12.04.24
22-ц/812/495/24
Провадження №22-ц/812/495/24
іменем України
08 квітня 2024 року м. Миколаїв
справа № 469/153/21
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,
із секретарем судового засідання Голощаповою А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Прутян Олександром Анатолійовичем
на рішення Березанського районного суду Миколаївської області, ухваленого 08 січня 2024 року під головуванням судді Гапоненко Н.О., в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складено 17 січня 2024 року, у цивільній справі
за позовом
ОСОБА_1 до Березанської селищної ради Миколаївської області про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди ,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
В лютому 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до Березанської селищної ради Миколаївської області, третя особа Управління Держпраці в Миколаївській області про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що розпорядженням №56 сільського голови Краснопільської сільської ради від 21 вересня 2018 року її прийнято на посаду директора за сумісництвом госпрозрахункового комунального підприємства «Краснопільське» (далі - «Краснопільське» ГКП) з 21 вересня 2018 року. Відповідно до наказу директора «Краснопільське» ГКП №2 від 21 вересня 2018 року позивачка приступила до виконання своїх обов'язків з неповним робочим днем (4 години).
Згідно розпорядження №1 сільського голови Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 02 січня 2019 року, директора ГКП «Краснопільське» Супрун Н.Ф. переведено з 0,5 ставки на ставку та визначено ГКП «Краснопільське» її основним місцем роботи. Цього ж числа сільським головою Краснопільської сільської ради укладено безстроковий трудовий договір із позивачкою.
Незважаючи на укладення безстрокового трудового договору, не попередивши ОСОБА_1 за два місяці про істотні зміни трудового договору в частині його строку, достовірно знаючи, що чинним законодавством України не передбачено обов'язкового укладення письмового строкового трудового контракту між органом управління органу місцевого самоврядування комунального підприємства та його директором, 02 січня 2020 року сільський голова Краснопільської сільської ради зобов'язала позивачку підписати трудовий контракт, строк дії якого з 02 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року. За умовами контракту, за два місяці до закінчення терміну його дії він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін, але будь-яких попереджень позивач не отримувала. Натомість, 22 січня 2021 року позивачка отримала від Березанської селищної ради письмове повідомлення про припинення контракту у зв'язку із закінченням терміну та звільнення, на підставі рішення №18 позачергової ІІ сесії VIII скликання від 22 грудня 2020 року, але продовжувала працювати, готуючи, підписуючи відповідні звіти в різні державні установи як керівник підприємства до 18 лютого 2021 року, що свідчить про продовження терміну дії контракту на той самий термін, а саме до 31 грудня 2021 року. Також за січень 2021 року їй була нарахована заробітна плата.
Позивачка також зазначає, що 18 лютого 2021 року, вийшовши на роботу після лікарняного, дізналася, що 17 лютого 2021 року селищний голова Березанської селищної ради уклав з іншою особою тимчасовий трудовий договір на посаду директора ГКП «Краснопільське». При цьому із позивачкою з 18 лютого 2021 року і по цей час не проведено розрахунок та не видано розпорядження селищного голови про звільнення із зазначенням дати та мотивів звільнення, також не видано трудову книжку.
Позивачка зазначає, що внесення питання щодо припинення дії контракту з позивачем на розгляд сесії було здійснено з порушенням встановленого порядку. До повноважень селищної ради не входять вирішення питань із трудового права, отже спірне рішення було прийнято неуповноваженою особою - Березанською селищною радою. Повноваження щодо призначення та звільнення з посади керівника підприємства належить виключно голові селищної ради, виходячи із положення пункту 10 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування». Отже, рішення про припинення дії контракту з нею як з керівником підприємства та звільнення її з посади мало бути прийнято головою селищної ради.
Крім того, на думку позивачки її була спричинена моральна шкода через незаконне звільнення. Зазначені обставини призвели до моральних страждань позивача, оскільки вона залишилась без роботи, матеріальних засобів для життя, відсутність трудової книжки, позбавило її можливості стати на облік біржі праці. Вказані обставини вимагали додаткових зусиль для організації життя, викликали нервове напруження та стресову ситуацію, яка позначилася негативно на стані здоров'я.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Березанської селищної ради №18 від 22 грудня 2020 року позачергової ІІ сесії VIII скликання «Про припинення дії контракту, укладеного з директором ГКП «Краснопільське»; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Краснопільського госпрозрахункового підприємства; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2021 року у залученні Управління Держпраці в Миколаївській області до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відмовлено.
Узагальнені доводи інших учасників
Під час розгляду справи Березанська селищна рада подала відзив та додаткові пояснення на позовну заяву, у яких просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду про поновлення її на роботі, оскільки у справах про звільнення встановлено місячний строк для звернення до суду з позовом з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідач зазначав, що в останній робочий день ОСОБА_1 31 грудня 2020 року представники селищної ради ознайомили позивача з рішенням ради від 22 грудня 2020 року №18, зачитавши його вголос, ОСОБА_1 відмовилась від його отримання та від підпису, про що було складено відповідний акт. 04 січня 2021 року представники селищної ради вдруге намагалися вручити позивачці копію рішення, але враховуючи відмову останньої від отримання рішення, знову зачитали рішення вголос, про що також було складено відповідний акт. Крім того, з приводу прийняття Березанською селищною радою рішення №18, з позивачкою неодноразово проводилось листування із зазначенням дати припинення з нею контракту, зокрема лист від 12 січня 2021 року №09-06/51, який отримано позивачкою 12 січня 2021 року, що засвідчено її власним підписом. Тому, твердження позивачки про те, що про прийняте відносно неї рішення №18 вона дізналась тільки 21 січня 2021 року, не відповідає дійсності.
Відповідач також зазначав, що відповідно до рішення I сесії VIII від 11 грудня 2020 року № 10 Березанська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Краснопільської сільської ради. До селищної ради приєдналися 7 комунальних підприємств, власниками (засновниками) яких були колишні сільські ради, які приєдналися до селищної ради. За наслідками реорганізації засновником зазначених комунальних підприємств стала селищна рада. Директори усіх семи комунгоспів працювали за контрактом. Контракт директора ГКП “Краснопільське” закінчувався 31 грудня 2020 року. Позивачка своїм підписом засвідчила згоду з умовами укладеного контракту та була обізнана про дату його припинення. На пленарному засіданні сесії 22 грудня 2020 року було прийнято рішення про припинення контрактів з директорами комунальних підприємств та на позачерговій II сесії VIII скликання було прийнято рішення №18 “Про припинення дії контракту, укладеного з директором госпрозрахункового комунального підприємства “Краснопільське” 31 грудня 2020 року згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
Умовами укладеного з позивачкою контракту передбачено, що за 2 місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк. Якщо за два місяці до закінчення строку дії контракту він не був продовжений або укладений на новий строк, це означає, що контракт підлягає припиненню у зв'язку з закінченням його строку на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Якщо сторони у визначений термін не дійшли згоди про продовження контракту або переукладення його на новий строк, контракт підлягає припиненню, і це не є розірванням трудового договору. Власник не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України. Умовами контракту, укладеного з позивачкою, також не визначено обов'язку власника попереджати працівника про дату закінчення контракту. Закінчення терміну дії контракту і прийняття у зв'язку із цим відповідного рішення про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини на довший термін. Однак самого лише факту закінчення строку договору все одно замало для припинення його дії, для цього необхідно волевиявлення хоча б однієї зі сторін договору. Так, роботодавець, що бажає розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, що і було зроблено з боку відповідача. 22 грудня 2020 року Березанська селищна рада, як сторона трудового договору, заявила вимогу про припинення контракту з директором ГКП “Краснопільське”, прийнявши на позачерговій II сесії VIII скликання рішення №18. При такому волевиявленні однієї із сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Відповідач вважає безпідставним твердження позивача про те, що з директором комунального підприємства, та з нею зокрема, законодавство не вимагає обов'язковості укладення контракту. Так, комунальні підприємства, що є у власності селищної ради, створені відповідно до Господарського кодексу України як юридичні особи, які самостійно здійснюють господарську діяльність. Засновником ГКП “Краснопільське” є Березанська селищна рада. Установчим документом комунального підприємства є статут, який затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання. Відповідно до статті 65 ГКУ управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів; власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів; у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначається строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, контрактна форма підлягає застосуванню з директором комунального підприємства у разі його найму.
Відповідач зазначає, що переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк, так як було волевиявлення однієї із сторін строкового договору на його припинення. Контракт не може «переходити» в договір на невизначений строк відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, коли кожна із сторін не поставила питання про його припинення.
Відповідач вважає помилковим та необґрунтованим твердження позивача про те, що рішення №18 прийнято неуповноваженим органом - радою, а мало бути прийнято селищним головою. На підставі статті 25 Закону України “Про місцеве самоврядування”, рада в межах своєї загальної компетенції прийняла локальний нормативно-правовий акт - Положення про порядок призначення на посаду на умовах контракту та звільнення з посади керівників підприємств, установ, закладів, що є у спільній власності територіальної громади Березанської селищної ради Миколаївської області (далі - Положення). Відповідно до пункту 1.2.1 Положення керівники комунальних підприємств призначаються на посаду на умовах контракту та звільняються з посади за рішенням селищної ради. Прийнявши відповідно до загальної компетенції Положення про призначення, у порядку перерозподілу повноважень рада віднесла до своєї компетенції прийняття рішень щодо призначення та звільнення з посади керівника комунального підприємства. Таким чином, рішення про припинення контракту з позивачкою прийняте уповноваженим органом, а селищний голова в даному випадку повноважений тільки на підписання контракту при призначенні керівника. Отже, селищним головою одноособово не могло бути прийнято рішення про припинення контракту з позивачкою чи його продовження шляхом видання відповідного розпорядження.
Відповідач вважає безпідставними доводи позивача, що профільні постійні комісії селищної ради не є уповноваженими розглядати питання щодо припинення контрактів та їх укладення з директорами комунальних підприємств, оскільки саме постійні комісії селищної ради, відповідно до Положення саме постійні комісії селищної ради уповноважені на спільному засіданні розглядати матеріали, отримані від селищного голови та надавати пропозицію селищній раді щодо призначення претендента на посаду чи на умовах контракту або відмову у призначенні. Під час розгляду питання щодо звільнення керівника підприємства із займаної посади та підготовки відповідного рішення селищної ради застосовується порядок, аналогічний підготовці рішення про призначення на посаду, визначений у пунктах 1.2.4 та 1.2.6 Положення. Тому у діях відповідача порушення відсутні, оскільки процедура розгляду питання та прийняття рішення щодо припинення контракту з позивачем відбувалася відповідно до Положення про призначення.
Відповідач вважає, що вимога позивачки про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено обставини і підстави, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема, що саме через прийняття рішення № 18 у неї погіршився стан здоров'я, чи у інший спосіб їх завдано моральну шкоду саме діями відповідача, оскільки про дату закінчення терміну дії укладеного з нею контракту вона була обізнана ще під час його укладання, тому даний факт не був для неї несподіваним фактом, який міг би нанести їй негативних наслідків, в тому числі і на здоров'я. Наявна в матеріалах справи виписка з медичної картки позивача не підтверджує того, що стан її здоров'я погіршився у зв'язку зі звільненням, позивач може мати і хронічні захворювання, які могла лікувати саме в цей період. Розмір моральної шкоди позивачкою не розрахований та не доведений. Крім того, позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що службою зайнятості їй було відмовлено у присвоєнні статусу безробітної та нарахуванні допомоги по безробіттю після звільнення. Позивачкою належними та допустимими доказами не доведено факт заподіяння саме відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, а також не обґрунтовано, з чого позивачка виходила при визначенні розміру заподіяної їй шкоди.
Відповідно до Положення про порядок призначення особа призначається на посаду директора комунального підприємства за результатами конкурсного відбору. Оголошення про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора комунального підприємства публікується шляхом розміщення в газеті “Березань” та на офіційному веб-сайті селищної ради. Тому твердження позивачки, що відповідач не мав оголошувати конкурс на заміщення вакантної посади директора ГКП “Краснопільське” є безпідставним.
Доводи позивачки щодо порушення термінів на оприлюднення проекту прийнятого рішення № 10 відповідач вважає необґрунтованими, оскільки на виконання вимог частини 3 статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації” 12 грудня 2020 року селищною радою було оприлюднено проект рішення “Про припинення дії контракту укладеного з директором госпрозрахункового комунального підприємства “Краснопільське”, тобто за 10 робочих днів до дати розгляду з метою прийняття. Селищною радою на пленарне засідання позачергової II сесії 22 грудня 2020 року виносилося питання не тільки відносно позивачки, а й інші, серед яких були і виняткові випадки, що потребували невідкладного вирішення.
Крім того, відповідач зазначив, що рішенням №18 селищному голові на період проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора ГКП “Краснопільське” постановлено забезпечити укладання тимчасової угоди. Селищною радою двічі оголошувався конкурс на заміщення вакантної посади директора ГКП “Краснопільське” , який не відбувся через відсутність кандидатів. Оскільки ГКП “Краснопільське” надає соціально важливі послуги населенню та його діяльність потребує безперебійної роботи, із ОСОБА_2 було укладено тимчасовий трудовий договір, після чого в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені зміни щодо керівника підприємства. В останній робочий день з позивачкою не було проведено повний розрахунок та не видано трудову книжку, оскільки 31 грудня 2020 року позивач була відсутня як у Краснопільській сільській раді, так і в ГКП “Краснопільське”, про що були складені відповідні акти. 04 січня 2021 року позивачці листом було направлено повідомлення про припинення контракту у зв'язку із закінченням терміну його дії та необхідність отримання трудової книжки. Крім того, текст повідомлення ОСОБА_1 було зачитано в голос, про що складено відповідний акт, оскільки остання відмовилась від підпису. Трудова книжка керівника підприємства повинна зберігатися у відділі кадрів підприємства, тому відповідач вважає, що позивач приховувала власну трудову книжку з використанням своїх службових повноважень у власних інтересах. У зв'язку із втратою трудової книжки було виготовлено її дублікат, який позивачка отримала 29 березня 2021 року.
Просив також застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду (частина 1 стаття 233 КЗпП України).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 08 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Березанською селищною радою стало закінчення строку трудового договору (контракту), а не його розірвання за ініціативою роботодавця.
Тому положення законодавства, що регулюють звільнення працівника з ініціативи роботодавця, зокрема, щодо двомісячного строку попередження про звільнення не можуть бути застосовані у цій справі.
Судом встановлено, що між сторонами укладено строковий контракт, який припиняється після закінчення терміну його дії, тобто 31 грудня 2020 року. Підписавши контракт, позивач знала, коли закінчується його дія, і з цим погодилась. Бажання сторін продовжити контракт за 2 місяці до закінчення строку його дії висловлене не було, а тому дія контракту припинилась, а оскаржуване рішення сесії селищної ради лише підтвердило відсутність згоди селищної ради на продовження цього контракту.
Ні законодавством України, ні умовами контракту не передбачено вимоги попередження працівника про закінчення дії контракту за певний час до закінчення строку його дії.
З матеріалів справи вбачається, що до 18 лютого 2021 року позивач фактично продовжувала роботу на посаді директора Краснопільського ГКП, зокрема, підписувала та подавала відповідну звітність, їй нараховувалась заробітна плата, що підтверджено також і показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Разом з тим, вказані обставини не можуть свідчити про продовження дії укладеного сторонами строкового трудового договору на невизначений строк, оскільки для настання таких наслідків, відповідно до статті 39-1 КЗпП України, необхідна не лише наявність фактичного продовження трудових відносин, а й відсутність вимоги іншої сторони щодо припинення цих відносин.
Така вимога з боку відповідача була висловлена у оскаржуваному рішенні № 18 від 22 грудня 2020 року, а тому трудові відносини між сторонами не набули безстрокового характеру, у зв'язку з чим суд вважає, що звільнення позивача у зв'язку з закінченням строку дії контракту відповідає діючому законодавству.
Крім того, чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту у судовому порядку.
Умови безстрокового трудового договору, укладеного ОСОБА_1 з Краснопільською сільською радою відповідно до наказу ГКП "Краснопільське" №1 від 03 січня 2019 року та розпорядження №1 від 02 січня 2019 року Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області про призначення на посаду директора Краснопільського ГКП, були змінені унаслідок укладення сторонами контракту від 02 січня 2020 року, яким визначено строк його дії, на що позивач погодилась. Правомірність укладення сторонами цього контракту не є предметом спору у справі, що розглядається.
Виходячи з положень Закону України “Про місцеве самоврядування” і Положення про порядок призначення на посаду на умовах контракту та звільнення з посади керівників підприємств, установ? закладів, що є у спільній власності територіальної громади Березанської селищної ради Миколаївської області, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах своєї компетенції та відповідно до встановленого порядку.
Розгляд питання про звільнення позивача з посади на спільному засіданні комісій не протирічить Положенню та законодавству, а тому в діях відповідача порушення відсутні, оскільки процедура розгляду питання та прийняття рішення щодо припинення контракту з позивачем відбувалася відповідно до Положення про призначення.
Вирішення на сесії питання про припинення контракту лише підтвердило відсутність у сторони відповідача наміру продовжувати контракт та не змінило строк дії контракту і умови його припинення.
Оскільки порушення законних трудових прав позивачки унаслідок її звільнення з посади не встановлені, відповідно, відсутні і підстави для стягнення моральної шкоди.
Щодо застосування наслідків пропуску строку звернення до суду суд зазначає таке.
Частиною 1 глави ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року на території України з 19 грудня 2020 року встановлено карантин та запроваджено обмежувальні протиепідемічні заході з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тому строк звернення позивачки до суду з цим позовом не сплинув.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 08 січня 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Прутян О.А. посилаючись на те, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 9200 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час укладення трудового контракту 02 січня 2020 року, жоден Закон України не визначав обов'язкового укладення трудового контракту між органом управління органу місцевого самоврядування Краснопільської сільської ради з керівником комунального підприємства.
В матеріалах справи відсутнє підписане розпорядження селищного голови про припинення дії трудового контракту з ОСОБА_1 та її звільнення, як це передбачено статтею 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон), а інші документи в тому числі і рішення Березанської селищної ради не може його підміняти. В статті 26 цього Закону зазначений вичерпний перелік повноважень селищної ради, серед яких відсутнє право прийняття рішень з трудових питань, а отже Березанська селищна рада перебрала на себе повноваження селищного голови, а тому рішення позачергової ІІ сесії VIII скликання №18 від 22 грудня 2020 року «Про припинення дії контракту, укладеного з директором ГКП «Краснопільське» підлягає скасуванню.
Посилання суду першої інстанції в рішенні на пункти 11,30 частини 1 статті 26 Закону є помилковим. ОСОБА_1 не була керівником виконавчих органів ради та посадовою особою Березанської селищної ради. Рада не призначала ОСОБА_1 на посаду директора, заслуховування звіту не означає прийняття рішення, а сам по собі звіт не є поданням для прийняття рішення. Крім того, в оскаржуваному рішенні, рада керувалась статтею 25 Закону, а не статтею 26 на яку посилається суд.
Апелянт також зазначає, що Протокол засідання спільної комісії №1 від 22 грудня 2020 року, який є офіційним документом та який підтверджує процес обговорення і прийняття рекомендацій або висновків комісії, відсутні відомості, відповідно до частини 5 статті 36, 41 Положення про постійні комісії Березанської селищної ради VIII скликання, а саме: час проведення, хто саме і на підставі якого документа було скликано спільну комісію; повідомлення не пізніше ніж за тиждень апарату ради про дату, місце проведення засідання і перелік питань, що виносяться для обговорення, до його початку для здійснення організаційних заходів з підготовки проведення засідання, список запрошених осіб із зазначенням їхньої участі в засіданні, назви документів, розглянутих на засіданні постійної комісії або поширених серед членів постійної комісії, про додані матеріали, що розглядалися під час заслуховування кожного питання. Відсутність вказаних відомостей у протоколі вказує, що уповноваженими на те особами спільна комісія не скликалася, комісія зібралася на запрошення не уповноважених осіб для виду в день голосування і так само для виду був складений протокол №1. Водночас, на зазначене суд уваги не звернув і безпідставно послався в рішенні на протокол, як на офіційний документ.
Крім того, ні проект рекомендації, ні висновок комісії не був оприлюднений за десять днів до сесії.
Апелянт зазначає, що органом управління Краснопільської сільської ради у термін до 31 жовтня 2020 року будь яких повідомлень на адресу ОСОБА_1 , або інших дій які б вказували на не продовження дії контракту не надходило, позивачка продовжувала працювати за умовами контракту. Отже, вважає, що з мовчазної згоди органу управління Краснопільської сільської ради контракт був продовжений на той же термін до 31 січня 2021 року.
Відповідно до положень Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року та положення контракту є помилковим висновок суду, що ні законодавством України, ні умовами контракту не передбачено вимоги попередження працівника про закінчення дії контракту за певний час до закінчення строку його дії. Статтею 39-1 КЗпП визначено, що якщо після закінчення строку трудового договору, трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Процедура розгляду питання продовження дії контракту мала відбуватися за два місяці до закінчення строку контракту згідно Положення і за наслідками щорічного звіту керівника підприємства, тоді як вказане питання двома спільними комісіями, а не трьома розглядалось за вісім днів до закінчення терміну дії контракту та без отримання щорічного звіту керівника підприємства. Окрім того, під час розгляду питання про звільнення керівника підприємства із займаної посади та підготовки відповідного рішення селищної ради застосовується порядок аналогічний підготовці рішення про призначення на посаду, визначений в пунктах 1.2.4-1.2.6 Положення, який не був дотриманий.
Березанська селищна рада приймаючи оскаржуване рішення, діяла поза межами своїх повноважень та не у спосіб передбачений Конституцією України та Законами України, звільнення позивача проведено всупереч вимог чинного законодавства.
Також є незаконним недопущення судом до розгляду справи в якості третьої особи Управління Держпраці в Миколаївській області, оскільки право визначення сторін по справі належить саме позивачу, що вплинуло на розгляд справи.
Узагальнені доводи інших учасників
Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від відповідача до апеляційного суду не надійшов.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частин 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21 вересня 2018 року прийнята на посаду директора за сумісництвом госпрозрахункового підприємства «Краснопільське» на 0,5 ставки до мінімальної заробітної плати з неповним робочим днем (4 години) на підставі розпорядження сільського голови Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 56 від 21 вересня 2018 року та наказу ГКП “Краснопільське” №2 від цього ж числа року про прийняття на посаду (т.1 а.с.76,77 ).
В подальшому ОСОБА_1 працювала на посаді директора ГКП “Краснопільське” як на основному місці роботи, на підставі розпорядження сільського голови Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 1 від 02 січня 2019 року про внесення змін до штатного розпису ГКП “Краснопільське” та наказу ГКП "Краснопільське" №1 від 03 січня 2019 року (т.1 а.с.75,92 ), що підтверджено і копією трудової книжки НОМЕР_1 (т.1, а.с.78).
02 січня 2020 року Краснопільська сільська рада Березанського району Миколаївської області (як Орган управління майном) в особі сільського голови ОСОБА_4 з одного боку та Краснопільським ГКП (Керівник) в особі директора госпрозрахункового комунального підприємства “Краснопільське” ОСОБА_1 з другого боку, уклали контракт на термін з 02 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року (т.1, а.с.18-24, т.2, а.с.49-55).
Контракт зареєстровано 30 січня 2020 року Управлінням соціального захисту населення Березанської районної державної адміністрації без зауважень та рекомендацій (т.2, а.с.48).
Відповідно до пункту 24 контракту зміни та доповнення до нього здійснюються шляхом підписання додаткових угод.
Відповідно до пункту 25 контракту, цей контракт припиняється:
а) після закінчення терміну дії контракту;
б) за згодою сторін;
в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 27 і 26 цього контракту;
г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.
Пунктом 29 контракту передбачено, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.
Контракт діє з 02 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року (пункт 31 контракту).
Рішенням I сесії VIII скликання Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області від 11 грудня 2020 року № 10 «Про початок реорганізації Дмитрівської, Краснянської, Краснопільської, Ташинської, Щасливської сільських рад шляхом приєднання до Березанської селищної ради» визначено, що Березанська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків п'яти сільських рад, в тому числі, Краснопільської сільської ради. До селищної ради приєдналися 7 комунальних підприємств, власниками (засновниками) яких були колишні сільські ради. Отже, за наслідками цієї реорганізації засновником госпрозрахункового комунального підприємства "Краснопільське" стала Березанська селищна рада.
22 грудня 2020 року Березанською селищною радою Березанського району Миколаївської області на позачерговій II сесії VIII скликання прийнято рішення №18 припинити 31 грудня 2020 року дію контракту, укладеного 2 січня 2020 року з директором госпрозрахункового комунального підприємства "Краснопільське" та звільнити ОСОБА_1 з займаної посади 31 грудня 2020 року у зв'язку з закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (т.1, а.с.27-28).
Позиція апеляційного суду
Щодо вимог про поновлення на посаді.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений також статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на посаді директора госпрозрахункового комунального підприємства "Краснопільське" на підставі контракту, укладеного позивачкою 2 січня 2020 року з Краснопільською сільською радою Березанського району Миколаївської області. Термін дії контракту з 2 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.
Згідно з пунктом 25 контракту він припиняється після закінчення терміну його дії. Термін дії та інші умови контракту погоджено сторонами у пункті 31 контракту.
Таким чином, сторони при укладенні трудового договору обумовили його строк та подію, за яких він буде припинений.
22 грудня 2020 року Березанською селищною радою, яка є правонаступником Краснопільської сільської ради, прийнято рішення про припинення з 31 грудня 2020 року дії контракту, укладеного з директором госпрозрахункового комунального підприємства "Краснопільське" ОСОБА_1 та звільнення її з посади директора цього ГКП у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.
Як видно з актів, наданих відповідачем, представники Березанської селищної ради ознайомлювали ОСОБА_1 з вказаним рішенням ради про припинення контракту та її звільнення (т. 2 а.с. 23-25).
Крім того, Березанська селищна рада направляла ОСОБА_1 листи з повідомленням про припинення контракту та запрошувала одержати трудову книжку (т.2 а.с. 28-30, 67-68,72).
Доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії, які б свідчили про допуск позивачки до роботи після 31 грудня 2020 року, матеріали справи не містять.
Отже, вказане свідчить про волевиявлення роботодавця припинити трудові правовідносини із позивачкою.
Посилання апелянта на те, що позивачка продовжувала виконувати обов'язки директора ГКП "Краснопільське" після 31 грудня 2020 року, є необґрунтованим, оскільки оформлення ОСОБА_1 окремих документів за її підписом, в тому числі проставлення печатки підприємства на таких документах, яку вона не повернула, за умови того, що Березанська селищна рада після 31 грудня 2020 року вчиняла дії на припинення дії оскаржуваного контракту, не може свідчити про допуск позивачки до роботи Березанською селищною радою в січні 2021 року.
Доводи позивачки про те, що контракт мав бути автоматично продовжений на підставі статті 39-1 КЗпП України, суперечать встановленим обставинам справи та вимогам вказаної норми закону.
Так, за частиною 1 статті 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Отже, умовами продовження дії договору після закінчення строку є, по-перше, фактична тривалість трудових відносин, а по-друге, жодна із сторін не повинна вимагати їх припинення.
У даній справі встановлено, що після закінчення строку контракту, а саме з 31 грудня 2020 року Березанська селищна рада вчиняла дії, які були спрямовані на припинення трудових відносин з ОСОБА_1 та не погоджувала допуск її до роботи.
Посилання апелянта на недотримання відповідачем пункту 29 контракту, за яким термін дії контракту міг бути продовжений або укладений на інший термін за два місяці до його закінчення, є наслідком помилкового тлумачення цих положень контракту, які не покладали на відповідача обов'язку продовжити трудові відносини з позивачкою, а тому такі дії могли вчинятись лише за згодою відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що Березанська селищна рада порушила порядок звільнення за ініціативою власника, є необґрунтованими.
Звільнення у зв'язку із завершенням дії контракту по суті не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв'язку із закінченням строку його дії.
Закінчення строку дії контракту і видання у зв'язку із цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.
Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові правовідносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових правовідносин.
Таким чином, ураховуючи, що роботодавець висловив своє волевиявлення не продовжувати контракт із ОСОБА_1 , якої було відомо, що контракт діє до 31 грудня 2020 року, а наявність підстав для звільнення позивача відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту) доведена відповідачем під час розгляду справи та не спростована позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ГКП «Краснопільське».
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 2 травня 2022 року у справі 331/1054/21 (провадження № 61-17984 св 21).
Доводи апеляційної скарги про те, що звільнення позивача мало відбуватись лише за розпорядженням голови Березанської селищної ради, суперечить умовам контракту, укладеного позивачем з Краснопільською сільською радою, відповідно до якого звільнення проводиться саме на підставі рішення ради (п. 13).
Недопущення судом до розгляду справи в якості третьої особи Управління Держпраці в Миколаївській області, на яке посилається апелянт, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої моральні страждання незаконним звільненням її з посади та тим, що відповідач не продовжив з нею контракт.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що судом встановлено правомірне припинення відповідачем трудових відносин з позивачем, а також відсутність підстав для поновлення позивачки на посаді, суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, а тому правильно відмовив в задоволенні таких вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими з наведених вище підстав.
ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Прутян Олександром Анатолійовичем залишити без задоволення, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 08 січня 2024 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.
ГоловуючийІ.В. Лівінський
Судді: Т.М. Базовкіна Т.Б. Кушнірова
Повне судове рішення складено 12 квітня 2024 року.