12 квітня 2024 рокуСправа №160/997/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Л.К" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
09.01.2024 року за допомогою системи "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “К.Л.К” (далі - позивач, ТОВ “К.Л.К”) до Львівської митниці (далі - відповідач, митниця), в якому позивач просить суд (справа №160/997/24):
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №№UA209000/2023/100766/2 від 12.12.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/003107 від 12.12.2023 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100774/2 від 18.12.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/003165 від 18.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що підприємством з метою митного оформлення товарів подало до митного органу декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене товариство вважає, що оскаржувані ними рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 року заяву про самовідвід головуючого судді Сидоренко Д.В. задоволено.
Відведено суддю Сидоренко Д.В. за його заявою від участі у розгляді справи №160/997/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю К.Л.К до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Передано адміністративну справу №160/997/24 для проведення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для визначення іншого судді для розгляду цієї справи відповідно до статті 31 КАС України.
Питання щодо відкриття провадження по справі судом вирішено не було.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 року справу розподілено судді Неклеса О.М.
Ухвалою суду від 29.01.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 12.02.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
27.02.2024 року відповідачем надано до суду відзив, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка сплачена та підлягала сплаті за ці товари, водночас декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані контролюючим органом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «К.Л.К.» (Покупець) та Jungang-Ro, 203 Beon-Gil, Gwangju-Si, Gyeonggdi-Do, Корея (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 01.VTX.2022 від 26.10.2022 року (далі - контракт) відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язається передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості та в асортименті згідно з підписаними сторонами специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Ціна товару встановлюється в доларах США і зазначається в специфікації і експортному рахунку (інвойсі) на кожну поставку (пункт 2.1 контракту).
Вартість упаковки з нанесенням маркування Покупця включена в ціну. Упаковка, що поставлена разом з товарами є безповоротною (пункт 2.2 контракту).
Пунктом 2.3. Контракту передбачено, що загальна сума контракту становить 1 000 000,00 (один мільйона) доларів США.
Відповідно до пункту 3.1. Контракту, поставка товарів здійснюється морським шляхом і окремими партіями. Окремою партією товару є кількість і асортимент товару, зазначений в черговій Специфікації до цього контракту. Умови поставки зазначаються у відповідній Специфікації до цього контракту для кожної наступної партії товару.
Пунктом 3.2. Контракту сторони домовились, що Продавець продає Товар за цим контрактом на умовах FOB Busan, Республіка Корея (згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010), або CIF Одеса (порт) Україна, CIF південний (порт), CIF Чорноморськ (порт), Польща, CIF (порт) Румунія, CIF (порт) Болгарія (згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010), що узгоджується сторонами і зазначається у відповідній специфікації на поставку.
Між сторонами контракту, на виконання умов контракту, було підписано Специфікацію №5 від 08.09.2023 року, відповідно до якого погоджено поставку товару, а саме: «Polyester Staple Fiber Solid Semi-virgin Grade SD RW, 3D x 64шш,/Поліефірне штампельне волокно тверде напівпервинне біле 3D x 64мм, Polyester Staple Fiber Solid Semi-virgin Grade SD RW, 6D x 64шш,/Поліефірне штампельне волокно тверде напівпервинне біле 6D x 64мм, Polyester Staple Fiber Solid Semi-virgin Grade Black, 6D x 64шш,/Поліефірне штампельне волокно тверде напівпервинне чорне 6D x 64мм» - на загальну кількість 93 600 кг, на загальну суму 87 894,00 доларів США, товар поставляється на умовах: FOB Busan, Корея (ІНКОТЕРМС 2010).
Також, вказаною специфікацією передбачені умови розрахунків, а саме: 100% попередня оплата.
Продавцем на виконання вимог контракту № 01.VTX.2022 від 26.10.2022 року було складено інвойс №KL-005-230908 від 08.09.2023 року на загальну суму 87 984,00 доларів США.
Покупець на виконання умов, передбачених інвойсом № KL-005-230908 від 08.09.2023 року здійснив 100% передплати, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з рахунку позивача у АТ «ПроКредит Банк».
Відповідно до коносаменту № GLNKTNL23090279 від 28.09.2023 року місцем навантаження товару визначено порт навантаження (Port of Loading): Busan port, Korea; місце розвантаження товару пункт призначення (Port of Discharge) визначено: GDANSK PORT, POLAND.
На підставі контракту №01.VTX.2022 від 26.10.2022 року, специфікації №5 від 08.09.2023 року та інвойсу № KL-005-230908 від 08.09.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «К.Л.К.» було ввезено на митну територію України придбаний товар на загальну суму 87 984,00 доларів США.
11.12.2023 року Позивачем (в особі декларанта - Приватного підприємства "ІНДЕВЕР") до митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №23UA209230129075U7. Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту), яка була вказана у специфікації часткової поставки №1 від 22.09.2023 року в розмірі 22 464,00 доларів США відповідно. Відповідно до гр. 32 товар № 1 - Волокна штапельні синтетичні з поліефірного волокна, не піддані кардо- чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом для прядіння: Волокно поліефірне штапельне, тверде, напівпервинне. Загально цивільного не військового призначення Виробник: V-ТЕХ CO., LTD Торгівельна марка V-ТЕХ.
Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.
Так, у митній декларації, поданій декларантом, було зазначено загальну суму за рахунком відповідно до інвойсу 22 464,00 доларів США (графа 22).
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу були надані документи: б/н 22.09.23 - Packing List, KL-005-230908 08/09/23 - Proforma Invoice, VT-KL-230922 22/09/23 - Commercial Invoice, GLNKTNL23090279 28/09/23 - Bill of Lading, 2462-1 30/11/23 - CMR, K021-23-068777727/09/23 - Сертифікат походження, VT-KL-230922 22/09/23 - Commercial Invoice (повторно), 23UA209230129075U7.001 11/12/23 - первинна декларація (відмовлена), Банківська виписка з валютного рахунку б/н від 12.09.23, Банківська виписка з валютного рахунку б/н 03.10.23, Виписки з бухгалтерської документації б/н від 11.12.23, Заявка №11.1 20/09/23 - Заявка морський фрахт, Заявка про купівлю валюти №69 від 12.09.23, Заявка про купівлю валюти №73 від 03.10.23, Комерційна пропозиція 08/09/23, Спец часткової поставки№1 22/09/23, SWIFT 12/09/23, SWIFT 03/10/23, рахунок автоперевезення, 28 07/12/23 - рахунок автоперевезення, TG011223016 від 01/12/23 - рахунок міжнародного перевезення, 12462.1 від 01/12/23 - довідка міжнародне перевезення, довідка автоперевезення 6 від 07/12/23, прайс-лист б/н від 23.08.23, калькуляція Б/н 22/09/23, Специфікація №5 08/09/23Контракт К.Л.К.-V-Tex №01. VTX.2022 26/10/22, 31/12/23, Договір Індевер-К.Л.К. 202022/Ш від 28/04/22, Договір Таніт-К.Л.К. від 09.08.2021/863ОД 09/08/21, Договір автоперевезення Хведун 2911-23 від29/11/23, декл. склад. зберігання -23PL322010D0549915 від 27/11/23, Декларація виробника від 22/09/23, лист виробника від 22/09/23р, Переклад листа виробника №35 від 11/12/23, Сертифікат аналізу б/н 22/09/23, Експортна декларація 67966-23-00034PX від 18/09/23.
На підставі наданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100766/2 від 12.12.2023 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/003107 від 12.12.2023 року.
З рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100766/2 від 12.12.2023 року вбачається, що у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної. Митна вартість оцінюваних товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ) за резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на митних вартостях за МД UА209230/2023/114075 від 26.10.2023р. де вартість такого товару становить 1,96 дол. США за кг (даного виду товару).
Також, як вбачається з картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, причини, за яких митний орган відмовляє у митному оформленні товарів є рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100766/2 від 12.12.2023 року.
Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 129 742,27 грн.
Позивач, скориставшись правом, передбаченим ч. 7 ст. 55 МК України, задекларував зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за МД №23UА209230129360U9 від 12.12.2023.
Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100766/2 від 12.12.2023 року, а також складену картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № иА209230/2023/003107 від 12.12.2023 року протиправними, необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, року 11.12.2023 року Позивачем (в особі декларанта - Приватного підприємства "ІНДЕВЕР") до митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №23UA209230130921U2. Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту), яка була вказана у специфікації часткової поставки №2 від 22.09.2023 року в розмірі 22 464,00 доларів США відповідно. Відповідно до гр. 32 товар № 1 - Волокна штапельні синтетичні з поліефірного волокна, не піддані кардо- чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом для прядіння: Волокно поліефірне штапельне, тверде, напівпервинне. Загальноцивільного не військового призначення Виробник: V-ТЕХ CO., LTD Торгівельна марка V-ТЕХ.
Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.
Так, у митній декларації, поданій декларантом, було зазначено загальну суму за рахунком відповідно до інвойсу 22 464,00 доларів США (графа 22).
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу були надані документи: Packing List б/н 22.09.23, Proforma Invoice KL-005-230908 від 08.09.23, Commercial Invoice VT-KL-230922 від 22.09.23, Bill of Lading GLNKTNL23090279 від 28/09/23, CMR 12462-2 від 04.12.23, Сертифікат походження K021-23-0687777 від 27.09.23, Commercial Invoice (повторно) VT-KL-230922 від 22.09.23, первинна декларація (відмовлена) 23UA209230130921U2.001 від 17.12.23, Банківські виписки від 03.10.23, від 12.09.23, Виписки з бухг. документації, Заявка морський фрахт (заявка №11.2 від 20.09.2023), Заявка про купівлю валюти №69 від 12.09.23, Заявка про купівлю валюти №73 від 03.10.23, Комерційна пропозиція від 08.09.23, Спец, частк. поставки №2 від 22.09.23, Транспортна Заявка №9 від 02.12.23, SWIFT 12.09.23, SWIFT 03.10.23, рахунок автоперевезення 11.12.23, рахунок міжнародне перевезення TG041223012 від 04.12.23, довідка міжнародне перевезення 12462.2 від 04.12.23, довідка автоперевезення б/н від 02.12.23, прайс-лист від 08.09.23, прайс-лист від 31.12.23, калькуляція Б/н від 22.09.23, Специфікація №5 08.09.23, Контракт №01.VГХ.2022, Договір Індевер-К.Л.К. 202022/IH від 28.04.22, Договір Таніт-К.Л.К. 09.08.2021/863ОД від 09.08.21, Заявка авто Мінченко 16/11/22/1/3 від 16.11.2023, Договір Експедитор-Перевізник П/2/12/23/3/1 від 02.12.23, Декларація виробника від 22.09.23, лист виробника від 22.09.23, Переклад листа виробника №35 від 11.12.23, Сертифікат аналізу б/н від 22.09.23, Експортна декларація 67966-23-00034РХ від 18.09.23.
На підставі наданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100774/2 від 18.12.2023 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/003165 від 18.12.2023 року.
З рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100774/2 від 18.12.2023 року вбачається, що у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної. Митна вартість оцінюваних товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ) за резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на митних вартостях за МД UА209230/2023/126320 від 01.12.2023, де вартість такого товару становить 1,96 дол. США за кг (даного виду товару)
Як вбачається з картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, причини, за яких митний орган відмовляє у митному оформленні товарів є рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100774/2 від 18.12.2023 року.
Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 128 835,91 грн.
Позивач, скориставшись правом, передбаченим ч. 7 ст. 55 МК України, задекларував зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за МД №23UА209230131345U8 від 18.12.2023.
Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100774/2 від 18.12.2023 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003165 від 18.12.2023 року протиправними, необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
Незгода ТОВ “К.Л.К.” з прийнятими Львівською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України, надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, послуг не є безумовним або обов'язковим.
Отже, суд зазначає, що на момент митного оформлення товару декларант не був зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 р. у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 р. (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 р., №815/6827/17 від 29.01.2019 р., №804/2256/16 від 12.11.2021 р., №1.380.2019.002016 від 04.11.2021 р., №480/3558/19 від 17.11. 2021 р.
Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Не заперечуючи повноважень митного органу здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
При розгляді справи митницею не обґрунтовано свій сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом у поданих деклараціях.
Наявні матеріали справи свідчать, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Застосувавши резервний метод визначення митної вартості, відповідач не зазначив обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що, в свою чергу, впливає на ціну одиниці товару.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач надав всі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.
Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Поряд з цим, як вже було зазначено вище, відповідно до статті 55 МК України, відповідач має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Суд звертає увагу на те, що ані в запиті про надання додаткових документів, ані в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Разом з тим, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Проте, обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, оскаржуване рішення не містить. В рішенні не надано належних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
Отже, суд дійшов висновку, що доводи митного органу про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 МК України, є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи, передбачені даною статтею, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару, який переміщався через митний кордон України, за основним методом.
Відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.
Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 р. по справі №810/1175/16.
Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, а тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.
Судом також враховано, що в спірних рішеннях митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.
Митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Підсумовуючи наведене суд вважає, що в межах спірних відносин, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Також суд звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу “належного урядування”, зокрема, у справі “Рисовський проти України” (рішення від 20.10.2011 р. заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08.04.2008 р., і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009 р.). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 р., і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), п. 119).
В рішенні “Щокін проти України” від 14.10.2010 р. (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-ІV від 23.03.2006 р., суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини 2 статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” №598 від 24.05.2012 р., рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про протиправність спірних рішень митниці про коригування митної вартості товару та наявність підстав для їх скасування.
Водночас, згідно з частин 1, 2 статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини 6 статті 54, частини 3 статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 р. по справі №815/3142/17.
Стосовно оскаржуваних карток відмови слід зауважити, що ці картки не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме: відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз'яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме: не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також, які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.
Отже, враховуючи те, що прийняття оскаржуваних карток відмови обґрунтовано митним органом як наслідок прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про необхідність визнання протиправними та скасування прийнятих Львівською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003107 від 12.12.2023 року, № UA209230/2023/003165 від 18.12.2023 року.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Водночас, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття спірних рішень.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ “К.Л.К.” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “К.Л.К.” (код ЄДРПОУ 32952695, вул. Панікахи, буд. 2, к. 1, оф. 713, м. Дніпро, 49040) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, вул. Тадеуша Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №№UA209000/2023/100766/2 від 12.12.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/003107 від 12.12.2023 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100774/2 від 18.12.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/003165 від 18.12.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “К.Л.К.” (код ЄДРПОУ 32952695) витрати по сплаті судового збору в розмірі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. 00 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2024 р.
Суддя О.М. Неклеса