12 квітня 2024 рокуСправа №160/3533/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, Павлоградський РЦКтаСП, центр комплектування), в якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 зняти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку призовників як особу, яка вибула на строк більше трьох місяців за межі України, викладену у листі № 1231 від 31.01.2024р.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії, а саме зняти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку призовників як особу, яка вибула на строк більше трьох місяців за межі України відповідно до абзацу третього пункту 1 частини п'ятої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та пункту 53 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 подати звіт про виконання рішення суду;
- встановити строк для подання звіту десять календарних днів, що обчислюється з дати набрання рішенням суду законної сили;
- попередити Відповідача, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу на керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати по справі, а саме: витрати на професійну правничу допомогу (відповідні докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до вимог частини сьомої статті 139 КАС України).
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 як нащадок пізнього репатріанта отримав Повідомлення про включення від 13.12.2021 року, яке надає йому право на в'їзд до Німеччини з подальшим оформленням громадянства. На підставі зазначеного повідомлення, позивач подав документи та отримав Повідомлення щодо прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання до Німеччини № 1201.4.1-21341/1201.4-23 від 08.11.2023 року. 24 січня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про зняття з військового обліку призовників у зв'язку з виїздом за межі України на строк більше ніж 3 місяці за межі України, але отримав відмову. Вказує, що виїзд особи за межі України на постійне проживання є підставою для зняття такої особи із військового обліку із вилученням у неї військово-облікових документів. При цьому, чинне законодавство не містить будь-яких особливостей, виключень і обмежень ведення військового обліку на період дії воєнного стану.
Ухвалою суду від 12.02.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав відзив на позов та зазначив, що в статті 64 Конституції України передбачено встановлення окремих обмежених прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент виникнення спірних правовідносин та розгляду адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента України. За приписами абз.3 п.1 ч.5 ст.37 Закону № 2232-ХІІ з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають призовники, які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач є громадянином України, а також призовником, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . 10 червня 2024 року позивач досягне 27-річного віку та відповідно до ч.2 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ підлягатиме взяттю на військовий облік військовозобов'язаних. Згідно частини 4 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника). В статті 17 Закону України «Про оборону» закріплено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. На думку відповідача, є безпідставними доводи позивача про те, що він має рішення, відповідно до якого, йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання, оскільки відповідачем, в межах повноважень та на підставі вимог закону, не надано дозвіл позивачу на виїзд з місця проживання під час дії правового режиму воєнного стану та під час проведення заходів загальної мобілізації. Той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ, які є спеціальними для цього періоду. Враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, з огляду на агресію російської федерації проти України, спосіб реалізації державою в таких умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначається потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим обмежень та не є свавільним. Крім того, громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер (ч.2 ст.22 Закону № 3543- ХІІ). Отже, позивач може бути залучений до виконання робіт, які мають оборонний характер, а після досягнення 27-річного віку - взятим на облік військовозобов'язаних та призваним на військову службу під час мобілізації. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, з огляду на введення воєнного стану, оскаржувана відмова відповідача у знятті позивача з військового обліку військовозобов'язаних, відповідає нормам чинного законодавства. За таких обставин, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України та з 15.09.2023 року зареєстрований за адресою - АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 як нащадок пізнього репатріанта отримав Повідомлення про включення № TSП6/661314100002-W71 від 13.12.2021р., надалі - «Повідомлення про включення», яке надає йому право на в'їзд до Німеччини з подальшим оформленням громадянства.
На підставі Повідомлення про включення ОСОБА_1 подав документи та отримав Повідомлення щодо прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання до Німеччини № 1201.4.1-21341/1201.4-23 від 08.11.2023р., надалі - «Повідомлення».
Начальник управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області Юрій Булах повідомив ОСОБА_1 про те, що прийнято позитивне рішення щодо оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання до Німеччини для громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також проінформовано про необхідність:
зняття з реєстрації місця проживання в Україні;
надання територіальному органу ДМС паспорта громадянина України і паспорта громадянина України для виїзду за кордон для проставлення в них штампа про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання;
отримання довідки органу державної фіскальної служби про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов'язань з такого податку, яка подається до органів митного контролю під час перетинання митного кордону України та є підставою для проведення митних процедур України.
Також в Повідомленні зазначено, що зняття з реєстрації місця проживання в Україні призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вибувають за межі України на постійне проживання або на строк більше трьох місяців, здійснюється з урахуванням вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року № 1487 та вимог Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2017 року № 206.
Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
11 січня 2024 року ОСОБА_1 подав до органу реєстрації Заяву про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
12 січня 2024 року державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у знятті із зареєстрованого місця проживання (запис на зворотному боці Заяви № 42 від 11.01.2024р.) на підставі пункту 3 статті 18 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 № 1550-ІІІ, надалі - «Закон № 1550-ІІІ» та Указу Президента України від 23.02.2022р.
30 січня 2024 року ОСОБА_1 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_4 цінного листа із заявою про зняття з військового обліку призовника, як особи, яка вибула на строк більше трьох місяців за межі України.
У зазначеній Заяві ОСОБА_1 просив:
зняти його з військового обліку як особу, яка вибула на строк більше трьох місяців за межі України відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 53 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487;
проставити у військово-обліковому документі - Посвідченні про приписку до призовної дільниці К97-52 відповідну відмітку про зняття з військового обліку;
внести відповідні записи до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
31 січня 2024 року ОСОБА_1 отримав в ІНФОРМАЦІЯ_5 лист № 1231 від 31.01.2024р. із відмовою у знятті з військового обліку.
В обґрунтування вказаної позиції відповідачем зазначено, що на даний час процедура зняття з військового обліку військовозобов'язаних для виїзду на постійне місце проживання за кордон під час дії воєнного стану законодавством України не встановлена.
Вважаючи протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 зняти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку призовників як особу, яка вибула на строк більше трьох місяців за межі України, викладену у листі № 1231 від 31.01.2024р., позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Порядок оформлення документів для постійного проживання громадян України за кордоном встановлюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 р. № 3857-ХІІ (далі - Закон № 3857-ХІІ).
Відповідно до абзаців 1, 3 статті 4 Закону № 3857-ХІІ оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2016 р. № 816 затверджено Порядок провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, який визначає процедуру прийому і розгляду заяв про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, прийняття за ними рішень та виконання прийнятих рішень.
Відповідно до п.4 розділу IV вказаного Порядку у разі прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше п'яти робочих днів інформує заявника про прийняте рішення та строк його дії, а також про те, що заявнику необхідно: зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні, надати територіальному органу ДМС паспорт громадянина України і паспорт громадянина України для виїзду за кордон для проставляння в них штампа про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, зразок якого наведено у додатку 6 до цього Порядку, або внесення відповідної інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України у формі картки. У разі наявності в особи, яка виїжджає за кордон на постійне проживання, двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон надаються обидва такі паспорти; отримати довідку органу державної фіскальної служби про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов'язань з такого податку, яка подається до органів митного контролю під час перетинання митного кордону України та є підставою для проведення митних процедур.
Відповідно до п.6 розділу IV даного порядку після подання заявником паспорта громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої органом реєстрації, територіальний орган ДМС проставляє в паспорті громадянина України у формі книжечки (на одній із сторінок з одинадцятої по шістнадцяту) та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон (на одній із сторінок з другої по п'яту) штампи про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, які скріплюються печаткою (після повернення на проживання в Україну вказані штампи анулюються).
У разі наявності в такої особи паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм територіальний орган ДМС вносить інформацію про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання до безконтактного електронного носія. Якщо до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України у формі картки, орган реєстрації не вніс інформацію про зняття з реєстрації місця проживання, територіальний орган ДМС перед внесенням інформації про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання вносить до безконтактного електронного носія зазначену інформацію на підставі довідки про зняття з реєстрації місця проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області прийнято позитивне рішення щодо оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання до Німеччини, термін дії рішення до 03.05.2024, що підтверджується повідомленням щодо прийнятого рішення.
При цьому, як зазначалося вище, в повідомленні зазначено, що зняття з реєстрації місця проживання в Україні призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вибувають за межі України на постійне проживання або на строк більше трьох місяців, здійснюється з урахуванням вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року № 1487 та вимог Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2017 року № 206.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), яким визначено механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів (далі - Порядок № 265).
Відповідно до п.50 Порядку № 265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, в тому числі, на підставі заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником), за формою згідно з додатком 5.
Згідно із п.57 Порядку № 265 у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особа подає, серед іншого:
- військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
- рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, прийняте відповідним територіальним органом ДМС, або рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, прийняте відповідною закордонною дипломатичною установою України, у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи у зв'язку з оформленням їй документів для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном.
При цьому, до статтею17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання (частини третя).
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік громадян України, які постійно проживають за кордоном, не ведеться.
Згідно із частиною четвертою статті 37 Закону №2232-XII у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про Загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022, продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом №2738-IX від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом №2915-IX від 0.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом №2915-IX від 07.05.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 26.06.2023 №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом №3275-IX від 27.07.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.
Законом України № 3429-IX від 08.11.2023 затверджено Указ Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб (тобто до 14 лютого 2024 року).
На момент виникнення спірних правовідносин, звернення до суду та розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином України.
Сторонами не заперечується, що позивач перебуває на військовому обліку в Павлоградському РТЦКтСП.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття з військового обліку, оскільки рішенням УДМС йому надано дозвіл на постійне місце проживання до Німеччини з подальшим отриманням громадянства.
Разом з тим, аналізуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що згідно із пунктом 2 частини п'ятої статті 37 Закону №2232-XII зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України:
2) з військового обліку військовозобов'язаних:
які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Враховуючи наведене, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що надане ГУДМС у Дніпропетровській області рішення, яким йому надано дозвіл на постійне місце проживання, є самостійною підставою для зняття з військового обліку, оскільки відповідачем у межах повноважень та на підставі вимог закону позивачу не надавався дозвіл на зміну місця проживання військовозобов'язаного під час дії правового режиму воєнного стану та під час проведення заходів загальної мобілізації.
Про наявність інших законних підстав для зняття позивача з військового обліку останній не зазначив та, відповідно, не надав належних та допустимих доказів такого.
Суд вважає що, обмеження свободи пересування для військовозобов'язаних осіб, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, пов'язане саме із оголошенням загальної мобілізації у період правового режиму воєнного стану.
Той факт, що Закон № 3857-ХІІ не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, які є спеціальними для цього періоду.
Враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, з огляду на агресію російської федерації проти України, спосіб реалізації державою у таких умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначається потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим обмежень та не є свавільним.
На вказаних висновках наголосив Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та розподілу судових витрат задоволенню не підлягають, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса