вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2024 р. Cправа № 902/62/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз", 21012, Вінницька область, місто Вінниця, провулок Костя Широцького, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 03338649
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс", 22400, Вінницька область, Хмільницький район, місто Калинівка, вулиця Нестерчука В., будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 32495389
про стягнення 668 356,71 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Кравчук О.В., згідно довіреності
від відповідача - не з'явився
До Господарського суду Вінницької області 12.01.2024 року надійшла позовна заява № 21001-Ск-44-0124 від 05.01.2024 (вх. № 61/24 від 12.01.2024) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) укладеного між сторонами шляхом підписання 01.11.2018 заяви - приєднання № 09420WDRATFP118/42FP210-1332-19 до умов вказаного договору розподілу у розмірі 668 356,71 гривень, у тому числі 620 391,26 гривень основного боргу, 18 700,66 гривень 3% річних та 29 264,79 гривень інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою суду від 17.01.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/62/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2024 року о 10:00 год.
02.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 02.02.2024 (вх. № 01-34/1233/24) із зазначенням своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог.
06.02.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 08.02.2024 (вх. № 01-34/1460/24 від 06.02.2024) із запереченнями щодо викладеного у відзиві.
Ухвалою від 20.02.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/62/24, призначено справу № 902/62/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 19.03.2024 об 11:00.
За результатами судового засідання 19.03.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/62/24 по суті до 15:00 02 квітня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
02.04.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 02.04.2024 (вх. № 01-34/3512/24 від 02.04.2024).
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача. Відповідач правом участі у судовому засіданні уповноваженого представника не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 20.03.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (ухвали від 20.03.2024) до електронного кабінету відповідача 21.03.2024.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасників справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Суть спору:
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" про стягнення 668 356,71 гривень заборгованості, а саме: 620 391,26 гривень основного боргу, 18 700,66 гривень 3% річних та 29 264,79 гривень інфляційних втрат.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) укладеним між сторонами шляхом підписання 01.11.2018 заяви - приєднання № 09420WDRATFP118/42FP210-1332-19 до умов вказаного договору розподілу в частині повної та своєчасної оплати за розподіл природного газу.
Відповідач у відзиві на позов підтвердив укладення між сторонами договору розподілу природного газу. Разом з тим з посиланням на припинення з 22.03.2022 постачання відповідачу природного газу та опломбуванням обладнання, настання форс-мажорних обставин у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні проти позову заперечив.
Позивач у відповіді на відзив проти викладеного у відзиві заперечив, зазначив, що за умови припинення (обмеження) газопостачання шляхом встановлення інвентарної заглушки та її опломбування об'єкт споживача не втрачає статусу підключеного до ГРМ, оскільки фізичного роз'єднання обладнання не відбувається і споживач має можливість у будь-який момент поновити отримання газу. Договір розподілу природного газу є дійсним, відповідач продовжує користуватись приєднаною потужністю, а тому у відповідача наявний обов'язок з оплати наданих позивачем послуг розподілу природного газу.
Крім того зазначив, що введення воєнного стану не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.
01.11.2018 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" (далі - позивач, оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" (далі - відповідач, споживач) укладено договір розподілу природного газу №09420WDRATFP118/42FP210-1332-19 від 01.11.2018 на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір) шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання №09420WDRATFP118/42FP210-1332-19 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.11.2018 (т. 1 а.с. 18, 14-17, 19-22).
За умовами пункту 1.1. договору цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно із пунктом 1.2. договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3. договору).
Послуга з розподілу природного газу відповідно до пункту 1.4. договору, це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Відповідно до пункту 2.1. договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем (пункт 2.3 договору).
Згідно із пунктами 6.1., 6.2. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
За умовами пункту 6.3 договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Згідно із пунктом 6.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 6.7. договору у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.8. договору).
Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2741 для АТ "Вінницягаз" з 01 січня 2022 року на весь 2022 рік та 2023 рік встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,76 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ) (2,112 грн. за 1 м.куб. з урахуванням ПДВ).
Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою (абзац перший пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).
Згідно довідки № б/н від 04.01.2024 (т. 1 а.с. 27) листів відповідача, додаткової угоди від 11.11.22 (т. 1 а.с. 23-26) для споживача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" була розрахована Оператором ГРМ величина річної замовленої потужності: на 2022 рік 1 754 821,21 м.куб. Зокрема згідно листа від 14.01.2021 р. № 10 було замовлено величину річної замовленої потужості на 2022 рік для нових точок обліку в обсязі 12 482,00 м.куб. Згідно листа від 30.11.2022 р. № 1 було знято величину річної замовленої потужності в зв'язку з переміщенням точок обліку до іншого споживача, в обсязі 1 040,17 м.куб. Таким чином величина річної замовленої потужності на 2022 рік склала 1 766 263,04 м.куб. Розрахована Оператором ГРМ величина річної замовленої потужності: на 2023рік склала 484 826,55 м.куб. Згідно листа від 17.10.2022 року № 107 величину річної замовленої потужності на 2023 рік відкориговано до 314,00 м.куб.
З урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п 6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2022 року наступним чином: 1 767 303,21 м.куб. х 2,112 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 311 045,38 грн. (щомісячна плата для відповідача, починаючи з січня 2022 року, яка з огляду на звернення відповідача від 30.11.2022 р. № 1 та вилучення точок обліку із переліку таких, що підключені до ГРМ, вартість послуги розподілу у грудні 2022 року склала 308 848,054 грн.). Згідно листа відповідача від 17.10.2022 р. № 107 величина річної замовленої потужності на 2023 рік відкориговано до 314,00 куб.м., а тому заявником була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2023 року наступним чином: 314,00 м.куб. / 12 міс. х 2,112 грн. за 1 м. куб. = 26,166 м.куб. х 2,112 грн. за 1 м.куб. = 55,26 грн. (щомісячна плата для відповідача, починаючи з січня 2023 року).
На виконання умов укладеного договору протягом листопада, грудня 2022 року, січня - вересня 2023 позивачем надано відповідачу послугу з розподілу природного газу на загальну суму 620 391,26 гривень, у тому числі:
- у листопаді 2022 на суму 311 045,35 гривень згідно акту № ВІЯ82039349 від 30.11.2022;
- у грудні 2022 на суму 308 848,54 гривні згідно акту № ВІЯ82041059 від 31.12.2022;
- у січні 2023 на суму 55,27 гривень згідно акту № ВІЯ83002901 від 31.01.2023;
- у лютому 2023 на суму 55,25 гривень згідно акту № ВІЯ83007054 від 28.02.2023;
- у березні 2023 на суму 55,27 гривень згідно акту № ВІЯ83009059 від 31.03.2023;
- у квітні 2023 на суму 55,27 гривень згідно акту № ВІЯ83013096 від 30.04.2023;
- у травні 2023 на суму 55,25 гривень згідно акту № ВІЯ83017305 від 31.05.2023;
- у червні 2023 на суму 55,27 гривень згідно акту № ВІЯ83021199 від 30.06.2023;
- у липні 2023 на суму 55,27 гривень згідно акту № ВІЯ83024564 від 31.07.2023;
- у серпні 2023 на суму 55,25 гривень згідно акту № ВІЯ83028341 від 31.08.2023;
- у вересні 2023 на суму 55,27 гривень згідно акту № ВІЯ83032311 від 30.09.2023.
Вказані акти надіслані позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" разом із вимогою про сплату заборгованості, а також із відповідними супровідними листами (т. 1 а.с. 40-83).
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за надані послуги розподілу природного газу за договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 668 356,71 гривень заборгованості, що складається з 620 391,26 гривень основного боргу, 18 700,66 гривень 3% річних та 29 264,79 гривень інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) укладеним між сторонами шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 09420WDRATFP118/42FP210-1332-19 від 01.01.2018 року 668 356,71 гривень заборгованості, що складається з 620 391,26 гривень основного боргу за розподіл природного газу протягом листопада, грудня 2022 року, січня-вересня 2023 року, 18 700,66 гривень - 3% річних та 29 264,79 гривень інфляційних втрат.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором про надання послуг.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року.
Окрім того, правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України "Про ринок природного газу" № 329-VIII від 09.04.2015р. (далі Закон України "Про ринок природного газу").
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором в частині надання послуг розподілу природного газу виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо здійснення оплати належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред'явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, якості та вартості наданих послуг, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови відповідача від підписання надісланих позивачем відповідачу актів наданих послуг чи будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг за договором.
Відповідно до практики Верховного Суду (яка хоча і стосується виконання робіт, однак по аналогії може застосовуватися і до надання послуг) у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (постанова КГС ВС у справі №913/1397/16 від 26.04.2018).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором не було здійснено остаточної оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за відповідний період на суму 620 391,26 гривень.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором у розмірі 620 391,26 гривень з оплати вартості послуг розподілу природного газу, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обгрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 620 391,26 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Твердження представника відповідача про те, що відповідач не міг користуватись послугами з розподілу природного газу в оспорюваний період, оскільки постачання газу підприємству було припинено, а газоспоживне обладнаний було опломбоване судом оцінюються критично з огляду на таке.
Положеннями глави 1 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що:
- договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи;
-доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу (абзац 3 пункту 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином послуга з розподілу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а до цієї послуги входить цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об'єктів споживача до газорозподільної системи, зокрема надання технічної можливості у будь-який час необхідний споживачу скористатись можливістю розпочати газоспоживання; підтримання належного тиску в системі з урахуванням замовленої потужності приєднаних об'єктів споживача; для сталого функціонування - постійного налашування потужності газорозподільних мереж під приєднані до мережі об'єкти споживача. Відтак об'єкт вважається приєднаним навіть з урахуванням опломбування газоспоживаючого обладнання на газопроводі.
Відповідно до пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартість послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу та механічного від'єднання від мереж Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VI цього Кодексу.
У пункті 6.1. договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.
Судом встановлено, що відповідачем не направлялась позивачу заява про розірвання договору та остаточне від'єднання об'єкта відповідача від газорозподільної системи АТ "Вінницягаз", відповідач продовжує користуватися приєднаною потужністю, та в будь-який час має право та можливість відновити відбір природного газу із газорозподільної системи у порядку, передбаченому Кодексом ГРМ.
Доказів розірвання договору та від'єднання об'єкта відповідача від газорозподільної системи АТ "Вінницягаз" матеріали справи не містять.
Таким чином у відповідача до моменту припинення дії договору розподілу природного газу наявний обов'язок здійснювати оплату за надані позивачем послуги розподілу природного газу.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 700,66 гривень - 3% річних та 29 264,79 гривень інфляційних втрат нарахованих відповідачу у зв'язку із несвоєчасною оплатою за договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.
Як вбачається із розрахунку інфляційних втрат та 3% річних здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на суму зобов'язань листопада, грудня 2022 року та січня-вересня 2023 року за договором за кожен звітний місяць окремо в межах визначеного позивачем періоду прострочення. Загальна сума нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних складає 29 264,79 гривень та 18 700,66 гривень відповідно.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення з урахуванням положень статей 253, 254, 255 ЦК України судом нараховано 29 265,32 гривні інфляційних втрат та 18 735,04 гривні 3% річних, тоді як за розрахунком позивача інфляційні втрати та 3% річних за цей період складають 29 264,79 гривні та 18 700,66 гривень відповідно.
Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних визначена позивачем є меншою ніж сума визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних є обгрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 29 264,79 гривень інфляційних втрат та 18 700,66 гривень 3% річних.
Щодо посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин, пов'язаних з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв'язку з цим воєнного стану в Україні, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Відповідно до пункту 10.1. Типового договору, до якого приєднався відповідач сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. (п. 10.2. договору).
Згідно пунктів 10.3., 10.4. договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не подано належних доказів щодо повідомлення позивача у порядку, передбаченому договором про дію форс-мажорних обставин, що об'єктивно перешкоджають або унеможливлюють належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.
У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Судом також враховано, що відповідачем не подано належних доказів, що внаслідок введення воєнного стану на території України, відповідач не міг у повному обсязі здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід і введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов'язань з оплати за договором.
Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 та надзвичайність і невідворотність цих обставин не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини відхиляються судом як необгрунтовані.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції від 05.01.2024 року сплачено судовий збір у розмірі 10 025,35 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об'ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 10 025,35 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" (22400, Вінницька область, Хмільницький район, місто Калинівка, вулиця Нестерчука В., будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 32495389) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз", 21012, Вінницька область, місто Вінниця, провулок Костя Широцького, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 03338649) 668 356,71 гривень (шістсот шістдесят вісім тисяч триста п'ятдесят шість гривень, 71 копійку), а саме: 620 391,26 гривень основного боргу, 18 700,66 гривень 3% річних, 29 264,79 гривень інфляційних втрат та 10 025,35 гривень (десять тисяч двадцять п'ять гривень, 35 копійок) судових витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повний текст рішення складено 12 квітня 2024 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2, 3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.