вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" квітня 2024 р. Справа № 911/650/21 (911/927/24)
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича
про визнання протиправними дії та скасування постанови
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/650/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіасервіс»
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЗК «Авіафінсервіс»
про банкрутство
встановив:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/650/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіасервіс» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЗК «Авіафінсервіс» про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2021 відкрито провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Київської області від 13.09.2021 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «АПЗК «Авіафінсервіс» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Покровська, будинок 27, ідентифікаційний код - 42059706) та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЗК «Авіафінсервіс» призначено арбітражного керуючого Кошарського Олександра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1645 від 22.07.2013, адреса: 03035, місто Київ, вулиця Василя Сурикова, будинок 3, корпус 8-Б, офіс 333).
До Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява б/н від 09.04.2024 (вх. № 2570 від 10.04.2024) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 04.05.2020, визнання протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.12.2020, скасування постанови відповідача від 28.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов'язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - у зв'язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.
Дослідивши матеріали вищевказаної позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята судом до провадження з підстав невідповідності її вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Суд звертає увагу, що визначені ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі № 910/11664/20).
Відповідно такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру до боржника у відповідності до положень підпунктів відповідно 1, 2 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19).
Отже, враховуючи вищевикладене та положення ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спір, про який йдеться у даній позовній заяві б/н від 10.04.2024 (вх. № 2570 від 10.04.2024), не стосується непозовного провадження в основній процедурі банкрутства цього боржника, а тому ставку судового збору, що підлягає сплаті за подання такої заяви необхідно обраховувати у відповідності до положень підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2023 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, Товариством з обмеженою відповідальністю «АПЗК «Авіафінсервіс» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кошарського Олександра Володимировича заявлено три вимоги немайнового характеру ( 1) визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 04.05.2020; 2) визнання протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.12.2020, скасування постанови відповідача від 28.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувану; 3) зобов'язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - у зв'язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Отже, за подання даної позовної заяви підлягає сплаті 3 028,00 грн х 3 вимоги = 9 084, 00 грн.
При цьому позивачем не було надано до матеріалів позовної заяви належних доказів на підтвердження сплати судового збору у зазначеному судом розмірі.
З огляду на вищевказане, вбачається, що судовий збір позивачем сплачено не було.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, суд звертає увагу позивача на необхідність приведення позовної заяви у відповідність до ч. 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме зазначенні у її вступній частині від імені кого подана дана позовна заява.
За таких обставин, у зв'язку з вищезазначеним, позовна заява ОСОБА_1 б/н від 09.04.2024 (вх. № 2570 від 10.04.2024) підлягає залишенню без руху.
Разом з тим, суд зазначає, що вищевказані недоліки позовної заяви повинні бути усунуті ОСОБА_1 у строк, що не повинен перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху у спосіб надання суду: оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; уточнення у чиїх інтересах заявляється дана позовна заява.
Роз'яснити заявнику, що в разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із нею згідно ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву арбітражного керуючого Кошарського Олександра Володимировича б/н від 09.04.2024 (вх. № 2570 від 10.04.2024) залишити без руху.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Лутак