Справа № 461/8624/23 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.
Провадження № 22-ц/811/427/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
12 квітня 2024 року м.Львів
Справа № 461/8624/23
Провадження № 22ц/811/427/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 9 січня 2024 року у складі судді Радченка В.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного Управління Національної поліції у Львівській області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Дільничого офіцера Відділення поліції № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Мельника А.В., Інспектора СРПП Відділення поліції № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Равської С.Є., Інспектора СРПП Відділення поліції № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області молодшого лейтенанта поліції Новосада В.І., Інспектора СРПП Відділення поліції № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Маєвського В.В.; Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої службовими особами органу державної влади,-
встановив:
9 жовтня 2023 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій працівників поліції: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 йому ( ОСОБА_1 ) завдано моральну шкоду, яка полягає у стражданнях у зв'язку із ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою щодо нього. Просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь грошові кошти у розмірі 80 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої службовими особами органу державної влади.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 9 січня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту завдання моральної шкоди та в чому саме полягає така шкода. Вказує, що протиправність дій працівників поліції виражені у ініціюванні ними проваджень у справах про притягненні його до адміністративної відповідальності, які надалі закриті судом за відсутності у його (позивача) діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що внаслідок протиправних дій працівників поліції йому завдано моральну шкоду. Розмір грошового відшкодування визначено з урахуванням характеру правопорушень, які вчинили працівники поліції, їх тривалості, ступеня вини поліцейських, необхідності захищатися в суді від необґрунтованих обвинувачень та звертатися до органів ДБР, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв'язків, а також з врахуванням вимог розумності та справедливості.
26 лютого 2024 року Головне управління Національної поліції у Львівській області подало до Львівського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №113934 від 2 червня 2021 року, що винесена дільничним офіцером поліції Відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області рядовим поліції Мельником А.В., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.175-1 КУпАП та накладено стягнення у виді попередження.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 17 вересня 2021 року у справі № 943/1121/21, яке набрало законної сили 27 вересня 2021 року, скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ГАА № 113934 від 2 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.175-1 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до висновку службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області від 12 серпня 2022 року, затвердженого начальником Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, дільничний офіцер поліції відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_2 притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, зокрема вимог п.1,2 ч.1 ст.18, п.1, ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», ч.1,2 ст.1 та ч.11 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII. Вказаним висновком лейтенанта поліції ОСОБА_2 попереджено про необхідність дотримання службової дисципліни та недопущення в подальшому порушення службової дисципліни.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EAC № 6561060 від 18 лютого 2023 року, що винесена інспектором СРПП Відділення поліції № 2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції Равською С.Є., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 24 квітня 2023 року у справі № 943/457/23, яке набрало законної сили 8 травня 2023 року, скасовано вказану постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
18 лютого 2023 року інспектором СРПП ВП № 2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції Равською С.Є. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 173597 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом марки AUDI A3, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння.
Постановою Буського районного суду Львівської області від 16 травня 2023 року у справі № 943/299/23, яка набрала законної сили 27 травня 2023 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
2 червня 2023 року інспектором СРПП ВП № 2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області молодшим лейтенантом поліції Новосадом В.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 016243 за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 за фактом керування транспортним засобом марки AUDI A3, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння та про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Постановою Буського районного суду Львівської області від 14 липня 2023 року у справі № 943/1061/23, яка набрала законної сили 25 липня 2023 року, закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.
28 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, з заявою про кримінальне правопорушення, в якій просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. Згідно вказаної заяви, інспектор СРПП ВП № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області молодший лейтенант поліції Новосад В.І. за попередньою змовою з інспектором СРПП ВП № 2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Маєвським В.В. вніс до офіційного документа - протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 016243 від 2 червня 2023 року завідомо неправдиві відомості, а саме що «водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки AUDI A3, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у медичному закладі, на місці зупинки транспортного засобу під відеозапис.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 9 серпня 2023 року у справі №463/6783/23 (провадження №1-кс/463/5608/23) зобов'язано уповноважену посадову особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати з приводу вказаних обставин досудове розслідування. 16 серпня 2023 року внесено відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023140110000348 за ознаками ч.1 ст.366 КК України.
Згідно довідки №204 КНП Буської міської ради «Буська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 в наркологічний кабінет КНП «Буська ЦЛР» поліклініки не звертався і на Д/о з приводу наркологічних захворювань не перебуває.
Згідно копії карти виїзду швидкої медичної допомоги №463 від 2 червня 2023 року, за викликом ОСОБА_1 о 17:35 год. на місце зупинки транспортного засобу по АДРЕСА_1 прибула бригада ШМД смт. Красне підстанції ЕМД Буськ, де ОСОБА_1 було надано медичну допомогу у зв'язку із погіршенням стану здоров'я. Встановлено попередній діагноз: гіпертонічний криз, гостра реакція на стрес.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване наступим.
Згідно із ч. 3 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію» держава, відповідно до закону, відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Статтею 56 Конституції України визначено право кожної особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Враховуючи те, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена рішенням суду протиправність постанов, винесених поліцейськими у справах про адміністративні правопорушення, за якими не було накладено адміністративне стягнення у виді арешту чи виправних робіт, відтак спеціальні норми, передбачені ч.1 ст.1176 ЦК України, застосуванню не підлягають.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди за статтями 1173,1174 ЦК України є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є предметом доказування по справі.
З правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
При вирішенні спору колегія суддів виходить із наступного.
У відповідності із статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Наведені норми права позивачем не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди, не надано.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі №464/3789/17 від 10 квітня 2019 року та Великої Палати Верховного Суду по справі №180/1560/16-а від 8 квітня 2020 року порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції наведені норми права та правові висновки Верховного Суду врахував та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність належними та допустимими доказами спричинення позивачу моральної шкоди та доказів про те, що позивач вживав додаткових зусиль для організації свого життя і побуту.
З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду не встановлені.
Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 9 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Постанова складена 12 квітня 2024 року.
Головуючий -______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк