Справа № 445/563/24
Провадження № 23-з/811/9/24 Доповідач в 2-й інстанції: Стельмах І. О.
12 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Стельмаха І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові подання Золочівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2024 року про направлення справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на розгляд до іншого суду в межах юрисдикції Львівського апеляційного суду,
11 квітня 2024 року до Львівського апеляційного суду надійшло подання Золочівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2024 року про направлення справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на розгляд до іншого суду в межах юрисдикції Львівського апеляційного суду у зв'язку із неможливістю утворити склад суду для судового розгляду.
Із подання вбачається, що у провадження Золочівського районного суду Львівської області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На даний час у Золочівського районного суду Львівської області фактично здійснюють судочинство 2 суддів.
Суддям Золочівського районного суду Львівської області Сиваку В.М., Бакаїм М.В. задоволено самовідводи по даній справі.
Згідно з протоколом щодо неможливості автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2024 року призначення не відбулось у зв'язку з тим, що вистачає потрібної кількості суддів.
Ознайомившись з матеріалами справи та перевіривши доводи подання, апеляційний суд вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею першою КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Частиною першою ст. 55 Конституції України передбачено право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створені або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце ущемлення прав та свобод.
Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачений порядок направлення справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються місцевими загальними судами (суддями), з одного суду до іншого, зокрема, у випадку неможливості розгляду такої справи у відповідному суді.
Єдиною нормою, яка вказує на можливість вирішення питання направлення справ про адміністративні правопорушення, з одного суду до іншого є ч. 3 ст. 257 КУпАП, яка передбачає, що у разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою, яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами надсилаються до суду вищої інстанції для визначення підсудності.
Отже на даний час у КУпАП існує прогалина щодо процедури розгляду судом вищої інстанції (апеляційним судом) питання направлення справ про адміністративні правопорушення, з одного суду до іншого, для усунення якої потрібно законодавче врегулювання.
Способом ж подолання даної прогалини є можливість застосування правових інструментів, які дозволять в процесі правозастосування вирішити це питання за допомогою аналогії закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, пунктами 21, 22 рішення у справі «Надточій проти України», пунктом 55 рішення у справі «Гурепка проти України» справи про адміністративні правопорушення в силу суворості санкції можуть бути прирівняні до кримінальних.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду.
Апеляційним судом встановлено, що у Золочівського районного суду Львівської області не має судді, який міг би розглянути справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки на даний час у Золочівському районному суді Львівської фактично здійснюють судочинство 2 суддів (Сивак В.М., Бакаїм М.В.), яким задоволено самовідводи по даній справі, а тому утворити склад суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 в Золочівському районному суду Львівської області неможливо.
Враховуючи вищевикладене, з метою усунення перешкод для реалізації права особи на справедливий суд та доступ до правосуддя, керуючись принципом верховенства права, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону, задовольнити подання Золочівського районного суду Львівської області та направити матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП для розгляду до Бродівського районного суду Львівської області.
Керуючись ст.ст. 1, 2, ч.3 ст. 257 КУпАП, ст. 55 Конституції України, апеляційний суд
Подання Золочівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2024 року про направлення до іншого суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП задовольнити.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП направити на розгляд Бродівського районного суду Львівської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.
Суддя І.О. Стельмах