вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6126/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС», м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ», м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 2 805 890,21 грн.
Представники:
від позивача Пеньковський В.Б.
від відповідача Молочок А.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 1 990 794,58 грн., що складають суму заборгованості за договором транспортного експедирування № 29092021-02 від 29.09.2021, 728 079,82 грн. - пені, 45 589,41 грн. - річних та 41 426,40 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором транспортного експедирування № 29092021-02 від 29.09.2021 в частині повного та своєчасного відшкодування витрат, пов'язаних із наданням послуг з організації перевезення вантажів.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірним договором не передбачено відшкодування демереджу (стягнення морської лінії за зберігання вантажу більше пільгового періоду) або детеншн (стягнення морської лінії за повернення контейнерів у термін понад встановлені строки).
Крім того, ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" вказує у відзиві на позовну заяву про те, що із договору на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторговельних вантажів № UА00042656 від 01.07.2016 не вбачається попереднє узгодження сторонами (агентом лінії Maersk A/S компанії MEEA/S та ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс") термінів вільного зберігання контейнерів на терміналі, тарифів демереджу та детеншн.
Більше того, за твердженням відповідача, як свідчить надане позивачем разом з позовною заявою листування між сторонами, затримка вантажу сталась внаслідок перевантаження терміналів через військові дії російської федерації, що є форс-мажорними обставинами, які і зумовили зміну первісного маршруту перевезення спірного вантажу та понаднормативний простой контейнерів у порту (демередж та детеншн). Вказані обставини, на думку ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ", є підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором відповідно до пунктів 8.1., 8.2.
20.12.2023 через систему "Електронний суд" позивачем подана відповідь на відзив, в якій останній вказує про те, що договором транспортного експедирування № 29092021-02 від 29.09.2021 не передбачено обов'язок позивача погоджувати з відповідачем умови користування контейнерним обладнанням та ставок демереджу, які встановлюються чинними тарифами Maersk A/S. Так, за твердженням позивача, його підприємство несе витрати із демереджу за фактом перевищення вільного періоду користування контейнерами на підставі рахунків контейнерної лінії, а зобов'язання відповідача із відшкодування таких витрат виникає внаслідок виставлення відповідного рахунку із наданням документального підтвердження - рахунку контейнерної лінії відповідно до умов пунктів 1.1. та 2.4.4.
Також ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" зазначає про те, що наявність форс-мажорних обставин може мати значення для вирішення питання щодо застосування чи незастосування господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов'язання, а не для питання належного виконання відповідачем свого зобов'язання із відшкодування витрат позивача, що є грошовим зобов'язанням.
До того ж, вказує позивач і про надання контейнерною лінією Maersk A/S знижки на демередж, зменшивши його розмір на 25%, а також про повне скасування детеншн.
19.02.2024 від ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, в яких останнє стверджує про те, що відшкодування витрат за зберігання контейнерів у порту понад встановлений морською лінією вільний час для їх безкоштовного зберігання (користування) не є додатковими витратами, пов'язаними з організацією перевезення вантажу в контексті п. 2.4.4. спірного договору, тобто умовами вказаного договору взагалі не передбачено відшкодування витрат за демередж.
Вказує відповідач і про те, що позиваем не надано доказів стосовно причин неможливості вивезення контейнерів з порту у встановлений строк для їх вільного зберігання, як і не надано останнім і доказів здійснення всіх можливих заходів для їх вивезення. Вказані обставини, на думку відповідача, вказують на факт безпідставного зберігання контейнерів позивачем понад встановлені морською лінією строки, що стало підставою для нарахування демереджу, та виключають будь-яку відповідальність відповідача за таку затримку.
Посилається ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" у додаткових поясненнях і на те, що сторонами у спірному договорі узгоджено використання кваліфікованого/удосконаленого електронного підпису в документообігу. Таким чином, надані позивачем до матеріалів справи електронні листи та додатки до них, які не підписано кваліфікованим/удосконаленим електронним підписом, а також не направлені на офіційну електронну адресу підприємства відповідача, на думку останнього, не є належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
26.02.2024 від ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, в яких останнє вказує про те, що витрати з демереджу виникли в процесі організації перевезення вантажу за погодженою сторонами заявкою до договору транспортного експедирування № 29092021-02 та безпосередньо пов'язані з наданням послуг з організації контейнерного перевезення вантажу морським транспортом.
До того ж, позивач вказує на те, що вивезення вантажу з порту морська лінія Maersk здійснювала виключно на умовах передплати, про що неодноразово повідомлявся відповідач. Таким чином, не отримавши від відповідача оплати з організації вивезення вантажу, позивач здійснив оплату усіх виставлених морським агентом рахунків, що дало можливість вивезти вантаж ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" у листопаді 2022.
Крім того, позивач зазначає про те, що відповідачеві направлялись через сервіс електронного документообігу "М.Е.Doc" підписані електронним підписом акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.01.2023 № 237 та № 238 на суми демереджу та детеншену відповідно до рахунків від 16.01.2023 № 61 та від 27.01.2023 № 126, що підтверджується квитанціями про доставку сервісу "М.Е.Doc". Таким чином, за твердженням позивача, з огляду на ненадання мотивованої відмови від підписання зазначених вище актів, останні вважаються прийнятими і підлягають оплаті відповідно до пункту 3.4. спірного договору.
19.03.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останнім стисло викладено обґрунтування позовних вимог, та заява про стягнення судових витрат, до якої залучено, зокрема, рахунок на оплату (послуг перекладу документу) № 5 від 22.02.2024, платіжну інструкцію № 24334 від 26.02.2024 на суму 550,00 грн., рахунок-фактуру № 61/122-П від 19.02.2024 (надання послуг письмового перекладу), платіжну інструкцію № 24405 від 28.03.2024 на суму 5 605,44 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 19.03.2024 до додаткової угоди № 5 від 30.07.2023 до договору про надання правової допомоги № 11/11/22 від 11.11.2022.
До того ж, заява про стягнення судових витрат містить клопотання про повернення ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" судового збору в сумі 8 486,59 грн., який надмірно сплачено позивачем при звернення з позовом до суду.
03.04.2024 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" надійшли пояснення у справі, до яких долучено додаткові докази.
Так, у додаткових пояснення відповідач вказує про те, що затримка контейнерів в порту з 03.07.2022 по 21.11.2022, яка призвела до їх використання понад встановлений морською лінією вільний час для зберігання, відбулась з вини компанії ITL EOOD (Республіка Болгарія), яка відповідно до договору ТЕО № 2306022-01 від 23.06.2022 та заявки до нього здійснювала міжнародну доставку спірної партії товару в контейнерах на адресу ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ", внаслідок чого морська лінія безпідставно виставила рахунки позивачеві на оплату за демередж, а останнім безпідставно оплачено такі рахунки.
Зазначає відповідач і про те, що відсутність додаткових витрат узгоджено сторонами в заявці на ТЕО № 6 від 20.01.2022 до договору № 29092021-02 від 29.09.2021.
Щодо заяви позивача про стягнення судових витрат ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" зазначає про те, що сума фіксованого гонорару в розмірі 30 000,00 грн. не є співмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів та часом, необхідним для їх складення, кількістю судових засідань та їх тривалістю, у зв'язку з чим сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.
До того ж, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на перекладача є необґрунтованою, у зв'язку з тим, що в ході судового розгляду даної справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалось.
Таким чином, на думку відповідача, понесені витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов'язаними з розглядом справи, а тому не підлягають розподілу та відповідно не підлягають задоволенню.
Відносно залучених відповідачем до зазначених вище пояснень додаткових доказів, господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до частин 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 8 зазначеної вище статті унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідач, залучаючи до додаткових пояснень докази, взагалі не навів будь-яких причин подачі їх з пропуском встановлених законом строків, у зв'язку з чим такі докази до розгляду судом не приймаються.
Ухвалою від 27.11.2023 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/6126/23, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.12.2023.
04.12.2023 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якого господарським судом відмовлено, про що постановлено ухвалу від 07.12.2023.
19.12.2023 від позивача, а 20.12.2023 від відповідача надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання, які господарським судом задоволено.
Крім того, позивач у зазначеному вище клопотанні просить суд про проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 20.12.2023 господарським судом відкладено підготовче засідання до 17.01.2024. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС, задоволено.
17.01.2024 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, з метою мирного врегулювання спору, яке господарським судом задоволено.
Крім того, представником позивача заявлено усне клопотання про проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 17.01.2024 господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 26.02.2024, відкладено підготовче засідання до 20.02.2024 та задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
20.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення перекладів доказів.
20.02.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника останнього.
У підготовчому засіданні, що відбулось 20.02.2024, представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарським судом задоволено, та відкладено підготовче засідання до 26.02.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.
У підготовчому засіданні, що відбулось 26.02.2024, представником позивача заявлено усне клопотання про проведення наступного засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС, яке господарським судом задоволено.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим господарським судом 26.02.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 20.03.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.
20.03.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні, що відбулось 20.03.2024, судом заслухано вступне слово представника позивача, та з метою надання можливості відповідачу викласти зміст своїх заперечень, відкладено подальший розгляд даної справи по суті на 04.04.2024.
Крім того, представником позивача у судовому засіданні 20.03.2024 заявлено усне клопотання про проведення наступного засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС, яке задоволено господарським судом.
Частиною 5 статті 216 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
04.04.2024 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором транспортного експедирування № 29092021-02 від 29.09.2021 в частині повного та своєчасного відшкодування витрат, пов'язаних із наданням послуг з організації перевезення вантажів.
29.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" (далі - експедитор, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (далі - клієнт, відповідач у даній справі) укладено договір транспортного експедирування № 29092021-02 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Експедитор зобов'язався за плату та за рахунок Клієнта організувати виконання визначених розділом 2 послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу (далі - послуги).
Згідно з пунктом 2.1. договору Експедитор надає Клієнту наступні види послуг.
2.1.1. Організація перевезення вантажу Клієнта морським, річковим, автомобільним транспортом, контейнерних перевезень за маршрутом, узгодженим з Клієнтом згідно з попередньо погодженою з ним заявкою, яка є невід'ємною частиною цього Договору;
2.1.2. Забезпечення відправки вантажу морським транспортом та оформлення коносаменту. Забезпечення отримання в порту вантажу, який прибув на адресу Клієнта морським транспортом, та оформлення всіх необхідних документів.
2.1.3. Укладання від свого імені цивільно-правових договорів, угод, зокрема договорів перевезення, доручення, підряду, зберігання тощо.
Згідно письмової заявки Клієнта Експедитор надає додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу; перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження; роботи по переупаковці, перемаркуванню, ремонту тари, зважуванню вантажів; визначення якості товару; відбір зразків товару; сплата мита, зборів та витрат, покладених на Клієнта, виконання митних формальностей; одержання необхідних для експорту чи імпорту документів.
Виплата винагороди Експедитора та відшкодування витрат, пов?язаних із наданням додаткових послуг, сплачуються згідно його рахунків (пункт 2.2. договору).
Відповідно до пункту 2.3. договору для надання послуг, визначених п. 2.1. цього Договору, Експедитор зобов'язаний:
2.3.1. Представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах із перевізниками, експедиторами, портами, залізницями, іншими підприємствами, установами; органами державної влади, в тому числі митними.
2.3.2. Згідно погодженої Сторонами письмової заявки та за рахунок Клієнта забезпечувати митне оформлення вантажів, дотримання необхідних формальностей, здійснювати оплату мита. Сума плати заздалегідь погоджується з Клієнтом у письмовій формі у відповідній Заявці на перевезення.
2.3.3. Робити розрахунки з третіми особами у межах договорів, укладених з метою надання послуг, які є предметом цього Договору.
2.3.4. Виставляти рахунки Клієнту для покриття витрат, що виникають під час надання послуг, які є предметом цього Договору
2.3.5. Згідно письмової заявки Клієнта організовувати надання контейнерів для завантаження.
У підпункті 2.4.4. пункту 2.4. сторони погодили, що в обов'язки Клієнта входить, зокрема, відшкодування Експедиторові витрат, пов?язаних із наданням послуг, що є предметом цього Договору, в тому числі витрат, пов?язаних з відновленням контейнеру/транспортного засобу, пошкоджених з вини Клієнта, його підлеглих, контрагентів або підрядників, та оплати йому винагороди. Послуги зі зберігання контейнерів сплачуються згідно тарифів портів, контейнерних терміналів чи інших залучених Експедитором підрядників.
Експедитор має право залучати до виконання своїх обов?язків по цьому Договору третіх осіб (пункт 2.6. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору оплата послуг, винагороди Експедитора та компенсація додаткових витрат Експедитора, пов?язаних з виконанням цього Договору, здійснюється Клієнтом протягом 45 (сорока п?яти) днів з дня вивантаження вантажу (контейнера) в порту призначення. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Експедитора.
Згідно з пунктом 3.3. договору розрахунки здійснюються відповідно до чинного законодавства України у національній валюті України, гривні, в безготівковій формі, шляхом переказу відповідних грошових коштів на рахунок Експедитора. У випадку, коли вартість послуг встановлена в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку на оплату.
Експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт виконаних робіт і надає його Клієнту. Клієнт протягом 5 (п?яти) діб з моменту отримання Акту виконаних робіт повинен підписати його, завірити печаткою і відправити Експедитору, або надати протягом п?яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну Акт виконаних робіт вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень (пункт 3.4. договору).
Пунктами 7.1.-7.6. договору встановлено, що вся кореспонденція направляється у письмовій формі на юридичні адреси сторін цього Договору.
Сторони домовились, що інформація (в тому числі щодо умов Заявки) та документи, які надійшли з електронної адреси Клієнта, що вказана в Розділі 12 цього Договору, є достовірними та достатнім підтвердженням погодження Клієнтом істотних умов даного Договору.
У випадку незгоди якої-небудь зі сторін цього Договору з яким-небудь листом іншої сторони, зацікавлена сторона зобов?язана сповістити про це іншу сторону протягом 2-х днів з дати одержання вищевказаного листа.
За наявності програмно-технічної можливості (у т.ч. у випадку виникнення такої після укладення цього Договору) Сторони погодили, що за домовленістю обмін документів в межах виконання цього Договору може здійснюється в електронному вигляді за допомогою сервісу електронного документообігу «M.E.DOC», за посиланням в мережі Інтернет https://medoc.ua/uk/page/business та з використанням кваліфікованого / удосконаленого електронних підписів (надалі - КЕП/УЕП) в порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про електронні довірчі послуги». Сторони погодили, що додаткове використання печатки (електронної печатки) для документів в межах виконання цього Договору не потрібно
Сторони дійшли до згоди використовувати електронний документообіг між собою, в тому числі, підписання цього Договору може бути здійснено в електронній формі за допомогою сервісу електронного документообігу «M.E.DOC».
Підписуючи цей Договір Сторони також погодили використання кваліфікованого/удосконаленого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього Договору. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого / удосконаленого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України. При цьому, Сторони погодили, що в випадку використання кваліфікованого/ удосконаленого електронного підпису, додаткове використання кваліфікованої/удосконаленної електронної печатки для документів, в межах виконання цього Договору, не є потрібним.
Відповідно до пункту 11.6. договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін і проставлення печаток обох Сторін та діє до 31.12.2021. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії не надішле письмове повідомлення іншій стороні про його розірвання.
На виконання умов зазначеного вище договору сторонами 20.01.2022 укладено заявку № 6 на транспортно-експедиторське обслуговування, в якій погодили наступні умови і вартість послуг вантажоперевезень: маршрут проходження вантажу (порт Кінгдао, Китай - Констанца, Румунія), готовність вантажу (14.01.2022), назви фірм відправника та одержувача, вагу вантажу (188800,00/742.033 м.куб), необхідний тип обладнання, кількість (12х40НQ), номери контейнерів (SUDU8580368, MRSU5692037, TGBU5384706, MRSU5706697, MRKU5284789, PONU8043241, MSKU9715119, BEAU5746026, TGBU9367420, TSKU7131050, TSLU8186163, MRSU3037910), тип транспортного засобу (судно типа "Контейнеровоз"), назву вантажу (трактори та запчастини), кількість пакувань (137 упаковок), вартість послуги (7 077,84 доларів США).
З метою виконання укладених сторонами договору транспортного експедирування та заявки № 6 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" залучено морську лінію Maersk A/S, з якою позивачем укладено договір № UA00042656 на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 01.07.2016, предметом якого відповідно до Розділу 1 є міжнародне морське і інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів замовника та/або клієнтів замовника у контейнерах перевізника.
Відповідно до підпункту 6.3.1. пункту 6.3. договору № UA00042656 у випадку, якщо з вини замовника відбувається простій контейнера в порту або деінде, він несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафу (демереджу) - додаткової плати за простій та понаднормативне використання контейнерів у відповідності з тарифами Лінії.
У підпункті 6.4.4. пункту 6.4. договору № UA00042656 встановлено, що у разі затримки замовником контейнерів перевізника понад термін вільного користування, замовник зобов'язується внести плату за затримку контейнерів понад установлений вільний період згідно з чинними тарифами.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що виконуючи умови договору транспортного експедирування № 29092021-02 від 29.09.2021, його підприємством у період з травня 2022 по січень 2023 надано відповідачеві послуги з організації перевезення вантажу у контейнерах SUDU8580368, MRSU5692037, TGBU5384706, MRSU5706697, MRKU5284789, PONU8043241, MSKU9715119, BEAU5746026, TGBU9367420, TSKU7131050, TSLU8186163, MRSU3037910 відповідно до коносаментів №№ 1КТ390715, 215981160, 215980928, 215981082, 215981109, 1КТ390726, 1КТ390720, 215981018, 215981052, 215980987, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг № 676 від 02.05.2022 на суму 2 088 799,86 грн., № 1126 від 25.11.2022 на суму 182 843,00 грн., № 1456 від 20.12.2022 на суму 10 879,57 грн., № 26 від 11.01.2023 на суму 7 314,00 грн.
Вказує позивач у позовній заяві і про те, що в процесі надання зазначених вище послуг виникли додаткові витрати в порту розвантаження на демередж і детеншн, нараховані морською лінією Maersk A/S відповідно до рахунків (інвойсів) на оплату демереджу №№ 5653174663, 5653182203, 5653182204, 5653182205, 5653182206, 5653182207, 5653182208, 5653182209, 5653182210, 5653182211, 5653181887 на загальну суму 63 170 доларів США та рахунків (інвойсів) на оплату детеншену №№ 5653191574, 5653192792, 5653192794, 5653197038, 5653192795, 5653197040, 5653186245, 5653192798, 5653192799, 5653192692, 5653192696, 5653199941 на загальну суму 9 576 доларів США.
На підставі зазначених вище рахунків Maersk A/S позивачем складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 237 та № 238 від 27.01.2023 та виставлено відповідачу відповідні рахунки № 61 від 16.01.2023 на суму демереджа 1 911 913,18 грн. та детеншена 135 179,47 грн. (всього на загальну суму 2 047 092,65 грн.) та № 126 від 27.01.2023 на суму демереджа 367 967,19 грн. та детеншена 207 866,24 грн. (всього на загальну суму 575 833,43 грн.).
Як зазначає позивач, вказані рахунки (разом із рахунками Maersk A/S) було надіслано відповідачеві на його електронну пошту 17.01.2023 та 01.02.2023 відповідно, проте, останні не були оплачені ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ".
У подальшому, як зазначає позивач, ним було неодноразово проведено переговори із Maersk A/S за посередництва його агента в Україні - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерск Україна ЛТД" щодо зменшення розміру демереджу, за результатами яких Maersk A/S надало знижку за демередж та повністю скасувало рахунки за детеншн, у зв'язку з чим перевиставило рахунки (інвойси) на оплату демереджу по партії контейнерів 12х40НQ №№ 5653225618, 5653225620, 5653225621, 5653225623, 5653225624, 5653228211, 5653237696, 5653269646, 5653225619, 5653225615, 5653225617 на загальну суму 54 440 доларів США, які було отримано ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" на електронну пошту, що підтверджується копіями відповідних електронних листів та листом ТОВ "Мерск Україна ЛТД" № 245 від 12.10.2023. Вказані рахунки позивачем оплачено у повному обсязі відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті.
Таким чином, позивач зазначає, що у зв'язку зі сплатою його підприємством рахунків Maersk A/S на оплату демереджу по партії контейнерів 12х40НQ на загальну суму 54 440 доларів США, що на дату виставлення рахунків № 61 від 16.01.2023 та № 126 від 27.01.2023 відповідачеві еквівалентно сумі 1 990 794,58 грн. (офіційний курс долара до гривні складав 36,5686 грн.), у ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" виникло зобов'язання з відшкодування демереджу на вказану вище суму, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги заявлені позивачем підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до станні 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором транспортного експедирування.
Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Стаття 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Так, позивачем залучено до матеріалів справи докази (рахунки Maersk A/S) на підтвердження додаткових витрат, пов'язаних з організацією перевезення вантажу відповідача у контейнерах SUDU8580368, MRSU5692037, TGBU5384706, MRSU5706697, MRKU5284789, PONU8043241, MSKU9715119, BEAU5746026, TGBU9367420, TSKU7131050, TSLU8186163, MRSU3037910 відповідно до коносаментів №№ 1КТ390715, 215981160, 215980928, 215981082, 215981109, 1КТ390726, 1КТ390720, 215981018, 215981052, 215980987.
Рахунки (інвойси) Maersk A/S на оплату демереджу по партії контейнерів 12х40НQ №№ 5653225618, 5653225620, 5653225621, 5653225623, 5653225624, 5653228211, 5653237696, 5653269646, 5653225619, 5653225615, 5653225617 на загальну суму 54 440 доларів США (що на дату виставлення рахунків становить 1 990 794,58 грн.), позивачем оплачено у повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними інструкціями в іноземній валюті.
Як вже було зазначено вище, у пункті 2.3.4. пункту 2.3. спірного договору сторонами узгоджено обов'язок експедитора виставляти рахунки клієнту для покриття витрат, що виникають під час надання послуг, які є предметом цього договору, а у підпункті 2.4.4. пункту 2.4. сторони погодили, що в обов'язки клієнта входить, зокрема, відшкодування експедиторові витрат, пов?язаних із наданням послуг, що є предметом цього договору.
З огляду на те, що сторонами у спірному договорі не було погоджено строків здійснення розрахунків за додаткові послуги, такі розрахунки мають бути проведено у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Так, позивач вказує на те, що рахунки № 61 від 16.01.2023 та № 126 від 27.01.2023 (разом із рахунками Maersk A/S) було надіслано відповідачеві на його електронну пошту 17.01.2023 та 01.02.2023 відповідно, у зв'язку з чим строк оплати яких настав 24.01.2023 та 07.02.2023 відповідно.
Як вбачається із залученого до матеріалів справи листа ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" вих. № 240201 від 24.02.2023, відповідачем підтверджено факт отримання зазначених вище рахунків про сплату додаткових зборів.
Доказів, які б свідчили про отримання спірних рахунків в іншу дату, ніж зазначену позивачем, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Так, частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів оплати рахунків № 61 від 16.01.2023 та № 126 від 27.01.2023 відповідачем на момент розгляду спору не надано, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1 990 794,58 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 25.01.2023 по 01.11.2023 в сумі 45 589,41 грн. та інфляція грошових коштів за період з лютого по вересень 2023 року в сумі 41 426,40 грн.
Розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У пункті 4.6. договору сторонами встановлено, що Клієнт несе відповідальність за безпідставну відмову від оплати чи несвоєчасну оплату рахунків Експедитора у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлена пеня за загальний період прострочення з 25.01.2023 по 01.11.2023 в сумі 728 079,82 грн.
Розрахунок пені позивачем завищено, у зв'язку з допущенням останнім арифметичної помилки.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 25.01.2023 по 01.11.2023 в сумі 714 989,66 грн.
З приводу обставин, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин, які зумовили зміну первісного маршруту перевезення спірного вантажу та понаднормативний простій контейнерів у порту (демередж та детеншн), що відповідно до пунктів 8.1., 8.2. спірного договору є підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 8.1. договору транспортного експедирування № 29092021-02 від 29.09.2021 сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання своїх зобов?язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин та/чи їхніх наслідків, що виникли після укладання цього Договору, які сторона цього Договору не могла ні передбачати, ні запобігти розумними мірами.
До форс-мажорних обставин відносяться: землетрус, повінь, пожежа, інші стихійні явища природи; страйк, війни, військові дії, урядові постанови і/чи розпорядження (акти, дії) державних органів, а також будь-які інші обставини поза розумним контролем сторін цього Договору, де можливість протидіяти їм може лише незначно зменшити збиток, завданий ними (пункт 8.2.).
Згідно з пунктом 8.3. зазначеного договору сторона, що посилається на форс-мажорні обставини та/чи їхні наслідки, зобов?язана негайно (однак не пізніше 3-х днів) у письмовій формі повідомити іншу сторону цього Договору про настання подібних обставин та/чи їхніх наслідків, причому за вимогою іншої сторони повинний бути пред?явлений документ, виданий Торгівельно-промисловою палатою відповідної країни. Документ повинний містити дані про характер форс-мажорних обставин та/чи їхніх наслідків з оцінкою (по можливості) їхнього впливу на виконання сторонами цього Договору своїх зобов?язань за цим Договором і на терміни виконання ними своїх зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору транспортного експедирування № 29092021-02 від 29.09.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Слід також відзначити що держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
У даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
Інші заперечення відповідача, викладені у заявах по суті, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Так, позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003150 від 17.01.2018; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1305087 від 22.11.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2214 від 29.05.2012; посвідчення адвоката № 2214 від 29.05.2012; договір № 11/11/22 про надання правової допомоги від 11.11.2022; додаткову угоду № 5 від 30.07.2023 до договору про надання правової допомоги № 11/11/22 від 11.11.2022; рахунок на оплату № 107 від 24.08.2023; платіжну інструкцію № 23379 від 28.08.2023 на суму 30 000,00 грн.; акт прийому-передачі наданих послуг від 19.03.2024.
Так, 11.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" (далі - Замовник) та Адвокатським об'єднанням "Едвайзерс" (далі - Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 11/11/22, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених даним Договором. Обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору.
У пункті 3.1. договору про надання правової допомоги встановлено, що за результатами надання професійної правничої допомоги Виконавець складає звіт щодо наданих послуг. В звіті вказується обсяг фактично наданої Виконавцем допомоги та її вартість.
Надання правової допомоги Виконавцем здійснюється на умовах передплати на підставі рахунку Виконавця (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пункту 3.3. договору обсяг правової допомоги Виконавця сплачується із розрахунку 1 850,00 грн./година адвоката. Послуги Виконавця оплачуються згідно з виставленим рахунком протягом п'яти календарних днів з дня отримання рахунку. Розмір гонорару у певній справі Сторони можуть погодити у додатковій угоді.
Договір укладений на строк до 31.12.2022 та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 6.1.).
Згідно з пунктом 6.4. договору після закінчення строку його дії, якщо жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про розірвання договору, останній вважається продовженим на невизначений строк.
30.07.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору про надання правової допомоги № 11/11/22 від 11.11.2022, відповідно до пункту 1 якої Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу по представництву інтересів Замовника у суді першої інстанції у справі про стягнення основної суми заборгованості за Договором транспортного експедирування № 29092021-2 від 29.09.2021 з ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ".
Сторони у пунті 2 додаткової угоди домовились, що вартість послуг Виконавця складає за представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції - 30 000,00 грн.
Обумовлена сторонами у договорі про надання правової допомоги № 11/11/22 від 11.11.2022 (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 30.07.2023) сума сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" в повному обсязі відповідно до платіжної інструкції № 23379 від 28.08.2023 на суму 30 000,00 грн.
19.03.2024 сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг відповідно до додаткову угоду № 5 від 30.07.2023 до договору про надання правової допомоги № 11/11/22 від 11.11.2022, відповідно до якого адвокатське об'єднання "Едвайзерс" в межах виконання обов'язків з представництва інтересів Замовника у справі № 904/6126/23 надало наступні види правничої допомоги:
- підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості - 22.11.2023;
- підготовка та подача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 04.12.2023;
- підготовка та подача заяви про відкладення підготовчого судового засідання - 19.12.2023;
- підготовка та подання відповіді на відзив - 20.12.2023;
- представництво у підготовчому судовому засіданні - 17.01.2024;
- представництво у підготовчому судовому засіданні - 20.02.2024;
- підготовка та подання клопотання про долучення перекладів доказів 20.02.2024;
- підготовка та подання письмових пояснень - 26.02.2024;
- представництво у підготовчому судовому засіданні - 26.02.2024;
- підготовка та подання письмових пояснень - 18.03.2024.
Вартість послуг за надання правничої допомоги за вказаним Актом складає фіксований гонорар у розмірі 30 000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є гонораром адвоката, тож належить до судових витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони.
Господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження факту надання правничої допомоги, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, господарським судом встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вартість послуг адвоката є адекватною, доказів на їх завищення ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" суду не надано.
Крім того, враховуючи те, що відповідачем у даній справі не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.
Проте, з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог до стягнення підлягають витрати на правову допомогу в сумі 29 860,04 грн.
Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.
До того ж, позивачем заявлено до стягнення витрати на перекладача, які склали суму 31 074,64 грн.
Так, з метою встановлення дійсного змісту письмових доказів, залучених позивачем до матеріалів справи в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, - додані до позовної заяви додатки було перекладено на державну мову та засвідчено вірність їх перекладу.
Відповідно до частини 2 статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
В підтвердження розміру витрат на оплату послуг перекладача ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" надано до суду наступні докази: акт № 61/740-П надання послуг від 09.11.2023 на суму 3 459,00 грн., рахунок-фактуру № 61/740-П від 09.11.2023, платіжну інструкцію № 23851 від 17.11.2023 на суму 3 456,00 грн., акт № 61/585-П надання послуг від 04.09.2023 на суму 720,00 грн., акт № 61/584-П надання послуг від 06.09.2023 на суму 7 231,20 грн., акт № 61/583-П надання послуг від 06.09.2023 на суму 13 512,00 грн., рахунок-фактуру № 61/584-П від 06.09.2023, рахунок-фактуру № 61/585-П від 04.09.2023, рахунок-фактуру № 61/583-П від 06.09.2023, платіжну інструкцію № 23589 від 29.09.2023 на суму 21 463,20 грн., рахунок на оплату № 5 від 22.02.2024, платіжну інструкцію № 24334 від 26.02.2024 на суму 550,00 грн., рахунок-фактуру № 61/122-П від 19.02.2024, платіжну інструкцію № 24405 від 08.03.2024 на суму 5 605,44 грн.
Загальна сума послуг щодо здійснених перекладів (копій рахунків та умов перевезення лінії Maersk A/S, коносаментів, електронних листів) склала 31 074,64 грн.
З огляду на викладене та з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог, до стягнення підлягають витрати на оплату послуг перекладача в сумі 30 929,67 грн.
Решту витрат на оплату послуг перекладача слід покладасти на позивача.
Щодо витрат зі сплати судового збору слід зазначити таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 684,00грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).
Ціна позову у даній справі становить 2 805 890,21 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 33 670,68 грн. (2 805 890,21 грн. * 1,5% * 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 42 157,27 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 23380 від 28.08.2023.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема, зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
З огляду на викладене та зважаючи на клопотання позивача, поверненню останньому із державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 8 486,59 грн. (42 157,27 грн. - 33 670,68 грн.), який надмірно сплачено при зверненні з позовом до суду.
В решті відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 438, код ЄДРПОУ 36553339) 1 990 794,58 грн. - основного боргу, 45 589,41 грн. - річних, 41 426,40 грн. - інфляції грошових коштів, 714 989,66 грн. - пені, 33 513,60 грн. - судового збору, 29 860,04 грн. - витрат на правову допомогу, 30 929,67 грн. - витрат на оплату послуг перекладача.
В решті позовних вимог - відмовити.
Решту витрат на правову допомогу та на оплату послуг перекладача покласти на позивача.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 2 887 103,36 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 438, код ЄДРПОУ 36553339) із державного бюджету України судовий збір в розмірі 8 486,59 грн. (вісім тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 59 коп.), перерахований відповідно до платіжної інструкції № 23380 від 28.08.2023 на суму 42 157,27 грн., та яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 12.04.2024.
Суддя І.Ф. Мельниченко