць відповідно відпрацьованого часу;
- зобов'язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату мені додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 17.10.2022 року, із розрахунку 30000 грн. на місяць відповідно відпрацьованого часу;
- визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати мені в день звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21637, 56 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року;
- зобов'язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити нарахування та виплату мені грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21637,56 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 13.06.1997 по 30.06.2023 року він проходив службу в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)», остання посада - черговий помічник начальника установи, має спеціальне звання - підполковник внутрішньої служби. Вважає, що відповідачем не в повному обсязі нарахована та не в повному обсязі виплачена йому додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» від 28.02.2022 року, а також не нарахована та не виплачена і в день звільнення грошова компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Враховуючи викладене, вважає такі дії відповідача протиправними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 08.04.2024.
26.03.2024 до суду від Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)"надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» було здійснено виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, відповідно табелів обліку робочого часу, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). На виконання вимог Постанови № 168 та враховуючи роз'яснення начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (листи № 3.3-1386/Е від 23.05.2022 та № 3.3-2025/Е від 15.08.2022), начальником ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» було видано наказ № 76/ОС-22 від 26.05.2022 та наказ № 122/ОС-22 від 17.08.2022 та виплачені позивачу наступні суми: згідно наказу № 76/ОС-22 від 26.05.2022 нараховано та виплачено додаткової винагороди за період з 11.03.2022 по 31.03.2022 в розмірі 6210,82 грн.; згідно наказу № 76/ОС-22 від 26.05.2022 нараховано та виплачено додаткової винагороди за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 в розмірі 7667,28 грн.; згідно наказу № 122/ОС-22 від 17.08.2022 нараховано та виплачено додаткової винагороди за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 в розмірі 1500,12 грн.; згідно наказу № 122/ОС-22 від 17.08.2022 нараховано та виплачено додаткової винагороди за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в розмірі 9195,24 грн. Відповідач вказує, що у позивачу грошова компенсація за належні до отримання предмети речового майна особистого користування могла бути нарахована не раніше дати звільнення 30.06.2023 року за наявності в установі таких підстав: наказ про звільнення, заява про виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування та довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7. Таким чином, грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року, не могла бути виплачена саме в день звільнення жодним чином, оскільки її виплата потребує дотримання визначеної процедури. Також відповідач зауважує, що станом на момент розгляду справи документи на оплату заборгованості з грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна передані до управління державної казначейської служби України в м. Кривий Ріг. Щойно платіж буде здійснено, до суду будуть надані підтверджуючи документи.
Також 26.03.2024 до суду від Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі №160/5463/24.
05.04.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім підтримана позиція заявлена ним у власній позовній заяві з посиланням на аналогічні аргументи та доводи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі №160/5463/24.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.06.1997 по 30.06.2023 року проходив службу в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)», остання посада - черговий помічник начальника установи, має спеціальне звання - підполковник внутрішньої служби.
Згідно повідомлення при звільненні №Ю9/ОС-23 від 29 червня 2023 року позивачу нараховано 35824, 21 грн., з них: оклад - 5500, 00 грн., звання - 1410, 00 грн., вислуга років - 3455, 00 грн. (50%), особливі умови - 3109, 50 грн. (30%), компенсація 5464, 71 грн. (100%), премія за травень 2023 року 150% - 8250, 00 грн., премія за червень 2023 року 150% - 8250, 00 грн., премія за службу в нічний період за травень - 330, 00 грн., премія за службу в нічний період за червень - 55, 00 грн., утримано 27726, 83 грн., з них: виплати - 21503, 13 рн., податок на прибуток - 5464, 71 грн., військовий збір - 455, 39 грн., профспілковий внесок - 303, 60 грн. Всього отримано - 8097, 38 грн.
10.07.2023 позивач отримав від відповідача довідку №6 від 09.07.2023 року про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Згідно довідки компенсація становить 21637,56 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 були здійснені виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, відповідно табелів обліку робочого часу, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).
Відповідно до витягу з наказу ДУ "Криворізька виправна колонія (№80)" №76/ОС-22 від 26.05.2022 року "Про виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу у травні місяці 2022 року" наказано за час несення служби в період з 11 березня по 25 квітня 2022 року особам рядового і начальницького складу ДУ "Криворізька виправна колонія (№80)" здійснити виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі, який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, відповідно табелів обліку робочого часу, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) та згідно з додатком до наказу.
Відповідно до витягу з наказу ДУ "Криворізька виправна колонія (№80)" №122/ОС-22 від 17.08.2022 року "Про виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу у серпні місяці 2022 року" наказано здійснити виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі, який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби в період з 26 квітня по 31 травні 2022 року особам рядового і начальницького складу ДУ "Криворізька виправна колонія (№80)" відповідно табелів обліку робочого часу та додатку до наказу.
Таким чином, на виконання вимог постанови №168 та враховуючи роз'яснення начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (листи №3.3-1386/Е від 23.05.2022 та №3.3-2025/Е від 15.08.2022), начальником ДУ “Криворізька виправна колонія (№80)” було видано наказ №76/ОС-22 від 26.05.2022 та наказ №122/ОС-22 від 17.08.2022 року, ОСОБА_1 були виплачені наступні суми:
- згідно наказу №76/ОС-22 від 26.05.2022 нараховано та виплачено додатково
винагороди за період з 11.03.2022 по 25.04.2022 в розмірі 13878,1 грн.
- згідно наказу №122/ОС-22 від 17.08.2022 нараховано та виплачено додаткової винагороди за період з 26.04.2022 по 31.05.2022 в розмірі 10695,36 грн.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 в період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року та з 19.07.2022 року по 17.10.2022 року, а також не нараховання та не виплату в день звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 21637,56 грн. у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24.02.2022 року Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 року строком на 30 діб.
14.03.2022 року Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №133/2022 воєнний стан на території України продовжено з 26.03.2022 року строком на 30 діб.
18.04.2022 року Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №259/2022 воєнний стан на території України продовжено з 25.04.2022 року строком на 30 діб.
17.05.2022 року Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №341/2022 воєнний стан на території України продовжено з 25.05.2022 року строком на 90 діб.
12.08.2022 року Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №573/2022 воєнний стан на території України продовжено з 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 року “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "є-Підтримка" затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми є-Підтримка.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №213-р від 11.03.2022 року внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 року та доповнено його позицією “Дніпропетровська область”.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію”, Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
У подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року №400, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до постанови КМУ №217 від 07.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, виключивши в абзаці першому слова “(крім військовослужбовців строкової служби)”.
Згідно з пункту 2 постанови КМУ № 217 від 07.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з постановою КМУ № 350 від 22.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, доповнено абзац перший після слів “та поліцейським” словами “а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ №350 від 22.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до постанови КМУ №754 від 01.07.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” в абзаці першому слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “є-Підтримка” замінено словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”:
після слова “щомісячно” доповнено словами “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)”.
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ №754 від 01.07.2022 року ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
Відповідно до постанови КМУ №793 від 07.07.2022 року внесені наступні зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”:
“У пункті 1:
1) в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно” замінити словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”.
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Водночас, відповідно до положень статті 52 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Постанова КМУ № 754 від 01.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур'єр від 08.07.2022 року №149, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 08.07.2022 року.
Тобто, винагорода передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць з дня набрання чинності постановою КМУ № 754 від 01.07.2022 року.
Крім того, постанова КМУ №793 від 07.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур'єр від 19.07.2022 року №156, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 19.07.2022 року.
Тобто, винагорода передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року для осіб визначених у цьому пункті виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць з дня набрання чинності постановою КМУ №793 від 07.07.2022 року.
Щодо зазначення в пункті 2 постанови №754 про необхідність застосування її положень з 1 червня 2022 року та в пункті 2 постанови № 793, про необхідність застосування її положень з 24 лютого 2022 року.
Частиною 1 статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд зазначає, що постанови КМУ №754 та №793 були офіційно опубліковані 08.07.2022 року та 19.07.2022 року, відповідно, тобто безпосередньо в день набрання ними чинності, а отже зміст цих постанов не був проголошений наперед (з 01.06.2022 року та з 01.02.2022 року, відповідно), а самі постанови КМУ №754 та №793 не могли вважатись такими, що відповідають критерію передбачуваності на час виникнення у відповідача обов'язку виплачувати позивачеві додаткову винагороду з 11.03.2022 року, яка в свою чергу є складовою грошового забезпечення та повинна виплачуватися за кожен місяць проходження служби.
На підставі зазначеного суд робить висновок про визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди у належному розмірі.
За змістом Доповіді “Верховенство права”, схваленої Європейською комісією “За демократію через право” (Венеційська комісія) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), одним із складових елементів принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, згідно з яким держава зобов'язана дотримуватись законів, які запровадила і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44). Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія юридичних норм також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві, позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки, але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси особи (пункт 46). На додачу до цього, парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб. Юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов'язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття “законних очікувань”) (пункти 47-48).
Частиною 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Ольссон проти Швеції №1” (Olsson v. Sweden №1) від 24.03.1988 (заява №10465/83), норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки (п. 61).
За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб надати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення у справі "С.G. та інші проти Болгарії" (С.G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008, п. 39, у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013, п. 170).
Окрім того, Європейський Суд з прав людини у п. 65 свого рішення у справі “Вєренцов проти України” від 11.04.2013 зауважив, що у зв'язку із тим, що багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, їх тлумачення й застосування є питанням практики (див., mutatis mutandis, вищенаведені рішення у справах "Газета "The Sunday Times" проти Сполученого Королівства (№1)" (The Sunday Times v. United Kingdom (no. 1)), n. 49, та "Коккінакіс проти Греції" (Kokkinakis v. Greece), п. 40). Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (див., mutatis mutandis, вищенаведене рішення у справі “Кантоні проти Франції” (Cantoni v. France)).
Слід наголосити, що у цій адміністративній справі позивач ставить питання щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року у розмірах та порядку згідно з відповідною її редакцією на період виникнення спірних відносин, а не згідно з редакціями постанов КМУ №754 та №793, якими було внесено зміни у постанову КМУ №168 у липні 2022 року, проте визначено про необхідність їх застосування з 01.06.2022 року та з 24.02.2022 року відповідно.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі.
Зокрема, у рішенні від 13.05.1997 №1-зп Конституційний Суд України зауважив, що норма статті 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України вказав на те, що принцип закріплений у статті 58 Конституції України треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Крім того, у рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві додаткової винагороди в розмірі, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року, із розрахунку 30000 грн. на місяць, за період з 19.07.2022 року по 17.10.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць відповідно відпрацьованого часу, з урахуванням фактично виплачених сум.
Суд при прийнятті рішення по справі враховував правові позиції Третього апеляційного адміністративного суду, викладені в постановах: від 02 лютого 2023 року в справі №160/12514/22, від 22 листопада 2023 року в справі №160/10058/22.
Щодо позовних вимог визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати позивачу в день звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21637, 56 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року та здійснити нарахування та виплату цієї грошової компенсації, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 27 постанови Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" №6 від 09.07.2023 року про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, позивачу було нарахована компенсація, яка становить 21637,56 грн., а тому відповідачем були вчинені дії щодо нарахування на день звільнення позивача грошової компенсації, у зв'яжу з чим вимога стосовно протиправності дії не підлягає задоволенню.
Проте, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, на час розгляду справи, компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21637, 56 грн. залишається не виплаченою, а тому належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язання Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21637,56 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A.303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.3507736964.1 від 04.03.2024 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» (вул. Шиферна, буд. 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50041; ІК в ЄДРПОУ 08562915) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в день звільнення додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць.
Зобов'язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року, із розрахунку 30000 грн. на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум.
Визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в день звільнення додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 17.10.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць відповідно відпрацьованого часу.
Зобов'язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 17.10.2022 року, із розрахунку 30000 грн. на місяць відповідно відпрацьованого часу.
Визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21637,56 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року.
Зобов'язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21637,56 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) з Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» (вул. Шиферна, буд. 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50041; ІК в ЄДРПОУ 08562915) за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати з оплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 12 квітня 2024 року.
Суддя Е.О. Юрков