Справа № 463/7873/22 Головуючий у 1 інстанції: Р.Я. Головатий
Провадження № 22-ц/811/456/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
12 квітня 2024 року м.Львів
Справа № 463/7873/22
Провадження № 22ц/811/456/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 18 грудня 2023 року, у складі судді Головатого Р.Я., у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
встановив:
4 листопада 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 1 листопада 2017 року по 31 грудня 2019 року в сумі 20 977,94 грн. та за послуги з постачання гарячої води - в сумі 4 169,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі у спірний період були власниками та проживали у квартирі АДРЕСА_1 та були споживачами послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, у зв'язку з чим, зобов'язані оплачувати надані послуги, однак цього належним чином не виконують, внаслідок чого допустили утворення заборгованості за період з 1 листопада 2017 року по 31 грудня 2019 року за послуги з централізованого опалення в сумі 20 977,94 грн. та за послугу з постачання гарячої води в сумі 4 169,72 грн. ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталося із заявою про видачу судового наказу, однак виданий судовий наказ надалі був скасований у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом, який просив задовольнити.
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 18 грудня 2023 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 1 листопада 2017 року по 31 грудня 2019 року за послуги з централізованого опалення в сумі 20 977,94 грн., за послуги з постачання гарячої води - в сумі 4 169,72 грн.; всього: 25 147,66 грн. Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду оскаржили відповідачі. Вважають рішення суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказують, що при розгляді справи суд не дотримався роз'яснень Верховного Суду та не виконав вимог ст. 213, 214, 215, 216 ЦПК України. Вважають, що судом не застосовано строк позовної давності. Також зазначають, що позивач не надав суду достовірних та допустимих доказів заборгованості перед ним.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. '
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що відповідачі в період з 1 листопада 2017 року по 31 грудня 2019 року були власниками та проживали у квартирі АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 9 грудня 2019 року відчужена відповідачами ОСОБА_3 .
Відповідно до п.14 договору відповідачі зобов'язалися звільнити квартиру і передати її покупцеві, знятися з реєстраційного обліку не пізніше 9 січня 2020 року, сплатити вартість комунальних платежів станом на день передачі.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі плату за житлово-комунальні послуги не вносили та допустили заборгованість за період з 1 листопада 2017 року по 31 грудня 2019 року за послуги з централізованого опалення в сумі 20 977,94 грн. та за послугу з постачання гарячої води в сумі 4 169,72 грн.
Оскаржуване рішення мотивовано наступним.
У відповідності до вимог п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, визначені відповідними договорами.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки така доведена належними та допустимими доказами.
Відповідачі розрахунку заборгованості не спростували, власний розрахунок не надали. Докази оплати вказаної заборгованості відповідачами у матеріалах справи відсутні.
Що стосується позовної давності, про застосування якої ставилося питання відповідачами, то судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий не пропущений, оскільки позовну давність продовжено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Висновки суду ґрунтуються на досліджених доказах, відповідають обставинам справи.
Також колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації, остання має право на стягнення заборгованості.
Такий правовий висновок наведено в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1706цс15 та № 6-1192цс15, які відповідно до ст. 263 та п. 7 Розділу ХІІІ Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року суд враховує.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Споживач зобов'язаний сплачувати за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 цього Закону). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 зазначеного Закону).
Розрахунковим періодом для сплати за послуги є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року).
Стеттаю 319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує, орієнтуючи власника на те, що кожен з них не лише має суб'єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою та суспільством за належне використання цих прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.
Згідно зі ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, колегія суддів вважає, що з висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду не встановлені.
Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 18 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Постановаскладена 12 квітня 2024 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк