Номер провадження: 22-ц/813/4023/24
Справа № 521/19646/23
Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
08.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2023 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в обґрунтування якого зазначила, що з 08.08.2013 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач останній часом не виконує свої зобов'язання щодо сплати аліментів в добровільному порядку.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Малиновський районний суд міста Одеси рішенням від 16 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви до суду, тобто з 07.08.2023 року, до досягнення дітьми повноліття.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
В задоволені іншої частини позову відмовив.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що обов'язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька. Суд першої інстанції вважав, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на дітей у тому розмірі, що встановив суд.
Враховуючи особливості предмета спору, суб'єктний склад правовідносин, ціну позову, малозначність справи, а також характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру, суд першої інстанції вважав, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, тому зменшив їх до 3000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2023 року скасувати, та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції не враховано інтереси дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та права цивільної дружини ОСОБА_7 . Суд не звернув уваги на наявність чотирьох дітей у відповідача та перебування цивільної дружини, яка перебуває на утриманні. Розмір аліментів визначений судом порушує права інших дітей.
Зазначає, що помилково ним у відзиві на позовну заяву від 15.08.2023 року зазначено про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу).
Також посилається на те, що позивач вивезла дітей за межі України, ОСОБА_1 не виконує рішення суду щодо встановлення графіка спілкування дітей з батьком, перебуває у розшуку, щодо останньої проводиться досудове розслідування.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.01.2024 року відкрито провадження у справі, роз'яснено позивачу право подання до апеляційного суду відзиву.
Представник позивача копію ухвали про відкриття провадження отримав 19.01.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, копію апеляційної скарги з доданими документами отримав 26.01.2024 року, шляхом направлення на електронну пошту, що підтверджується довідками.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції надано належну оцінку доказам та доводам сторін. Обставини наявності кримінальних проваджень не є предметом розгляду у цій справі.
ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження отримав 13.02.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник позивача, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення.
ОСОБА_2 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 08.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у долученні до матеріалів справи доказів до даних скаржником до апеляційної скарги, а саме: листів ОРУП № 1 ВП № 1 ГУНП в Одеській області від 13.12.2023 року, від 21.12.2023 року, відповідь на доручення від 08.12.2023 року, постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.11.2023 року, фотографії, заяв про отримання копії рішення та роз'яснення рішення поданих до суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 922/393/18, тому апеляційний суд відмовляє у приєднання доказів отриманих скаржником після ухвалення оскаржуваного рішення.
Окрім зазначеного, апеляційна скарга не містить обґрунтувань неможливості подання інших доказів до суду першої інстанції, також матеріали справи містять заяву про отримання рішення суду, тому підстави для її повторного долучення відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що обов'язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суд першої інстанції вважав, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на дітей у тому розмірі, що встановив суд.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 08.08.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2016 року, що підтверджується копією рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2016 року у справі № 521/12647/16-ц.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народились ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , батьками яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копіями повторних свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , виданих Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2021 року.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на утримання дітей, позицію відповідача, який не заперечує щодо стягнення з нього аліментів, однак не погоджується з визначеним розміром аліментів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційний суд зазначає, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права та змагальність сторін.
Згідно з ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, у цій справі позивач, звернувшись до суду з позовом просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі частини заробітку (доходу). Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу). В свою чергу відповідач, який приймав участь як під час розгляду справи судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду, не заперечував щодо необхідності стягнення аліментів, належних доказів щодо свого майнового стану який унеможливлює сплату аліментів у визначеному судом розмірі не надав.
Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2022 рік, наявна в матеріалах справи не є належним доказом, оскільки не містить, зокрема підпису особи, яка її подала, відмітки про внесення даних до бази податкової звітності.
Посилаючись на необґрунтовано визначений судом першої інстанції розмір аліментів відповідач зазначає, що має на утриманні ще двох дітей та цивільну дружину.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси від 12.06.2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 надавався відзив на позовну заяву в якому просив стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не більш 1/3 заробітку (доходу) та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. У відзиві на позовну заяву відповідач також посилався на наявність дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та цивільної дружини, яка є непрацездатною, у зв'язку з доглядом за дитиною.
У доповненнях до відзиву на позовну заяву від 22.08.2023 року ОСОБА_2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини звернення ним до органів виконавчої служби, суду, поліції щодо не виконання ОСОБА_1 рішення суду про визначення графіку спілкування дітей з батьком, перешкоджання спілкуванню з дітьми.
Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначає про те, що дійсно не має можливості сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання дітей у визначеному судом розмірі, та зазначає, що судом першої інстанції не враховано наявність інших дітей та цивільної дружини.
Разом з викладеним, під час розгляду справи Одеським апеляційний судом ОСОБА_2 зазначив, що з нього аліменти на утримання ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 , не стягуються у встановленому законом порядку. Докази на спростування вказаних обставин в матеріалах справи відсутні.
Щодо обставин перебування цивільної дружини ОСОБА_7 на утриманні ОСОБА_2 , останній повідомив, що за рішенням суду аліменти на утримання ОСОБА_10 , не стягуються, а здійснюються добровільно. Проте, ОСОБА_2 жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.
Апеляційний суд враховує, що діти відповідача мають рівні права на матеріальну допомогу від батька, однак виходячи із принципу змагальності та диспозитивності цивільного судочинства колегія суддів зазначає, що саме відповідач повинен довести його неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Однак належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б унеможливлювали сплату відповідачем аліментів у визначеному судом першої інстанції розмірі на двох дітей щомісячно, та порушення у зв'язку з визначеним розміром прав інших дітей відповідача не надано.
Доводи апеляційної скарги про перебування позивача у розшуку, невиконання останньою судового рішення, яким встановлено графіки зустрічі дитини з батьком, обставини вивезення дітей за межі України без його згоди не є підставами для зменшення розміру аліментів. Щодо таких доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У цій справі предметом позову є стягнення аліментів, а не спір щодо участі батька у вихованні дітей.
Посилання скаржника на те, що оскаржуваним рішенням суду з нього стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку на кожну дитину, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) на утримання двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи ОСОБА_2 про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не вирішено клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_10 не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, оскільки під час апеляційного розгляду скаржником клопотань про виклик та допит свідків не заявлено.
Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення аліментів у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Так суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, право на визначення яких належить виключно позивачу, позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення аліментів у частці від доходу відповідача, тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Також апеляційний суд зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів в частині розміру витрат на правову допомогу.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Н.В. Стахова