10.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1880/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Аксьонова А.С., адвокат (поза межами суду);
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Вініченко В.В., адвокат (поза межами суду);
від відповідача-3: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 09.10.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст підписано 17.10.2023) у справі № 908/1880/23
за позовом: Акціонерного товариства “ОТП БАНК” м. Київ
до відповідача-1: Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія “Комиш-Зорянського
елеватора” Запорізька область, Пологівський район смт. Комиш-Зоря
до відповідача-2: ОСОБА_1 Запорізька область, м. Мелітополь
до відповідача-3: ОСОБА_2 Запорізька область, м. Мелітополь
про стягнення 5 650 782,20 грн
До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство “ОТП БАНК” з позовом, в якому просить:
- стягнути солідарно з Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія “Комиш-Зорянського елеватора” (відповідача-1) та ОСОБА_1 (відповідача-2) заборгованість у розмірі 5650782,20 грн., з яких 4933000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 717782,20 грн. - заборгованість за процентами;
- стягнути солідарно з Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія “Комиш-Зорянського елеватора” (відповідача-1) та ОСОБА_2 (відповідача-3) заборгованість у розмірі 5650782,20 грн., з яких 4933000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 717782,20 грн. - заборгованість за процентами.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем-1 зобов'язань за договором про надання банківських послуг №CR 21-168/200-2 від 16.03.2021 щодо своєчасної сплати кредиту та процентів, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка є предметом стягнення за позовом.
Позовні вимоги до відповідача-2 також ґрунтуються на договорі поруки №SR 21-226/200 від 16.03.2021, а до відповідача-3 - на договорі поруки №SR 21-227/200 від 16.03.2021, за якими відповідачі 2, 3 поручилися солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором про надання банківських послуг №CR 21-168/200-2 від 16.03.2021.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі № 908/1880/23 клопотання Командитного товариства “ ОСОБА_2 і компанія “Комиш-Зорянського елеватора”, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову залишено без задоволення.
Позов задоволено.
Стягнуто солідарно з Командитного товариства “ ОСОБА_2 і компанія “Комиш-Зорянського елеватора” Запорізька область, Пологівський район смт. Комиш-Зоря та ОСОБА_1 Запорізька область, м. Мелітополь на користь Акціонерного товариства “ОТП БАНК” заборгованість у розмірі 5650782,20 грн. (п'ять мільйонів шістсот п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 20 коп.), з яких 4933000,00 грн. (чотири мільйони дев'ятсот тридцять три тисячі грн. 00 коп.) - заборгованість за кредитом, 717782,20 грн. (сімсот сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 20 коп.) - заборгованість за процентами.
Стягнуто солідарно з Командитного товариства “ ОСОБА_2 і компанія “Комиш-Зорянського елеватора” Запорізька область, Пологівський район смт. Комиш-Зоря та ОСОБА_2 Запорізька область, м. Мелітополь на користь Акціонерного товариства “ОТП БАНК” заборгованість у розмірі 5650782,20 грн. (п'ять мільйонів шістсот п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 20 коп.), з яких 4933000,00 грн. (чотири мільйони дев'ятсот тридцять три тисячі грн. 00 коп.) - заборгованість за кредитом, 717782,20 грн. (сімсот сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 20 коп.) - заборгованість за процентами.
Стягнуто з Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія “Комиш-Зорянського елеватора” Запорізька область, Пологівський район смт. Комиш-Зоря на користь Акціонерного товариства “ОТП БАНК” м. Київ витрати зі сплати судового збору в сумі 28253,91 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят три грн. 91 коп.).
Стягнуто з ОСОБА_1 Запорізька область, м. Мелітополь на користь Акціонерного товариства “ОТП БАНК” м. Київ витрати зі сплати судового збору в сумі 28253,91 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят три грн. 91 коп.).
Стягнуто з ОСОБА_2 Запорізька область, м. Мелітополь на користь Акціонерного товариства “ОТП БАНК”, м. Київ витрати зі сплати судового збору в сумі 28253,91 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят три грн. 91 коп.).
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області заяву Акціонерного товариства ОТП БАНК про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1880/23 задоволено.
Стягнуто з Командитного товариства ОСОБА_2 і компанія Комиш-Зорянського елеватора на користь Акціонерного товариства ОТП БАНК витрати на професійну правничу допомогу в сумі 84210,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ОТП БАНК витрати на професійну правничу допомогу в сумі 84210,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства ОТП БАНК витрати на професійну правничу допомогу в сумі 84210,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій просить:
- скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог;
- скасувати додаткове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що:
- вимоги Банку до Відповідачів про повернення простроченої заборгованості за Кредитним договором є передчасними, так як строк виконання зобов'язання встановлений Кредитним договором до 15.08.2025;
- Банк неправильно нарахував проценти за користування кредитними коштами;
- Банк не звертався до Поручителів ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) з вимогами про порушення зобов'язання за Кредитним договором, а тому суд першої інстанції передчасно стягнув заборгованість солідарно з Відповідачів у цій справі;
- заявлені Банком та стягнуті судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу є значно завищеними, нерозумними, неспівмірними та є намаганням безпідставно збагатитись за рахунок Відповідачів.
Позивач надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі № 908/1880/23 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі № 908/1880/23; залишити без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі № 908/1880/23; залишити без змін додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі № 908/1880/23.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Дармін М.О.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/1880/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
17.11.2023 матеріали справи №908/1880/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача-3 залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору в сумі 127 142,60 грн, направлення скарги відповідачам-1, 3. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
30.11.2023 від скаржника, на виконання вимог ухвали від 20.11.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №ПН3644100 від 29.11.2023 про оплату 127 142,60 грн, докази отримання скарги представником відповідачів 1, 3 - адвокатом Нестеришиним Т.С.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі №908/2931/21; розгляд справи призначено у судове засідання на 27.02.2024.
26.02.2024 до суду апеляційної інстанції через підсистему “Електронний суд” від представника відповідача-2 (апелянта) адвоката Вініченко В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (зареєстровано судом 27.02.2024), яке мотивовано неможливістю явки в судове засідання представника через тимчасову непрацездатність (перебування на лікарняному), на підтвердження чого надані відповідні докази.
27.02.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1880/23 у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024, справу №908/1880/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Зважаючи на поважність підстав неприбуття у судове засідання представника відповідача-2 (апелянта), колегія суддів з метою об'єктивного повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, дотримання рівності сторін та змагальності процесу, ухвалою суду від 27.02.2024 відклала розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 та на додаткове рішення від 12.10.2023 у справі № 908/1880/23 на 10.04.2024.
09.04.2024 до суду апеляційної інстанції через підсистему “Електронний суд” від представника відповідачів-1, 3 адвоката Нестеришина Т. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки в судове засідання представника у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.
В свою чергу, саме Відповідачі-1, 3 не забезпечили участі представника. Отже, вказані обставини є суто суб'єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідачів-1, 3, тому не можуть бути визнані поважними.
Зважаючи на належне повідомлення Відповідачів-1, 3 про час та місце розгляду справи, неявку його представника у судове засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення та додаткового рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Відповідача-1, 3 про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.
09.04.2024 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача -2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між Акціонерним товариством “ОТП БАНК” та Командитним товариством “Желєв С.С. і компанія “Комиш-Зорянського елеватора” укладено договір про надання банківських послуг №CR 21-168/200-2 від 16.03.2021, відповідно до п. 3 якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.
У п. 4 договору №CR 21-168/200-2 встановлено, що ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту у валюті гривня, або гривневому еквіваленті генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту у валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на (для) дату(и) визначення.
Згідно з п. 5 договору №CR 21-168/200-2 строк дії договору дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставини наявності випадку невиконання умов договору договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі.
У п. 21.1.6 договору №CR 21-168/200-2 визначена дата припинення чинності лімітом банківської послуги до 15.08.2025 включно.
Відповідно до п. 21.1.6.1 договору №CR 21-168/200-2 період (строк) дозволеного існування заборгованості клієнта за банківською послугою, вказаною в п. 21.1 договору - з дати укладання договору до дати припинення лімітом банківської послуги.
В межах періоду встановлено наступні періоди фінансування:
- з дати укладання договору до 16.08.2022, обидві дати включно (надалі - період фінансування 1);
- з 17.08.2022 до 16.08.2023, обидві дати включно (надалі - період фінансування 2);
- з 17.08.2023 до 16.08.2024, обидві дати включно (надалі - період фінансування 3);
- з 17.08.2024 до дати припинення чинності лімітом банківської послуги, обидві дати включно (надалі - період фінансування 4), надалі - періоди фінансування.
Згідно з п. 21.1.7 договору №CR 21-168/200-2 строк траншу: 45 календарних днів, якщо інше письмово не домовлено сторонами. Якщо п. 21 договору передбачені періоди фінансування (як даний терміни визначений п. 21 договору) у будь-якому випадку строк траншу не повинен перевищувати дату закінчення відповідного періоду фінансування, протягом якого такий транш був наданий банком клієнту, якщо інше письмово не домовлено сторонами.
У п. 21.1.8 договору №CR 21-168/200-2 сторони погодили стандартний розмір процентної ставки в валюті UAH - 12,50% річних.
Згідно з п. п. 6, 21.1.11 договору №CR 21-168/200-2 порядок оплати процентів є таким: база нарахування становить 365 днів для банківських послуг, виражених у гривнях. Розрахунок та нарахування процентів здійснюється на щоденній основі. Проценти розраховуються протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання банком банківської послуги, включаючи день надання, до дати виконання клієнтом всіх зобов'язань щодо такої банківської послуги (день припинення/закінчення строку дії банківської послуги, інше), не включаючи останній день такого виконання (день припинення/закінчення строку дії банківської послуги, інше).
У п. 21.1.12 договору №CR 21-168/200-2 встановлено день нарахування процентів - 20-й календарний день місяця.
На виконання договору №CR 21-168/200-2 за заявками позичальника банк надав позичальнику два транші у загальному розмірі 5000000,00 грн., що підтверджується:
- меморіальним ордером №33371130 від 21.02.2022 на суму 3000000,00 грн., транш 109377/1;
- меморіальним ордером №35473412 від 22.02.2022 на суму 2000000,00 грн., транш 109558/1.
Отже, в межах періоду фінансування-1 банк надав позичальнику два транші у загальному розмірі 5000000,00 грн. зі строком погашення заборгованості до 16.08.2022 включно.
За рішенням АТ “ОТП Банк” строк погашення заборгованості позичальника був пролонгований до 31.08.2022.
02.03.2022 позичальник частково сплатив заборгованість за кредитним договором в сумі 67000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2063663 від 02.03.2022 та випискою з особового рахунку позичальника за період з 21.02.2022 по 27.06.2022.
Інших платежів позичальником не здійснювалось.
Таким чином, з 01.09.2022 утворилася заборгованість за кредитом в сумі 4933000,00 грн.
За користування кредитом в період з 21.02.2022 по 03.05.2023 банком нараховані проценти за процентною ставкою 12,5% річних в загальному розмірі 737782,20 грн. таким чином:
- за період з 21.02.2022 по 21.02.2022 (1 день) від суми кредиту 3000000,00 грн. - в розмірі 1027,40 грн.;
- за період з 22.02.2022 по 01.03.2022 (8 днів) від суми кредиту 5000000,00 грн. - в розмірі 13698,63 грн.;
- за період з 02.03.2022 по 31.08.2022 (183 дні) від суми кредиту 4933000,00 грн. - в розмірі 309157,19 грн.
- за період з 01.09.2022 по 03.05.2023 (245 днів) від суми кредиту 4933000,00 грн. - в розмірі 413898,98 грн.
Позичальник частково сплатив проценти на загальну суму 20000,00 грн. двома платежами: 24.06.2022 на суму 5000,00 грн. та 27.06.2022 на суму 15000,00 грн., що підтверджується випискою банку з особового рахунку позичальника за період з 21.02.2022 по 27.06.2022.
З урахуванням цього сума заборгованості позичальника за процентами складає 717782,20 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором №CR 21-168/200-2 позивачем укладено договори поруки №SR 21-226/200 від 16.03.2021 - з відповідачем-2 та №SR 21-227/200 від 16.03.2021 - з відповідачем-3, за умовами п. п. 3, 6, 7 яких відповідачі 2, 3 поручилися солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором про надання банківських послуг №CR 21-168/200-2 від 16.03.2021 у повному обсязі до тих пір, поки зобов'язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі.
За умовами п. 4 цих договорів поруки банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від позичальника та поручителя разом, так і від будь-якого з них окремо.
Оскільки заборгованість за договором №CR 21-168/200-2 не була сплачена відповідачами, банк звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення солідарно з позичальника та поручителів заборгованості в розмірі 5650782,20 грн., з яких: 4933000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 717782,20 грн. - заборгованість за процентами.
Приймаючи рішення, суд виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача та зазначив, що останнім доведено факт надання відповідачу-1 кредиту та наявність заборгованості за договором №CR 21-168/200-2 у сумі 5650782,20 грн., з яких: 4933000,00 грн. - залишок простроченого кредиту, 717782,20 грн. - залишок прострочених відсотків.
Враховуючи те, що сума заборгованості матеріалами справи підтверджена, а зобов'язання відповідача-1 забезпечені порукою відповідачів-2, 3, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 солідарно з відповідачем-2 та з відповідача-1 солідарно з відповідачем-3 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 5650782,20 грн., з яких: 4933000,00 грн. - залишок простроченого кредиту, 717782,20 грн. - залишок прострочених відсотків.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/9362/19 зазначено таке:
«Положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов'язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не з об'єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов'язанні з вимогами до боржника за основним зобов'язанням, а з тим, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці».
Згідно із ч. 2 ст. 29 ГПК України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
Враховуючи, що у цій справі сторонами основного зобов'язання за Кредитним договором є юридичні особи (Банк та Позичальники), спір підлягає розгляду за правилами ГПК України у Господарському суді Запорізької області, за зареєстрованим місцезнаходженням більшості з Позичальників за вибором позивача.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що Банк належним чином виконав свої обов'язки за Кредитним договором, надавши Позичальникам кредитну лінію відповідно до вищенаведених меморіальних ордерів та банківських виписок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Однак, в порушення умов договору №CR 21-168/200-2 позичальником не сплачено кредит у сумі 4933000,00 грн. на момент настання строку платежу 31.08.2022, внаслідок чого з 01.09.2022 утворилася заборгованість за кредитом у сумі 4933000,00 грн.
В порушення умов п. 21.1.12 договору №CR 21-168/200-2 позичальник не сплачував у повному обсязі проценти за користування кредитом кожний 20-й календарний день місяця за період 21.02.2022 по 03.05.2023, внаслідок чого утворилася заборгованість за процентами в сумі 717782,20 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Відповідно до Договору поруки Відповідач-2 та відповідач-3 відповідають перед Банком у повному обсязі як солідарні боржники, а тому Банк може вимагати виконання боргових зобов'язань від Позичальника та Поручителів разом.
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
З огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
З огляду на викладені положення Кредитного договору та норми чинного законодавства, Відповідач-1, Відповідач-2, Відповідач-3 є солідарними боржниками між собою та несуть солідарну відповідальність перед Банком за заборгованість, яка виникла за Договором про надання банківських послуг.
Загальна заборгованість Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 за Кредитним договором становить 5650782,20 грн., з яких: 4933000,00 грн. - залишок простроченого кредиту, 717782,20 грн. - залишок прострочених відсотків.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
Отже, прострочена заборгованість Позичальників та відсотки за користування кредитом правильно стягнуті господарським судом.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі спростовуються наступним.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 26.02.2020 у справі № 509/223/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020у справі № 903/802/18).
Проаналізувавши умови Кредитного договору можна встановити, що цим Договором окремо встановлений його загальний строк, який збігається з періодом чинності ліміту банківської послуги (дата закінчення якого 15.08.2025) та окремо передбачені строки/терміни виконання конкретного зобов'язання, які визначаються у Заявках про надання кредитних коштів.
Щодо строку дії Кредитного договору, який збігається з періодом чинності ліміту банківської послуги (до 15.08.2025 включно).
Пунктом 21.1.6. Кредитного договору встановлено, що датою припинення чинності лімітом банківської послуги є 15.08.2025 включно.
У розділі 1 Кредитного договору («Визначення термінів та понять») визначено, що дата припинення чинності лімітом банківської послуги відносно окремого виду банківської послуги є дата, коли Клієнт за будь-яких обставин повинен припинити отримувати (користуватися) таку(ою) банківську(ою) послугу(ою), в тому числі зобов'язаний виконати всі боргові зобов'язання стосовно такої банківської послуги не пізніше такої дати.
Крім того, у пункті 27 Кредитного договору встановлено, що строком зобов'язань за цим Договором є генеральний строк, який становить період з дати укладення Договору до 15.08.2025 включно.
Генеральним строком є максимальний допустимий (дозволений) строк (термін) правовідносин Сторін згідно з Договором при умові (обставині) відсутності випадку невиконання умов Договору (пункт 1 Кредитного договору («Визначення термінів та понять»).
Таким чином, дата припинення чинності лімітом банківської послуги збігається зі строком Кредитного договору.
З вищевикладеного вбачається, що період чинності ліміту банківської послуги - це строк, протягом якого Банк може надавати відповідні транші Клієнту, а датою припинення чинності лімітом банківської послуги (15.08.2025) є дата закінчення строку дії цього Договору та припинення усіх зобов'язань сторін за цим Договором.
Щодо строків/термінів виконання зобов'язання в частині повернення Відповідачем-1 грошових коштів по кожному з наданих траншів.
Порядок обчислення строків повернення Відповідачем-1 наданих Банком траншів передбачений пунктами 21.1.6.1. та 21.1.7. Кредитного договору.
Конкретний строк повернення траншу визначається Сторонами у кредитних заявках.
Відповідно до пункту 21.1.6.1. в межах періоду встановлено наступні періоди фінансування:
з дати укладення Договору до 16.08.2022 (Період фінансування 1);
з 17.08.2022 до 16.08.2023 (Період фінансування 2); з 17.08.2023 до 16.08.2024 (Період фінансування 3);
з 17.08.2024 до дати припинення чинності лімітом банківської послуги, тобто до 15.08.2025 (Період фінансування 4).
Згідно з пунктом 21.1.7. строк траншу складає 45 днів, якщо інше письмово не домовлено Сторонами.
Цим же пунктом визначено, що якщо пунктом 21 Договору передбачені періоди фінансування, у будь-якому випадку строк траншу не повинен перевищувати дату закінчення відповідного періоду фінансування, протягом якого транш був наданий Банком Клієнту, якщо інше письмово не домовлено Сторонами.
При цьому, Сторони домовились, що строк траншу може перевищувати дату закінчення відповідного періоду фінансування, протягом якого такий транш був наданий Банком Клієнту, у випадку якщо Клієнтом було отримано від Банку лист про згоду Банка на отримання Клієнтом Банківської послуги протягом наступного періоду фінансування.
Отже, строком траншу згідно з пунктом 21.1.7. Кредитного договору є строк, протягом якого Позичальник може користуватись наданим Банком траншем (частиною кредиту). По закінченню цього строку Позичальник зобов'язаний повернути надані Банком кредитні кошти.
У межах встановленого ліміту чинності банківської послуги (до 15.08.2025) Банк має право надавати Клієнту транші (частини кредиту) на конкретно визначених умовах, що погоджуються Сторонами у Кредитних заявках.
Порядок та умови надання Клієнту кредитних коштів у користування в межах встановленого ліміту чинності банківської послуги визначений пунктом 7 Кредитного договору.
Так, відповідно до цього пункту, Банк здійснює надання кожної банківської послуги Клієнту відповідно до Заяви про надання банківської послуги, яка кожного разу надається Клієнтом Банку у письмовому вигляді.
Цим же пунктом визначено, що після надання Банку Заяви про надання банківської послуги, Клієнт не має права відкликати / відізвати таку Заяву про надання Банківської послуги та/або відмовитись від прийняття банківської послуги, зазначеної в такій Заяві, та зобов'язаний виконувати боргові зобов'язання, що виникають у зв'язку з наданням Банком банківської послуги, зазначеної у такій Заяві про надання банківської послуги.
На виконання умов Кредитного договору та на підставі наданих Відповідачем-1 кредитних заявок, у межах Періоду фінансування 1 (з дати укладення Договору до 16.08.2022) 21.02.2022 та 22.02.2022 Банк надав КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» два транші у загальному розмірі 5 000 000,00 грн.
Розмір траншу, процентна ставка та дата повернення траншу визначаються Сторонами Кредитного договору у Кредитних заявках:
- відповідно до Кредитної заявки № 4 від 21.02.2022 Позивач надав Відповідачу-1 3 000 000,00 грн з процентною ставкою 12,5% та з датою повернення 07.04.2022;
- відповідно до Кредитної заявки № 2 від 22.02.2022 Позивач надав Відповідачу-1
2000 000,00 грн з процентною ставкою 12,5% та з датою повернення 24.03.2022.
Таким чином, при наданні Банком кредитних коштів у користування двома траншами, Позивач та Відповідач-1 у Кредитних заявках визначили дати повернення цих траншів: 07.04.2022 та 24.03.2022.
Разом з тим, як визначено у пункті 21.1.7. строк траншу не може перевищувати дату закінчення Періоду фінансування, протягом якого такий транш був наданий Банком Клієнту.
Так як транші були видані Банком у межах Періоду фінансування 1, який закінчується 16.08.2022 Відповідач-1 мав повернути кредитні кошти у визначений Кредитними заявками строк, але не пізніше 16.08.2022 (останній день Періоду фінансування 1).
Однак, за рішенням AT «ОТП Банк» строк повернення траншів Позичальником був пролонгований до 31.08.2022, у зв'язку з чим прострочення виконання зобов'язання почалось з 01.09.2022.
Враховуючи вищевикладене, Відповідач-1 був зобов'язаний повернути надані Банком кредитні кошти двома траншами у розмірі 4 933 000,00 грн (з урахуванням часткового погашення) у строк до 31.08.2022.
Безпідставними є також посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що строк траншу (передбачений пунктом 21.1.7. Кредитного договору) є строком надання Банком Клієнту частини кредиту в межах строків фінансування.
Період чинності ліміту банківської послуги збігається зі строком дії Кредитного договору та є строком, протягом якого діють правовідносини між Сторонами за цим Договором та протягом якого Банк має право надавати кредитні кошти Позичальнику окремими траншами.
Натомість, строком траншу є період, протягом якого Відповідач-1 може користуватись наданим Банком траншем (частиною кредиту). По закінченню цього строку Позичальник зобов'язаний повернути надані Банком кредитні кошти.
З урахуванням вищевикладеного, строк дії Кредитного договору та строк чинності ліміту банківської послуги Банк та Відповідач-1 погодили у Кредитному договорі - до 15.08.2023 включно.
Натомість, строк виконання зобов'язань за кожним окремо наданим Банком траншем, Позивач та Позичальник погоджували у Кредитних заявках з урахуванням пункту 27.1.7. Кредитного договору.
У зв'язку з цим, безпідставними є посилання Апелянта на можливість Відповідача-1 виконати зобов'язання з повернення кредитних коштів до дати припинення чинності лімітом банківської послуги, тобто до 15.08.2025, так як цей строк не є строком виконання конкретного зобов'язання.
Суд зазначає, що відсотки за користування кредитними коштами Банк нараховував відповідно до умов Договору, що підтверджується наступним.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з пунктом 6 Кредитного договору: Банк здійснює надання Банківських послуг за плату, що має сплачуватися Клієнтом Банку в порядку та на умовах Договору виключно в безготівковій формі.
Залежно від виду Банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і Сторонами можуть бути погоджені інші види плати.
Розмір плати визначається Сторонами в Договорі та/або Заяві про надання Банківської послуги відносно кожної з Банківських послуг, надання якої було письмово погоджене між Сторонами.
Розрахунок та нарахування процентів здійснюється на щоденній основі.
Проценти розраховуються протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання Банком банківської послуги, включаючи день надання, до дати виконання Клієнтом всіх зобов'язань щодо такої банківської послуги, не включаючи останній день такого виконання.
Проценти щодо банківської послуги, виконання зобов'язань відносно якої здійснюється Клієнтом з порушеннями (невчасно та/або неналежним чином), розраховуються та нараховуються кожного дня протягом строку дії такого порушення та повинні сплачуватись Клієнтом Банку негайно (за першої нагоди) у повному обсязі таких нарахованих процентів.
Процентна ставка щодо кожного траншу узгоджувалась Сторонами в Кредитних заявках.
На підставі такої погодженої процентної ставки Позивач нараховував проценти за користування кредитними коштами до дня підготовки та подання позову у цій справі, що повністю узгоджується з пунктом 6 Кредитного договору.
До позову Банк долучав розрахунок заборгованості Відповідача-1 за процентами, який суд першої інстанції правомірно взяв до уваги.
Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З урахуванням вищевикладеного, Банк має право на власний розсуд обирати спосіб пред'явлення вимоги до поручителя: або направити письмове повідомлення, або відразу пред'явити позов до суду.
Факт, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на стягнення з боржника простроченої заборгованості та вирішити існуючий конфлікт у суді.
Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.
Враховуючи сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Порушень або неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.
Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, залишаючи її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі №908/1880/23 - без змін.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі №908/1880/23, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, 02.10.2023 позивач звернувся до Господарського суду з заявою про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в сумі 252 630,00 грн. у рівних частинах по 84210,00 грн. з кожного.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано зокрема, копію договору про надання правової допомоги №98-АО/22 від 28.10.2022, укладеного позивачем із Адвокатським об'єднанням “ЕЛ СІ ЕФ”, та додаткову угоду №2 до нього від 19.04.2023 (далі - додаткова угода), у п. 1.1 якої передбачено надання позивачу судового захисту та представництва інтересів клієнта у Господарському суді Запорізької області під час розгляду справи за позовом АТ “ОТП БАНК” про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг №CR 21-168/200-2 від 16.03.2021 з Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія “Комиш-Зорянського елеватора”, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У п. 1.1.1 додаткової угоди погоджено, що під правовою допомогою, передбаченою пп. 1.1, сторони розуміють:
- формування правової позиції;
- детальний аналіз існуючих правовідносин;
- підготовку та подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову;
- підготовку необхідних клопотань та заяв з процесуальних питань;
- підготовку інших необхідних процесуальних документів;
- пошук та аналіз судової практики;
- участь у судових засіданнях.
Згідно з п. 2.1 додаткової угоди сума винагороди, що сплачується клієнтом об'єднанню за надання правової допомоги, зазначеної в п. 1.1 цієї додаткової угоди, є фіксованою, розраховується за курсом продажу долару США, встановленого АТ “ПУМБ” станом на дату виставлення рахунку та складає суму в українських гривнях, що є еквівалентною 6000,00 доларів США (не враховуючи ПДВ).
Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди винагорода, яка визначена в п. 2.1 даної додаткової угоди, сплачується клієнтом на умовах авансування в розмірі 50% від розміру винагороди, в сумі 3000,00 доларів США (не враховуючи ПДВ), що розраховується за курсом продажу долару США, встановленого АТ “ПУМБ” станом на дату виставлення рахунку, у строк 5 банківських днів з часу отримання відповідного рахунку Об'єднання до початку надання правової допомоги. Залишок винагороди в розмірі 50% від розміру винагороди в сумі 3000,00 доларів США (не враховуючи ПДВ) оплачується клієнтом у строк 5 банківських днів з дати прийняття рішення судом першої інстанції.
Відповідно до рахунка на оплату №75 від 19.04.2023 вартість юридичних послуг згідно з п. 3.1 додаткової угоди склала 114750,00 грн.
Згідно з інформаційним повідомленням про зарахування коштів №2901556871 від 01.05.2023 позивачем здійснена оплата за юридичні послуги на підставі цього рахунка в сумі 114750,00 грн.
Відповідно до рахунка на оплату №232 від 27.09.2023 вартість юридичних послуг згідно з п. 3.1 додаткової угоди склала 137880,00 грн.
Загальна вартість професійних правових послуг адвоката, які оплачені та підлягають сплаті на користь адвокатського об'єднання відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, складає 252630,00 грн.
Приймаючи до уваги наслідки розгляду справи, судом першої інстанції 12.10.2023 ухвалено додаткове рішення у справі, яким заяву позивача задоволено, присуджено до стягнення з відповідачів 252630,00 грн. у рівних частинах по 84210,00 грн. з кожного.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
У відповідності до статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 127 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Законодавчо передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачеві послуги.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Щодо першого аспекту, суд виходить з основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.
Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката, по-суті, є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Водночас судова колегія зазначає, що поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у частині четвертій статті 129 ГПК України, у частині п'ятій цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).
Колегія суддів зазначає, що справа № 908/1880/23 не є складною, правова позиція щодо вказаної категорії спорів є сталою, що не потребувало для кваліфікованого спеціаліста великих затрат часу, як для розрахунку заявлених до стягнення сум, так і для складання позовної заяви для досвідченого фахівця. При цьому, позивачем не наведено переконливих доводів щодо співмірності заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу відповідача-2 слід задовольнити частково, додаткове рішення змінити, обмеживши суму витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в розмірі 30000,00 грн. у рівних частинах по 10000,00 грн. з кожного.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі №908/1880/23 слід змінити, стягнувши стягненню з відповідачів на користь позивача в розмірі 30000,00 грн. у рівних частинах по 10000,00 грн. з кожного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі № 908/1880/23 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі №908/1880/23 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі №908/1880/23 - змінити, задовольнивши частково заяву Акціонерного товариства "ОТП БАНК" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1880/23.
Стягнути з Командитного товариства ОСОБА_2 і компанія Комиш-Зорянського елеватора на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
В решті вимог заяви - відмовити.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на рішення і додаткове рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.04.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд