Справа № 462/6983/23 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 33/811/311/24 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
08 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 Оґлу, захисника Крета О.І., перекладача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката Крета Олега Ігоровича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Згідно з постановою судді, 05 вересня 2023 року о 06 год. 57 хв в м. Львові на вул. Кульпарківська, 222/2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Fiat Linea», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестом №1808 «Драгер Alcotest 6820» з результатом 1.64%о проміле, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, адвокат Крет Олег Ігорович в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2024 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано вказує на неприбуття адвоката Крета О.І. в судове засідання, оскільки йому жодних повідомлень про дату та час судового розгляду не скеровувались. Окрім цього, причини неявки в судове засідання ОСОБА_1 є поважними, про що свідчить долучена до апеляційної скарги довідка. Останній передав усне клопотання про відкладення розгляду справи своєму перекладачеві.
Звертає увагу на відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 не розуміє української мови, погоджувався зі всіма вказівками поліцейських, оскільки хотів якнайшвидше переставити машину, не розуміючи, що він підписує та що в нього запитують. Оскільки ОСОБА_1 не погоджувався з результатами огляду, не розуміючи, що там зазначено, працівники поліції в порушення вимог законодавства не запропонували йому пройти медичний огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. Поліцейськими було порушено права ОСОБА_1 ОСОБА_3 як громадянина іншої держави.
Стверджує, що на відеозаписах з нагрудних камер не зафіксовано момент керування водієм транспортним засобом, відео розпочинається тоді, коли автомобіль вже припаркований і порожній.
Окрім цього, відео не є цілісними, встановити факт керування особою автомобілем неможливо, відтак ці відеозаписи не можуть вважатись належними та допустимими доказами.
Зазначає, що працівниками поліції було порушено права ОСОБА_1 , оскільки не було залучено ні адвоката, ні перекладача, а тому всі докази здобуто незаконним шляхом.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисник Крет О.І. подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити. ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що він розуміє українську та російську мови на побутовому рівні, однак не розумів юридичних термінів, які вживали поліцейські, та щоб не конфліктувати з поліцейськими, сказав, що йому все зрозуміло.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Так, положеннями статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
Згідно з положеннями ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. При цьому в п. 6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я; водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку).
Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На думку апеляційного суду, співробітниками поліції було істотно порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а відтак такий огляд є недійсним.
Окрім цього, матеріалами справи не підтверджується факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Зокрема, як вбачається з відеозапису, після проходження огляду за допомогою приладу «Dragger Alcotest 6820» поліцейський не з'ясував, чи погоджується водій з таким результатом, а одразу зазначив про те, що буде складено протокол.
Разом з цим, під час підготовки до апеляційного розгляду та в ході судового засідання, встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Азербайджану.
Згідно зі ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно зі ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи до неї, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі. Крім того, відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з цим відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Відповідно до ст.16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
На думку суду апеляційної інстанції, зазначені вимоги закону працівниками поліції не були дотримані повною мірою.
Так, під час перегляду відеозапису з нагрудної камери встановлено, що ОСОБА_1 українською мовою володіє не в достатній мірі, частково розуміє російську мову. Водночас співробітниками поліції не було залучено перекладача у встановленому законом порядку.
Відтак, останній був позбавлений права користуватися послугами перекладача та допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги. У зв'язку з цим ОСОБА_1 фактично було не зрозуміло суть вимог поліцейських та порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, із врахуванням того, що такий і не був йому належним чином роз'яснений.
При винесенні постанови, суддя місцевого суду оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надав, не з'ясував усі обставини справи в їх сукупності, унаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Отже у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк