12 квітня 2024 рокуСправа №160/1726/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) Меламеда Вадима (далі - представник позивача Меламед В.) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) з позовними вимогами про:
- визнання протиправними дії та бездіяльності Відповідача, стосовно не виплати пенсії Позивачки на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “АКЦЕНТ-БАНК”;
- зобов'язання Відповідача поновити виплату пенсії Позивачці після протиправного припинення виплати пенсії з 12.2022 року та здійснювати виплату пенсії Позивачки, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ “АКЦЕНТ-БАНК” з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в даній справі відповідач незважаючи на наявність трьох чинних судових рішень, якими було встановлено протиправну діяльність відповідача проти позивачки, в чергове продовжує порушувати законодавство в сфері пенсійного забезпечення та протиправно не виплачує пенсію позивачці з грудня 2022 року та відмовляється перераховувати її пенсію на визначений позивачкою особистий банківський рахунок, відкритий в АТ “АКЦЕНТ-БАНК”. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
02.04.2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області не визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що ОСОБА_1 з 02.04.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком, призначеної на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі № 160/12989/21 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Нарахування пенсії проводилось з жовтня 2022 на платіжну відомість підприємства поштового зв'язку № 52210. За звітними даними підприємство поштового зв'язку № 52210 пенсійні кошти ОСОБА_1 не отримані. В листопаді 2022 від Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області отримано інформацію, що ОСОБА_1 07.04.1999 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , строк дії якого до 07.04.2009. Враховуючи вищезазначене, з грудня 2022 виплату пенсії ОСОБА_1 припинено. Також відповідач зазначає, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особистого звернутися до пенсійного органу або подати заяву в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Заява про призначення (перерахунок) пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення/ перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання може подаватись заявником разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) через Вебпортал або засобами Порталу Дія) або засобами Єдиного державного Вебпорталу електронних послуг Пенсійного Фонду України (далі - Портал дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Посилається на те, що з 10.12.2021 скасовано можливість звернення до органу Пенсійного фонду України через представника заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядком № 22-1 передбачено подання заяви про поновлення виплати пенсії лише позивачем особисто до територіального органу Пенсійного фонду України. Іншого способу подання заяви про поновлення виплати пенсії законодавством не визначено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, та перебуває на консульському обліку посольства України в Державі Ізраїль.
02.04.2019 року позивач через уповноваженого представника звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Проте листом від 11.04.2019 року «Про призначення пенсії» у задоволенні заяви їй відмовлено у зв'язку із тим, що у наданих до заяви документах відсутня завірена копія паспорту громадянки України, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач оскаржила її до суду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року у справі №160/8927/19, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.04.2019 (з дати першого звернення за призначенням пенсії), та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло повторно заяву ОСОБА_1 від 02.04.2019 року.
Листом «Щодо виконання рішення суду» за №2481/03.22/29 від 28.12.2019 позивача повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до поданої заяви від 02.04.2019 року з підстав ненадання документів реєстрації місця проживання на території України.
Вищевказане рішення позивач оскаржила до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року у справі №160/1411/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 року у справі №160/1411/20 апеляційну скаргу задоволено частково: зобов'язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.04.2019 (з дати першого звернення за призначенням пенсії), та прийняти вмотивоване рішення.
23.09.2020 року представник позивача звернувся до відповідача з вимогою про виконання судового рішення від 11.08.2020 року у справі №160/1411/20.
Листом від 11.06.2021 року №19194-15595/М-01/8-0400/21 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії з підстав того, що Угода між Україною та Державою Ізраїль про соціальне забезпечення на сьогодні не ратифікована Верховною Радою України. Враховуючи наведене, виплата пенсії під час проживання за кордоном буде здійснюватися у разі прийняття Верховною Радою Закону про ратифікацію за встановленим Угодою порядком. Згідно наданих документів ОСОБА_1 не зареєстрована та фактично не проживає в Україні, тому відсутні підстави у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Вищевказане рішення позивач оскаржила до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 року у справі №160/ 12989/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії позивачу, викладене в листі № 19194-15595/М-01/8-0400/21 від 11.06.2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.04.2019 року, з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення суду від 24.05.2022 у справі № 160/12989/21 з 02.04.2019 року позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом також встановлено та не заперечується учасниками справи, що нарахування пенсії проводилось з жовтня 2022 на платіжну відомість підприємства поштового зв'язку № 52210.
При цьому, з грудня 2022 виплату пенсії ОСОБА_1 припинено.
Позивач відкрила рахунок у АТ “АКЦЕНТ-БАНК” № НОМЕР_1 , реквізити рахунку були передані відповідачу 30.06.2023 року через електронний кабінет Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України.
30.08.2023 року відповідач в своєму листі №35719-27862/М-01/8-0400/23 від 28.07.2023 року, повідомив, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 призначено пенсію з 02.04.2019 року, та зазначив, що нарахування пенсії проводилось з жовтня 2022 року на платіжну відомість підприємства поштового зв'язку №52210, пенсійні кошти не отримані 3 грудня 2022 виплата пенсії ОСОБА_1 припинено, у зв'язку з тим, що начебто сплинув строк дії паспорта Позивачки (що не відповідає дійсності, та буде доведено нижче в п.9 даного позову), та зазначив, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивачці необхідно виключно особисто подати відповідачу заяву про виплату пенсії на її банківський рахунок.
Позивач вважає такі дії та бездіяльність відповідача протиправними та такими, що порушують її права, а тому звернулася до суду з позовною заявою.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (тут і далі - Порядок 22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).
Відповідно до пункту 1.2 Порядку №22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Згідно пункту 4 Порядку №1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Абзацом 2 пункту 6 Порядку №1596 визначено, що для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312) - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 269 та від 20 березня 2022 р. № 332, за виключенням осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ “Ощадбанк”.
Водночас, суд зазначає, що оскільки місцем фактичного проживання позивача є країна Ізраїль, зазначений абзац пункту 6 не розповсюджується на позивача.
Відповідно до пункту 8, пункту 9 Порядку №1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно пункту 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;
- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги.
Судом встановлено, що позивачем відкрито особистий банківський рахунок IBAN № НОМЕР_1 в АТ “АКЦЕНТ-БАНК”.
Відмовляючи перераховувати позивачу пенсію на визначений нею банківський рахунок, відповідач посилається на те, що позивачу необхідно особисто надати відповідну заяву, після чого буде розглянуте питання поновлення та виплати раніше призначеної пенсії.
Суд вважає такі доводи відповідача помилковими з огляду на те, що Порядком №1596 не передбачено такої підстави для відмови у виплаті раніше призначеної пенсії на банківський рахунок, як надання особисто позивачем заяви про виплату пенсії.
При цьому, Порядком 22-1 передбачено можливість подачі заяви саме заявником, тобто, як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Варто зазначити, що жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Тож, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, суд вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.
Суд бере до уваги, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що:
виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України;
держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України (постанови Верховного Суду від 20.01.2022 року у справі №280/4551/21, від 04.07.2022 року у справі №380/22572/21 від 24.07.2023 року у справі №280/6637/22).
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18.
Матеріалами справи підтверджується, що представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано до управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про поновлення пенсії.
При цьому, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника, а тому посилання відповідача на те, що позивач повинен особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії є помилковими.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.07.2019 року у справі № 812/564/18, від 01.10.2019 року у справі №826/3943/16, від 31.10.2019 року у справі №160/7699/18, від 30.01.2020 року у справі №489/5194/16-а, від 05.02.2020 року у справі №501/28/17, від 31.03.2020 року у справі №826/14837/16, від 18.05.2022 року у справі №160/5259/20.
Також, Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 року у справі №280/4551/21 сформовано правовий висновок, згідно якого:
«подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1».
Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24.07.2023 року по справі №280/6637/22).
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається».
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі №280/6637/22.
Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: "...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера".
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок та відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у виплаті пенсії на його особистий банківський рахунок, відкритий у АТ Ощадбанк.
Щодо обраного позивачем способу захисту.
Так, у позовній заяві заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дії та бездіяльності Відповідача, стосовно не виплати пенсії Позивачки на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “АКЦЕНТ-БАНК”.
Водночас, бездіяльність суб'єкта владних повноважень це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
В свою чергу дії це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.
Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
30.08.2023 року відповідач в своєму листі №35719-27862/М-01/8-0400/23 від 28.07.2023 року, повідомив, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 призначено пенсію з 02.04.2019 року, та зазначив, що нарахування пенсії проводилось з жовтня 2022 року на платіжну відомість підприємства поштового зв'язку №52210, пенсійні кошти не отримані 3 грудня 2022 виплата пенсії ОСОБА_1 припинено, у зв'язку з тим, що начебто сплинув строк дії паспорта Позивачки (що не відповідає дійсності, та буде доведено нижче в п.9 даного позову), та зазначив, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивачці необхідно виключно особисто подати відповідачу заяву про виплату пенсії на її банківський рахунок.
Таким чином, позивач фактично не згоден з відмовою у виплаті їй пенсії на визначений нею банківський рахунок тому, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутня бездіяльність з боку пенсійного органу.
З урахуванням викладеного вище позовній вимоги в цій частині слід задовольнити частково та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно не виплати пенсії ОСОБА_1 на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “АКЦЕНТ-БАНК”.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії Позивачці після протиправного припинення виплати пенсії з 12.2022 року та здійснювати виплату пенсії Позивачки, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ “АКЦЕНТ-БАНК” з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 14.09.2020 у справі №560/2120/20 дійшов висновку, що оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Вимога здійснювати виплату пенсії заявлена на майбутнє.
Щодо компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За правилами статті 3 цього Закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно із пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, Закон №2050-ІІІ пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Пункти 1, 2 цього Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли виплачений цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ, статтею 55 Закон № 2262-XII та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17 і від 05.10.2018 у справі №162/787/16-а, від 20.10.2022 року у справі №140/862/19.
Як встановлено судом поновлення виплати пенсії позивачу станом на день звернення до суду з даним позовом не здійснено, а отже відсутня виплата основної суми доходу в розумінні Закону №2050-ІІІ, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасними, а відтак задоволенню не підлягають.
При цьому, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 КАС України).
При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №.30985/96).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).
Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 3, 4 і 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2015 року у справі № 816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 у справі № 2а-204/12, у справі №802/1827/17-а від 18 червня 2020 року).
Відтак, суд при перевірці правомірності вчинених дій відповідача у спірних відносинах, згідно приписів КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.
Таким чином, враховуючи встановлений факт протиправних дій відповідача, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає достатніми підстави для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обов'язку поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 12.2022 року на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ “АКЦЕНТ-БАНК” з урахуванням перерахунку пенсії та виплатити суму недоотриманої пенсії.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно не виплати пенсії ОСОБА_1 на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “АКЦЕНТ-БАНК”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 12.2022 року на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ “АКЦЕНТ-БАНК” з урахуванням перерахунку пенсії та виплатити суму недоотриманої пенсії.
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса