12.04.2024 Справа №607/6219/24 Провадження №2-а/607/173/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бумби М.І.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Климчук О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просить скасувати постанову всправі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1630638 від 10.03.2024 згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, позивач вказав, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню. Так, дійсно 10.03.2024 позивача було зупинено працівниками поліції, після чого йому було повідомлено, що він порушив ПДР України, а саме не надав перевагу у русі пішоходу, що наближався до нерегульованого пішохідного переходу. Зазначив, що на його думку, обставини викладені у постанові не відповідають дійсності, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 правил дорожнього руху не порушував, наближаючись до пішохідного переходу, зменшив швидкість, оцінив дорожню обстановку, на пішохідному переході не було нікого. Відтак, вважає, що адміністративне провадження, за наслідками якого винесена оскаржувана постанова, розпочато за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, оскільки обставини та суть правопорушення, зазначені в постанові не відповідають змісту пункту 18.1 ПДР України. На зазначеній ділянці дороги, в напрямку руху автомобіля під керуванням позивача, присутні дорожні знаки, а саме 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід», а також присутні тротуари та дорожня розмітка 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод. Вказане свідчить, що ділянка дороги, по якій рухався позивач обладнана нерегульованим пішохідним переходом, тобто потреби діяти з урахуванням пункту 4.8 ПДР України у пішоходів не має, а у випадку порушення пішоходами підпунктів 4.7, 4.14, 4.1 ПДР України, право описане в пункті 4.16 (а) ПДР України не застосовується, що не зобов'язує водія надавати перевагу в русі пішоходам. Таким чином, з урахуванням вимог діючих ПДР України, вважає, що позивач не мав обов'язку надавати перевагу в русі пішоходу (жінка), оскільки фактично пішохід рухались по проїзній частині дороги та не дійшовши до пішохідного переходу, зупинилась в очікуванні на зупинку транспортних засобів для надання їй переваги в русі, описаної в пункті 4.16 (а) ПДР України, перебуваючи при цьому на проїзній частині та за межами пішохідного переходу (при наявному тротуарі), чим не дотрималась вимог пункту 4.1, 4.7, 4.14 (г) ПДР України, тому у даному випадку не вбачає порушення позивачем вимог пункту 18.1 ПДР України.
Відповідач подав відзив на позов відповідно до якого позов не визнав, зазначивши, що відповідно до спірної постанови, позивач 10.03.2024 року близько 15 год. в м.Тернополі по вул..Замкова, 16 керував транспортним засобом марки «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, створив перешкоду для пішоходів, чим порушив пункт 18.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Вважає, що відеозаписами із автомобільного відеореєстратора поліцейського, зафіксований факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме не зупинка перед пішохідним переходом та створення перешкоди пішоходу. Таким чином, вважає, що факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 доведений, оскаржувана постанова складена уповноваженою особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч.1 ст.122 КУпАП, тому просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 всудовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити з підстав наведених у позові.
Представник відповідача Климчук О.І. в судовому засіданні вважає, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, таким, що не підлягає до задоволення з підстав наведених у відзиві на позов та підтверджена даними відеофіксації, які додані до спірної постанови, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, у позові просить відмовити.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази встановив.
Згідно постанови серії ЕАН №1630638 від 10.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 10.03.2024 о 15 год. 06 хв. у місті Тернополі, по вул..Замкова, 16, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Fiat» д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив вимоги пункту 18.1 ПДР України - водій транспортного засобу не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу. До постанови додаються відео з нагрудних камер працівників поліції №472405, а також із службового реєстратора транспортного засобу №119425.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виконуючи зазначену вимогу частини 2 ст. 77 КАС Українипредставник відповідача надав відео фіксацію з нагрудних камер працівників поліції №472405, а також із відеореєтратора службового транспортного засобу №119425, які на його думку підтверджують законність винесення ним спірної постанови.
Як вбачається із вказаних даних нагрудних камер працівників поліції, а також реєстратора із службового автомобіля працівників поліції, про які зазначено у спірній постанові, 10.03.2024 водій ОСОБА_1 близько 15 год. 06 хв., у місті Тернополі по вул.Замкова, 16, керуючи транспортним засобом марки «Fiat» д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів. Також, із даного відеозапису вбачається, що позивач мав можливість завчасно бачити пішохода, разом з тим не зменшував швидкість автомобіля, яким керував, фактично пішохід не мав можливості перейти проїзджу частину дороги, зупинившись на початку пішохідного переходу. При цьому, зазначені дані підтверджують, що пішохід вже перебував на початку дорожньої розмітки 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод ПДР України (проїзній частині дороги) та мав намір перейти проїзну частину, а не перебував на тротуарі перед нею.
Правовідносини, що стосуються дорожнього руху врегульовані Правилами дорожнього руху України, затверджені постановою КМ України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306.
За змістом п.1.1. зазначеної постанови, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно із частиною першою статті 122 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне.
Пішохідна доріжка - доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.16.
Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2, 5.39, 5.40.1, 5.40.2 , 5.41.1 , 5.41.2 , дорожньою розміткою 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3 , пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.
Дорожні знаки 5.38.1 «Пішохідний перехід» встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.38.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу.
Відповідно до пункту 4.7 ПДР України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Відповідно до розділу 34 ПДР України, горизонтальна розмітка має таке значення: 1.14.1, 1.14.2 , 1.14.3 («зебра», у тому числі червоно-білого кольору) - позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці, зокрема 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, 1.14.3 - місце переходу осіб з порушенням зору.
Згідно із пунктом 4.14 ПДР України пішоходам забороняється, зокрема, виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.
Пунктом 4.16 (а) ПДР України, пішохід має право під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 751/4821/17, вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов'язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.
Водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.
Суд, оцінивши та дослідивши докази надані суду, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягненнядо задоволення не підлягає. Відтак, суд вважає, що зазначеними доказами підтверджено факт порушення ОСОБА_1 пункту 18.1 ПДР України. При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що він не вчиняв означеного порушення пункту ПДР України, та не мав обов'язку надавати перевагу в русі пішоходу, оскільки такі твердження спростовано дослідженими в судовому засіданні зазначеними доказами, зокрема даними із відеореєтратора службового транспортного засобу №119425 про які зазначено у спірній постанові. При цьому, суд вважає наданий відеозапис належним та допустимим доказом при розгляді питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Так, із досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що перед нерегульованим пішохідним переходом, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, не надав перевагу пішоходу (жінка), яка уже вийшла на проїзну частину дороги, маючи намір перейти її по дорожній розмітці 1.14.2 (пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод) ПДР України, тобто уже перебувала на пішохідному переході, а не стояла на узбіччі чи тротуарі. У цей час по правій смузі, не зупиняючись, та маючи наміри перестроїтись у іншу смугу руху, проїхав автомобіль позивача. Тобто, пішохід (жінка), впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, мав намір здійснити перехід проїзної частини дороги у спеціально відведеному для цього місці, однак, водій ОСОБА_1 не вжив заходів щодо зупинки свого транспортного засобу перед нерегульованим пішохідним переходом, не надавши перевагу у русі пішоходу, хоча міг це зробити. Відтак, суд вважає, що позивач створив небезпеку пішоходу, порушивши вимоги п.18.1 ПДР України. Не спростовують, на думку суду, означені обставини й дані із відеореєстратора транспортного засобу позивача, які він надав до позову та які було оглянуто у судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень належними доказами доведено правомірність свого рішення, а факт порушення позивачем вимог пункту 18.1 ПДР підтверджується матеріалами справи та не спростовано в ході судового розгляду даної справи.
Крім того, суд зауважує, що постанова про накладення адміністративного стягнення, містить інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння ним правопорушення, а тому відповідає загальним вимогам, встановленим ч.2 ст. 283 КУпАП, а стягнення за адміністративне правопорушення накладено на ОСОБА_1 у межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 122 КУпАП, з урахуванням вимог ст.33 КУпАП.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вважає, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду складено та проголошено судом 12 квітня 2024 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан