Справа №587/555/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.
Номер провадження 33/816/394/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
05 квітня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Касатської Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді у адміністративного арешту на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки з оплатним вилученням транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді у адміністративного арешту на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки з оплатним вилученням транспортного засобу, який є у його приватній власності за те, що він 03 березня 2023 року о 14 год. 14 хв. в с.В.Сироватка по вул.Макаренка Сумського району керував транспортним засобом ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: підвищена жвавість та рухливість ходи, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив п. п. 2.5 ПДР України і скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки 24 січня 2023 року постановою Сумського районного суду Сумської області був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити йому строк на оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року, скасувати вказану постанову, а провадження у справі про притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
В обґрунтовування пропуску строку, ОСОБА_1 посилається на те, що про призначення справи до розгляду належним чином він повідомлений не був, а про наявність оскаржуваної постанови дізнався 12 грудня 2023 року, коли за місцем його проживання приїхали працівники поліції для приведення до виконання рішення суду від 20 вересня 2023 року в частині адміністративного арешту. При цьому, копія оскаржуваної постанови йому вручена не була і докази на підтвердження її отримання в матеріалах справи відсутні.
З метою отримання копії даного рішення, він звернувся до суду і отримав її лише 21 грудня 2023 року, про що є запис в матеріалах справи.
Вказані причини просить визнати поважними та поновити пропущений ним строк на апеляційне оскарження вищезазначеної постанови.
В обґрунтовування апеляційних вимог, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що 03 березня 2023 року о 14 год. 14 хв. у с. В. Сироватка Сумського району по вул. Макаренка він керував автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , як і відсутні докази перебування його у стані наркотичного сп'яніння та докази його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Апелянт вказує, що у той день він зі своїми знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рухались вказаним вище автомобілем в с. В. Сироватка, за його кермом перебував ОСОБА_3 , їхали вони до магазину «Господар», який розташований на перехресті вул. Краснопільський Шлях та вул. Макаренка. Коли вони приїхали на місце, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля і пішов у магазин, він ( ОСОБА_4 ) вийшов з автомобіля, закурив та став чекати водія біля капоту, двигун автомобіля був вимкнений. В цей час під'їхали патрульні поліцейські, які стали звинувачувати його у тому, що він керував автомобілем у стані наркотичного сп'яніння та стали вимагати від нього проходження огляду. У свою чергу, він пояснив, що автомобілем не керував, за кермом був його знайомий ОСОБА_3 , також зазначав, що у стані наркотичного сп'яніння не перебуває, а тому усі звинувачення та вимоги є безпідставними. При цьому, він попросив поліцейських роз'яснити, що саме він порушив, стоячи біля авто, однак відповіді не отримав. Зважаючи на таке ставлення, він відійшов від поліцейських, щоб уникнути конфлікту, повернувся до них спиною та закурив цигарку. В процесі паління побачив, що поліцейські, сидячи у службовому автомобілі, стали складати відносно нього адміністративний матеріал, при цьому, щоб й надалі не загострювати конфлікт та не отримувати безпідставно складений протокол він повідомив, що готовий поїхати в наркодиспансер, в тому числі, щоб зняти і звинувачення уперебуванні у стані наркотичного сп'яніння, хоча і вважав таку вимогу незаконною, оскільки суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП взагалі не був, так як автомобілем не керував. Однак, на таку свою пропозицію він отримав від поліцейського відповідь, дослівно: «Шановний, я напишу матеріал, приложу відео, оскаржуйте», а на запитання, за що складається протокол, отримав відповідь, що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому, він вдруге сказав поліцейським, що погоджується їхати у лікарню, на що відповіді не отримав, а поліцейські лише закрили службовий автомобіль та продовжили складати протокол.Дані обставини підтверджуються відеозаписом, що був здійснений його товаришем, та записаний на диск, який доданий до апеляційної скарги і цей запис у суді досліджувався, шляхом перегляду на мобільному телефоні, оскільки диск, який був записаний, не відкрився.
При цьому, як вказує апелянт, на відео з камер поліцейських видно, як вищевказаний автомобіль рухається вулицею, а що ним керує саме він, не зафіксовано. Замість того, щоб взяти до уваги його пояснення щодо не керування транспортним засобом, поліцейські одразу звинуватили його у порушеннях та склали два протоколи - за ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є неприпустимим.
Апелянт зауважує, що провадження у справі про притягнення його до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП було закрито, за відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення, при цьому, у цій справі факту керування ним транспортним засобом встановлено не було.
За таких обставин, на думку апелянта, оскільки на підтвердження того, що він був суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, докази у даній справі відсутні, вважати постанову, прийняту відносно нього, законною та обґрунтованої вважати не можна.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, особу, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Касатську Ю.А., на підтримку вимог поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали даної справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Так, положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 1 ст. 277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи, а згідно п. 2 і п. 3 ст. 278 цього Кодексу суддя при підготовці до розгляду справи вирішує, крім іншого, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що розгляд даної справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , і з врахуванням того, що на спростовування доводів останнього, що про наявність оскаржуваної постанови він дізнався 12 грудня 2023 року, а її копію отримав її лише 21 грудня 2023 року, матеріали даного провадження доказів не містять, апеляційний суд вважає, що строк для звернення з апеляційною скаргою на вказане судове рішення ним був пропущений з поважних причин, а тому, підлягає поновленню.
Що стосується доводів апелянта про недоведеність наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, то апеляційний суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч.1 ст.251, ст.280 КУпАП). При цьому суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, була встановлена суддею суду першої інстанції з врахуванням протоколу серії ААД № 117230 від 03 березня 2023 року, складеного відносно останнього, відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який підтверджує факт відмови ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку та постанови Сумського районного суду Сумської області від 24 січня 2023 року, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Однак, апеляційний суд з такими висновками судді суду першої інстанції погодитись не може, та вважає, що в даному випадку при розгляді вказаної справи, не було дотримано вищезазначених вимог закону щодо повного та об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом, з врахуванням наступного.
Так, ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона складу вказаного адміністративного правопорушення полягаєу тому, що особа обов'язково має керувати транспортним засобом у стані сп'яніння, і доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох зазначених обставин, а відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу вказаного адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності.
У даному випадку, відносно ОСОБА_1 було складено протокол саме за те, що він керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі відмовився.
При цьому, як у поданій апеляційній скарзі, так і у судовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечував факт керування транспортним засобом та вказував на те, що зазначені обставини жодними доказами, зібраними у справі, доведено не було, у тому числі, і відеозаписом, який було враховано суддею при прийнятті оскаржуваного рішення.
Апеляційним судом, у порядку підготовки даної справи до апеляційного розгляду, було переглянуто долучений працівниками поліції до матеріалів справи відеозапис.
З вказаного відеозапису вбачається, що автомобіль ВАЗ 21061 рухається вулицею і відстань між вказаним автомобілем та службовим автомобілем поліцейських, які їхали за ним, значна, у зв'язку з чим встановити, хто даним автомобілем керує, неможливо. При цьому, у той час, коли працівники поліції під'їхали до цього автомобіля, він вже не рухався, біля капоту вказаного автомобіля стояло дві особи. Подальша розмова працівника поліції з вказаними особами відбувається таким чином, що саме ОСОБА_5 , без будь-яких роз'яснень, без перевірки документів та встановлення особи, пропонується пройти огляд у наркодиспансері.
Як було встановлено апеляційним судом, ОСОБА_6 - це ОСОБА_4 , і після того, як останній запитав у поліцейського, яка підстава такої пропозиції саме йому, поліцейський відповів лише те, що у нього є така підозра, оскільки раніше він з ним «сталкувався». При цьому ОСОБА_1 повідомив, що у даному випадку підстав для пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння немає, оскільки транспортним засобом він не керував, на що поліцейський уваги не звернув з зазначенням того, що «то вже таке питання, яке він зможе оспорювати у суді» та що нещодавно, відносно нього ( ОСОБА_1 ) було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та знову запропонував пройти останньому огляд на стан наркотичного сп'яніння, з посиланням на те, що його поведінка не відповідає обстановці.
ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні, як було йому запропоновано, що і стало підставою для складання відносно нього протоколу за ч. 2 ст. 130 КУпАП, з врахуванням повторності, протягом року, вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, доводи апелянта про помилковість висновку щодо доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи, а тому, встановивши їх, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, у свої рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» ( Irelandv.theUnitedKingdom ), п. 161, Series A заява №25).
Крім того, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з врахуванням практики ЄСПЛ, апеляційний суд дійшов висновку, що «поза розумним сумнівом» наявними у даній справі доказами не доведено, що ОСОБА_1 є суб'єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення, за відсутності беззаперечних доказів того, що останній керував транспортним засобом.
Оскільки при розгляді даної справи вищезазначені обставини суддею суду першої інстанції враховані не були, вважати оскаржувану постанову законною та обґрунтованою підстави відсутні, а тому, вказане судове рішення підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а провадження у справі - закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд,-
Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративне стягнення у виді у адміністративного арешту на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки з оплатним вилученням транспортного засобу, який є у приватній власності порушника - скасувати, а провадження у справі закрити, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.