Постанова від 20.03.2024 по справі 522/20189/19

Номер провадження: 22-ц/813/1145/24

Справа № 522/20189/19

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

27 листопада 2019 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 , поданий представником ОСОБА_4 , та пред'явлений до ОСОБА_3 , за яким просив суд :

- розірвати договір довічного утримання (догляду) №1133 від 12 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., згідно з яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 у власність нежитлове приміщення магазину, заг.пл. 25,8 кв.м., у будинку АДРЕСА_1 , а взамін ОСОБА_3 зобов'язувався забезпечити подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 утриманням та доглядом довічно на умовах даного договору, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору в якості набувача, а також повернути сторони договору у попередній стан;

- зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_2 нежитлове приміщення магазину, заг.пл. 25,8 кв.м., у будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12 червня 2017 року між ним, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання (догляду) №1133, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., згідно з яким ОСОБА_2 , як відчужувач, передав ОСОБА_3 , як набувачу, у власність нежитлове приміщення магазину, заг.пл. 25,8 кв.м., у будинку АДРЕСА_1 . Вартість відчужуваного майна згідно зі звітом про оцінку майна від 30.03.2017 року становила 269 475 грн.. Позивач вказував, що взамін відповідач зобов'язувався забезпечити подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , утриманням та доглядом довічно на умовах даного договору.

Вказував, що за договором зміст утримання (догляду) та обов'язки набувача полягали у виконанні наступних умов щодо подружжя:

1. Надавати подружжю матеріальне забезпечення щомісячно у сумі 1500 грн (п. 2.1 договору);

2. За рахунок суми матеріального забезпечення та в межах його вартості здійснювати оплату комунальних послуг відносно житла, в якому мешкає подружжя (п.2.2 договору);

3. Не рідше одного разу на тиждень відвідувати подружжя (п.3.2.1 договору);

4.У разі смерті подружжя поховати його біля їх доньки - ОСОБА_6 (п.3.2.3 договору).

Сторона позивача вважала, що спірний договір довічного утримання (догляду) повинен бути судом розірваний у зв'язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором. Так, відповідач не здійснював щомісячну матеріальну допомогу подружжю позивача, не здійснював оплату комунальних платежів за житло за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживало подружжя ОСОБА_7 , не відвідував подружжя не рідше одного разу на тиждень. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 відповідач не здійснив її поховання, а матеріальні витрати на її поховання та організацію відповідних заходів були здійснені позивачем самостійно.

Таким чином із посиланням на викладені обставини та на положення ст.744, 754-756 ЦК України, звернувся до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання (догляду) відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1)позивача ОСОБА_2 неналежним чином повідомлено про судове засідання, яке відбулось у суді першої інстанції 30.06.2022;

2)грошові кошти на утримання ОСОБА_2 не надавались, тобто факт утримання не доведено взагалі;

3)суддя Домусчі Л.В., яка вже приймала участь у справі №522/12495/17, необґрунтовано відмовила у задоволенні заяви про її відвід.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла донька позивача та дружина відповідача ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 29.06.2017 виданного повторно серія НОМЕР_1 .

12 червня 2017 року між позивачем, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , його дружиною - ОСОБА_5 , та відповідачем по справі - ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., зареєстрований в реєстрі за номером 1133.

За вказаним договором, ОСОБА_2 , як відчужувач, передав ОСОБА_3 , як набувачу, у власність нежитлові приміщення магазину, заг.пл. 25,8 кв.м., у будинку АДРЕСА_1 , та взамін чого набувач (відповідач) зобов'язався забезпечувати подружжя ОСОБА_7 утриманням та доглядом довічно на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Як вбачається зі змісту договору, останній був у голос прочитаний сторонам нотаріусом з одночасним усним перекладом тексту з української мови на російську мову, зміст його сторонам зрозуміло. Договір підписаний сторонами власноручно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла сторона договору - дружина позивача - ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть видане 27.09.2019р. серія НОМЕР_2 (а.с.11).

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Звертаючись 27 листопада 2019 року до суду з дійсним позовом, позивач просив розірвати договір у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору в якості набувача.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належним виконанням зобов'язання слід вважати тоді, коли відповідач виконує всі взяті на себе обов'язки за договором.

Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом.

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша статті 749 ЦК України).

Аналіз статтей 744, 749 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов'язків як з утримання, так і з догляду, розмежував указані поняття:

- утримання характерне для зобов'язань майнового характеру,

- догляд з-поміж іншого може полягати в конкретних діях, турботі та піклуванні набувача про відчужувача з огляду на його похилий вік та потребу в сторонній допомозі.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації (стаття 745 ЦК). У випадку недодержання встановленої форми укладення договору довічного утримання (догляду) він вважається недійсним.

Момент виникнення прав та обов'язків між сторонами, передбачених договором утримання (догляду), настає з нотаріального посвідчення договору.

За договором довічного утримання (догляду) відчужувач має такі права:

- визначити умови забезпечення його житлом, зокрема у будинку (квартири), що ним передано набувачу за договором;

- визначити всі види матеріального забезпечення, догляду (опікування), які надаватиме йому або третій особі набувач.

- вимагати виконання умов договору з надання утримання (догляду), у тому числі безпосередньо набувачем;

- у разі потреби має право порушувати питання про заміну майна, переданого за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ;

- розірвати договір у разі неналежного виконання набувачем своїх зобов'язань у судовому порядку.

За договором довічного утримання (догляду) набувач має такі права:

- здійснювати право володіння та користування таким майном, якщо договором не передбачено інше;

- якщо договір укладено на утримання кількох осіб - спiввласникiв майна, що було передане набувачеві, у раз смерті одного з них, набувач має право на зменшення обсягу зобов'язань щодо утримання вiдчужувача(iв) (абз. 2 ч. 1 а. 747 ЦК);

- за взаємною згодою з вiдчужувачем набувач має право вирішити питання про заміну переданого йому за договором майна на іншу річ. Заміна речі повинна відбуватися на підставі внесення змін до договору довічного утримання (догляду) з дотриманням вимог до форми цього договору;

- набувач має право визначити у заповіті спадкоємців щодо майна, яке передане йому за договором довічного утримання (до них також перейдуть його зобов'язання за цим договором);

- набувач має право на розірвання договору.

Пунктом першим першої частини статті 755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.

Таким чином, для розірвання вказаного договору з вказаних підстав достатньо встановлення факту неналежного виконання набувачем умов договору.

Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду) визначені в статті 756 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року в справі №759/501/17 (провадження № 61-14554св18) зроблено висновок, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій».

Також згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц (провадження № 61-6725св18).

Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 (провадження № 61-11407св20).

За загальним правилом, зобов'язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від його виконання не допускається (ст. 525 ЦК). Для можливості односторонньої відмови від зобов'язання необхідною є наявність одночасно двох умов:

1) порушення зобов'язання, тобто його невиконання або неналежне виконання (ст. 610 ЦК). Тобто в разі належного виконання сторонами зобов'язання жодна з них не вправі відмовитися від зобов'язання в односторонньому порядку;

2) встановлення можливості односторонньої відмови в договорі або в законі. Одностороння відмова від зобов'язання може бути наслідком порушення зобов'язання, визначеним договором на підставі принципу свободи договору (ст. 627 ЦК). Такий наслідок порушення зобов'язання може бути передбачений законом.

8 вересня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 727/898/19 вказав, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (ст.ст. 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у ст.ст. 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови щодо розірвання договору довічного утримання визначено у пункті 4.8 цього договору. Зокрема передбачено, що цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією зі сторін - у судовому порядку на вимогу набувача або подружжя.

Отже, договором не було передбачено односторонню відмову від нього.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, та і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції дослідженні покази свідків:

Свідок ОСОБА_9 у судовому засідання пояснила, що мешкає в буд АДРЕСА_3 вже 42 роки, та близько знайома зі своїм сусідом ОСОБА_2 , живе з ним в одній парадній, він живе в квартирі АДРЕСА_4 . Свідок кожний день по 4 години знаходиться дома во дворі з 11 до 14, або з 14 до 21.00. Вказала, що останній дуже брехливий, по ночам перешкоджає мешканцям будинку спати, щось громко робить по дворі. Брехав що одружився в 43 році, воював в партизанському таборі, хоча він 1932 року народження. Свідок бачила , що донька позивача часто приїзжала до ОСОБА_7 з відповідачем. Після того як ОСОБА_10 (донька позивача) померла, відповідач дуже часто приїзжає до її батьків, мінімум раз на тиждень, з великими сумками з продуктами, і в теперішній час також. Їй відомо що магазин по вул. Буніна належав доньці позивача ОСОБА_11 та її чоловіку. Свідку відомо, що за життя ОСОБА_10 бажала, щоб був укладений договір дарування магазину на відповідача, а позивач бажав довічне утримання, хоча це не його майно. Позивач особисто казав свідку, що за все платить відповідач, а він ні за що не платить. Конфлікт між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 стався в її присутності, приблизно через місяць після смерті ОСОБА_11 . Вона бачила, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 зустрілись у дворі, потім позивач почав кричати, а потім став бити ОСОБА_16 палицею. Поряд був чоловік, який відібрав палицю від ОСОБА_7 , тоді він схватився за ніж та хотів вдарити ножем, відповідач захищався і ОСОБА_7 попав ножем по руці, була кров. Коли він вдарив палкою, всі папери розлетілися. ОСОБА_7 розповів їй, що він напав на зятя тому, що подруга ОСОБА_11 , повідомила йому що ОСОБА_16 отруїв свою жінку та вона не померла від хвороби, тому він кинувся на нього з ножем. Також тому, що ОСОБА_16 забув привезти йому документ, за яким він мав отримати компенсацію на похорони доньки, хоча таку компенсацію повинен отримати чоловік померлої. Характеризує взагалі ОСОБА_7 як дуже агресивного, він часто конфліктує з сусідами по двору, одного разу через різні погляди він скоїв напад на сусідку з першого поверху, та почав її душити, і другий сусід не зміг його відтащити від неї, і тільки за допомогою іншої сусідки вдалося вирвати жінку з рук ОСОБА_17 . Свідок зараз бачить як до позивача ходять дві жінки, коли померла його дружина ОСОБА_18 , вони викидали її речі до альфатера. Раніше, до смерті ОСОБА_11 , вона їх не бачила. Також свідок додала, що після смерті доньки ОСОБА_7 не був подавленим та не вбивався, натомість після смерті дружини ОСОБА_19 був сильно подавлений та сильно плакав.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні 16.12.2021 показав, що він займався організацією поховання доньки позивача та дружини відповідача - ОСОБА_6 , яка померла в онкологічній лікарні. В той день він чергував та диспетчер лікарні повідомив йому про її смерть. В лікарні він зустрівся з чоловіком та батьками померлої. В його функцію входило повідомити їм, в який морг заберуть померлу, визвав екіпаж транспорту, надав родичам свої візитки та домовився зустрітися на наступний день та обговорити всі питання щодо подальшого поховання. На другий день він зустрівся з чоловіком померлої в центральному офісі в похоронному будинку ОСОБА_21 , який попросив поховати дружину на Таїровському кладовищі в м. Одесі. Потім на своїх автомобілях вони поїхали на Таїровське кладовище, він подзвонив завідуючому сектору і вони поїхали на 346 ділянку. На ділянці ОСОБА_3 просив, щоб надали чотири місця, щоб були сімейні місця. Завідуючий запропонував на 346 ділянці біля центральної алеї одне місце для поховання померлої ОСОБА_22 , друге місце поряд бронь та ще поряд два місця як склеп для двох осіб для родинного поховання. Замовнику ОСОБА_23 це підійшло і він забронював три місця, вирішив всі питання з місцями, але скільки відповідач за місця заплатив свідку невідомо та не цікавило. Після цього вони з ОСОБА_16 поїхали в офіс, щоб вибрати атрибутику, де він вніс задаток, в том числі і за викопку могили, після чого і розсталися. Потім він як відповідальна людина в силу специфіки своєї роботи поїхав на кладовище проконтролювати викопку могили, так як хвилювався, бо це була елітна ділянка. Документи всі були готові, зокрема і довідка про причину смерті ОСОБА_24 . На кладовище свідок знову побачив ОСОБА_25 та батьків померлої. Були ще люди та працівники кладовища, вони показували, де буде склеп. За цей час ОСОБА_16 ходив до храму на кладовищі домовлятися за відспівування, його не було хвилин 20, в цей час свідок показував татові ОСОБА_11 квитанції про сплату викопки могили, могила була вже викопана. Тато питав скільки це буде коштувати, свідок повідомив йому що ОСОБА_16 вже за все розрахувався за місця, вніс аванс, та оплатив копку могили. ОСОБА_26 місця дуже сподобалися. Потім приїхав заступника директора кладовища по будівництву склепів для уточнення, на якому місці буде будуватися склеп. ОСОБА_15 його спитав, чи треба ще платити, на що він йому повідомив, що ОСОБА_27 зять вже за все розрахувався. На день похорон ОСОБА_16 розрахувався за все. Свідок зазначив, що, якщо би у директора чи його заступника виникли питання, що за склеп аванс не внесено, свідку би телефонували і він би питав замовника ОСОБА_25 , але ОСОБА_13 за склеп було внесено, та вирішенні всі питання за місця. Склеп оформляли на ОСОБА_15 , так як на кого оформляється склеп, то тільки та особа і є розпорядником склепу та місця для цього склепу. Якщо родина померлого бажає, щоб їх поховали поруч, то необхідно зразу бронювати місця, коли здійснюється поховання померлого, треба зразу оговорювати за бронь та бронювати місця поруч з місцем поховання померлого, за два дня, за один день, до похорон, так як на наступний день вже поруч можуть когось поховати. Так як ОСОБА_14 вирішив відразу всі питання з місцями поруч з місцем поховання дружини, то там нікого не могли поховати, відразу від могили ОСОБА_22 , відступили від алеї ще на два місця. Вже точно поруч з ОСОБА_22 нікого не поховають. І потім треба було ОСОБА_26 з паспортом піти та офіційно оформити склеп на себе. Додав, що батьки ОСОБА_11 вели себе адекватно та з ними можна було спілкуватися, ніхто не ридав не плакав. На саме поховання речі привозив її чоловік, тільки він займався похованням дружини.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні 12.10.2021 показав, що давно вже знайомий з ОСОБА_29 і ОСОБА_30 . ОСОБА_10 тривалий час хворіла з 2001 року та сумісно з чоловіком успішно боролись з її хворобою, ОСОБА_16 возив її на лікування. Зазначив, що в 2017 році стан здоров'я ОСОБА_11 погіршився, нічого не передбачало її близької смерті. Потім вона потрапила у лікарню і там вже стало зрозуміло, що смерть близько. Всі дні він, свідок, знаходився в лікарні з відповідачем ОСОБА_16 , щоб допомагати. ОСОБА_10 була в нормальному стані, приймала людей та зі всіма спілкувалась, знаходилась в бодрому стані. Зазначив, що магазин по вул. ОСОБА_31 належав ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , фактично це вони його придбали та користувались виключно вони. Свідок зазначив, що слова ОСОБА_7 не відповідають дійсності, під впливом певних осіб каже, що це його магазин, але це не так, він ніколи не займався підприємницькою діяльністю, в нього навіть не має закордонного паспорту. На ОСОБА_2 оформили підприємницьку діяльність за його (свідка) порадою, щоб не було стягнень за підприємницькою діяльністю, яку безпосередньо ОСОБА_7 зовсім не здійснював, вони (відповідач із дружиною) вели торгівлю жіночою одежею, їздили за її придбанням за кордон, а у ОСОБА_7 навіть не було жодного виїзду за границю. Коли стало відомо, що смерть ОСОБА_11 близька, то побажали все оформити на ОСОБА_16 , раніше ніколи не думали, що ОСОБА_10 помре раніше батьків, так як вони були в такому віці. Тому коли стало відомо про її близьку смерть, звісно стало питання переоформити все майно на ОСОБА_16 , на це була воля і позивача ОСОБА_15 і ОСОБА_11 . Свідку це відомо зі спілкування з батьками ОСОБА_11 та з нею. Це було всім зрозуміло тому, що батьки до цього об'єкта відношення не мали, всім було відомо, чому на них це майно було оформлено. Та взагалі до періоду приблизно до 10 днів після смерті ОСОБА_11 , від батька ОСОБА_11 - ОСОБА_7 ніколи не було поповзень сказати, що це його магазин, а потім з'явились ОСОБА_32 , яких вперше він (свідок) побачив у лікарні, і які дозволяли собі обговорювати, які їм дістануться речі після її смерті. І після її смерті вони вже почали активно знаходитися біля її батька - ОСОБА_17 . Свідок стверджував, що згодом стало зрозуміло, що ОСОБА_15 під їх впливом почав казати, що цей магазин його, що він займався підприємницькою діяльністю, що це його бізнес, що навпаки зовсім не відповідає дійсності. Ліля померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а договір був укладено 12 червня. Свідку відомо, що спірний договір, як і інші договори по майну, готувався заздалегідь, документи нотаріусу надавалися заздалегідь, 09 червня батько їздив до нотаріуса, там оговорювали всі його побажання, що магазин буде за договором довічного утримання, можливо батько бажав отримати додаткові гарантії, що після смерті доньки ОСОБА_16 буде допомагати йому, як і раніше. Ніякого умислу оформити договір після смерті ОСОБА_11 не було, воля батьків на укладення договору була до її смерті, угода готувалась також до смерті доньки. Свідок показав, що ОСОБА_10 все усвідомлювала, з усіма розмовляла і раптом на наступний день померла, це було несподівано для всіх, що так швидко.

Свідку відомо, що ОСОБА_14 договір утримання виконував та виконує. Треба виконувати три пункти, надавати ОСОБА_26 гроші на оплату комунальних послуг, ОСОБА_16 це виконує, свідок неодноразово приїзжав з ним у поштове відділення та був присутній при тому, як відповідач переводив гроші на користь позивача. Надавати треба було 1500 грн, але відповідач цю суму збільшував за власним бажанням, систематично платив і по три тисячі, хоча це не було продиктовано жодною необхідністю. На думку свідка, даний позов виник під впливом ОСОБА_33 , також свідок бачив у ОСОБА_25 всі чеки по сплатам. Відповідач передавав подружжю ОСОБА_7 та позивачу продукти, які вони іноді купують разом зі свідком, весь час відповідач купував продукти для подружжя, тому що він дуже скрупульозно до цього ставиться, Вони разом приїзжають і по цей час до ОСОБА_7 додому, іноді свідок залишався в автомобілі, ОСОБА_16 йде до квартири ОСОБА_7 з сумками, а виходить без сумок. Також за договором треба було поховати батьків поряд з Лілією. Свідок підтвердив, що саме ОСОБА_16 домовився за місця на ОСОБА_34 кладовищі, де місця офіційно не дають, але відповідачу вдалося домовитися про поховання та бронювання місць для батьків. Одне місце для ОСОБА_11 та два для батьків, одне з яких було оформлено під склеп, де можна поховати кількох людей. Свідок був на похованні ОСОБА_11 на кладовищі та бачив ці місця, ОСОБА_35 поховали біля дороги, між нею та дорогою залишили ще два місця. Маму ОСОБА_11 вже поховали на одному з цих місць. Свідок стверджував, що відповідач ОСОБА_16 виконав це зобов'язання за договором, оплатив для батьків ці місця. Склеп оформляли на батька, проте все це організував ОСОБА_16 .

Свідок зазначив, що не зважаючи на вплив ОСОБА_33 , а мотиви їх вчинків очевидні, позивач ОСОБА_7 приймає виконання спірного договору, відношення між ними нормальні. Свідок додав, що за життя ОСОБА_11 вони постійно раз у тиждень навіщали її батьків. Свідку це достеменно відомо, бо він їхав з подружжям ОСОБА_36 іноді до батьків ОСОБА_11 , бо в той час мешкав в районі Таїрово, на вул. Левітана. ОСОБА_16 вбирав у батьків ОСОБА_11 , мив підлогу, батько їх годував, у них завжди були гарні відносини, ОСОБА_16 возив на своєму автомобілі батьків до ОСОБА_11 в лікарню, на поховання, потім до ОСОБА_11 на кладовище, приїзжав до них додому, привозив їх на поминальний обід. Свідок додав, що ОСОБА_10 ніколи не вважала ОСОБА_33 своїми подругами, вони не відвідували її батьків до її смерті, вони не бували в гостях у ОСОБА_11 та ОСОБА_16 . Вони фрагментарно спілкувались з Лілією до її шлюбу. Вона в лікарні розповідала свідку про всіх її відвідувачів, про ОСОБА_37 казала, що вони не є її друзі, але прийняла, оскільки прийшли, і вже після її смерті вони раптом стали друзями її батьків. Раніше не оформляли магазин на ОСОБА_35 чи ОСОБА_16 , так як лікування ОСОБА_11 дало свої результати, вона була в нормальному стані, активно вела підприємницьку діяльність, раніше до 2017 року не було такого погіршення стану здоров'я, бо ОСОБА_16 шукав дороге лікування, докторів, це його заслуга, що вона жила так довго, до останнього вона вела активний образ життя. За показами свідка, відношення між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 нормальні, вони спілкуються, батько ОСОБА_11 бачить, що ОСОБА_16 договір виконує. За словами свідка, позивач - людина імпульсивна, емоційна, під впливом ОСОБА_33 може щось сказати, він і на сусідів може замахнутися палкою.

Свідок ОСОБА_38 в судовому засіданні 26.11.2021 пояснила, що вона була близькою подругою доньки позивача - ОСОБА_11 , в 90х роках вона (свідок) купила магазин в м Одесі по АДРЕСА_1 , рядом з магазином, де працювала ОСОБА_10 . Ходили на день ОСОБА_39 один к одному. Надала суду фотографію зі свого дня ОСОБА_39 , де були зображенні ОСОБА_6 та ОСОБА_16 . Потім ОСОБА_10 купила цей магазин у свого першого чоловіка, та оформили на свого батька, так як він був пенсіонер на той час та інвалід. ОСОБА_10 до цього працювала в комісіонці. Свідку відомо, що кошти за магазин платила ОСОБА_10 , її чоловік - відповідач по справі також продав свої торгівельні павільйони та магазин, та разом вклали кошти у товар. ОСОБА_16 неодноразово ремонтував цей магазин. За твердженнями свідка, з батьками ОСОБА_11 у відповідача були гарні відносини, вони у них мешкали, коли робили в себе ремонт в квартирі на АДРЕСА_5 ; свої гроші вони зберігали у батьків ОСОБА_11 , так як весь час їздили за кордон. Пояснила, що ОСОБА_10 хворіла з 2001 року на рак, через сім років настав рецидив. Всі ці роки ОСОБА_16 возив її по лікарям за кордон. У 2017 році вона себе стала гірше почувати, в травні 2017 року сам свідок повезла її на власному автомобілі в лікарню на МРТ, в лікарні сказали, що стан її здоров'я суттєво погіршився та їй залишилось жити недовго, її положили в лікарню та лікували не від раку, а підтримували функції печінки, серця. Ліля хвилювалась, що треба все оформити з папи на ОСОБА_16 . Свідку відомо, що батько ОСОБА_11 бажав, щоб був складений договір довічного утримання, а ОСОБА_10 бажала, щоб договір дарування, просила свідка поговорити з батьком, щоб той уклав договір дарування. Ліля казала, хоч би дожити, до оформлення магазину та їх іншого спільного майна на чоловіка, вона цим жила. Батьки не були пригнічені її станом. Вони казали свідку, тепер у нас лише один ОСОБА_16 , бо родичів, з якими вони би спілкувались у них не було. ОСОБА_10 надавала свідку розпорядження в чом її поховати. Свідок пояснила, що саме ОСОБА_16 привозив до дружини священиків для сповіді та причастя. ОСОБА_16 доглядав за Лілією, мив її. Привозив батьків ОСОБА_11 до лікарні. Свідок бачила як 9 червня батьки ОСОБА_11 та її чоловік поїхали до нотаріуса оформляти угоди, але нотаріус перенесла оформлення на 12 червня. За словами свідка, позивача ОСОБА_7 бажав оформити угоди, якщо б не бажав, то ніхто не зміг би його змусити. Проте у подальшому, в лікарні, з'явились ОСОБА_32 . 11 червня ОСОБА_10 померла, 12 червня свідок була з ОСОБА_16 на кладовищі, де разом вибирали місця для поховання, вибрали і він розрахувався за три місця біля центральної алеї , перше місце біля алеї було під склеп для батька, друге пусте місце и третє для поховання ОСОБА_11 . Вони бажали чотири місця. ОСОБА_26 дуже сподобалися ці місця. Свідок підтвердила, що за склеп платив відповідач, але оформляли його на батька. В цей же день вони поїхали до нотаріуса, уклали договори, в тому числи і договір довічного утримання. Поховання ОСОБА_11 відбулось 13 червня. Свідок додала, що допомагала ОСОБА_16 робити поминки на 9, 40 днів, возила туди ОСОБА_7 , та особисто дала йому 10 тисяч гривень від ОСОБА_16 . Приїзжала до ОСОБА_7 додому, там двері їй відчинила ОСОБА_40 , яка за показами свідка раніше з батьками ОСОБА_11 не спілкувалась. ОСОБА_7 називав ОСОБА_16 синок, потім під впливом ОСОБА_33 став відноситись холодніше, але відносини в них рівні, з мамою ОСОБА_11 у відповідача ніколи конфліктів не було, вона завжди називала ОСОБА_16 сином. Свідок приїзжала з ОСОБА_16 до ОСОБА_7 на АДРЕСА_6 , не менше, ніж три рази в місяць, привозили продукти і смачні речі, гроші, позивач двері відчиняв і все брав. Зазначила, що відповідач також сплачував комунальні платежі, потім батько сказав не треба, давай тільки гроші. За показами свідка, вона була разом із ОСОБА_16 на головпоштампі та пошті на ОСОБА_41 , коли він переводив кошти для ОСОБА_7 . Свідок додала, що батько ОСОБА_11 бажав, щоб все було як за її життя, бо він отримував її пенсію по інвалідності, тому бажав, щоб ОСОБА_16 надавав йому кошти. Свідок їздила з подружжям ОСОБА_7 до монастиря на 16 фонтана, а потім вони їхали до ОСОБА_7 додому в гості та пили чай. На поховання ОСОБА_5 (дружини позивача) відповідач відправив ОСОБА_7 до 30 тисяч гривен.

Свідок ОСОБА_42 в судовому засіданні 30.06.2021 показав, що знав ОСОБА_35 з 90х років, коли служив в Германії, возив речі, та надавав їй речі в комісіонку, зустрічались на виставках, були спільні церковні інтереси, оскільки є глибоко віруючими людьми. Свідок протягом цього часу іноді приїзжав до її батьків додому на ОСОБА_41 . Наприцінці 90х років, ОСОБА_10 повідомила свідку, що бажає придбати магазин у першого чоловіка, бо він є його господарем. ОСОБА_16 запропонував оформити магазин на батька, який на той час був пенсіонер та інвалід , щоб до нього було б менше претензій. Також відповідач запропонував ОСОБА_11 здійснювати торгівлю в магазині, а не вдома. За твердженнями свідка, батько ОСОБА_11 - ОСОБА_15 ніколи не був підприємцем, ніколи не здійснював підприємницьку діяльність, тільки формально на бумагах. В 2001 році ОСОБА_11 зробили операцію по онкології. Але вона ніколи не скаржилась та була життєлюбива, життєрадісна. В 2002 році, вона уклала шлюб з ОСОБА_16 , свідок запрошував їх та її батьків до Іверського монастиря, бачився з позивачем на свята Хрещення, Пасху. Зазначив, що з батьками ОСОБА_11 у відповідача були гарні відносини, раз на тиждень вони приїзжали до них, привозили їжу, ОСОБА_16 прибирав, бо ОСОБА_11 було тяжко виконувати фізичну роботу. ОСОБА_10 та ОСОБА_16 були підприємці, кожен рік декілька разів на рік їздили за новими колекціями речей за кордон, бо займалися бутіковою одежею, тому гроші, які вони заробляли, зберігали у батьків ОСОБА_11 на ОСОБА_41 . В 2017 році стан її здоров'я погіршився, її хвилювало питання переоформлення магазину на свого чоловіка ОСОБА_16 , вони почали цим займатися. Свідок був присутній при їх розмовах про переоформлення спільного майна, батько та мати ОСОБА_11 , казали, що звісно все переоформим, ОСОБА_10 бажала, щоб договір було укладено за її життя. ОСОБА_10 бажала за договором дарування, а батько бажав, щоб все було як за життя ОСОБА_11 , тому за довічним утриманням. За показами свідка, ОСОБА_16 возив батьків у лікарню до ОСОБА_11 . Саме в лікарні 09 червня була укладена угода між ОСОБА_30 та ОСОБА_16 щодо квартири. 09 червня свідок приїзжав до нотаріальної контору на вул. Велику Арнаутську, передати ОСОБА_11 передачу, бачив як позивач та відповідач пішли до нотаріуса, батько торопив відповідача, та казав, що треба все швидко оформити. Потім 11 червня ОСОБА_10 померла. ОСОБА_16 та ОСОБА_10 бажали, щоб вона була похована на Таїровському кладовищі, та ОСОБА_14 звернувся до нього (свідка) з проханням допомогти йому придбати чотири місця на кладовищі. Але знайомий свідка міг допомогти придбати лише одне місце на старій ділянці, тоді ОСОБА_16 звернувся до інших знайомих, і вони йому допомогли придбати, можна так би мовити Vip місця біля крематорію, прямо біля центральної алеї, де були поховані відомі люди м. Одеси. Свідку відомо, що відповідачу надали три місця: одне для поховання ОСОБА_11 , друге пусте та третє тільки під склеп, всі місця поряд. ОСОБА_16 заплатив за ці місця зранку 12 червня 2017 року. Потім свідок приблизно в обід в той же день 12 червня приїхав на кладовище та біля місць, які придбав ОСОБА_16 , побачив, що могила для ОСОБА_11 вже була викопана, там були батьки ОСОБА_11 , які розмовляли з ритуальним агентом, робітник кладовища, ОСОБА_26 пояснював, що таке склеп. ОСОБА_16 запропонував розрахуватися за склеп, проте йому повідомили, що можуть будувати лише через місяць, поки заняті. Проте місце, де буде будуватися склеп, вже залишено для цього. За все це сплатив саме відповідач. Потім пішли в храм з відповідачем домовлятися за час відспівування, потім свідок знов побачив батьків ОСОБА_11 , вони йому повідомили, що 9 червня угоду не уклали, їдуть зараз 12 червня її укладати. Потім було поховання, панахиди. Свідок стверджував, що ОСОБА_16 весь час був у батьків дружини, купував їм добру їжу. Свідок всі ці роки разом зі відповідачем приїзжав до батьків ОСОБА_11 , не менш ніж два рази на місяць, йому відомо, що відповідач відвідує подружжя ОСОБА_7 не менш ніж раз в тиждень, з ним разом їздять і інші знайомі. За показами свідка, ОСОБА_14 піклується про батьків, щоразу він привозить величезні сумки з якісною їжею. Інколи свідок підіймається з відповідачем до квартири ОСОБА_7 , іноді чекає во дворі будинку, спілкується з сусідами. Свідку відомо, що ОСОБА_5 померла в 2019 році, проте йому про це не було відомо вчасно і відповідач надіслав ОСОБА_7 на її поховання 28 000 гривен. Свідок додав, що батьків ОСОБА_11 ніхто із родичів не відвідував, окрім ОСОБА_11 та ОСОБА_16 . Йому відомо, що є дальня родичка з Санкт ОСОБА_43 , яка рідко приїзжала до Одеси, та родичка ОСОБА_44 , яка теж не відвідувала батьків, навіть не була на похоронах ОСОБА_11 . Крім того, свідок підтвердив, що позивач перестав надавати відповідачу квитанції на оплату комунальних послуг, та сказав, щоб відповідач надавав йому гроші, а він буде сам сплачувати комунальні послуги. Тому потім став посилати ці гроші через пошту, свідок декілька разів був присутній з ним на пошті , коли відповідач це робив. Бачив папку з квитанціями, що відповідач переказує і по 3 тисячі грн. і більше. Свідок показав, що квитанції на склеп були оформлені на ОСОБА_7 , тому, що умовою договору довічного утримання, було поховання подружжя ОСОБА_7 біля доньки, і саме позивач як власник склепу, гарантоване буде там похований після його смерті, це був доказ того, що це місце під склеп вже належить ОСОБА_45 .. Крім того, ОСОБА_14 міг оформити його на своє ім'я, проте на виконання умови договору склеп оформлявся на ОСОБА_17 .. Гроші, за які був придбано склеп, належали ОСОБА_11 і ОСОБА_16 , у батьків ОСОБА_11 таких грошей не було. Всі гроші ОСОБА_11 і ОСОБА_16 зберігались у її батьків на ОСОБА_41 .

Свідок ОСОБА_46 , проживає в АДРЕСА_7 , в судовому засіданні показала, що знає ОСОБА_47 , його прізвище їй не відомо. Вона неодноразова була в нього в гостях, в гарних із ним відносинах. Зі слів позивача їй відомо про існування спірного договору. Зятя бачила декілька разів. Після смерті ОСОБА_11 через декілька днів вона бачила, як зять підійшов до лавочки, де сидів позивач, вони почали балакати, а потім сварились. Свідку відомо, що ОСОБА_15 не зареєстрований в квартирі АДРЕСА_8 , а міг мати пільги, не відомо, кому належить квартира, вона вважала, що квартира належить подружжю ОСОБА_7 . При цьому позивач там живе. Свідку не відомо, коли померла ОСОБА_10 та ОСОБА_48 , на похоронах вона в них не була. Зі слів сусідів, їй відомо, що приїхав зять до ОСОБА_2 із сумкою з продуктами, заніс її йому, а потім продукти були розкидані, хто це зробив їй не відомо, но це фотографував чоловік, який був з ОСОБА_49 .. Свідку не відомо про договір довічного утримання, про нього їй стало відомо тільки зараз, також свідок не знає про умови даного договору. ОСОБА_15 не казав, що хтось перераховує йому гроші. Їй не відомо, чи приїзжає ОСОБА_50 до подружжя ОСОБА_7 . Зазначила, що до ОСОБА_51 ходить ОСОБА_52 .

Свідок ОСОБА_53 в судовому засіданні показала, що вона є родичкою ОСОБА_51 , а саме троюрідною племінницею ОСОБА_54 . Спілкувалась із подружжям ОСОБА_7 тільки по телефону, з Лілією трохи більше. Про смерть ОСОБА_11 стало відомо лише на кінці липня 2017 року. Зі слів ОСОБА_2 свідку відомо, що коли ОСОБА_10 померла, їх повезли до нотаріуса на вул. Пушкінську, нотаріус відмовився рішати питання. А на наступний день у нотаріуса ОСОБА_55 вже було все готово. Вони нічого не розуміли, так як настала смерть дитини. Коли свідок навідує подружжя ОСОБА_7 , вона ОСОБА_16 не бачить. ОСОБА_14 на похоронах ОСОБА_56 присутній не був. Свідку зі слів позивача відомо, що ОСОБА_14 кошти за договором для ОСОБА_51 не надсилав. Договір не виконує. У зв'язку з погрозою від ОСОБА_57 , що вони помруть на вокзалі, вони свою квартиру переписали на Олену Манасарян, тому вона її і оплачує, бо що вона перша прийшла к ним до квартири та і зараз приходить до них. Свідку відомо, що ОСОБА_15 , хворів та знаходився в лікарні. Про все, що свідок розповідає, їй відомо зі слів самого позивача - ОСОБА_2 ..

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що з Лілею знайома з 70-х років. Її батьки дружили з її батьками. Коли ОСОБА_10 вперше одружувалася, просила її, ОСОБА_58 , бути свідком на весіллі. У дев'яносто четвертому році вони вели успішний бізнес, завдяки першому чоловікові вони дуже добре заробляли. Заробили тоді достатньо грошей, придбали квартиру та магазин. ОСОБА_10 зі своїм чоловіком придбали приміщення для магазину на ОСОБА_31 , 22. Потім, через обставини вони розлучились, то був 93, 94 рік. Та при розлученні магазин було оформлено на ОСОБА_47 . 2002 року Ліля захворіла, сказала, що їй треба їхати до Києва. Потім вийшла заміж за ОСОБА_16 . Перші кілька років приходили до нас у вихідні дні, коли вони йшли з монастиря.

Свідок пояснила, що після того, як ОСОБА_11 робили хіміютерапію, хвороба відступила. Але згодом стан здоров'я став погіршуватися. Вони їздили до Ізраїлю, до Німеччини. Потім їй ставало все гірше та гірше. За тиждень до лікарні свідок зателефонувала, вона сказала не заходити до неї, оскільки була на лікуванні. Потім ОСОБА_10 не відповідала на дзвінки. У середу, четвер, п'ятницю свідок не могла їй додзвонитися. У неділю ж зателефонувала донька свідка і ОСОБА_10 просила повідомити, що вона в лікарні та просить її приїхати. Увечері вони прийшли до неї до лікарні, там був ОСОБА_16 та ОСОБА_59 . Потім вони пішли і вони з нею довго говорили, свідок пояснила, що не зможе приходити до ОСОБА_11 кілька днів, приходитиме її донька, а вона іде у відрядження. Про цьому дзвонила їй щодня.

За показами свідка, 9 числа їй зателефонувала донька сказала, що ОСОБА_11 дуже погано, приходив нотаріус до лікарні, переоформили квартиру, яку вона купила до шлюбу, а решту магазин, квартиру та машину не оформили, бо ОСОБА_60 був не згоден. Для ОСОБА_11 був великий стрес, що тато пішов, залишив маму, як вона сама дістанеться додому, бо ОСОБА_16 щодня привозив їх до лікарні. ОСОБА_60 сказав, він нічого не підписуватиме і втік. Відмовився переоформляти на ОСОБА_16 . У неділю вранці вона приїхала, о 12:00 ОСОБА_16 привіз священика, її сповідували, ОСОБА_16 відвіз батюшку назад до церкви і мав привести батьків. Він привіз батьків близько 17:00. Після того як ОСОБА_10 померла, він повіз батьків додому. Наступного дня свідок зателефонувала ОСОБА_16 , він сказав, що їде на цвинтар вибирати місце, та повідомив, коли будуть похорони. На похоронах ОСОБА_11 були як її батьки, та і відповідач.

Свідок пояснила, що одного дня ОСОБА_60 сказав, що ОСОБА_16 не сплатив за комунальні послуги, а для нього, коли принесли цю квитанцію, де борг за 2 місяці, а ОСОБА_16 увесь час обіцяє і не оплачує. У липні, коли принесли чергову квитанцію, він сказав: ОСОБА_61 ! ОСОБА_62 цю квитанцію та оплати мені її. Свідок і сплатила, їй було нескладно. Потім ОСОБА_16 приніс 2 квитанції, які він сплатив за травень та червень, потім за жовтень була проплата, тобто, оплати були нерегулярні, людина (позивач) нервувала. Свідок зазначила, що перші місяці позивач давав їй гроші, а потім вона оплачувала, 500 грн, доки не розпочався опалювальний сезон, там звичайно ціни побільше. Свідку це було нескладно оплачувати за цю квартиру, вирішила, що це благодійність. Стверджувала, що відвідувала подружжя ОСОБА_7 , бо вони живуть поруч зі нею, там поряд і її свекруха живе, вони й раніше спілкувалися і через свекруху, яка знає ОСОБА_47 та ОСОБА_63 . Це зрозуміло, що людині 90 років і їй потрібне спілкування, щоб йому зателефонували і запитали, як його здоров'я, як він почувається. Свідок вранці дзвонить, увечері заходе, щодня, після роботи. Дочка заходить у вихідні, тому що вона живе в центрі міста. Свідок стверджувала, шо після похорону ОСОБА_11 , після поминок, на 9 днів або до 9 днів ОСОБА_16 прийшов і сказав ОСОБА_7 , що не зможе їх поховати та повернув кошти, які йому дав раніше ОСОБА_2 .. На ці гроші ОСОБА_60 підійшов на цвинтар і там йому сказали, так, є місце вільне біля дочки. Він викупив це місце, заплатив гроші та оформив склеп. Свідок стверджував, що він зробив це сам, зробив пам'ятник, замовив гравіювання все, і там же була похована ОСОБА_64 . При цьому, ОСОБА_16 не був на похороні ОСОБА_65 . ОСОБА_2 показав договір та сказав що його умовами, 1500 грн. на місяць, з урахуванням оплати комунальних послуг, поховання біля дочки є обов'язковим та візит раз на тиждень. Їй також відомо, що батьки отримували пенсію ОСОБА_11 . Пенсія ОСОБА_7 5800 грн. Вона не питала ОСОБА_51 з приводу того, чи ОСОБА_16 мав відвідувати батьків щотижня, чия це була умова, хто його обговорював. Спочатку ОСОБА_2 , може, й хотів, щоб ОСОБА_16 , виконував цю умову договору, але потім, коли нічого не оплачувалося, він мене попросив оплачувати, бо ОСОБА_16 , як нічого не робив, так і не робить. Раніше ОСОБА_10 і ОСОБА_16 їхали щонеділі і привозили продукти батькам. Спочатку вона (свідок) ОСОБА_25 зустрічала у ОСОБА_7 , бо приходить щодня, Але тепер з ним не стикалася, його не зустрічала, ОСОБА_66 їй про це не говорить.

Пояснила, що про те, що від ОСОБА_65 був на неї заповіт, свідок дізналася, коли позивач вступав у спадок, а про те, що від ОСОБА_47 був заповіт, вона не знала, почула вже від адвоката, що він говорив про це на засіданні. Свідок по справі Карташова не казала їй про заповіт.

Свідок зазначає, що оплачує комунальні послуги через Приват24, вперше сплатила 12 липня 2017 року. На питання представника відповідача пояснила що при оплаті програма не повідомляє про факт існуючої оплати.. А у «Приваті» видно плюс чи мінус, але вона не звертає уваги на позначення плюс чи мінус, вона все одно проплачує. Позивач колись дав їй квитанцію вперше, сказав, ось квитанція, він нічого не оплатив. Свідку не відомо чи ОСОБА_16 оплачує, позивач просто дав їй дванадцятого числа квитанцію, сказав, що ОСОБА_16 не сплатив, вона сплатила. Свідку не відомо про те, що ОСОБА_60 сказав ОСОБА_16 , щоб він більше не оплачував комунальні послуги. Свідку також не відомо, чи ОСОБА_16 оплачує грошову суму, яка вказана в договорі і чи отримує позивач грошові суми, які ОСОБА_16 надсилають йому грошовим переказом. Свідок не була дванадцятого червня 2017 року на цвинтарі. Їй відомо місце, де похована ОСОБА_10 , це третє місце від краю. ОСОБА_60 казав свідку, що ОСОБА_16 возив його, показував місце, де вони будуть поховані, позивач надав кошти, щоб придбати місце. Свідку відомо, що в договорі зазначено, що ОСОБА_16 має поховати їх поряд з донькою, тут мається на увазі, що похована ОСОБА_10 , отже поряд мають бути поховані батьки. При цьому, свідку не відомо, чи ОСОБА_16 ходив на цвинтар домовлятися за місця і склеп, вона не знала, на що давав гроші позивач під Склеп чи навіщо, вона дізналася лише коли ОСОБА_60 їй сказав, що ОСОБА_16 сказав, що не може їх поховати та повернув гроші, позивач пішов і оформив усе.

Свідку відомо, що були поховання на цьому цвинтарі після 13 числа, коли поховали ОСОБА_35 , а місця поряд із її могилою, де зараз склеп, зберігалися, тому що ОСОБА_10 залишила 20.000 доларів і ОСОБА_16 купив там місця. Потім ОСОБА_60 прийшов і сказав, що це його місце, що йому його виділили, Склеп був готовий місяці за два, йому дали квитанції. Коли прийшов ОСОБА_60 оплачувати, місце біля ОСОБА_11 для нього було, він сказав свідку, що саме там у них буде склеп.

Свідку відомо, коли місце купується, то воно бронюється, а ОСОБА_16 має папір на 23 і 24 місце, і на 24 місці він може поховати ОСОБА_47 , так як поряд з Лілією зараз пусте місце є і склеп. Свідоцтво про поховання ОСОБА_65 зараз у позивача, воно було у неї, коли робила його ксерокопії для адвоката, та повернула їх позивачу. Свідку відомо, що ОСОБА_16 відправив ОСОБА_67 гроші на поховання ОСОБА_65 у розмірі 28.000 гривень, вона про це дізналася із документів справи.

У судовому засіданні відповідач зауважив на зацікавлену поведінку цього Свідка. Вона спілкується у коридорі з усіма адвокатами, які ведуть цю справу, дає їм поради. Очевидно, що справа ОСОБА_47 веде цей свідок.

Свідок ОСОБА_68 надала пояснення в судовому засіданні, згідно із яких зазначила, що вона знає батьків померлої ОСОБА_11 з дитинства, оскільки її бабуся жила поряд з ними і, відповідно, її батьки дуже дружили. Свідку відомо про договір довічного утримання, про який йде судовий розгляд, та вона знає, що його було укладено наступного дня після смерті ОСОБА_11 , під тиском, що ОСОБА_60 не хотів цього договору. Пояснила, що ОСОБА_16 не виконує умов спірного договору, що вони ( ОСОБА_32 ) спілкуються з ОСОБА_8 щодня, відвідують його. Стосунки між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 ніколи не були дружніми, сімейними, вони завжди були напруженими, ОСОБА_16 завжди сварився з батьками. При укладені договору ніхто не був присутній, вона дізналася про це на похороні від ОСОБА_47 , що він уклав договір, був ще один договір, тільки вона точно не знає, коли його було підписано. ОСОБА_16 погрожував, що інакше він спалить ОСОБА_35 як сміття. Після смерті ОСОБА_69 вони були в ОСОБА_47 щодня. ОСОБА_16 в нього вона бачила один чи два рази, він приїжджав. Якось він мав приїхати, привезти якійсь документи, ОСОБА_60 нервував, що ОСОБА_16 немає, це коли свідок із відповідачем перетиналася. Взагалі він був, вона приходила, ОСОБА_60 казав, що був ОСОБА_16 . Вона бачила договір, що там йшлося про щомісячну оплату 1000 з чимось гривень, передачу у власність магазину на ОСОБА_31 та поховання поряд з Лілею, батьків. Стверджувала, що гроші ОСОБА_60 не одержує, бо ОСОБА_16 не дає йому, знає це зі слів ОСОБА_47 . При цьому їй невідомо чи ОСОБА_60 не отримував чи ОСОБА_16 не давав. Знає, що ОСОБА_16 на якихось засіданнях говорив, що він перераховував поштою. Відповідач не зміг поховати тьотю ОСОБА_70 . Цим похованням займався ОСОБА_60 . Він зробив місце, зробив склеп, пам'ятник, він поховав. ОСОБА_60 витратив на похорон ОСОБА_71 40 000 грн. а за склеп 5000 та за пам'ятник щось. Додала, що не зустрічала ОСОБА_16 , коли відвідувала ОСОБА_47 після смерті ОСОБА_11 та після смерті ОСОБА_71 . При цьому не заперечувала, що стосунки з ОСОБА_72 , у ОСОБА_16 були нормальними. Пояснила, що ОСОБА_60 двічі проходив лікування у лікарні, вона відвідувала щодня, оскільки працює в центрі, і ОСОБА_60 не казав, що ОСОБА_16 приходив. Вони проверяли телефон ОСОБА_7 , телефона ОСОБА_16 не бачили. Їй невідомо чому в договорі було прописано суму 1500 грн., не відомо їй, що ОСОБА_11 мала пенсію 1500 гривень і цю суму ОСОБА_60 отримував за неї і з неї оплачував за свою квартиру. Ій відомо що магазин належав ОСОБА_11 .

Свідок визнала, що дійсно вона давала свідчення у іншій справі про визнання договору недійсним, що ОСОБА_60 був на цвинтарі після смерті ОСОБА_11 вдень і бачив могилу ОСОБА_11 та місця для себе, бачив, що ОСОБА_35 поховають у землю. Свідок не чула, щоб ОСОБА_10 висловлювала бажання, щоб батьки були поховані поряд із нею; бажання, щоб батьки були поховані поруч, то було ОСОБА_47 , бо так було зазначено у договорі. При цьому на похованні ОСОБА_11 свідок не була присутня та не була присутня, коли домовлялись за місця на кладовищі. Свідку відомо, що кошти на будування склепу позивач дав відповідачу, проте останній їх повернув, повідомивши, що не може домовитись за місця. Тоді ОСОБА_15 сам все це вирішив.

Додатково повідомила, що її мати ОСОБА_73 почала оплачувати комунальні послуги за квартиру батьків ОСОБА_11 , тому що ОСОБА_16 не оплачував, потім уточнила, що він почав щось платити, що мама почала платити не одразу, а коли зрозуміла, що він не сплачує. Свідок зазначила, що ОСОБА_7 дає квитанції її матері, свідку ОСОБА_1 .

Свідок зазначила, що ОСОБА_60 у своїх поясненнях сказав неправду з приводу того, що його у квартирі поживаєте вона та її мама. Проте свідок підтвердила, що вона давала свідчення в поліцію про те, що ОСОБА_16 убив Лілю, отруїв у лікарні та вона була свідком цього у лікарні. Вона не пам'ятає коли вона про це повідомила ОСОБА_67 . Потім додає, що вона не пам'ятає, чи про це говорила йому, чому, якщо вона знала, що ОСОБА_16 отруює ОСОБА_35 , чому вона не повідомила про це поліцію, Свідок відповіла що це було якось плутано, потім ОСОБА_10 померла. На питання, чому вона перевіряла телефон ОСОБА_47 , відповіла, бо вони чекали, що ОСОБА_16 зателефонує. Уточнила, що не бачила як ОСОБА_16 відвідує батьків із продуктами, але він може приходити, коли її немає.

Із приводу показів даного свідка відповідач зазначив, що він точно знає, що з 2002 року, коли ОСОБА_10 переїхала з ним в іншу квартиру, ОСОБА_32 у батьків ніколи не були. Не було їх також на жодному сімейному святі, ні на державному, ні на церковному. На питання відповідача, якщо вони мали таке близьке спілкування, як свідок стверджує, чому ОСОБА_60 не повідомив їм про те, що ОСОБА_10 перебуває при смерті в лікарні і вони з'явилися лише на шостий день, свідок відповіла , що вони з'явилися тоді, коли їм стало відомо.

Досліджуючи умови договору, наявні у справі докази, пояснення сторін та покази свідків, суд першої інстанції правильно дійшов наступних висновків.

Як вбачається з тексту спірного договору, а саме в 2-му розділі сторонами було обумовлено наступний зміст утримання (догляду), зокрема:

- п.2.1 договору передбачав, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись набувачем подружжю, оцінюється сторонами у сумі 1 500 грн.;

- п.2.2 договору передбачав, що за рахунок суми матеріального забезпечення та в межах його вартості набувач зобов'язаний здійснювати оплату комунальних послуг відносно житла, в якому мешкає подружжя.

Розділом 3 договору були передбачені права та обов'язки сторін, зокрема:

-п.3.1 договору передбачено, що за цим договором подружжя вправі:

вимагати своєчасного та повного здійснення від набувача, згідно із п.2.1 цього договору (п.3.1.1);

вимагати розірвання договору та повернення нежитлових приміщень магазину у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків за цим договором (п.3.1.2);

- п.3.2 договору передбачено, що набувач за цим договором зобов'язаний :

не рідше одно разу на тиждень відвідувати подружжя (п.3.2.1);

у встановлені строки та в необхідному обсязі здійснювати надання грошових коштів згідно із розділу 2 договору;

у разі смерті подружжя поховати його біля їх доньки - ОСОБА_6 (п.3.2.3);

до смерті подружжя не укладати щодо нежитлових приміщень магазину, отримані набувачем за цим договором, правочинів купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, іпотеки чи іншим способом передавати їх у власність іншій особі.

Із приводу щомісячного матеріального утримання подружжя у сумі 1500 грн. зі сторони відповідача як набувача, а також здійснення ним оплати комунальних послуг відносно житла, де мешкало подружжя ОСОБА_7 , а на теперішній час позивач, за рахунок суми матеріального забезпечення та в межах його вартості, то суд першої інстанції правильно вважав, що відповідачем доведене належне виконання даної умови договору на підставі наступного.

Зокрема, це підтверджується копіями квитанцій за 2017-2020 роки, наявними у матеріалах справи. Платежі за 2017 рік складають 04.07.17 - 39 грн за електрику, 04.07.17 - 41 грн за газ, 04.07.17 - 411 грн. СДПТ, ліфт, сміття, каналіз, хол. вода,12.07.17 - 2100 грн. поштовий переказ, 31.07.17 - 1418 грн., поштовий переказ, 04.08.17 -1500 грн. поштовий переказ, 09.08.17 -3518 г., поштовий переказ, 06.09.17 - комунальні оплати 968 грн: 118, 41, 120, 11, 18, 485,175 грн., 08.09.17 - 39 грн електрика, 11.09.17 - 1000 грн. поштовий переказ, 06.10.17 - комунальні оплати 543 грн: 49, 50, 118, 120, 206 грн.11.10.17 - 1000 грн. поштовий переказ, 01.11.17 - 1000 грн. поштовий переказ,16.11.17 - 1000 грн. поштовий переказ, 13.12.17 - 1000 грн поштовий переказ. Разом за 2017 рік: 2041 грн. комунальні оплати,13 500 грн. поштові перекази, всього: 15 536 грн., а за договором повинен за 2017р.- 9.900 грн. поштові перекази за 2018: 28.12.17 - 1500 грн., 26.01.18 - 1500 грн., 06.02.18 - 1500 грн., 24.03.18 - 3000 грн.,07.06.18 - 3000 грн.,02.08.18 - 3000 грн., 28.09.18 - 3000 грн., 06.12.18 - 3000 грн., усього за 2018 рік: 18 000 грн., за договором за 2018 рік зобов'язаний був 18 000 грн. . Поштові перекази за 2019 рік складають: 12.02.19 - 3000 грн., 23.04.19 - 3000 грн., 18.07.19 - 4000 грн., 01.10.19 - 5000 грн., 04.12.19 - 6000 грн. Усього за 2019 сплачено 21 000 грн.. За договором винен сплатити за 2019 рік: 18 000 грн.. Поштові перекази за 2020 рік складають 24.01.20 р. - 6000 грн., 27.03.20 - 6000 грн.,21.05.20 - 6000 грн., усього за півроку 2020 року - 18 000 грн..

При цьому суд першої інстанції вмотивовано прийняв до увагу, що згідно із пояснень позивача вбачається, що грошові перекази від відповідача були, проте він не бажав їх отримувати та вони повертались, та оплачувала комунальні послуги ОСОБА_73 , якій він з дружиною переписали майно, відповідач не брав участі у похованні його дружини, бо позивач не повідомляв відповідача про те, що вона померла. Також встановлено, що відповідач приносив позивачу і продукти, вбачається добросовісне ставлення відповідача до батьків своєї померлої дружини, який, окрім виконання умов договору, ще додатково піклувався про них обох і тепер про ОСОБА_2 , та при відвідуванні щонеділі приносив їм харчі, як це було ще за життя своєї покійної дружини та їх доньки.

Також суд першої інстанції правильно враховував пояснення відповідача, про те, що він і по теперішній час виконує договір та надає матеріальне забезпечення позивачу, що також підтвердили свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_74 , ОСОБА_9 .. Крім того, з показів вказаних свідків встановлено, що декілька раз відповідач надавав ОСОБА_2 гроші готівкою.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи позивача, про те, що відповідач не надає йому матеріальне забезпечення за договором довічного утримання та не сплачував комунальні послуги, тому їх сплачує свідок по справі ОСОБА_73 , оскільки вони спростовуються квитанціями про поштові перекази, які містяться в матеріалах справи, показами свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_74 , ОСОБА_9 та показами самого позивача, про те, що саме він відмовився надавати відповідачу квитанції для сплати комунальних послуг, та з оглянутого в судовому засіданні електронного доказу-відеозйомки, з якого вбачається, що саме позивач вимагав від відповідача повернути йому книжку по сплаті платежів за газ, та відмовляється брати у відповідача квитанцію, що свідчить про виконання відповідачем даних умов договору та його бажання виконувати договір довічного утримання та про односторонню відмову ОСОБА_15 , щоб саме ОСОБА_14 оплачував комунальні послуги. Вказане спростовує твердження позивача, що відповідач відмовився платити за комунальні послуги.

Крім того, з матеріалів справи вбачається що відповідач окрім поштових переказів грошей сплачував комунальні послуги з 04 червня 2017 р. до жовтня місяця 2017 р., і суд правильно погодився з відповідачем, що припинення ним оплачувати комнальні послуги та продовжував надавати матеріальне забезпечення, саме на вимогу позивача , також цю обставину підтвердив сам позивач та свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_75 ..

Також суд правильно врахував позицію позивача, який зазначив, що квартира АДРЕСА_8 , за заповітом належить ОСОБА_73 , тому вона оплачує комунальні послуги, також цю обставину підтвердила свідок ОСОБА_76 , яка зазначила, що позивач переписав на ОСОБА_73 квартиру, тому вона виконує свої обов'язки. Крім того, суд першої інстанції правильно вважав, що не отримання ОСОБА_2 грошових переказів від відповідача в період 2019 та 2020 роки, коли було подано даний позов до суду, не свідчить про не виконання саме відповідачем умов такого договору.

Оскільки одностороння відмова відчужувача від договору довічного утримання в силу положень ст. 755 ЦК України не є підставою для його розірвання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова ОСОБА_2 надавати відповідачу квитанції для сплати комунальних послуг не є підставою для розірвання такого договору, тим більш ОСОБА_3 відповідно до умов договору надав подружжю та надавав ОСОБА_2 матеріальне забезпечення навіть у більшому розмірі, чим передбачено умовами договору.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що була відсутня необхідність сплачувати комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_8 свідку ОСОБА_73 , так як згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_14 почав оплачувати комунальні послуги вже 4 липня 2017 року, тобто за минулий місяць, а ОСОБА_73 - почала 12 липня 2017 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 118-123), тобто комунальні послуги за червень місяць вже були оплачені ОСОБА_13 , а також із урахуванням наявності в матеріалах справи заповіту ОСОБА_15 на користь ОСОБА_73 , за яким все майно, яке йому належить та буде належати в майбутньому, він заповідає ОСОБА_73 , суд першої інстанції обґрунтовано вбачав зацікавленість цього свідка в розгляді справи та вважав її дії по сплаті нею комунальних послуг, не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням відповідачем договору довічного утримання.

У ході розгляду справи відповідач та його представник - ОСОБА_77 зазначили, що згідно із встановлених в справі №522/12495/17 фактів, на їх думку, підтвердилась та обставина, що позивач разом зі своєю дружиною до допиту у якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_78 в судовому засіданні, склали заповіт на ОСОБА_1 , таким чином на їх думку ця обставина викликає сумніви в наданих свідків ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_68 поясненнях .

Факт наявності заповітів на ОСОБА_1 встановлено і при розгляді Одеським апеляційним судом цивільної справи №522/12495/17 про перегляд заяви ОСОБА_3 за нововиявленими обставинами , Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2021 року залишено без змін. Рішенням суду Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 , який також є правонаступником померлої ОСОБА_5 , до ОСОБА_3 , треті особи - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. про визнання недійсними Договору довічного утримання (догляду) № 1133 від 12.06.2017 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. залишити без задоволення. При цьому позов ОСОБА_2 пред'явлений був з підстав того, що він був укладений під погрозою внаслідок тяжких обставин на вкрай невигідних умовах.

Також зазначено (у справі №522/12495/17), що заповіти були складені подружжям ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто раніше, ніж були надані в судовому засіданні покази у якості свідка по справі з боку позивача свідка ОСОБА_1 яка з членами її сім'ї надали у 2018 році. Тому суд першої інстанції вбачав зацікавленість свідка та членів її сім'ї - ОСОБА_68 , та ОСОБА_79 на час надання свідчень по справі в задоволенні позовних вимог позивача тому, що згідно із заповітів подружжя ОСОБА_7 від 14.07.2017 вона має право успадкувати все належне їм майно на день їх смерті та на те, на яке вони матимуть право. При цьому суд враховує що її зацікавленість у розгляді справи на користь позивача ОСОБА_2 , та її обізнаність щодо заповітів подружжя ОСОБА_7 на її користь, особисто підтвердив в судовому засіданні і сам позивач ОСОБА_2 який повідомив що квартира АДРЕСА_8 , вже не його.

В даній справі також надавали покази як свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_68 , проте суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку що ОСОБА_1 та члени її сім'ї є зацікавленими особами у вирішенні справи на користь позивача, їх покази не можна вважати об'єктивними, з огляду на наявність заповіту.

Виконання відповідачем умови щодо відвідування подружжя ОСОБА_2 не рідше одного разу на тиждень та існування гарних відносин із ОСОБА_5 , підтверджуються електроними доказами диски з відео, починаючи з 2017 року, скріншотами електроних доказів, характеристикою голови ОСББ «Маршал 77» від 25.02.2020 з місця проживання ОСОБА_2 , показами свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_80 , ОСОБА_9 , не спростовується свідками ОСОБА_1 , ОСОБА_68 , ОСОБА_81 ..

Характеристикою голови ОСББ «Маршал 77» від 25.02.2020 з місця проживання ОСОБА_2 , в якій зазначено, що ОСОБА_7 проживає з дружиною за адресою АДРЕСА_6 протягом 40 років, за цей час зарекомендував себе як норовливий, сварливий, неврівноважений, агресивний, не щирий, схильний говорити неправду, спотворювати інформацію, хитрувати; що відношення з зятем ОСОБА_3 у подружжя ОСОБА_7 були гарні, теплі, близькі, доброзичливі, за виключенням конфлікту, який стався між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у подвір'ї будинку, де проживає подружжя, через де кілька днів після смерті доньки; з ОСОБА_5 були особливо гарні стосунки, близькі, родинні майже до її смерті, вона була вдячна зятю за його увагу та турботу, про що казала своїм сусідкам. Влітку спілкування між ними відбувалося во дворі будинку, чому були свідками всі сусіди. Двері парадної, в який проживають подружжя ОСОБА_7 зачиняється на магнітний замок і має домофон. Оскільки подружжя ОСОБА_7 не мають домофон і рідко користуються телефоном, ОСОБА_14 відвідуючи їх, звертався до сусідів, щоб вони відчинили йому двері. Відношення ОСОБА_3 до батьків своєї дружини, залишилося, як і при житті його дружини незмінним. Щонеділі він відвідує ОСОБА_2 , приносить продукти, допомагає матеріально.

Електронними доказами, а саме відеозаписом, з якого вбачається, що 20 липня 2017 року при зустрічі зятя та тещі у дворі, де проживає позивач, вони цілуються, питають один в одного як справи, позивачка радіє принесеними зятем персикам, із задоволенням їх їсть, каже зятю, що він уважний, знов цілує його, вони мирно спілкуються. Потім приходе ОСОБА_2 , відмовляється брати від зятя квитанції зі сплати комунальних послуг, викидує їх. ОСОБА_2 вимагає від зятя, щоб він повернув йому книжку по сплаті за газ, ОСОБА_5 просить відповідача надати квитанції особисто їй, але її чоловік ОСОБА_2 замахується на неї палкою і каже не чіпай, я тобі зараз дам по рукам, потрібно робити тільки те, що я кажу. При відвідуванні відповідачем подружжя 02.08.2017 року при зустрічі відповідача з ОСОБА_5 біля її дому вони також цілуються, спілкуються.

Суд першої інстанції врахував, що при дослідженні вказаного електронного доказу, в судовому засіданні представник позивача не спростовував факти, які там відображені. Також відеозаписами відвідувань, з 2017 р. по 2020 рік, вбачається, що ОСОБА_3 з часу укладення договору довічного утриманням щонедільно відвідує подружжя ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_6 , та скріншотами.

Щодо умови про поховання.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_6 (донька позивача та дружина відповідача) померла 11 червня 2017 року та похована 13 червня 2017 року на ділянці 346, лінія 19, могила 23 кладовища «Новоміське», про що свідчить згідно довідки КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради №302 від 21.07.2017 року.

Згідно із свідоцтва про поховання № НОМЕР_3 від 24.01.2020 р. ОСОБА_3 є користувачем місця подвійного поховання № НОМЕР_4 та 24 у лінії 19 на ділянці 346 кладовища «Новоміське», де похована 13.06.2017 р. ОСОБА_6 , реєстраційний номер поховання 6254, книга № 53.

Відповідно до відповіді КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради №128 від 13.02.2020 р., згідно запису у книзі реєстрації поховань користувачем місяця подвійного поховання № НОМЕР_4 та 24 у лінії 19 на ділянці 346 кладовища «Новоміське», де похована ОСОБА_6 , є ОСОБА_3 ..

Статтею 2 Закону України «Про поховання та похорону справу» визначено, що користувач місця поховання (місця родинного поховання), особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання.

Згідно із ст.25 вказаного Закону, після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу родинного місця поховання) спеціалізованим комунальним підприємством видається відповідне свідоцтво. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язанні з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогільної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Отже, користувач місця поховання ОСОБА_3 має право здійснювати будь-які дії, пов'язані з використанням місця поховання, які не суперечать чинному законодавству.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що власником склепу, встановленому на місці поховання ОСОБА_5 , є позивач ОСОБА_2 № 23 та 24 у лінії 19 на ділянці 346 кладовища «Новоміське», де похована 13 червня 2017 року ОСОБА_6 ..

Із договору - замовлення на організацію проведення поховання від 12.06.2017, з договору - замовлення від 12.06.2017; з рахунку-фактури від 13.06.2017 вбачається, що похованням ОСОБА_6 займався відповідач ОСОБА_3 ..

Таким чином, на підставі викладених обставин, наявних доказів та показів свідків ОСОБА_38 , ОСОБА_82 , ОСОБА_20 , ОСОБА_28 , судом першої інстанції встановлена та обставина, що відповідач зранку 12.06.2017 був на кладовищі та за його проханням та домовленостей були виділені місця для поховання ОСОБА_6 , та поруч ще одне місце і місце для будівництва склепу для поховання батьків.

Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що у день 12 червня 2017 року подружжя ОСОБА_7 було на Таіровському кладовищі, бачило вириту могилу для поховання доньки у землю, та виділені відповідачу місця для їх поховання, що підтвердив сам позивач, який зазначив, що місця йому сподобались, ритуальний агент ОСОБА_20 показав їм, де саме буде похована донька, повідомив про організацію процедури поховання їх доньки у землю, показав договір-замовлення на поховання укладені між ним та відповідачем, за якими відповідачем було сплачено аванс за поховання та договір замовлення від 12.06.2017 р., якім підтверджується оплата копки могили 12.06.2017.

Згідно із необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення затвердженого приказом госкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. № 193, виконавець укладає договори замовлення не пізніше чим за 24 години до поховання, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що всі питання пов'язанні з вибором та виділом місць для поховання подружжя ОСОБА_7 , були вирішенні відповідачем ОСОБА_83 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідно виконанні умови договору довічного утримання, щодо забезпечення подружжю ОСОБА_7 бути похованими поряд з донькою в той час коли помруть вони. Про що свідчить також та обставина, яку підтвердили свідки, та не спростовано позивачем, що для копки могили ОСОБА_6 одразу 12 червня 2017 р. від алеї відступили на три місця. ОСОБА_22 поховали на третьому місці від алеї, а поряд з нею ближче до алеї залишили ще два, для поховання родини, зокрема для подружжя ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції правильно погодився з тим, що умова спірного договору поховати подружжя Іщенків поряд з донькою означала саме вирішення питання про виділення місць для подальшого поховання подружжя поряд з ОСОБА_22 одночасно з вирішенням питання про її місце поховання 12 червня 2017 року, і щоб на час смерті подружжя ОСОБА_7 в майбутньому була можливість поховати біля доньки.

Зазначене тлумачення цього пункту договору підтвердили всі свідки та позивач і відповідач.

Суд першої інстанції вмотивовано не прийняв до уваги доводи позивача, що це саме він домовився за будівництво склепу поруч із донькою, коли прийшов домовлятися про склеп 06 липня 2017 року, з огляду на те, що це спростовується поясненнями свідків по справі ОСОБА_38 , ОСОБА_82 , ОСОБА_20 , ОСОБА_28 , вищезазначеними письмовими доказами, тією обставиною, що поряд з ОСОБА_22 вже 12 червня 2017 року виділили два місця, одне з них під склеп, відповіддю КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради від 13.02.2020 р. , з інформацією про поховання у лінії 20 на ділянці 346 кладовища «Новоміське», з якої вбачається, що після поховання ОСОБА_22 13 червня 2017 р. і до 6 липня 2017 р., здійснювалися поховання вже на 20 лінії, а місця поряд ОСОБА_22 на 19 лінії, залишались за родиною ОСОБА_22 , і нікого іншого там не ховали. (а.с.193).

Оцінюючи у сукупності доводи позивача, суд першої інстанції правильно врахував, що протягом судових засідань позивач ОСОБА_2 надавав суперечливі покази, які спростовуються матеріалами справи та відноситься до них критично.

Також цю обставину, що біля місця поховання ОСОБА_11 наявні вільні місця і що з того часу ще відбувались інші поховання, підтвердили свідки з боку позивача, ОСОБА_73 , ОСОБА_84 ..

Тобто виконання цієї умови пов'язано з часом поховання ОСОБА_22 та з часом вирішення питання з місцем її поховання, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Якщо б ця умова була пов'язана з часом смерті подружжя ОСОБА_7 , вона втрачала би сенс, так як на момент смерті подружжя ОСОБА_7 , місць поряд з донькою не було б, зважаючи на кількість поховань щодня.

Крім того, суд першої інстанції правильно погодився з доводами відповідача, що також підтвердили і свідки ОСОБА_38 , ОСОБА_75 , ОСОБА_20 , ОСОБА_28 , що склеп був оформлено саме на ОСОБА_2 , тому що, згідно із умов договору, відповідач повинен був поховати подружжя поруч з донькою, а склеп був саме для поховання подружжя ОСОБА_7 , тому він і оформлювався на ОСОБА_2 , який став його власником, та було гарантією для подружжя, що ніхто не буде там похований, крім них. Зазначене також підтверджується відповіддю КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради від 13.02.2020.

Суд першої інстанції також правильно погодився з тим, що ОСОБА_14 виконав свої зобов'язання по похованню ОСОБА_5 біля доньки згідно із умов договору, про що переконливо свідчить той факт, що ОСОБА_5 , яка померла через два роки після смерті доньки ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була похована біля неї, місце для її поховання біля доньки зберігалось до часу її смерті. Судом встановлено, що про час смерті ОСОБА_5 відповідачу не було позивачем повідомлено вчасно , тому він не був на її похованні . Сама присутність відповідача на похоронах не була істотною умовою договору та не свідчить про його неналежне виконання.

Суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що саме ОСОБА_2 , як власник склепу, є замовником поховання своєї дружини, що відповідає умовам договору довічного утримання, тому саме йому як власнику склепа було видано свідоцтво про поховання від 28 вересня 2019 року.

Проте суд врахував, що після того як ОСОБА_3 дізнався про її смерть, відповідач надіслав ОСОБА_2 грошові кошти на поховання ОСОБА_5 в розмірі 20 000 гривен та 8 750 гривен, разом - 28 750 гривен), що підтверджується відповідними чеками, копії яких є в матеріалах справи. Та обставина, що позивач не отримав ці кошти, не спростовує цього факту. Крім того, суд зазначив, що оскільки одностороння відмова відчужувача від договору довічного утримання в силу положень ст. 755 ЦК України не є підставою для його розірвання, суд дійшов до висновку що відмова ОСОБА_2 отримати від ОСОБА_25 кошти на поховання ОСОБА_5 не є підставою для розірвання договору довічного утримання.

Також, суд першої інстанції правильно врахував, що на теперішній час біля доньки позивача є вільне місце № НОМЕР_5 , в якому відповідач має можливість поховати позивача, що з цих підстав унеможливлює стверджувати, що ця умова поховати позивача біля доньки відповідачем не виконана.

При цьому, згідно із листа директора КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» від 13.02.2020 №132, замовником поховання ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , був ОСОБА_2 .. Також згідно із листа звернення до адміністрації даного КП від ОСОБА_3 щодо організації та оплати поховання ОСОБА_5 не зареєстровані.

Між тим, суд першої інстанції правильно не вважав даний лист беззаперечним доказом невиконання відповідачем умови договору щодо поховання подружжя біля доньки, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, відповідачу своєчасно не було повідомлено про смерть дружини позивача, окрім того, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, відповідач перерахував позивачу кошти на поховання ОСОБА_5 у сумі 28750 грн.. Окрім того, що не заперечується та визнається сторонами, ОСОБА_5 була похована на кладовищі разом із донькою, в місці, яке було заброньовано заздалегідь саме відповідачем. Зазначене не було спростовано стороною позивача.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що належних та достовірних доказів того, що ОСОБА_3 не виконує договір довічного утримання в матеріалах справи не міститься, крім пояснень самого позивача та показань деяких свідків.

Проаналізувавши покази позивача ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх недостовірними, так як вбачав протиріччя його власних пояснень (зокрема, його твердження про те, що він взагалі не підписував договір довічного утримання, що спростовується його підписом на договорі, що він не проживає в квартирі АДРЕСА_8 ) та ставиться до них критично, які спростовуються належними та допустимими доказами по справі; спростовуються показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_85 , ОСОБА_74 , ОСОБА_20 , ОСОБА_28 , письмовими та електронніими доказами.

Свідки з боку позивача ОСОБА_76 , ОСОБА_86 , свідчать зі слів позивача та їх покази спростовується матеріалами справи, а свідки ОСОБА_46 та ОСОБА_1 повідомили, що їм взагалі невідомі обставини виконання ОСОБА_13 договору. Крім того, суд вірно критично поставився до показів, ОСОБА_87 та не взяв їх до уваги, тому що вона не була очевидцем будь-яких обставин, пов'язаних з виконанням договору, зокрема їй не відомо про що цей договір.

Крім того, щодо показів ОСОБА_1 , ОСОБА_68 , суд обґрунтовано не взяв їх до уваги та поставився до них критично, оскільки останні є зацікавленими особами в задоволенні позову на користь позивача, так як на користь свідка ОСОБА_73 складено заповіт подружжям ОСОБА_7 .

При цьому, суд першої інстанції вмотивовано прийняв до уваги, покази свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_38 , ОСОБА_80 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 із підстав того, що вони надавали послідовні покази стосовно обставин виконання відповідачем договору довічного утримання та обставин, які мають суттєве значення для об'єктивного розгляду справи. Їх покази узгоджуються між собою та іншими доказами по справі, вони не є зацікавленими особами по справі.

Окрім того, при оцінці показів позивача, враховано ту обставину, що позивач ОСОБА_2 в липні 2018 році звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним вказаного договору довічного утримання (справа 522/12495/17), а в наступний час , після скасування апеляційним судом 25.09.2019 рішення Приморського районного суд м. Одеси від 27.02.2019 в частині задоволених вимог про визнання недійсним договору довічного утримання (догляду) від 12 червня 2017 року № 1133 та відмови у їх задоволенні, він звернувся до суду в листопаді 2019 року з позовом про розірвання цього договору, зазначені позовні вимоги мають різні правові підстави та є взаємовиключеними та це на думку суду свідчить про непослідовність та суперечливість показів позивача, що дозволяє суду критично віднестись до його тверджень про не виконання відповідачем договору довічного утримання.

При цьому суд звертає увагу на те, що з дати укладання даного спірного договору (12.06.2017 року) по день подання позову (27.11.2019 року), тобто минуло більше двох років, зі сторони подружжя Іщенків як сторони договору, не було жодних письмових претензій чи заяв до набувача щодо неналежного виконання відповідачем його умов, заяв щодо розірвання даного договору, доказів протилежного суду не надано.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що належних та достовірних доказів в підтвердження підстав позову позивачем не надано, а доводи відповідача на їх спростування є доведеними та переконливими.

За викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повідомляв позивача ОСОБА_2 про розгляд справи, апеляційний суд їх відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_2 здійснювала адвокат Пейчева С.Д., яка була сповіщена про судові засідання у суді першої інстанції та особисто приймала участь у судових засіданнях, зокрема, у останньому, яке відбулось 30 червня 2022 року, що підтверджується протоколом судового засідання.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновки, що посилання про несповіщення позивача ОСОБА_2 є такими, що не відповідають дійсності.

Щодо доводів апеляційної скарги про відмову у відводі судді Домусчі Л.В., яка на думку скаржника, є порушенням безсторонності суду, то колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року заяву про відвід передано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року (суддя Шенцева О.П.) відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Пейчевої Сніжани Дмитрівни про відвід судді Домусчі Л.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання (догляду).

Вказана ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що обставини, визначені заявником, не викликають сумнівів в упередженості або необ'єктивності судді Домусчі Л.В., та є недоведеними, а всі аргументи зводяться до не погодження заявника з рішенням головуючої судді.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як підставою для відводу є, фактично, непогодження з рішенням, постановленим суддею Домусчі Л.В., у іншій справі (№522/12495/17), яке є чинним і ніким не скасованим.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що предмети доказування у цивільній справі №522/12495/17 та у цивільній справі № 522/20189/19 є різними, а тому саме по собі посилання на дослідження одного і того самого договору довічного утримання є помилковими.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Інших належних і допустимих доказів невиконання стороною відповідача договору довічного утримання скаржником в апеляційній скарзі не надано і не зазначено.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ) залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 квітня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда